Удосконалення юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства та протидія обігу незаконно добутих лісових ресурсів ~ Лісівник

Рекомендації щодо внесення змін у законодавство

Improving Forest Law Enforcement and Governance

in the European Neighborhood Policy

East Countries and Russia

Олег Сторчоус

Удосконалення юридичної відповідальності

за порушення лісового законодавства та протидія обігу незаконно добутих лісових ресурсів: рекомендації щодо внесення змін у законодавство

Київ – 2016

Вступ

Розділ І. Кримінальна відповідальність у сфері охорони лісів і зелених насаджень

1.1. Кримінальна відповідальність за знищення та пошкодження лісів вогнем чи іншим небезпечним способом

1.2. Кримінальна відповідальність за незаконну рубку дерев

1.3. Пропозиція щодо запровадження кримінальної відповідальності за незаконне видалення зелених насаджень

Розділ ІІ. Удосконалення законодавства про адміністративні правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів

2.1. Порушення у сфері охорони лісових земель

2.2. Порушення у сфері використання лісових земель

2.3. Порушення, пов’язані із заготівлею деревини при здійсненні спеціального використання лісових ресурсів

2.4. Порушення законодавства із відведення і таксації лісосік

2.5. Незаконна рубка та пошкодження лісу

2.6. Порушення правил відтворення лісів

2.7. Порушення щодо використання другорядних лісових матеріалів і побічних лісових користувань

2.8. Порушення у сфері охорони лісів від забруднень, засмічень, іншого шкідливого впливу

2.9. Порушення у галузі збереження лісової інфраструктури, майна постійних лісокористувачів і власників лісів

2.10. Порушення правил пожежної безпеки в лісах

2.11. Порушення законодавства в галузі охорони лісової фауни

2.12. Невиконання законних вимог посадових осіб органів лісового господарства

2.13. Рекомендації щодо змін стосовно підвідомчості справ про адміністративні правопорушення у сфері охорони лісів і провадження у цих справах

2.14. Складання протоколів посадовими особами лісового господарства у справах про інші правопорушення

Розділ ІІІ. Цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства

3.1. Розмежування незаконних самовільних і незаконних лісогосподарських рубок

3.2. Такси за спричинення шкоди лісу: пропозиції удосконалення

3.3. Запровадження неустойки (майнових стягнень) за окремі порушення при веденні лісового господарства

3.4. Вилучення незаконно добутої (заготовленої) деревини

3.5. Стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, завданої невстановленими особами внаслідок незаконних самовільних рубок

Розділ IV. Пропозиції щодо протидії обігу незаконно добутих (заготовлених) лісових ресурсів

4.1. Правове забезпечення обліку деревини

4.2. Запровадження адміністративної відповідальності суб’єктів господарювання за придбання деревини невідомого походження у фізичних осіб

4.3. Проблемні питання щодо обліку хвойних новорічних дерев

4.4. Удосконалення контролю за заготівлею дикорослих лісових плодів, грибів, ягід

4.5. Рекомендації щодо розробки профільного закону у сфері обігу деревини

Вступ

Застосування заходів юридичного впливу за правопорушення найефективніше забезпечує захист не тільки прав і свобод людини, а також збереження та охорону довкілля і природних ресурсів, до яких, зокрема, належать ліси й лісові ресурси. Загальновідомо, що юридичній відповідальності за рівнем дієвості належить провідне місце серед інших видів соціальної відповідальності: політичної, моральної, релігійної тощо.

Ключовими обставинами, що зумовлюють необхідність всебічного і глибокого аналізу юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства є кардинальні зміни, які відбулися в суспільстві й економіці із часу набуття Україною незалежності. Ухвалення нової редакції Лісового кодексу 2006 року, а також низки галузевих нормативних актів спричинило суттєві зміни як у профільному, так і в суміжному законодавстві.

Правниками доведено, що ефективність застосування юридичної відповідальності за порушення екологічного, зокрема, лісового законодавства залежить від багатьох факторів. Крім рівня правосвідомості, стану екологічного виховання та культури населення, вивченості причин та умов лісопорушень, пріоритетне місце посідає якість правових норм, що встановлюють юридичну відповідальність.

Сучасний стан правозастосування відповідальності у лісовій сфері вимагає комплексного узагальнення та аналізу практики, визначення конкретних шляхів удосконалення законодавства у цій сфері. На розгляд парламенту протягом останніх 20 років вносилися законопроекти, що пропонували лише епізодичні або поверхневі зміни до адміністративної і кримінальної відповідальності за лісопорушення. До того ж, значна частина з таких законопроектів через низьку якість чи інші причини була відхилена або залишилась нерозглянутою.

