25/02/2014
Насправді велика ймовірність того, що цифри, м'яко кажучи, не відповідають реаліям. І що в тіні перебуває до 80% всіх операцій, пов'язаних з отриманням доходу від лісових територій.
http://lesovod.org.ua/node/20734
Повстання проти Путіна на Болотній площі почалося з боротьби за Хімкінський ліс. Повстання на Майдані проти Януковича - з відмови від євроінтеграції. А значить - від європейських стандартів користування землею, водою, лісом. Те, що відбувається зараз в Україні у сфері природокористування - це апофеоз корупційного свавілля. Але якщо з землею ситуація більш-менш описана, то щодо лісу вона маловідома. Пригадується лише скандал із закупівлею у підставний структури величезної партії портретів президента, які лісники вже не знали куди вішати. І те, що після різного роду катаклізмів - повеней, буревіїв, зсувів, раптом виявляється, що лісові угіддя начисто знищені. Але це лише видима частина айсберга ...
Чим далі в глушину, тим більше правових колізій
Трохи нудною статистики, але без неї ніяк. Площа лісів в Україні становить, приблизно, 9,5 млн. га (9 місце в Європі). Обсяг запасів деревини оцінюється, знову ж приблизно (оскільки в цій сфері ні про що не можна говорити з абсолютною впевненістю), в два мільярди кубічних метрів. Виручка від реалізації лісу в середньому становить близько 6 млрд. грн. Але це офіційні цифри. Так само офіційна статистика визнає, що 20% операцій з деревиною - тіньові.
Тому важко підрахувати і справжній обсяг експорту. За даними статистики, в різні роки він коливається від 400 млн. грн. до 1 млрд. грн. на рік. Цифри - мізерні, враховуючи потенціал галузі. Але досить з'їздити в прикордонні з Росією села Полісся (Сумська, Чернігівська області) або простежити ввечері за рухом на закарпатських митницях, як стає ясно: скільки лісу йде за кордон не знає рівним рахунком ніхто.
Також достеменно невідомо, скільки його переробляється усередині країни, на підпільних або напівлегальних меблевих фабриках, «целюлозних» міні-комбінатах, в столярних майстернях.
Напрошується питання: а чи можна в принципі все це підрахувати і узаконити? Теоретично - можна і видимість обліку у нас існує. Чого коштують одні тільки горезвісні бирки на ялинках, які господарствам потрібно було закуповувати (бирки, але не ялинки), природно, тільки в однієї уповноваженої структури і за чималі гроші.
Але практично в тому, щоб пустити лісову господарську діяльність в законне русло, не зацікавлений ніхто: ні бізнес, ні бюрократія. Бо тоді і ті, й інші втратять свої доходи. Звідси важкозрозумілі, на перший погляд, недоробки у вітчизняному законодавстві, які ніхто не усуває.
Наприклад, поняття «незаконні рубки» і «незаконно заготовлена деревина» не мають чіткої юридичної визначеності і трактуються по-різному. Багато говорили, але так і не зробили «План дій у сфері боротьби з нелегальними заготовками й корупцією в лісовому секторі».
Тут варто відразу сказати, що тіньовий обіг деревини - це тільки частина корупційного «бездонні». Куди важливіше тема: хто в українському лісі господар? Відповідно до Лісового кодексу наші ліси не можна приватизувати, але можна взяти в оренду: короткострокову або довгострокову (на 50 років). Причому, власне ліс, лісові ресурси та угіддя, згідно закону, в оренду здавати не можна, можна лише передати в довгострокове тимчасове користування. Чим різняться оренда та користування? Юристи кажуть, що оренда не може бути безоплатній, а тимчасове користування може. Може, й так, але плутанини це не зменшує.
Більш того, відповідне рішення приймається «органами виконавчої влади з питань лісового господарства» (зараз - Держагентством лісових ресурсів). Місцеві сільські та селищні ради не мають повноважень давати згоду на виділення лісових ділянок і навіть не наділені правом вимагати копію примірника орендного договору. Тому на місцях часто взагалі не знають, хто володіє їх лісом.
Є, звичайно, власники, не знати про які не можна. Згадаймо, про мисливські угіддя на Кіровоградщині, які отримав в довгострокову оренду скандально відомий екс-нардеп Віктор Лозинський. Той самий, що застрелив селянина на «своїй» землі. Сів за це до в'язниці, а потім начебто як тихенько вийшов за амністією.
Інцидент з Лозінським - типова ситуація, яка в менш убивчою формі виникає кожного разу, коли у ліси з'являється довготривалий користувач. Закон ніби в насмішку створює очевидні протиріччя, що провокують неминучі конфлікти.
Так, в Лісовому кодексі немає статті про права громадян по відношенню до лісу. Але замість неї є ст. 24 - лісові сервітути. Дослівно (мовою оригіналу) «лісовий сервітут - право на ОБМЕЖЕНОЮ платні або Безоплатне КОРИСТУВАННЯ чужою земельною Лісовою ділянкою».
