Після гучного затримання «чорних лісорубів», котрі варварськи нищили ліс на Вінниччині, правоохоронці повернулися до розслідування справи замаху на вбивство інвестора з Латвії Андріса Прієднієкса.
Бізнесмен, котрий створив підприємство з переробки пеньків на території Тульчинського лісгоспу, в ніч з 21 на 22 лютого дивом залишився живий після того, як невідомі обстріляли його авто. Власне, з цього випадку і почалася справа лісової мафії на Вінниччині. Принаймні, так вважає сам Андріс. А події, котрі сталися
1 вересня, тільки підтвердили його переконання.
«Ще раніше чиновники стали відверто вимагати гроші, — розповів бізнесмен. — Я спочатку думав, що ці 500 євро щомісяця маю давати для розвитку регіону, і навіть просив про те, аби мені дали квитанцію. Але одного дня прийшли незнайомці і почали демонтовувати обладнання, котре я закупив за власні гроші. Командував парадом головний інженер Тульчинського лісгоспу, все обладнання викинули на вулицю. І це після того, як за 2 місяці роботи підприємство заплатило 90 тисяч гривень податків. Офіційно ці люди зараз стверджують, що замість прибуткового бізнесу ці орендовані мною приміщення раптом їм дуже знадобилися для складу дров. Тоді й відбувся мій гострий виступ у Верховній Раді, де я відкрито звернувся до Арсенія Яценюка, тодішнього прем'єра. Я ж бачив, як він їздив Європою з простягнутою рукою і просив: дайте, мовляв, інвесторів, нехай приїжджають до нас. Я тут, я приїхав. Візьміть у мене ці гроші. Але не таким способом. Після цього виступу почалися намагання мене вбити. Одного разу люди з лісгоспу зробили якісь маніпуляції з електропроводкою. Якби я увімкнув електрообладнання — мене могло б убити. Наступного дня я звернувся до правоохоронців. А коли їхав з заявами до поліції, у мене раптом відлетіло переднє ліве колесо. Добре, що справився з керуванням. Потім моє авто розстріляли. Кулі потрапили у лобове скло. Я зрозумів, що не потрібен, бо не в системі і не плачу хабарі».
Тоді у кримінальному провадженні настала незрозуміла тиша, котра поволі перенеслася у зал суду. Директор лісгоспу Віктор Поліщук оскаржував перебування підприємства Андріса на території колишнього Журавлинського деревообробного цеху, мовляв, строки дії оренди спливли ще 31 грудня минулого року. Але, за словами прес-секретаря Держлісгоспу Станіслава Вовка, виселення «зависло» через комісії, котрі зініціював латвійський бізнесмен. Порушень не знайшли. Відбулося 9 судових засідань, і зрештою суддя вирішив відмовити лісгоспу у позові.
Та дирекція все одно наполягає на своєму. «Ніхто нічого не робив, направлена була бригада для того, щоб підключили електропереноску, аби виконувати інші роботи. Але він не допустив людей до виконання робіт, викликали поліцію, щось вони там писали.., — пояснив інцидент Віктор Поліщук. — Але ж територія наша, державного підприємства. А він самовільно його зайняв і не допускає моїх працівників. Ми ж цивілізовані люди! Так, суд не задовольнив наше прохання. Але і жодних зобов'язань не надавав. З якої причини суд нам відмовив — розбирається Апеляційний суд. Вирішувати проблему думаємо цивілізовано — знову будемо позиватися. Колектив готовий видворити звідти цього бізнесмена. Бо жодних документів про оренду цеху у нього немає, адже такі угоди укладаються з розпорядником, котрий перебуває у Києві. Ми маємо право надавати площі в оренду за згодою, але крім цехів. Тому права орендувати ці приміщення він не мав. До нього є дуже багато різних запитань. І взагалі, чому громадянин іншої держави керує на території підприємства, до котрого він жодного стосунку не має? Нехай би спецслужби звернули на це увагу».
Не думає здаватися і латвійський інвестор.
«З минулого року вони занесли на територію цеху дрова, спакували тріски у 700 мішків, але жодного мішка звідси ніхто нікому не продав, воно все кудись порозповзалося, і тепер там тільки купи сміття, — розповідає Андріс. — Оскільки вони побачили, що я не мовчу і все розповідаю громадськості, вирішили знову спробувати на мене натиснути. Я відразу ж звернувся до поліції, приїхала оперативно-слідча група, все зафіксувала. Хочу сказати, що лісгосп і поліцію подавав у суд, нібито за бездіяльність щодо мене. Цей суд вони теж програли. Як і той, що організували проти лісника, котрий пішов проти директора. Адже захотів з нього 50 тисяч гривень за образу його ділової честі, бо лісник з трибуни Верховної Ради розказав все, що думає про те, що відбувається у лісництві.
Що буду робити далі — не розкажу. Але не здамся. Бо за мною стоять люди, котрі у мене працюють, і їхні сім'ї. Нині посол Латвії звернувся до Президента з повним висвітленням всього, що відбувається. Тепер, сподіваюся, буде нове кримінальне провадження про службове підроблення. Прес-секретар Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства дав журналістам інформацію про те, що, за інформацією міграційної служби, я нелегально перебуваю на території України.
Тепер міграційна служба і я розбираємося з цим питанням. Для них був час показати, як вони ставляться до людей, котрі справді хочуть щось зробити в Україні. В суді вони визнали, що отримували прибутки від мого підприємства. А коли припинили його діяльність — утворилися збитки на півмільйона гривень. І справа «чорних лісорубів» почалася з мене.
Була спроба «заглушити» розслідування замаху на мене на обласному рівні. У березні знайшовся прокурор (не називатиму його прізвище), котрий забрав справу в СБУ нібито для передачі в поліцію. Але після мого виступу у Верховній Раді справу знову передали на розслідування в СБУ, і тут спливли махінації лісової мафії. Вінницький ліс надходить задешево на наш ринок у Латвії, і в нас знаходяться люди, котрі купують його, тим самим створюючи проблеми чесним бізнесменам. Тому мовчати ніхто вже не збирається».
Вислухала Тетяна КОНДРАТЬЄВА
0 коммент.:
Дописати коментар