Особливо слід відмітити законодавство про адміністративні правопорушення. Воно є вкрай важливим інструментом протидії лісовим порушенням. Однак не відповідає вимогам часу. Існуючі склади адміністративних правопорушень практично не змінювалися з часу проголошення Україною незалежності, «перекочувавши» з радянського Кодексу УРСР про адміністративні правопорушення зразка 1984 року. До того ж, накопичені протиріччя та неузгодженості між Лісовим кодексом і законодавством про адміністративні правопорушення стали однією з причин зниження його ефективності.

Надзвичайно актуальним завданням нині є також пошук перспективних шляхів правового регулювання кримінальної та цивільно-правової відповідальності за порушення лісового законодавства.

Слід зазначити, що назріла об’єктивна потреба вдосконалення правового регулювання юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони лісів й оперативного ухвалення відповідних нормативно-правових актів. Зволікання з цим сприяє зростанню кількості правопорушень і рівня протиправних діянь у цій галузі.

Тому в цьому звіті детально розглянуті напрямки вдосконалення інституту юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства. Дослідженням встановлено, що нинішня нормативна база не відповідає вимогам належної охорони лісів від правопорушень. Очевидно, що велика кількість недоліків законодавства і надалі призводитиме до безкарного завдання шкоди та збитків лісам і лісовому господарству.

Зауважимо, що проблематика дослідження доволі складна, тому окремі питання потребують практичного вдосконалення. Їхня ефективність вимагає ретельного вивчення і врахування думки всіх зацікавлених сторін: лісівників, екологів, громадськості, контролюючих і правоохоронних органів. Метою роботи є не «косметичний ремонт» окремих фрагментів, а спроба запровадити певну систему заходів юридичної відповідальності для протидії порушенням у сфері охорони лісів та обігу деревини. При цьому не лише розглядаються недоліки правозастосування, а й надаються конкретні рекомендації щодо внесення змін до законодавства.

Очікується, що запропоновані зміни дадуть змогу покращити ситуацію щодо правового забезпечення діяльності органів держекоінспекції, лісової охорони та правоохоронних органів у сфері застосування норм юридичної відповідальності за лісопорушення.

Практичне значення роботи визначається можливістю безпосереднього використання наведених законодавчих змін для подання на розгляд парламенту. Це дасть змогу оновити чинне лісове та суміжне законодавство, прискорить вивчення питань юридичної відповідальності за правопорушення у галузі лісового господарства.

Розділ І.

Кримінальна відповідальність у сфері охорони лісів і зелених насаджень

Кримінальна відповідальність за порушення лісового законодавства України – це вид юридичної відповідальності, що передбачений статтями особливої частини Кримінального кодексу України за злочини, які безпосередньо чи опосередковано заподіюють шкоду правовідносинам у сфері використання, управління та охорони лісів або спрямовані на заподіяння такої шкоди.

Задля виконання завдань охорони та захисту лісів необхідно вдосконалювати рівень державної боротьби з кримінальними проявами у цій сфері, зокрема шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Однак нині є обґрунтовані підстави стверджувати, що кримінальне законодавство щодо охорони лісів не відповідає стандартам охорони довкілля.

Нижче автор надає обґрунтування необхідності внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за кримінально-карані діяння в галузі охорони лісів і зелених насаджень.

1.1. Кримінальна відповідальність за знищення та пошкодження лісів вогнем чи іншим небезпечним способом

Відповідальність за підпали лісів та інших насаджень передбачена ст. 245 Кримінального кодексу України:

Надпись: Стаття 245. Знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом –
караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
{Стаття 245 в редакції Закону №1708-VI від 05.11.2009}

Наведена норма має низку суттєвих недоліків, які перешкоджають та інколи унеможливлюють її ефективне застосування, а саме:

1. У диспозиції статті один із об’єктів правопорушення названий як «лісовий масив», під яким розуміють більш-менш значні за площею ділянки земель лісогосподарського призначення, щільно покриті лісовою рослинністю – деревами й чагарниками. Однак такого поняття немає у лісовому та суміжному законодавстві. Внаслідок цього створюється двозначність, що надає можливість винним уникнути відповідальності на формальних підставах. Наприклад: внаслідок верхової пожежі була знищений не увесь, а лише половина лісового масиву площею близько 5 га. До винної особи ця стаття не може бути застосована, хоча розмір завданої шкоди – величезний. Тому є необхідність замінити поняття «лісові масиви» на більш доречне «ліси».

2. Поняття «зелені насадження за межами населених пунктів» дещо суперечить чинному законодавству про благоустрій міст та сіл. Зокрема, згідно зі ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Постанови КМУ від 01.08.2006 року №1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах», поняття «зелені насадження» вживаються лише для визначення дерев і чагарників, які ростуть у межах населених пунктів. Натомість дерева та чагарники за межами міст, сіл, селищ як правило мають статус лісових насаджень або груп дерев на сільськогосподарських та інших угіддях. Тобто, правового регулювання режиму використання та охорони зелених насаджень за межами населених пунктів не існує. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЛКУ, до лісового фонду України належать лісові ділянки, зокрема захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га. Описана прогалина на практиці заплутає правозастосувача. Краще замінити це визначення на таке: «….зелених насаджень, груп дерев на сільськогосподарських угіддях…».

