Пожежі в зоні ЧАЕС вже нагадують ті, які відбуваються в Австралії, Каліфорнії, Португалії. Так буде й надалі, до цього треба готуватися, - фахівець із протидії пожежам Сергій Зібцев

Чергову річницю аварії на ЧАЕС Україна зустрічає масштабними згарищами на місці найбільших пожеж за всю історію зони відчуження та країни. Ця пожежа тривала майже місяць, хоча на її гасіння було кинуто безпрецедентно великі сили. Українські пожежі за масштабами надалі будуть схожими на ті, які регулярно відбуваються в Австралії чи Каліфорнії.

Про це 15 років попереджали науковці. Професор кафедри лісівництва НУБіП України Сергій Зібцев, який також очолює Регіональний Східноєвропейський центр моніторингу пожеж, повідомляє про давно розроблені стратегії боротьби з вогнем в умовах зміни клімату. Жоден пропонований документ так і не був розглянутий чи прийнятий.

Зібцев переконує: основна причина нинішнього лиха – організаційний провал та ігнорування Україною необхідності міняти систему боротьби з пожежами. Підпали та безсніжна зима стали лише чинниками займання і поширення вогню. Чому цього разу вогонь дійшов до 10-кілометрової зони і до сіл? З якої причини пожежники не відреагували вчасно? Чому після 1986 року ми маємо нових героїв Чорнобиля? Як Україні діяти надалі для убезпечення від пожеж і збереження водних ресурсів? А також про радіаційний фон, зміну клімату, паліїв.

Джерело: https://censor.net.ua/ua/r3191416

ЛИХА МОГЛИ НЕ ДОПУСТИТИ, ЯКБИ НА ПЕРШУ ПОЖЕЖУ 29 БЕРЕЗНЯ ВИЇХАЛО ОДРАЗУ КІЛЬКА МАШИН. АЛЕ ВОНИ НЕ ВИЇХАЛИ, БО ЦЕ НЕ ЇХНЯ ТЕРИТОРІЯ

- Те, що відбулося зараз, це найгірший варіант за всю історію пожеж на Поліссі і у Зоні відчуження. У Чорнобильській зоні вогонь підійшов до стратегічних об’єктів і до ЧАЕС. На Житомирщині вогонь підійшов до людських осель і знищив значну частину сіл. Які причини того, що цьогоріч настільки масштабні пожежі?

- Найголовніша причина – зміни клімату. Ми постійно наголошуємо про це у наших публікаціях. У 2010 році в Україні були дуже близькі до нинішніх умов. Потім були пожежі 2015-го. Минулого року світ спостерігав пожежі у Швеції та Німеччині, чого взагалі раніше не було – і це мало би стати тривожним дзвінком. Там ростуть бореальні (північні) ліси, де ніколи не було пожеж. Тобто ознаки того, що до нас наближаються зміни клімату, були. Те, що відбувається зараз, - це підтвердження для тих, хто усі ці роки просто спостерігав, не бачачи небезпеки.

У чому ці зміни проявляються? Семимісячна посуха, безсніжна зима і рання весна. Тепло прийшло раніше на кілька тижнів і небезпечний сезон розпочався раніше, ніж зазвичай.

Друга причина – це пандемія. Наскільки я знаю, частина лісопожежних служб та фахівців ДСНС була на карантині. У березні пожежники ДСНС та лісові пожежні і без того ніколи не розгортаються, бо в березні ще сніг лежить. Раніше початки серйозних пожеж в Україні фіксували у 20-х числах квітня. Цього року – 29 березня. Тобто, є зрушення на місяць.

По-третє, метеослужба не надає жодної інформації лісівникам про пожежну небезпеку за умовами погоди. Державне лісове агентство – це відомство Мінекології. Метеорологічна служба – МВС і ДСНС відповідно. Близько двох років тому метеорологічна служба змінила вид інформації, яким визначаються надзвичайні ситуації. Раніше на сайті Укргідрометеослужби була спеціальна сторінка "Пожежна безпека". Згодом вона зникла, натомість з’явилася шкала метеорологічних попереджень, в якій не фіксується пожежна небезпека. Тому цього разу метеорологи не повідомили співробітників лісових пожежних станцій, що вони мають раніше розконсервувати свою техніку.

