30.10.2018
Уже третій рік в Україні діє мораторій на експорт лісу-кругляка всіх порід деревини, крім сосни, та другий рік – на експорт необробленої сосни. Фактично, введення мораторію стало ледь не єдиним кроком, спрямованим на вирішення проблеми з незаконними рубками деревини та спробою забезпечити сировиною вітчизняних виробників, переорієнтацію експорту з сировинного на продукцію з високою доданою вартістю. Водночас це спричинило конфлікт по відношенню до зобов’язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод. Зрештою Європейський Союз повідомив про те, що він готовий почати торговий арбітраж з Україною для скасування мораторію на вивіз лісу-кругляку як такого, що порушує умови Угоди про Асоціацію.
iAgro запитав у Євгена Кузьменка, координатора Комітету деревообробної та меблевої галузі ЄБА, про те, що являє собою арбітражна процедура та чим її ініціювання загрожує Україні.
Ситуація склалася доволі контраверсійна. З одного боку, Україна повинна дотримуватися міжнародних зобов’язань, зокрема зафіксованих в Угоді про асоціацію з ЄС. З іншого – сотні компаній, задіяних в індустрії деревообробки, в тому числі європейських, які вклали інвестиції, створили робочі місця, сплачують податки – і при цьому мають суттєві проблеми з доступом до достатньої кількості сировини всередині країни. Хоча такої суперечності потенційно можна було б уникнути, якби у нас були прозорі законодавчо встановлені правила ринку деревини та дієвий контроль за їх дотриманням.
Спробуємо розібратися, які наслідки це матиме для України.
За інформацією юридичного партнера Комітету деревообробної та меблевої галузі ЄБА (міжнародної юридичної фірми INTEGRITES), арбітражна процедура вирішення спорів між Україною та ЄС встановлена Угодою про Асоціацію.
Хто бере участь:
Процедура є двосторонньою за участі представників ЄС та України. Органом вирішення спорів є арбітражна група. Вона формується з трьох експертів, які розглядають і ухвалюють рішення у справі. До групи входять представники від України та ЄС та нейтральний арбітр, який очолює арбітражну групу. Арбітражна група працює у форматі традиційного арбітражу, що на основі поданих сторонами матеріалів та проведених слухань виносить рішення.
Арбітражна процедура:
Етап І. Сторона-скаржник подає письмову заяву щодо скликання арбітражної групи. Комітет з торгівлі вивчає цю заяву і за достатності підстав для скарги скликає арбітражну групу, що погоджується сторонами із 3 груп арбітрів протягом 10 днів. Після скликання групи скаржник протягом 20 днів подає свої матеріали, а ще через 20 відповідач має подати свої.
Етап ІІ. Арбітражна група вивчає матеріали та подає попередні висновки протягом 90 (максимально 120 днів) із дня створення арбітражної групи, сторона може подати скаргу на перегляд висновків протягом 14 днів. По суті попередні висновки є основою рішення групи, однак до ухвалення остаточного рішення може бути надана додаткова аргументація сторін, яка може бути врахована при винесенні остаточного рішення. За запитом учасників спору група може проводити слухання із радниками та представниками сторін у місці проведення арбітражу, яким буде визначено місто за місцезнаходженням відповідача.
Етап ІІІ. Після дослідження всіх матеріалів та проведення слухань група виносить остаточну постанову, при цьому максимальний строк всієї процедури встановлено на рівні не більше ніж 120 (максимально 150 днів) з дня створення арбітражної групи. Тобто весь строк не перевищить 160 днів з моменту подання скарги.
Важливою рисою механізму є відсутність апеляційного етапу розгляду справи, що значно скорочує процедуру та обов’язковість виконання рішення арбітражної групи.
Рішення арбітражної групи та наслідки за його невиконання:
Остаточна постанова арбітражної групи надсилається сторонам та Комісії з питань торгівлі. Вона має бути добросовісно виконана стороною-відповідачем протягом строку, визначеного за згодою сторін чи за участі арбітражної групи. У разі, якщо протягом цього терміну сторона-відповідач не виконала постанову, інша сторона має право на введення еквівалентних тимчасових заходів захисту у формі призупинення зобов’язань, що випливають з будь-якого положення Глави про ЗВТ.
Зазвичай тимчасові заходи передбачають підвищення стороною-скаржником своїх ставок ввізного мита до рівнів, що застосовуються до інших учасників СОТ. Такі заходи мають бути еквівалентними обмеженням чи порушенням допущеним стороною-відповідачем та мати тимчасовий характер.
Якщо сторона-відповідач вважає, що рівень призупинення зобов’язань з боку сторони-скаржника не є еквівалентним обсягу порушення, то вона може подати до первинної арбітражної групи письмовий запит про прийняття рішення із цього питання.
Таким чином, ініціювання торгового арбітражу ще не є самостійним доказом порушення Україною будь-яких зобов’язань, а фактичні наслідки для України прямо залежатимуть від результатів арбітражного розгляду та виконання сторонами прийнятого рішення.
Існують різні бачення з приводу мораторію, проте, беззаперечним є практичний ефект від його введення, який проявляється у збільшенні обсягів виробництва українськими деревообробними підприємствами, створенні нових і розширеннь існуючих виробництв протягом перших років дії мораторію.
У будь-якому випадку, в сучасник реаліях не варто очікувати, що мораторій як єдиний інструмент може вирішити всі проблеми деревообробної галузі, необхідно впроваджувати інші дієві заходи з підтримки та розвитку лісопромислового комплексу.
Так, ринок потребує законодавчо закріплених правил реалізації необробленої деревини. Такі правила повинні бути спрямовані на раціональне і ефективне використання деревини (насамперед, дефіцитної), враховувати інтереси вітчизняних виробників та специфіку різних видів деревообробки, розповсюджуватися на всіх постійних лісокористувачів.
Відсутність таких правил суттєво гальмує та стримує подальші інвестиції в деревообробну галузь України.
0 коммент.:
Дописати коментар