3. У Кримінальному кодексі відсутня чітка межа між адміністративним і кримінальним правопорушеннями, що передбачають відповідальність за знищення чи пошкодження лісів. Диспозиція статті не містить чіткої матеріальної або іншої межі завданої шкоди чи збитків, при перевищенні якої особа притягається до кримінальної відповідальності. Кореспондуюча норма – частина 2 ст. 77 КУпАП – передбачає адміністративну відповідальність за суміжні діяння, передбачені ст. 245 КК України. Однак наведена частина статті охоплює лише діяння, пов’язані з необережним поводженням із вогнем чи порушенням вимог пожежної безпеки у лісах, що призвели до пошкодження лісу вогнем або його поширення на значній площі. Такий стан правового врегулювання обумовлює виникнення непорозумінь у правозастовчій практиці. Тому пропонуємо застосувати як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони злочину заподіяння винними особами істотної шкоди, сума якої становитиме понад тисячу неоподаткованих мінімумів громадян (17 тис. грн).

4. Ст. 245 КК України в існуючій редакції передбачає кримінальну відповідальність за підпалення стерні або сухих трав на будь-якій площі, що фактично дублює диспозицію ст. 77-1 КУпАП «Самовільне випалювання рослинності або її залишків». Це створює проблему кваліфікації наведених статей та зумовлює конкуренцію в їх застосуванні. Отже, є потреба у чіткому визначенні в диспозиції цієї статті площі випалювання сухої рослинності. Її пропонують встановити «понад 1 га». Завдяки цьому буде декриміналізована відповідальність за знищення чи пошкодження стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на земельних ділянках, менших за 1 га.

5. Через різні об’єкти кримінального правопорушення та різні обмеження в їх «криміналізації» (площа й розмір шкоди), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 245 КК України, доцільно розділити на дві частини. Враховуючи порівняно більшу суспільну небезпеку знищення вогнем лісових насаджень, розмір штрафів за вчинення цих діянь слід підвищити. Водночас строки обмеження та позбавлення волі доцільно залишити такими, що передбачені ч. 1 ст. 245 КК України. З огляду на менші негативні наслідки випалювання сухої рослинності на землях інших категорій, санкції за вчинення цього злочину необхідно зменшити.

Чинна редакція статті

Стаття у запропонованій редакції

Стаття 245. Знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом –

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

{Стаття 245 у редакції Закону №1708-VI від 05.11.2009}

Стаття 245. Знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу

1. Знищення або пошкодження на площі понад 1 га стерні, луків, пасовищ, інших ділянок із степовою, водно-болотною рослинністю або її залишків та опалого листя вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом –

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятидесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців.

2. Знищення або пошкодження лісів, зелених насаджень, а також груп дерев на сільськогосподарських угіддях вогнем або іншим загальнонебезпечним способом, що заподіяло істотну шкоду, –

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людей, масової загибелі тварин або інших тяжких наслідків, –

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Примітка. Істотною шкодою, передбаченою ст. 245, 246, 246-1 цього Кодексу, вважається заподіяння майнової шкоди, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Чинна редакція статті

Стаття у запропонованій редакції

Стаття 246. Незаконна порубка лісу

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах –

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією незаконно добутого.

Стаття 246. Незаконна самовільна рубка, пошкодження, викопування та привласнення дерев і чагарників

Незаконна самовільна рубка, пошкодження, викопування дерев і чагарників, а також самовільне привласнення зламаних дерев у лісах та окремих груп дерев на землях сільськогосподарського призначення, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду та особливо захисних лісових ділянках –

карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією знарядь і засобів рубки та всього добутого.

Стаття відсутня

Стаття у запропонованій редакції

Стаття 246-1. Незаконне видалення, знищення або пошкодження зелених насаджень

Незаконне видалення, знищення, або пошкодження дерев і чагарників, що відносяться до зелених насаджень у населених пунктах, що заподіяло істотну шкоду, –

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення та всього добутого.

Стаття 49. Порушення права державної власності на ліси

Самовільна переуступка права лісокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на ліси, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 49 зі змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття 63. Незаконне використання земель державного лісового фонду

Використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів і т. ін. без належного дозволу на використання цих ділянок –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законами №2977-12 від 03.02.93, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття 64. Порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці

Порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини та заготівлі живиці –

тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття 67. Здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку

Здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 64 Порушення порядку видачі лісорубних квитків і правил проведення рубок

Порушення порядку видачі лісорубних квитків –

тягне за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог, що передбачені у лісорубному квитку; порушення правил рубок головного користування, правил поліпшення якісного складу лісів, санітарних правил у лісах щодо проведення вибіркових та суцільних санітарних рубок –

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою та другою цієї статті, внаслідок яких допущено незаконну лісогосподарську рубку, –

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб – від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтю 67 – виключити.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття відсутня.

