Лісові питання – чи не найактуальніші на Волині – у краї лісів та озер. Ось і чергова сесія облради не обійшлася без скандалу. Депутати Волинської обласної ради (ініціатива депутата від Радикальної Партії Олега Ляшка Юрія Ройка) вирішили звернутися до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана та Міністерства екології та природних ресурсів, аби повернути державний ліс у комунальну власність. Звісно, не обійшлося без взаємних звинувачень та образ.
…Свого часу, а це вже сьогодні далекого 2011-го, комунальні ліси за згодою сторін (депутати районних, обласної ради, облдержадміністрація) передали у підпорядкування Держлісагентства України. Майно розподілили між пайовиками. Працівники перейшли на роботу у підприємства державного лісового господарства. Ліси, які висаджували гуртом цілі громади, а згодом були передані КП «Волиньоблагроліс» – поставили на облік у Волинському ОУЛМГ, надавши дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення площ лісового фонду в постійне користування.
Минуло сім років. І от Волинською обласною радою разом із КП «Волиньоблагроліс» та «Волиньприродресурс» подано адмінпозов про скасування розпоряджень голови Волинської ОДА щодо передачі комунальних лісів «Волиньлісу».
На захист тепер уже лісів державного підпорядкування став заступник голови Держлісагентства України, депутат Волинської обласної ради Володимир Бондар. Він зауважив, що ліси завжди були, є і залишаться власністю громади, незалежно від того, хто вестиме там господарювання. І працюють у державних лісогосподарських підприємствах лісівники-волиняни, які є представниками тієї ж громади, які отримують заробітну плату та платять податки. У тому числі – до місцевого бюджету. А постійні спекуляції довкола цього питання виділяють лісівників у якусь окрему групу людей, нібито не приналежних до громади.
«У 2011 році обласною державною адміністрацією на доручення Кабінету Міністрів України було проаналізовано роботу комунальних підприємств, у результаті чого були видані розпорядження голови обласної ради «Про вдосконалення управління лісовим господарством» та «Про утворення комісії для передачі лісів дочірніх підприємств комунального спеціалізованого підприємства «Волиньоблагроліс» до сфери управління обласного УЛМГ Держлісагентства України, – нагадав історію передачі лісів Володимир Налькович. – Ініціювання питання щодо повернення лісів у підпорядкування Держлісагентства відбулося внаслідок кількох причин, встановлених результатами перевірок. Основна з таких претензій – волинське обласне комунальне спеціалізоване лісопідприємство та його дочірні підприємства не забезпечили ефективного ведення лісового господарства та охорону лісів від незаконних рубок, що підтвердили перевірки міжрайонної природоохоронної прокуратури. Позицію голови ОДА підтримав депутатський корпус та 26 травня 2011 року сесією обласної ради прийнято рішення про ліквідацію відповідного комунального підприємства. Варто наголосити: на момент ліквідації по обласному підприємству «Волинь-облагроліс» та його дочірніх підприємствах накопичилося боргів у сумі 3,2 млн грн, в тому числі заробітна плата – 834 тис. грн, кредиторська заборгованість – 1 млн 805 тис. грн. Тож чи є у такому випадку підстави звинувачувати лісівників у протиправному використанні лісових ресурсів та діях не на користь громади? А міфи про те, що облагроліси приносили громаді значні прибутки, нічим не обґрунтовані. І це твердження базується на реальних економічних показниках роботи підприємств протягом останніх 7 років».
…Вислухавши аргументи свого колеги-депутата, народні обранці не зреагували і таки знайшли кворум та проголосували за звернення до вищого керівництва держави та Мінекології, яке назвали: «Щодо протиправного використання лісових ресурсів в окремих районах Волинської області».
Ми попросили заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимира Бондаря відповісти на кілька запитань, першим із яких, звісно, було про ситуацію, що склалася із так званими комунальними лісами на Волині.