Окрім того, тільки 17 квітня у Державного агентства з управління Зоною відчуження з’явився керівник. Тобто все збіглося: зміна влади, пандемія, зміни клімату.

- Аналізуючи розгортання нинішніх пожеж, наскільки активно й оперативно на них відреагували?

- Наші пожежі стали нагадувати пожежі в Каліфорнії, Португалії, Греції, Австралії. Навіть у 2015 році таких умов не було. Як було раніше? Пожежники бачили димок, без поспіху приїжджали. Бачили, що горить пів гектара. Спокійно його оборювали і таким чином локалізовували вогонь. Наша пожежна служба вміє боротися з неликими лісовими пожежами таким чином. А цього року у Зоні відчуження та на її кордоні за один день, 29 березня, згоріло 730 гектарів.

Ми проводили тренінги в лісгоспах, розповідали про те, які бувають пожежі в Америці. Але одна справа, коли експерти розповідають, що буде катастрофа. А інша – побачити цю катастрофу на власні очі. Через недосвідченість на фоні погодніх умов і відсутності даних, пожежі 29 березня не викликали у лісників підозр.

А вже 3 квітня почалася велика пожежа. Лісники бачили її, але не виїхали до неї, оскільки це не їхня територія. Горіла заплава, а за такий вид ландшафту в нас формально відповідає Служба водного господарства, яка не має власних протипожежних сил. Того дня очерет горів по всій Україні. Лісники беруться за пожежу тільки коли вогонь доходить до лісу. Так сталося і цього разу. Вони почекали, коли пожежа дійшла до Зони відчуження, але вже було пізно.

Українська протипожежна система не передбачає спільних дій, через що відбулося запізніле реагування. Тому що цю пожежу щонайменше бачили Поліський лісгосп, Державне спеціалізоване підприємство "Північна Пуща". Вони мають камери (на Вільчі ми камеру ставили особисто). Пожежу бачили і місцеві жителі, мабуть вони телефонували в ДСНС. Тобто й ДСНС знали про займання. Цього можна було не допустити, якби одразу на першу пожежу увечері виїхало хоча б два пожежні автомобілі лісників. Але потім би приїхав ревізор і сказав би, що вони витратили паливо на гасіння пожежі за межами вашого лісового фонду, і оштрафував би підприємство за "нецільове використання коштів".

Зрештою, вогонь розгулявся по городах, і коли його почали гасити, то було вже пізно. Великі пожежі почалися 3 квітня, їх досі продовжують гасити.

ЦІ ПОЖЕЖІ, ЯК ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. УСІ ЗНАЛИ, ЩО ВОНА БУДЕ, А КОЛИ ПОЧАЛАСЯ, ТО НІХТО НЕ ЗНАВ, ЯК ДІЯТИ

- Наскільки я слідкую за діяльністю вашого центру, то ви про зростання пожеж на Поліссі попереджали давно.

- Я з 2005 року лякаю весь світ пожежами в Чорнобилі, і відтоді ми просили грант. Багато виступав у США, Швейцарії, ООН, ОБСЄ. Просив допомоги, щоб не сталося біди. Але я не міг уявити, що таке буде в 2015 році. Тоді у великій верховій пожежі згоріло найбільше за всю історію пожеж в Україні - 15 тисяч гектарів. Сталося радіаційне забруднення європейського континенту. Здавалося б, це мало навчити. Прем’єр-міністр Яценюк навіть літав на місце, давав якісь розпорядження. Я думав, що нарешті на цю проблему звернуть увагу. Однак тепер маємо найгірший сценарій. Саме після 2015-го американці виділили нам грант, щоб такого більше не повторилося.