Стаття 64-1 Порушення правил відведення і таксації лісосік

Відсутність у матеріалах відведення відомостей про наявність на лісосіці цінних і рідкісних дерев, занесених до Червоної книги, інших дерев, що не підлягають вирубуванню, –

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Допущення помилок у матеріалах відведення лісосік щодо розрядів висот деревостану, запасів та категорії сортності деревини, реальної кількості дерев у бік зменшення понад встановлені норми; допущення помилок щодо визначення категорій технічної придатності дерев; допущення помилок у бік збільшення площі лісосіки понад встановлену норму, –

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неякісне проведення контрольних відводів, внаслідок яких не були виявлені порушення правил відведення і таксації лісосік, що передбачені частинами першою та другою цієї статті; недотримання мінімальних норм охоплення площ лісосік контрольними відводами –

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 65. Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка

Незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 65 зі змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття 65-1. Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг і захисних лісових насаджень

Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень уздовж берегів річок, каналів, навколо водних об'єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Кодекс доповнено статтею 65-1 згідно із Законом №81/96-ВР від 06.03.96, із змінами, внесеними згідно із Законом №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття у чинній редакції	Стаття у редакції, що пропонується
Стаття 65. Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка Незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. {Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97} Стаття 65-1. Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень уздовж берегів річок, каналів, навколо водних об'єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень – тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. {Кодекс доповнено статтею 65-1 згідно із Законом №81/96-ВР від 06.03.96, із змінами, внесеними згідно із Законом №55/97-ВР від 07.02.97}	Стаття 65. Незаконна самовільна рубка, привласнення, пошкодження, знищення дерев та іншої лісової рослинності Знищення або пошкодження в лісах лісових культур, підросту, молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незаконна самовільна рубка, пошкодження, викопування дерев або чагарників у лісах, на сільськогосподарських угіддях; самовільне привласнення зламаних буреломних і вітровальних дерев, або дерев, незаконно добутих іншими особами, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Дії, передбачені частиною першою та другою цієї статті, що вчинені на особливо захисних лісових ділянках, у протиерозійних лісах, у лісових насадженнях лінійного типу, на лісових ділянках (смугах лісів), що розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від вісімдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтю 65-1 – виключити. Статтю 66 – виключити.
Стаття 53. Порушення правил використання земель Використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. {Стаття 53 із змінами, внесеними згідно із Законами №2977-12 від 03.02.93, №55/97-ВР від 07.02.97, №271-VI від 15.04.2008}	Стаття 53. Порушення правил використання земель Використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. {Стаття 53 із змінами, внесеними згідно із Законами №2977-12 від 03.02.93, №55/97-ВР від 07.02.97, №271-VI від 15.04.2008}
Стаття 109. Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті Самовільний проїзд у вантажних поїздах, посадка і висадка під час руху поїзда, проїзд на підніжках і дахах вагонів, самовільне без потреби зупинення поїзда – тягнуть за собою накладення штрафу від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пошкодження залізничної колії, захисних лісонасаджень, снігозахисних загороджень та інших колійних об'єктів, споруд і пристроїв сигналізації та зв'язку – тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян {Стаття 109 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №3282-11 від 19.12.86, Законами №55/97-ВР від 07.02.97, №2742-VI від 02.12.2010}	Стаття 109. Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті Самовільний проїзд у вантажних поїздах, посадка і висадка під час руху поїзда, проїзд на підніжках і дахах вагонів, самовільне без потреби зупинення поїзда – тягнуть за собою накладення штрафу від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пошкодження залізничної колії, снігозахисних загороджень та інших колійних об'єктів, споруд і пристроїв сигналізації та зв'язку – тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян {Стаття 109 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №3282-11 від 19.12.86, Законами №55/97-ВР від 07.02.97, №2742-VI від 02.12.2010}

Стаття 68. Порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини

Порушення правил та інструкцій по відновленню, поліпшенню стану і породного складу лісів, підвищенню їх продуктивності, а також по використанню ресурсів спілої деревини –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 68 зі змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 68. Порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини

Стаття 68. Порушення правил відтворення лісів

Порушення правил та інструкцій щодо відтворення лісів і проектування лісокультурних об’єктів –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення встановлених строків відновлення лісів –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 69. Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду

Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду –

{Стаття 70 із змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття 70. Самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід

Самовільне сінокосіння і пасіння худоби в лісах і на землях державного лісового фонду, не вкритих лісом, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід і т. ін. на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за лісовими квитками, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збирання дикорослих плодів, горіхів, ягід і т. ін. з порушенням установлених строків їх збирання –

{Стаття 70 зі змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 69. Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду

Збирання дикорослих плодів, горіхів, ягід і т. ін. з порушенням установлених строків їх збирання –

Статтю 69 – виключити.