– Сьогодні Волинська обласна рада хоче забрати ті лісові масиви і майно, яке було колись у лісах міжгосподарського підпорядкування і яке свого часу було передано рішенням попереднього голови облдержадміністрації в державну власність, – прокоментував Володимир Налькович. – Майно було частково розподілено між власниками і його вже на даний момент немає. Є лісовий масив, яким хочуть користуватися. Зробити знову обласне комунальне підприємстсво і знову розпоряджатися цим лісом. Жодної здорової логіки в цьому я не бачу. По-перше, працівники, які перейшли у державні підприємства, задоволені, працюють, отримують достатньо високу заробітну плату і під великим питанням, чи хтось захоче кудись повертатися. Друге питання – майно, яке вже розподілено між тодішніми власниками. Це були пайовики. Комусь на пай дали те, комусь інше. Власне, цього майна вже повернути не можна. Тому ці підприємства не мають ні контор, ні техніки, ні обладнання – нічого того, що можна було б використовувати для ведення діяльності та лісового господарства. По-третє, сьогодні державні підприємства працюють досить ефективно і мають прибутки, досить високий рівень сплат до бюджету, достатньо високий рівень зарплат. Тому економічної логіки їх перепідпорядковувати також нема. Просто в цьому випадку в деяких депутатів, у яких родини працюють із лісом і які хочуть отримувати продукцію за дешевою ціною, виник конкретний інтерес. Тому що, безперечно, ведення лісового господарства у таких підприємствах є на достатньо низькому рівні. Ніякого електронного обліку там не ведеться. Та й все інше… Ми знаємо, як проводиться робота в такого роду господарствах. І ціна реалізації сировини там суттєво дешевша. Сьогодні замість того, аби державі сплачувати відповідні високі податки, деякі депутати пропонують повернутися до неефективних для держави форм господарювання. Але їхні підприємства чи підприємства їхніх родичів виграли б від такого рішення. Отримавши ресурс за дешевшою ціною.
– Як думаєте, це звернення матиме результат?
– Воно буде розглядатися Кабінетом Міністрів. А процедура така, що Кабінет Міністрів перед тим, як приймати якесь рішення, безперечно, буде доручати це питання на розгляд Державному агентству лісових ресурсів. А у нас думка сформована і незмінна. Ми будемо категорично проти і, сподіваюся, наші аргументи, наші доводи будуть почуті у Кабміні та Міністерстві аграрної політики.
– Ще одне питання місцевого рівня, але воно характерне для всієї України. У заказнику «Зубр», що на Волині, демонтували вишки, які фактично, як стверджують в управлінні лісового господарства, використовувалися для обліку тварин. Така ж ситуація на багатьох інших територіях ПЗФ. Як вважаєте, чи дійсно є потреба у руйнуванні вишок і чи є така діяльність правомірною?
– Будь-яка діяльність у лісі, яка проводиться невідомо ким, невідомо чим і не відомо, з якою метою, – не правова. Сьогодні всі «фахівці» у лісовому господарстві. Кожен вважає, що розуміє, знає і намагається вплинути у той чи інший спосіб на щось. Але що дійсно правильно зробити і як, ніхто з них, за великим рахунком, не знає. Одна думка: ріжуть ліс, б’ють звіра і з цим треба боротися. А головне – не відомо хто займається такого роду діяльністю. Вважаю, що у кожному підприємстві, не залежно від форми власності, має бути відповідний порядок. І здійснюватися ті чи інші заходи мають, аби щось вдосконалити, а не зруйнувати.
– Чи вам не здається, що зараз знову починають на темі лісу робити політику?
– Очевидно. Але такі речі будуть мати місце. І політика в цій діяльності буде присутня. Така вже логіка політичного процесу. Вважаю, що є достатньо розумних людей, які бачать і розуміють, що відбувається. Вміють слухати аргументи і робити висновки.
– 3 квітня Верховною Радою України у першому читанні (за основу) прийнято проект Закону України «Про концесії». Законопроект містить зміни до Лісового кодексу України, які унеможливлюють передачу лісів у концесію…
– Так. Хочу подякувати всім, хто долучився до боротьби, аби це відбулося. Починаючи від лісівників, завершуючи депутатами Верховної Ради, головами адміністрацій. Із Закону про концесії, який прийнятий у першому читанні, таки вилучили лісогосподарські підприємства, більше того – пропонується доповнити статтю 16 Лісового кодексу України «Право користування лісами» наступним змістом: «Ліси на землях державної та комунальної власності, спеціалізовані лісогосподарські підприємства не є об’єктами концесії, згідно з Законом України «Про концесії». Це дуже правильна, серйозна і сильна теза щодо лісового господарства. Це наша спільна перемога!