По суті, в цій статті сказано, що люди мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом. Це право не може бути обмежене постійними або тимчасовими користувачами лісів, а також орендарями земель лісогосподарського призначення. Громадяни так само мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трави, квіти, ягоди, горіхи, гриби.
Але от у чому парадокс: з іншого боку тимчасові лісокористувачі державних і комунальних лісів можуть споруджувати «Тимчасові будівлі та споруди», до яких відносяться і ... паркани. Виникає колізія: тимчасові користувачі можуть будувати паркани, а громадяни мають право перебувати за цими парканами, то як їм туди потрапити, якщо хвіртка в паркані закрита?
Ще одна колізія, що породжує грунт для конфліктів - подвійна оренда (в сенсі користування). Справа в тому, що в Лісовому кодексі немає прямої заборони на оренду однієї ділянки різними користувачами для різних видів діяльності. Виходить, що ділянка, яка одні взяли в оренду для лісозаготівель, інші можуть отримати одночасно для ведення мисливського господарства. І якщо стукіт сокир відлякає спеціально розведених кабанів, мисливці можуть почати полювати на лісорубів. Таке траплялося вже не раз. І не всі конфлікти вирішувалися мирно.
Нарешті, основна заковика, яка створює унікальні можливості для судових варіацій і пов'язаної з цим багатошарової корупції. Раніше поняття ліс включало в себе і землю, на якій він росте. Але потім законодавці зробили так, що ліс і земля - це окремі об'єкти права і регулюються по-різному. Як здати землю в оренду, не торкнувшись зростаючий на цій землі ліс? Як здати в тимчасове користування лісові угіддя і ресурси, не обумовивши право користування землею?
Заповідна даль - бізнес для справжній ботаніків
Найцікавіша і закрита тема в лісовій корупції - це заповідники. Ось вже дійсно де золоте дно і повна відгородженість від сторонніх цікавих очей. Згідно ст.16 закону «Про природно-заповідних фондах» в заповідниках суворо заборонено: госпдіяльність, яка суперечить цільовому призначенню. А саме - будівництво споруд, доріг, лінійних та інших об'єктів, не пов'язаних з діяльністю заповідника; розведення вогню, створення місць відпочинку населення; стоянки транспорту; проїзд, прохід сторонніх осіб; пересування механічних транспортних засобів; проліт літаків і вертольотів нижче 2 тисяч метрів, руйнування геологічних шарів; риболовля, полювання, туризм.
Що допускається? Наукова діяльність, спостереження за квіточками-метеликами-травичкою = деревами, пташками і рибками, а також проведення «науково обгрунтованих регуляційних заходів». Ось це - найважливіший пункт. По суті, та ж комерційна вирубка, полювання та риболовля, але з глибокодумним науковим обгрунтуванням. Для чого адміністративно-господарюючому управлінському корпусу доводиться брати в долю справжніх ботаніків. У всіх сенсах цього слова. Пояснюю детальніше й на прикладах.
У керівництва заповідників є кілька способів (за сприяння корумпованих чиновників) крупно заробити на ввірених їм скарби природи. Самий банальний спосіб - це нарубати дров (лісозаготівлі). Для чого місцеві ботанічні светіли видають своє науково обгрунтований висновок про необхідність «відновлення корінних лісів». Так це називається.
Фахівці навіть склали своєрідний рейтинг найбільш резонансних вирубок в заповідних місцях. Наприклад, як зазначає відомий еколог директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, в заповіднику «Розточчя» лісова наука обгрунтувала проведення санітарних рубок на рік загальною площею в 6 разів більше, ніж на рівному йому по території Канівському заповіднику.
А в якості яскравого прикладу «ринкової заповідної науки» він наводить статті директора природного заповідника «Медобори» М. Музики і його львівського колеги - викладача Українського державного лісотехнічного університету В. Бондаренко, обгрунтовують масові рубки лісу в заповіднику «Медобори» під виглядом «відновлення» корінних природних комплексів. В результаті чого обсяг лісозаготівель в цьому заповіднику в деякі роки майже дорівнював видобутку лісу в звичайних лісгоспах.
Другий вид «замаскованій» комерційної діяльності в заповідниках - це полювання та риболовля. Захотілося начальству рибку половити в «тихому вирі» - Дніпровсько-Орільський заповідник отримує «науковий ліміт» на відлов півтора тонн (!) Риби на рік. Високі посадові особи побажали полюванням позбавитися, і заповідники приступають до «відновлення оптимальної чисельності кабанів і оленів».
Дійшло до того, що повалена нині минула влада, вже не соромлячись узгоджувала в проекті організації Кримського заповідника будівництво 3 вертолітних майданчиків, 40 мисливських вишок, більше 10 підготовлених до відстрілу урочищ, велика кількість доріг з твердим покриттям, «мисливські» будиночки, сауни, а також штат «регуляторів», що складається з головного мисливствознавця, мисливствознавців та єгерів.
