Захист лісу від недбальства людей лягає на плечі працівників лісогосподарської галузі
Світова статистика лісових пожеж свідчить про тенденцію до зростання площі та кількості пожеж протягом останніх років у багатьох країнах, і Україна, на жаль, не становить винятку в цій закономірності. Це змушує серйозно задуматися над причинами їх виникнення та шляхами до запобігання такому лиху.
Від бездумної господарської, а точніше безгосподарної, діяльності людей усе частіше відбуваються неконтрольовані лісові пожежі. Приміром, понад 90% лісових пожеж виникає саме внаслідок необдуманих людських вчинків, що зайвий раз свідчить про фатальність антропогенного впливу на ліс. Та чи можливо вирахувати всю шкоду? Очевидно, що ні. Адже нікому достеменно не відомо, скільки звірів і птахів залишилися без домівок і кормових запасів, а скільки з них і зовсім загинуло. До слова, в Австралії чи США, котрі часто потерпають від лісових пожеж, із місць, потенційно небезпечних під час лісової пожежі, евакуйовують і тварин.
Варто замислитися над тим, скільки часу потрібно, щоб виростити ліс, і як швидко його можна знищити, не загасивши багаття після відпочинку на природі, чи недбало викинувши недопалок.
Цікаво, що ліси та торфовища в Україні займають близько 10 мільйонів гектарів території, а найбільше лісових насаджень припадає на північну та західну частини держави. До слова, згідно зі статистичними даними, на кожного жителя України припадає 0,17 га лісу.
У лісовій пірології виділяють кілька видів пожеж: низові, верхові та ґрунтові. Як стверджують фахівці, кожен вид пожежі є небезпечним, проте особливо важко боротися з ґрунтовими пожежами. Річ у тім, що під час низової пожежі осередок займання це хвойний підлісок, мохи, трав’янисті рослини та кущі, тому своєчасна діагностика та локалізація можуть швидко за-радити лиху. Важче долати верхові пожежі, коли горять крони чи стовбури дерев. Але найскладніше загасити підземні, а по-іншому торфові, осередки займання. Торфи починають горіти внаслідок низових чи верхових пожеж. Боротися з ними важко ще й тому, що тління покладів торфу може бути дуже глибоко в землі, а гасіння водою ускладнюється наявністю у складі торфу бітумів, котрі під час охолодження їх водою цементують часточки вугілля і, як наслідок, не дають воді проникати до осередку займання. До того ж ґрунтові пожежі можуть тривати місяцями не залежно від метеорологічних умов. Торфові пожежі також небезпечні ще й тим, що під час таких загорань у землі утворюються порожнини, дуже часто з жаром, куди можуть провалюватися люди, звірі та техніка.
Прикро, але сміховинні штрафи за необережне поводження з вогнем у лісових масивах не дуже стимулюють населення бережно ставитися до лісу під час відпочинку на природі. До прикладу, згідно зі статтею 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, грошове стягнення від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів накладається на громадянина за необережне поводження з вогнем у лісі, а якщо така поведінка завдала шкоди лісу чи призвела до лісової пожежі, тоді штраф збільшується від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів.
Відтак увесь тягар захисту лісу від недбальства людей лягає на плечі працівників лісогосподарської галузі, бо закон якось не дуже подбав про це. Саме запобіжні заходи, яких вживають лісівники, і є основним фактором стримування динаміки сумної статистики лісових пожеж.
Як стверджують експерти, постійний моніторинг ситуації на вразливих ділянках дозволяє запобігти виникненню займань, здійснити своєчасну локалізацію та знищення вогню у лісі.
Особлива заслуга у запобіганні та гасінні лісових пожеж, а також подоланні наслідків від них, належить лісовій охороні. Такі підрозділи є в кожному лісгоспі на всій території України. Люди, які працюють у цих відділах, разом із пожежниками пліч-о-пліч борються з вогнем. У пожежонебезпечний період ці лісівники знаходяться на роботі, фактично, цілодобово, ще й чергують у вихідні дні, коли, ризик займання найбільший через велику кількість відпочивальників у лісових масивах. Для них ліс це не робота, а поклик серця, не лише храм природи, а живий організм, котрий вони захищають усупереч усьому. Саме про них писав Володимир Бондаренко: «Посеред листя і роси, ми стільки бачили краси, нам звуки лісу, як мелодія сопілки», — і саме вони докладають титанічних зусиль, аби ця лісова симфонія продовжувала звучати і для майбутніх поколінь.
Звісно, лісова охорона готується до пожежонебезпечного періоду впродовж року, дбаючи про запобіжні заходи. Так, створюють протипожежні бар’єри, насаджують листяні породи дерев на узліссі хвойних масивів смугами до 50 метрів завширшки,. облаштовують захисні канави для запобігання ґрунтовим пожежам, завбачливо готують природні водойми та майданчики для насосів, а також вільний доступ до них, періодично організовують санітарні рубки та прибирання сушняку. Втім «лісові охоронці» стверджують: запорукою швидкого приборкання вогню, а, отже, зведення до мінімуму наслідків від лісової пожежі, є своєчасне виявлення та блискавична локалізація місця займання. Саме на це спрямовані всі дії лісової охорони. І, звичайно, напередодні Дня працівника лісу хочеться побажати цим невідомим героям здоров’я, наснаги та щоб вогонь палав лише в їхніх безкорисних і жертовних серцях.
Ольга ТИХОНЬКА
Природа і суспільство, 2 вересня 2016 року
0 коммент.:
Дописати коментар