Стаття 70. Порушення порядку заготівлі (збирання) другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань

Збирання дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів при здійсненні загального використання лісових ресурсів із порушенням встановлених строків їх збирання або забороненими способами –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку видачі лісових квитків, або невиконання вимог, що визначені лісовими квитками; порушення порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань у порядку спеціального використання лісових ресурсів, внаслідок яких заподіюється шкода лісу або виснажуються лісові ресурси –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб’єктів господарської діяльності – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Самовільна заготівля живиці; самовільне збирання лісової підстилки; самовільна заготівля сіна і випасання худоби; збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин у межах земель лісогосподарського призначення та на лісових ділянках, де це заборонено законодавством або рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, або допускається тільки за лісовими квитками, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб’єктів господарської діяльності – від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 71. Введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 71 зі змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97, № 650/97-ВР від 19.11.97}

Стаття 72. Пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками

Пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, промисловими і комунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 72 зі змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97, №650/97-ВР від 19.11.97, №3532-VI від 16.06.2011}

Стаття 73. Засмічення лісів відходами

Засмічення лісів відходами –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 73 зі змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97, №1288-XIV від 14.12.99, №3532-VI від 16.06.2011}

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 71. Введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси

Стаття 72. Пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками,

Стаття 73. Засмічення лісів відходами

Засмічення лісів відходами –

Статтю 71 – виключити.

Статтю 72 – виключити.

Стаття 73. Засмічення лісів відходами

Засмічення відходами земель лісогосподарського призначення, а також засмічення відходами лісів, що розташовані на землях інших категорій –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 74. Знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду

Знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду –

{Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття 75. Знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах

Знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах –

{Стаття 75 із змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 75. Знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах

Знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах –

Стаття 74. Знищення або пошкодження об’єктів лісової інфраструктури та майна постійних, тимчасових лісокористувачів і власників лісів

Знищення, пошкодження, незаконне вилучення саджанців та сіянців у лісових розсадниках та на плантаціях, а також лісовпорядних, лісогосподарських і межових інформаційних знаків, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Знищення або пошкодження об’єктів благоустрою (лісових меблів, інформаційних стендів, оглядових майданчиків, покажчиків, навісів від дощу тощо), рекреаційних пунктів, шлагбаумів, що встановлені постійними лісокористувачами або власниками лісів на землях лісогосподарського призначення, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Знищення або пошкодження лісових, підвісних канатних доріг, гідротехнічних об’єктів лісової меліорації, лісових складів постійних лісокористувачів, об’єктів, що виконують функції захисту від лісових пожеж (протипожежних розривів, заслонів, бар’єрів, канав і мінералізованих смуг), –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти п’яти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтю 75 – виключити.

Стаття 77. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах

Порушення вимог пожежної безпеки в лісах –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 77 у редакції Закону №81/96-ВР від 06.03.96, із змінами, внесеними згідно із Законом №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття 77-1. Самовільне випалювання рослинності або її залишків

Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їх гасіння –

Тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Кодекс доповнено статтею 77-1 згідно із Законом №81/96-ВР від 06.03.96; із змінами, внесеними згідно із Законом №55/97-ВР від 07.02.97; в редакції Законів №552-IV від 20.02.2003, №2250-IV від 16.12.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом №1708-VI від 05.11.2009}

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 77. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах

Порушення вимог пожежної безпеки в лісах –

Стаття 77-1. Самовільне випалювання рослинності або її залишків

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, –

Стаття 77. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах

Відвідування громадянами та заїзд до лісу транспортних засобів при забороні на його відвідування та заїзд, розкладання багать у лісі, паління, кидання непогашених недопалків, витрушування гарячого попелу, експлуатація транспортних засобів із несправною паливною та іскрогасною системою та протягом пожежонебезпечного періоду; запуск некерованих виробів, принцип підйому яких на висоту заснований на нагріванні повітря усередині виробу з використанням відкритого вогню, на землях лісогосподарського призначення або на відстані менше ніж 3 кілометри від лісу; використання піротехнічних засобів на землях лісогосподарського призначення, –

Порушення інших вимог пожежної безпеки в лісах –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 77-1. Самовільне випалювання рослинності або її залишків

Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя за межами населених пунктів, а також у парках, інших зелених насадженнях та газонів у межах населених пунктів без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їх гасіння, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від сімдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, на землях лісогосподарського призначення або на землях будь-яких категорій, що безпосередньо прилягають до лісів, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 66. Загальне використання лісових ресурсів

Громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо встановлюються органами виконавчої влади відповідно до цього Кодексу за поданням органа виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення про встановлення максимальних норм безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Громадяни під час здійснення загального використання лісових ресурсів зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися лісовими ресурсами, зазначеними у частині першій цієї статті, способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів, не погіршують санітарного стану лісів.