Ми моделювали у комп’ютерній програмі найгірші ситуації. Я по одному з них "спалив" усю зону. Мене американські фахівці запевняли, що це нереальний сценарій. Але сьогодні всі побачили, що ми потроху до нього рухаємося.

- Які результати американського гранту?

- Фактично все розроблено для переходу на міжвідомчу систему протипожежної боротьби за сучасними методиками. Ми переклали українською всі можливі інструкції та напрацювання інших країн. Тобто робота вестиметься не з нуля – ми можемо обрати найкращі і найдієвіші для України практики.

Два роки тому ми розробили керівництво для голів сільських рад із захисту населених пунктів від пожеж. Адже якщо село в лісі, то треба вжити заходів, щоб воно не згоріло.

Зрештою ми створили карту найімовірніших місць виникнення пожеж. Встановили, що найімовірніше займання станеться на заході Зони відчуження. Це як Друга світова. Усі знали, що вона почнеться, а коли почалася, то з’ясувалося, що ніхто не готовий. Результату ми не бачимо, тому що організаційна складова відомча і не відповідає масштабам викликів.

Є і практична складова, але її втілення наштовхнулося на опір. Для "Пущі" провели 16 тренінгів за 2 роки. Минулого року восени тренінги проводили американські тренери – з тих, які гасять пожежі найскладнішого рівня – Incident Commander 1 . До речі, з них одна жінка. В американській делегації був зокрема керівник по боротьбі з пожежами. У нього в підпорядкуванні тисяча осіб, включаючи авіацію. Звісно, якби таку бригаду кинути на пожежу в Зоні, то вони її подолали б. Бо американці бачили тисячу таких пожеж.

Мало того, кілька осіб їздили до США на 5-денний тренінг, отримали сертифікат. Ми встановили 5 камер, і домовилася, що інша міжнародна організація встановить ще 7. Але ДАЗВ відмовився від тих 7 камер, а наші 5 камер встановили через страшенний супротив. Ми їм розповідали, що таке вчасне реагування, що таке вчасне прибуття і агресивна атака. Забезпечили їх противогневими костюмами і масками. Переклали українською кишеньковий довідник про те, як поводитися у таких пожежах – за ним можна готуватися. Але це робили за шаленого опору усіх вертикалів влади в Зоні відчуження. Проводили міжвідомчу нараду ДСНС-Нацполіція-ЗСУ. Ми пропонували усім профільним міністрам виробити спільну стратегію на випадок такої масштабної пожежі. Провели 5 таких міжвідомчих нарад.

- Тобто ці пропозиції навіть не були розглянуті?

- Ми зібрали 60 фахівців з "Північної Пущі", ДСНС, ДПРЗ 11. Перше, що їм сказали американці: жодне відомство самостійно з великими пожежами не справиться, ви повинні працювати всі разом. На них дивилися, як на дивних людей. Тобто нерозуміння ситуації йде на всіх рівнях.

Наші проблеми ніхто за нас не вирішить. Важливо, щоб нинішні пожежі стали уроком для України. Австралійці, американці, канадці до цієї системи йшли довго. Раніше в них згорали цілі міста. Сьогодні в цих країнах вже напрацьована методика роботи з такими пожежами. Вони використовують відпали. Випалюють широкі смуги на кордоні з пожежею, за 1.5 кілометра, і пожежа зупиняється. Це дієва методика, але її потрібно натренувати кілька років.

- Також постає питання, чи доцільно в такій ситуації просити міжнародної допомоги?

- Єдина наша помилка – ми не підготували протокол по співпраці з іншими країнами у ліквідації пожеж. І скажімо, якби 3 квітня уряд активував би цей протокол, то приїхали б десантники з Португалії чи іншої країни, де стаються регулярно масштабні пожежі, і цю проблему ліквідували б. Щоправда, існує Європейський протокол по надзвичайних ситуаціях, але наша ДСНС не підписала його.