Тому ж Кримському заповіднику, підлеглому, до речі, Державному Управлінню справами Президента, Мінекология України роки два тому погодила ліміти на «регулювання» чисельності тварин (відстріл, відлов) 45 оленів, 26 диких кабанів і 7 муфлонів. Зауважимо, що все це - безкоштовні розваги, бо відстріл йде «виключно в наукових цілях». І сауни будуються, мабуть, теж - в ім'я високої науки.
Притчею во язицех стало незаконне (або, швидше, напівзаконне) вилучення земель заповідного фонду під будівництво. Особливо від цього страждають Кримські землі. Про горезвісної забудові в Нікітському ботанічному саду в Ялті не чув лише глухий. В останні дні в пресі з'явилися фотографії недобудованої дачі Януковича на мисі Айя, для чого заповідні землі з червонокнижними рослинами перевели у звичайні і приватизували.
Під прикриттям будівництва газопроводу з Ялтинського заповідника зовсім недавно намагалися вилучити 700 га цінних земель гірничо - лісового природного фонду. Восени минулого року на Тернопільщині почалося знищення заказника «Іванівський» з метою прокладки біатлонної траси. На сьогодні площа вирубки сягають кількох гектарів. Знищена популяція червонокнижних рослин: любка дволиста та лілії лісової.
У Києві забудовують Національний парк «Голосіївський»: 4000 гектарів зелені і каскад озер опинилися під загрозою знищення.
І все це, як правило, супроводжується науково-обгрунтованими висновками титулованих «ботаніків», чиє завдання по життю вести наукові спостереження процесів природної зміни порід, лісових, степових і лучних формацій, а не давати псевдо-наукові висновки, що дозволяють перетворити заповідники в фабрику з комерційному використанню дикої природи.
Який піп, такий прихід
Риба, як відомо, псується з голови. Якщо забити в інтернет-пошуковик щось на кшталт «корупція в лісовій сфері», то yandex і google послужливо викинуть велику кількість різноманітних матеріалів про фірми глави Гослесагенства Віктора Сівця, про результати перевірки КРУ, кілька років тому що виявила збитків державі в 260 млн. грн . і стала вже майже анекдотичної історію з портретами Януковича.
Один час над цими сміялися всі користувачі Інтернету, кому потрапляли на очі фотографії із зображенням «царственої персони», повішені мало не в туалеті. А діло було так. Люди Сівця змусили директорів лісгоспів примусово закупити неймовірне безліч портретів президента Януковича та гербів України у однієї, конкретної фірми.
Один з керівників лісництва зізнався журналістам, що його установі надійшла вказівка сплатити 70 портретів Януковича на 12 тисяч гривень і майже сорок сувенірних гербів на 40 тисяч. Проблема полягала не тільки в тому, що згаданому керівникові лісництва просто нікуди було вішати 70 портретів глави держави, і він розміщував їх у всіх кутах і на всіх стінах. Навіть тих, які вели в відхоже місце.
Цю історію з часом забули. Як і перевірку КРУ. Сівець залишився на своєму місці, незважаючи на постійно з'являються в ЗМІ опису його корупційної діяльності: за стилем викладу і підбору фактів - явна витік «інсайдерської інформації».
Але ми не ставимо перед собою мету «освіжити» компромат на главу лісової галузі. Це зацікавлені особи зроблять і без нас. Наша мета відзначити очевидно сумний стан справ в цілому, яке (чисто український парадокс), схоже, всіх влаштовує. І бідних селян, які рубають дровишки. І багатих бізнесменів, які займаються незаконними лісозаготівлями в промислових масштабах. І чиновників, які отримують з цього корупційний навар. І наукову еліту, яка не могла б прожити на офіційну мізерну зарплату, і змушена була б покинути науку.
У підсумку спільними зусиллями в лісовій галузі створено структурований хаос, як законодавчий, так і господарський. Заповідна система перетворена на парк розваг для еліти. Лісовий фонд став засобом спекуляції чиновників на довгостроковій оренді: зміна цільового призначення, з подальшою вирубкою лісу і будівництвом (зазвичай в зелених зонах міст). Права громадян порушуються неправомірним обмеженням доступу до лісових територій: починаючи від стягнення плати за доступ для збору грибів, ягід і т.п. (Цим особливо часто грішать у Криму), закінчуючи невмотивованим забороною проходу в ліс під виглядом охорони від пожеж. Але до цього всі звикли.
Як зазначає згадуваний вище еколог Володимир Борейко, нові національні парки так толком і не з'явилися, заповідникам заважають розширюватися, скрізь приходять нові чиновники, щоб монетизувати останні куточки природи. При цьому побоювання, що ліси зникнуть теж не виправдані. Нікуди вони не подінуться, будуть рости і далі. З тією лише різницею, що раз на пару десятиліть Україна отримає зовсім не той ліс, який був у неї традиційно і який подарувала природа, а той, який на швидку руку посадили люди, щоб швидше вирубати те, що швидко зростає. Як це відіб'ється на всій екосистемі, побачать вже наші діти. Якщо побачать, звичайно, бо, як відзначають фахівці, від такого лісівництва ймовірність катаклізмів - зсувів і повеней збільшується не просто в рази, а в десятки разів.
0 коммент.:
Дописати коментар