Стаття відсутня

Стаття 66. Загальне використання лісових ресурсів

Частину 3 статті – виключити.

Стаття 66-1. Обов’язки громадян під час перебування в лісах

Громадяни, перебуваючи в лісах, зобов’язані:

1. Охороняти та бережно ставитися до лісів, сприяти їхньому відтворенню та раціонально використовувати лісові ресурси способами та в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів;

2. При виявлення лісових пожеж негайно повідомляти про них за єдиним телефонним номером лісового господарства та сприяти їх тушінню;

3. Виконувати правила щодо дотримання пожежної безпеки під час пожежонебезпечного періоду, а саме: не розкладати багаття в лісі, не відвідувати ліси при запровадженні заборони органами влади, не заїжджати на територію лісового фонду транспортними засобами; не палити, не кидати в лісі непогашені сірники, недопалки; не використовувати піротехнічні засоби; не здійснювати запуск некерованих виробів, принцип підйому яких на висоту заснований на нагріванні повітря всередині виробу з використанням вогню, а також виконувати інші правила пожежної безпеки в лісах;

4. Не допускати знищення, пошкодження, рубку дерев і чагарників, пошкодження лісових культур, а також не привласнювати вітровальну та буреломну деревину і деревину, незаконно добуту іншими особами;

5. Не допускати засмічення, забруднення лісів, розорення середовища перебування лісової фауни;

6. Відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.

Стосовно лісів громадяни також мають і інші обов’язки, передбачені законодавством.

Стаття 76. Знищення корисної для лісу фауни

Знищення корисної для лісу фауни –

{Стаття 76 із змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 76. Знищення корисної для лісу фауни

Знищення корисної для лісу фауни -

Статтю 76 – виключити.

Стаття 87. Порушення вимог законодавства щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин

Порушення вимог законодавства щодо охорони диких тварин, шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування, що не мало наслідком їх незаконне добування, знищення або поранення, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог законодавства щодо охорони середовища перебування диких тварин, зокрема знищення, пошкодження, розорення в лісах нір, хаток, лігв, мурашників, бобрових загат та іншого житла і споруд диких тварин, місць токування, линяння, гніздових колоній птахів, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невжиття заходів щодо запобігання загибелі диких тварин, погіршенню середовища їх перебування, умов міграції або добування диких тварин, які зазнають лиха, –

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 188-5. Невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів

Невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'ятнадцяти до сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Кодекс доповнено статтею 188-5 згідно із Законом №8/95-ВР від 19.01.95; із змінами, внесеними згідно із Законами №81/96-ВР від 06.03.96, №55/97-ВР від 07.02.97, №1284-IV від 18.11.2003, №271-VI від 15.04.2008, №1827-VI від 21.01.2010}

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першої статті 70, частиною першої статті 77, частиною першою та третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 259. Доставлення порушника

При вчиненні лісопорушень, порушень правил полювання, правил рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення, працівники державної лісової охорони, а в лісах колективних сільськогосподарських підприємств – працівники лісової охорони зазначених підприємств, уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, посадові особи інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, працівники служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також поліцейські можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, у поліцію чи в приміщення виконавчого органа сільської, селищної ради. Доставлення порушника може провадитись також членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами.

Стаття 259. Доставлення порушника

При вчиненні порушень лісового законодавства, порушень правил полювання, правил рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення, уповноважені працівники державної лісової охорони та лісової охорони постійних лісокористувачів, а також уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, посадові особи інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, працівники служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також поліцейські можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, у поліцію чи в приміщення виконавчого органа сільської, селищної ради. Доставлення порушника може провадитись також членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 241. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 цього Кодексу.

Від імені центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52-53-1, 53-4, 65, 70, 73, 74, 77, частиною 2 статті 77-1, ст. 87 цього Кодексу.

Від імені центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, провідні інженери, інженери з охорони та захисту лісу, інженери з охорони лісу, інженери із захисту лісу, лісничі, помічники лісничих, старші майстри лісу, майстри лісу, що відносяться до складу державної лісової охорони та лісової охорони постійних лісокористувачів.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

) уповноважені на те посадові особи:

центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (частини друга і п’ята статті 85, статті 85-1, 88-1, 90).

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

1) уповноважені на те посадові особи:

центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (частини друга і п’ята статті 85, статті 85-1, 88-1, 90, 91).

