Що нас сюди привело? Нас сюди привів критичний стан, у якому опинилася наша галузь. І, відповідним чином треба реагувати. Я згоден з усім, що говорили всі, хто виступав, але ми, знову-таки є толерантними до влади. Ми знову ведемося на обіцянки влади, а нас з вами вже обманювали багато разів. Ми вийшли на акцію протесту, коли її організовували профспілки.
Поруч з нами була акція, по-моєму, «євробляхерів». Їх показали (у ЗМІ), а про нас ніхто, навіть, не згадав. До нас ніхто не вийшов, ніхто на нас не відреагував. Ми сьогодні напишемо ці звернення, ми їх пошлемо, дуже сподіваюся, що хтось якось відреагує, але мало в це вірю, якщо ми не заявимо про себе, якщо громадськість і суспільство і засоби масової інформації не висвітлять це.
А я відчув це, коли давав інтерв’ю. Мене запитують: як Ви підсумуєте рішення з’їзду. Я кажу: «Рішень ще немає, але дуже сподіваюся, що вони будуть і хотілося б, що вони були кардинальними».
Нещодавно я об’їздив кілька областей і у розмові з лісівниками, пообіцяв їм озвучити сказане ними: «Ми не можемо сидіти вже в окопах. Нам треба показати свою позицію». Я пропоную не просто написати у рішенні «Ми звертаємося до профспілок і пропонуємо розглянути наступне»…. А раптом вони не захочуть, не розглянуть?
Ми маємо закликати наші трудові колективи до громадської непокори в разі неприйняття таких рішень. Ми маємо виступити і, взагалі, на мою думку, ми маємо провести попереджувальний страйк. Двогодинний, п’ятнадцятихвилинний, який завгодно. Ми не маємо зупиняти виробництво, ми повинні забезпечити людей роботою, але ми маємо провести попереджувальну акцію, показати суспільству, показати владі сьогодні, що ми єдині, і, якщо нас не буде почуто, ми прийдемо до більш радикальних кроків. Якщо ми це зробимо лише на папері, повірте: на нас ніхто не відреагує!
Віктор Червоний,
голова Державного комітету
лісового господарства України у 2005-2006 рр.
(Виступ на IV з’їзді лісівників України)
Поруч з нами була акція, по-моєму, «євробляхерів». Їх показали (у ЗМІ), а про нас ніхто, навіть, не згадав. До нас ніхто не вийшов, ніхто на нас не відреагував. Ми сьогодні напишемо ці звернення, ми їх пошлемо, дуже сподіваюся, що хтось якось відреагує, але мало в це вірю, якщо ми не заявимо про себе, якщо громадськість і суспільство і засоби масової інформації не висвітлять це.
А я відчув це, коли давав інтерв’ю. Мене запитують: як Ви підсумуєте рішення з’їзду. Я кажу: «Рішень ще немає, але дуже сподіваюся, що вони будуть і хотілося б, що вони були кардинальними».
Нещодавно я об’їздив кілька областей і у розмові з лісівниками, пообіцяв їм озвучити сказане ними: «Ми не можемо сидіти вже в окопах. Нам треба показати свою позицію». Я пропоную не просто написати у рішенні «Ми звертаємося до профспілок і пропонуємо розглянути наступне»…. А раптом вони не захочуть, не розглянуть?
Ми маємо закликати наші трудові колективи до громадської непокори в разі неприйняття таких рішень. Ми маємо виступити і, взагалі, на мою думку, ми маємо провести попереджувальний страйк. Двогодинний, п’ятнадцятихвилинний, який завгодно. Ми не маємо зупиняти виробництво, ми повинні забезпечити людей роботою, але ми маємо провести попереджувальну акцію, показати суспільству, показати владі сьогодні, що ми єдині, і, якщо нас не буде почуто, ми прийдемо до більш радикальних кроків. Якщо ми це зробимо лише на папері, повірте: на нас ніхто не відреагує!
Віктор Червоний,
голова Державного комітету
лісового господарства України у 2005-2006 рр.
(Виступ на IV з’їзді лісівників України)
0 коммент.:
Дописати коментар