– Володимире Нальковичу, також Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект про заборону суцільних рубок ялицево-букових лісів на стрімких схилах Карпатського регіону. У пояснювальній записці до законопроекту йдеться, що відтепер «стане можливим проводити лише вибіркові рубки головного користування та вибіркові рубки формування і оздоровлення лісів у ялицево-букових деревостанах на стрімких схилах у лісах Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської та Чернівецької областей». В Україні з 2000 до 2011 року діяв мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону. Коли мораторій було знято, – зазначають автори, – це погіршило охорону важливих в екологічному, санітарно-гігієнічному, ґрунтозахисному та рекреаційному значенні категорій лісів. Що скажете з приводу такого рішення?
– І один, і другий – дуже хороші законопроекти. Щодо правил рубок на схилах Карпат, – це теж важливо. Ми повинні діяти відповідно до світових стандартів і там, де це можливо, маємо проводити лише вибіркові, поступові рубки. Але треба зрозуміти, що не у всіх випадках це можливо в силу певних ознак та правил ведення лісового господарства. Там, де це потрібно, безперечно, будуть використовуватися різні форми рубок, у тому числі і суцільні. Але ми хочемо їх мінімізувати. Тобто впроваджувати тільки там, де це необхідно.
Оксана ЧУРИЛО
«ЛВ» №3-4 2018р.
на продовження теми
Начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр КВАТИРКО також прокоментував ситуацію із «комунальними лісами»: «Зараз йдеться про трохи більше 50 тис. га лісів.
Користь для волинян від перебування вищеназваних лісів у комунальній власності, чим найбільше аргументують свою позицію депутати, є ефемерною і нічого, крім політичних дивідендів окремим людям, не несе.
Нашими спеціалістами були проаналізовані основні показники фінансово-господарської діяльності підприємств, які перебували у комунальній власності. На прикладі двох із них – ДП «Прибузьке ЛГ» та ДП «Поліське ЛГ» – ми показали все у динаміці.
База оподаткування виросла. Суми сплачених до місцевих бюджетів податків збільшуються із кожним роком, чого цілком достатньо, щоб зруйнувати міф про те, що коли ліси перебувають у комунальній власності, громада отримує більше податків.
Хочу наголосити, що податкове навантаження на державні підприємства у вигляді дивідендів становить сьогодні 75%. Отриманий прибуток державні лісогосподарські підприємства витрачають на модернізацію виробництва та ведення лісогосподарської діяльності.
Тому для громади від зміни форми управління фактично може змінитись лише маркування транспортних засобів та техніки, яка буде задіяна у виробничому циклі.
Окремої уваги потребує питання якості ведення лісогосподарювання. Для прикладу, капітальні видатки (а це придбання техніки, обладнання, спецзасобів та будівництво) за 2016-2017 роки по двох вищевказаних лісгоспах склали майже шість із половиною млн гривень! Сподіваюсь, депутати володіють інформацією про розміри капітальних видатків, які здійснювало у свій час КП «Волиньоблагроліс».
Політизація питання навколо бувших лісів КП «Волиньоблагроліс» призвела до того, що громаді нав’язується думка про наддоходи від отримання лісів у комунальній власності. А лісогосподарювання – це ще і витрати! Немаленькі витрати! До відома: за 2016 рік на проведення всього комплексу лісогосподарських робіт ДП «Прибузьке ЛГ» та ДП «Поліське ЛГ» понесено 49,2 млн гривень витрат, за 2017 рік ці витрати склали 50 млн гривень. Тобто, перш ніж отримати доходи, громада повинна нести великі витрати, починаючи із документального оформлення діяльності, закінчуючи створенням і модернізацією виробничої бази та забезпеченням належного рівня оплати праці людей.
Це про те, що кожен із учасників предмету дискусії навколо зміни форми власності лісів повинен відповідально ставитись до заяв і обіцянок, які роздаються громадам. Управління лісами – це значні витрати та відповідальність, а не клондайк на рівному місці».
Оксана ЧУРИЛО
«ЛВ» №3-4 2018 р.
0 коммент.:
Дописати коментар