Найбільша проблема при гасінні пожежі – це вітер. Якщо він сильніший за 15-20 метрів на секунду, то гасіння неможливе, ані наземне, ані повітряне. Отже, єдиний дієвий спосіб – це відпали. Однак у Зоні відчуження це складно через малу кількість доріг – немає опорної лінії від якої можна безпечно для первоналу пустити цей відпал і потім контролювати щоб частки, що летять від вогню, не перелетіли опорну смугу і пожежники не потрапили у вогневу пастку. Так було цього року у Китаї, коли загинуло до 50 професійних пожежників.

- А статус заповідника дозволяє робити просіки й відпали?

- Цей заповідник унікальний, бо поєднав протилежне – радіаційно забруднену територію і біосферну охоронну територію. Найбільша його загроза – це пожежі, тому необхідно проводити вирубки протипожежних розривів. Однак ви правильно сказали, що вирубки там заборонені. Зараз ми розробили розділ по пожежах у проєкт організації цього заповідника, де передбачено стометрові смуги, які виведені за межі заповідних зон вздовж основних доріг. Ці смуги повинні бути зрубані. Тільки з них реально зупинити пожежу – пустити відпали і так далі. Цей проєкт ще не затверджений, сподіваюся, що цю норму залишать.

У 10-КІЛОМЕТРОВІЙ ЗОНІ НЕ МОЖНА ГАСИТИ ПОЖЕЖУ НА ЗЕМЛІ

- Цього року основні пожежі відбулися у 10-кілометровій зоні. Це вже не заповідник. Там стратегічні об’єкти – сховище ядерного палива, ЧАЕС, антена Чорнобиль-2, могильники. Там Прип’ять, в якій тим більше ніде розвернутися, щоб гасити пожежу. Як необхідно діяти в тій напівіндустріальній зоні?

- Я також не вірив, що пожежа підійде до Чорнобиля і Прип’яті, і слава Богу, що їх врятували. Відео з ЧАЕС – це вражаюче. Це повна безпомічність. Ще у 2013 році я писав Голові агентства Холоші та міністру Балозі. Від нього надійшла відповідь, що Зона відчуження забезпечена усім необхідним, і усі ризики є контрольованими.

У 2017 році ми створили концепцію міжвідомчої охорони лісів Зони відчуження. Найважливіше – це охорона ядерних об’єктів, Рудого лісу, захоронень у Буряківці. Має бути план дій на різні випадки. Скажімо, якщо пожежа виникає на відстані 1 кілометра, має бути алгоритм гасіння пожежі, при чому гасіння безпечного, адже там радіоактивний попіл. Тобто використовувати можна лише авіацію. Ця концепція так і висить на нашому сайті, вона не прийнята.

Ми рекомендували норматив 15 хвилин прибуття після виклику про пожежу. Запускати авіацію. Якщо пожежа лише починається, і горить тільки 1 гектар, то потужний АН-32П одним скидом (8 тон) або Мі-8 її гасить. З камери, яка стоїть на висоті 120 метрів на антені Чорнобиль-2, видно всю зону. 8 квітня виникла пожежа навпроти Рудого лісу – буквально під однією з камер. Тобто реагувати можна оперативно.

Однак поточні пожежі оповиті загадками. Коли виявили осередки займання? Коли прилетів літак? Чому були використані пожежники на землі без необхідного екіпірування? Видали їм маски – цього вистачить на годину, а далі? Однак відповідей нема.

- Яка ситуація з радіацією?

- Ситуація важка. Заявили президент і мер, що радіаційний фон не змінився. Однак є заключення Українського гідрометеоінституту, де все дуже конкретно сказано. Фон – це потужність дози. Але є такі речі як аерозолі. Дим, рослинні рештки у повітрі та все, що може літати розміром менше 1 мікрон – це також аерозолі. В них є радіонукліди, які потрапляють на городи, в річки, в колодязі. У наші легені, зрештою. Зрозуміло, що це мікродози, але некоректно говорити, що викиду радіації не сталося. У Києві й околицях живе 5 мільйонів людей. Їх варто було би попередити: якщо ви відчуваєте запах диму, значить у повітрі аерозолі, які містять радіонукліди. І якщо пожежа була аж у 10-кілометровій зоні, то вони містять не лише цезій, але й плутоній.

- Тобто пожежники отримали дози радіації?

- Потрібно подякувати вогнеборцям. Там нагоріло 10 сантиметрів золи. Колись це були кубометри деревини, в якій сконцентроване радіоактивне забруднення. Я бачу, як пожежники роблять догашення в цій золі. Нам лишається їм подякувати, бо зараз вже немає вибору. А у керівників запитати: чому ж ви не думали про своїх людей раніше?

- Які найперші заходи мають бути вжиті в організаційному плані тепер, після пожежі?

- Я з 2005 року звертався до усіх без винятку президентів і прем’єрів, починаючи з Ющенка і Тимошенко. І зараз ми підготували звернення до президента Зеленського. Це доволі короткий аналіз і короткі рекомендації, займає 10 сторінок. Цю проблему потрібно винести на рівень президента та Кабінету Міністрів. Жодне відомство не може справитися з таким типом пожеж самостійно. Обовязково залучити допомогу експертів з ООН та ОБСЄ, зокрема Глобальний центр моніторингу пожеж (GFMC) який допомагав урядам Португалії, Чилі, Греції після їх катастрофічних пожеж повністю перебудувати систему охорони ландшафтів. У Греції цю комісію очолював Прем’єр Міністр Ципрас. Треба використати цей шанс, щоби зробити системні зміни не на рівні відомства, а на національному рівні - які б відповідали тим викликам погоди, які ми бачимо.

Проблема виявилася не у браку коштів, технологій чи допомоги. Проблема виявилася в Україні, яка не вважала пріоритетом підготовку до боротьби з майбутніми пожежами. Адже мали 5 років на підготовку. Сподіваюся, що затвердять нарешті стратегію міжвідомчого реагування на пожежі, міжнародний протокол, затвердять проєкт охорони заповідника, інструкцію реагування на пожежі у 10-кілометровій зоні. Все ж уже розроблено – просто потрібно прийняти нову реальність.

Я сподіваюся, що "Пуща", яка допустила пожежі 2015 і 2020 року, буде ліквідована. А можливо вони відповідатимуть за 10-кілометрову зону. Я маю великі сподівання на Заповідник. Він створений лише у 2016 році, зараз ще не контролює територію. Але сподіваюся, що на своїй території облаштує безпеку.

БУВ ЦЕ ЗУМИСНИЙ ПІДПАЛ ЧИ НІ, А ПОЖЕЖНА СЛУЖБА МАЄ ПРАЦЮВАТИ

- Від дій людей наскільки збільшується ймовірність пожежі? Вирубка лісів і насаджень вздовж доріг. Чи видобуток бурштину, який висушує ґрунт.

- Ділянка, де намивали бурштин, - абсолютно безпечна в пожежному плані територія. Це намите піском величезне плато. Там немає жодної рослинки, тому навпаки пожежа зупиниться,. Ясна річ, я категорично проти такого браконьєрства у лісах, але на пожежі це не впливає.

Щодо вирубок, то вони зараз під жорстким контролем громадськості. Тому великих незаконних вирубок немає. Проєкт Мерілендського університету сайт Forest Watch моніторить рубки, можна побачити рубку кожного дерева. На сайті Держлісагентства є усі лісорубні квитки, тому легко перевірити, чи дерево зрубано законно.

Все це не стосується Зони відчуження. Там на заході дійсно немає встановленої межі, і будь-хто може заїхати до Зони відчуження, зрубати дерева й вивезти їх. Сьогодні заповідник намагається встановити контроль периметру. Зона відчуження досі не огороджена повністю, а це сотні кілометрів. Думаю, що охорона периметру – це більше справа поліції.

- Як щодо паліїв? Наскільки такі приватні випадки впливають на виникнення пожеж?

- Це наші громадяни. Їх зелені організації зробили ворогами народу. Але це люди, які чистять свої городи вогнем, як сотні разів до того. І палять, тому що не мають грошей на оранку. Потім під тиском громадських організацій пали заборонили. Уявіть, бабця має 50 соток городу. Що їй влада дала замість заборонених підпалів? Є ж глави адміністрацій, сільських рад, які мали би провести роботу з людьми, дійти згоди на рівні громади. Могли би дати один трактор на громаду, який би зорював усі ці залишки. Або могли би оплатити цій бабці оранку. Однак альтернативи нема. Тому що люди роблять? Підпалюють і тікають, щоб не потрапити під штраф.

- У даному випадку не бабці винні, а затримано було дорослих чоловіків, які сміття палили. Є ті, хто на луках "палить лисиць і зайців". Я вже не говорю про тих, хто робив це задля розваги чи нагнітання. І також не згадую версію про диверсантів, яка видається ймовірною, з огляду на те, що кілька осередків займання почалися всередині зони, далеко від меж заповідника.

- Якщо не працюють служби, то хто винен? Диверсанти? Як працюють ці служби на Заході. Є протипожежна служба, і вона спрацьовує в усіх випадках – чи то диверсанти, чи то сміттярі. При порушенні вчасно приїхали, загасили, склали акт, оштрафували… У нас же вчасно ніхто не приїжджає.

ЯКЩО МИ НЕ ХОЧЕМО, ЩОБ НАШІ НАЩАДКИ КУПУВАЛИ ВОДУ В ІНШИХ ДЕРЖАВ, ТО ПОТРІБНО ДБАТИ ПРО БОЛОТА ПОЛІССЯ Й ЗАЛІСНИТИ МІНІМУМ 1 МІЛЬЙОН ГЕКТАРІВ ЗЕМЕЛЬ

- Крім організаційних моментів екологи радять змінити склад лісів на листяні. Зокрема у зоні за 30 років після аварії наросло багато сосен, які вразливі до вогню.

- У заповіднику не можна втручатися в склад насаджень, але ці пожежі самі покращать екосистему. З точки зору радіаційної безпеки нинішні пожежі є провалом Держагентства з управління Зоною відчуження. Одне з його завдань, щоб Київ та область не дихали радіоактивним димом. Саркофаг збудували західні фахівці, спасибі їм. Друге завдання – не допускати там пожеж. Це завдання ДАЗВ провалило. Тобто ми утримуємо ДАЗВ на свої податки, і зараз платники податків ще раз платитимуть за подолання наслідків пожеж – 200 млн гривень. Якщо б з них чверть витратити на попередження пожеж, нічого б не було. Але ДСНС не відповідає за попередження лісових пожеж - отже треба фінансувати тих хто за це відповідає. Проте й слідкувати і контролювати і вимагати.

А ось з погляду екології нинішні пожежі на краще. Вже на момент аварії половина соснових лісів були штучними насадженнями. Вони мало цінні з біологічної та нестійкі з екологічної точки зору. Значна їх частина всохла або згоріла, і це добре. Сосна любить великі відкриті простори і захоплює нову територію. Пожежа – це ідеальний інструмент для цього. Пожежі люблять сосну, а сосна любить пожежі. Відповідно, якщо говорити про заповідник, там не дозволені штучні насадження. А ось пожежі – це частина природних процесів у соснових лісах, тому вони все відрегулювали. Зараз знищено штучні сосняки з невідомо якого насіння (можливо не місцевого походження ).

Через два тижні на цих згарищах з’явиться зелена трава, через три роки – поновлення берези, осики, вільхи, змішаних із сосною. У змішаних насадженнях ризик пожеж мінімальний. Естетично це складно сприймати, оскільки зараз там все чорне. Чорні стовбури поступово падатимуть.

Однак ми помітили, що на заході зони, у Народичах, прогоріло вдруге згарище, яке утворилося в 2015 році. Там уже відновлювалися клени, осики, дуби… І ось, ця територія через 5 років знову згоріла, вже маючи мішаний ліс. Це означає відсутність гарантій того, що через кілька років велетенські площі нинішніх пожеж знову не будуть охоплені нищівним вогнем. А це 40 тисяч гектарів! І вся деревина, яка сьогодні не згоріла, бо сира, до того часу всохне, а значить, спалахне вмить. Тому нова пожежа буде величезної сили. До цього треба готуватися.

- Наскільки перспективно відновлювати болота, які були висушені у ХХ столітті під час меліорації? Адже зараз навіть на Поліссі відчувається брак води та вологи.

- Відновлення боліт Полісся це найбільш важливий захід для забезпечення наповнення водою наших річок і в першу чергу Дніпра – а ним користуються 70% населення України. В зоні відчуження відновлення боліт означає підняття рівня ґрунтових вод, які вимиють радіонукліди з ґрунтів. Тому все треба прорахувати, і в таких питаннях слід звертатися до науковців. Якщо концентрація радіонуклідів у нових болотах, Прип’яті та Дніпрі підвищиться на 10%, то це не суттєво і на якість води не вплине, проте на кількість вплине позитивно. А якщо вплив буде більшим, тоді цього не варто робити. З іншого боку, якщо піднімемо рівень ґрунтових вод, то можуть загинуть лісові насадження, які сформувались за нинішнього рівня. Треба також це спрогнозувати з науковцями – чи це відповідає цілям управління лісами. А загалом болота і вода – це основа для різноманіття і запорука протипожежної безпеки.

- Україна має недостатньо запасів води. Яка ситуація з лісами?

- Україна є найменш лісистою країною Європи. Офіційно в нас лісом вкрито 9,6 мільйонів гектарів. Це інформація за 2011 рік. Є дані, що 1 мільйон не врахований. За іншими даними, навпаки є переоблік на 800 тисяч гектарів. Це спроби окремих науковців без усіляких ресурсів порахувати площу лісів. Якби уряд нарешті зацікавився цим питанням, то міг би купити знімки високої роздільної здатності і з точністю до гектара визначити державний лісовий фонд.

Є чимало сільськогосподарських паїв, на яких фактично зараз ліс. І цей ліс ніяк не захищений через відсутність у нього статусу. Також питання, чи відносимо ми до лісу сади. Ті ділянки, де є вирубка, а згодом там буде молодняк, вважати лісом? Тому треба зайнятися національною інвентаризацією лісів нарешті, яка зроблена у всіх наших сусідів.

- Є сенс збільшувати кількість лісу там, де це можна зробити?

- Якщо ми не хочемо, щоб наші нащадки купували воду, опріснювали морську чи збирали дощову, то сенс є. Якщо ми хочемо, щоб наступні покоління були з водою, то потрібно відновити болота на Поліссі й посадити щонайменше ще 2 мільйона гектарів лісу. З них півмільйона вже фактично є – на паях сільськогосподарського призначення. Такі ділянки законодавчо потрібно визнати лісом, щоб таким чином надати їм відповідний охоронний статус.

- Важко уявити, щоб власник сільськогосподарської землі погодився стати власником лісу і при цьому дотримувався лісового законодавства.

- Це проблема. В Австрії у таких випадках держава викуповує землю у фермерів. Інший вихід – розводити в лісах якийсь вид птахів, і держава за це фермеру платить.

Ольга Скороход, Цензор.НЕТ

https://censor.net.ua/ua/resonance/3191416/pojeji_v_zoni_chaes_vje_nagaduyut_ti_yaki_vidbuvayutsya_v_avstraliyi_kaliforniyi_portugaliyi_tak_bude

***