Діаметр дерев у корі біля шийки кореня, сантиметрів	Розмір шкоди, гривень станом на 23.07.2008 – дату ухвалення Постанови КМ №665		Розмір шкоди (грн), станом на 01.01.2016 (з врахуванням індексу інфляції, який за 2009-2016 роки становив 1,937)	ПРОПОЗИЦІЇ:
Діаметр дерев у корі біля шийки кореня, сантиметрів				Розмір шкоди (грн), який пропонується встановити за вчинення незаконних самовільних рубок	Розмір шкоди (грн), який пропонується встановити за вчинення незаконних лісогосподарських рубок
За кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту:		Рівень відсотків, на який підвищені такси
10 і менше	42		81,35	100	30
10,1-14	74	76%	143,33	300	100
14,1-18	190	156%	368,03	500	130
18,1-22	390	105%	755,43	700	170
22,1-26	685	75%	1326,84	1000	250
26,1-30	1080	57%	2091,96	1300	350
30,1-34	1449	34,1%	2806,71	1600	600
34,1-38	1845	27,3%	3573,76	1900	900
38,1-42	2266	22,8%	4377,62	2200	1200
42,1-46	2688	18,6%	5206,65	2500	1600
46,1-50	3109	15,6%	6022,13	2800	1800
За кожне 1-сантиметрове перевищення	105		203,38	150	40
За кожний кущ чагарника	105		203,38	150	30

Діаметр дерев у корі біля шийки кореня, сантиметрів	Розмір шкоди, гривень
Діаметр дерев у корі біля шийки кореня, сантиметрів	Степова зона (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька області)	Інші регіони
За кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту:
10 і менше	120	100
10,1-14	360	300
14,1-18	600	500
18,1-22	840	700
22,1-26	1200	1000
26,1-30	1560	1300
30,1-34	1920	1600
34,1-38	2280	1900
38,1-42	2640	2200
42,1-46	3000	2500
46,1-50	3360	2800
За кожне 1-сантиметрове перевищення	180	150
За кожний кущ чагарника	180	150

Стаття 108. Вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів

Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню у встановленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 108. Вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів

Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

Стаття 108 Вилучення незаконно добутих (заготовлених) лісових ресурсів

Незаконно добутою деревиною є деревина, що отримана в результаті незаконних самовільних рубок, а також деревина, яка не була облікована постійними лісокористувачами у встановленому порядку, або не має документів, що підтверджують законність її заготівлі, придбання чи транспортування.

Незаконно добута деревина підлягає вилученню у встановленому законом порядку.

Не підлягає вилученню незаконно заготовлена деревина, що отримана в результаті незаконних лісогосподарських рубок, якщо вона була облікована постійним лісокористувачем у встановленому порядку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розміщує у відкритому доступі електронний реєстр виявленої незаконно добутої (заготовленої) деревини у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

За неможливості вилучення незаконно добутих лісових ресурсів або економічної недоцільності такого вилучення з винних осіб стягується їхня вартість за ставками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що встановлені законом або рішеннями органів місцевого самоврядування.

Порядок визначення вартості незаконно добутих лісових ресурсів за неможливості їхнього вилучення затверджується наказом центрального органа виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 70. Заготівля деревини

Заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах.

Заготівля деревини в порядку проведення рубок головного користування, а також інших рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства, проводиться власниками лісів і постійними лісокористувачами, яким у встановленому порядку надано це право.

У разі здійснення будівельних та інших робіт на лісових ділянках заготівля деревини проводиться тими громадянами та юридичними особами, яким надано земельні ділянки для таких цілей, якщо в рішенні про надання земельної ділянки не передбачено інше.

Стаття 70. Заготівля та облік деревини

Заготовлена деревина підлягає обліку до її вивезення з місць заготівлі. Спосіб обліку деревини визначається постійним лісокористувачем. Порядок обліку та маркування необробленої деревини затверджується Кабінетом Міністрів України. Забороняється вивезення деревини із місць заготівлі без проведення її обліку у встановленому порядку.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття відсутня

Стаття 88-3 Порушення законодавства про обіг деревини

Купівля чи інше приймання суб’єктами господарювання необробленої деревини у фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання або власниками лісів, –

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян із конфіскацією необробленої деревини.

Стаття у чинній редакції

Стаття у редакції, що пропонується

Стаття 72. Заготівля другорядних лісових матеріалів

У лісах без заподіяння їм шкоди може здійснюватися заготівля другорядних лісових матеріалів: живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків.

Нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства може бути передбачено заготівлю інших другорядних лісових матеріалів.

Ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів встановлюється відповідними органами виконавчої влади за поданням органа виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення про встановлення ліміту використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 72. Заготівля другорядних лісових матеріалів

У лісах без заподіяння їм шкоди може здійснюватися заготівля другорядних лісових матеріалів: живиці, пнів, лубу та кори, хвойних новорічних дерев та іншої деревної зелені, деревних соків.

Заготовлені хвойні новорічні дерева підлягають обліку та маркуванню до вивезення їх із місця заготівлі. Спосіб обліку хвойних новорічних дерев визначається постійним лісокористувачем. Порядок обліку, маркування та реалізації хвойних новорічних дерев затверджується Кабінетом Міністрів України. Забороняється вивезення хвойних новорічних дерев із місць заготівлі без проведення маркування у встановленому порядку.

1.2. Кримінальна відповідальність за незаконну рубку дерев

Одним із найбільш небезпечних порушень у сфері охорони лісів є незаконна рубка. Кримінальна відповідальність за це правопорушення передбачена ст. 246 Кримінального кодексу України.

Згідно зі статистичними даними, 2009 року до кримінальної відповідальності за ст. 246 КК України притягнуто 833 осіб, 2010-го – 646 осіб. Однак статистичні дані не відповідають реальному стану справ, тому їх аналіз не надає дійсної картини. Величезний сегмент незаконних рубок залишається латентним (прихованим; незафіксованим органами, що реєструють злочини). За оцінками різних експертів, екологічним злочинам (насамперед незаконним рубкам і «рибному» браконьєрству) властива латентність на рівні 90-98%. Якщо, відповідно до статистичної звітності, злочини проти довкілля становлять менше 1% від загальної кількості скоюваних злочинів у нашій державі, то з урахуванням латентності, їхня частка орієнтовно становить 17-22%. У цьому й полягає один із основних проявів суспільної небезпеки цих злочинів.

З часу ухвалення кодексу 2001 року стаття не зазнала жодних змін і нині має таку редакцію:

Надпись: Стаття 246. Незаконна порубка лісу

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах –
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією незаконно добутого.

Недоліки цієї правової норми такі:

1. Назва та термінологія статті не співпадає із назвою й термінами, що є в аналогічних складах адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП.

Зокрема, у коментованій статті вказана «незаконна порубка дерев і чагарників у лісах…. лісових насадженнях..». Однак ст. 65 КУпАП («Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка») оперує поняттям «незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників». Інша суміжна ст. 65-1 КУпАП, що передбачає відповідальність за аналогічні дії, пов’язані із вирубкою дерев, взагалі визначає їх як «знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень…, інших захисних насаджень».

Крім того, слід змінити «порубку» на «рубку», оскільки саме таке визначення використовується у лісовому законодавстві.

2. Межі та розміри санкцій за вчинення злочину занижені.

Як вже згадувалося, ані санкція, ані диспозиція ст. 246 КК України не змінювалися з часу набрання чинності Кримінальним кодексом. Проте з огляду на значний обсяг незаконно добутої деревини в країні, можна стверджувати про збільшення рівня суспільної небезпеки коментованого злочину за останні роки. Отже, є підстави для збільшення рівня кримінальної відповідальності. Особливо це стосується розмірів штрафів за цей злочин, які сьогодні становлять від 850 до 1700 грн. Для порівняння: 2001 року мінімальна заробітна плата в країні становила 118 грн, 2016-го – 1378 грн.

Те ж стосується інших видів покарань, передбачених коментованою нормою. Наприклад у санкціях статей кримінальних законів таких країн як Грузія, Білорусь, Латвія, максимальний розмір покарання за незаконну рубку становить відповідно до чотирьох, п’яти та десяти років позбавлення волі. Звертаємо увагу, що в цих країнах проблема нелегальних лісозаготівель не настільки значна, як в Україні. Однак у вітчизняному законодавстві строк покарання обмежений лише трьома роками.

3. Невдало сформульований предмет злочину.

Законодавець визначив предмет цієї статті як «дерев і чагарників, що проростають:

- у лісах, захисних та інших лісових насадженнях;

- у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;

- в інших особливо охоронюваних лісах.»

Однак використану термінологію не можна вважати логічною, вона не повною мірою відповідає лісовому законодавству та Закону України «Про природно-заповідний фонд». З погляду законодавчої техніки видається необґрунтованим у диспозиції одночасно вживати поняття «ліс» і «лісові насадження», адже їх у розглянутому контексті можна вважати синонімами.

Із внесенням 2006 року до Лісового кодексу змін, пов’язаних із віднесенням полезахисних смуг до лісового фонду, стало атавізмом штучне відокремлення законодавцем захисних насаджень у складі лісів. З огляду на ст. 39 ЛКУ, а також положення «Порядку поділу лісів на категорії», затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2007 року №733 КМУ, захисні ліси стали однією із чотирьох категорії лісів, що виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції.

Претензії можна висловити до формального відмежування в тексті статті заповідників від інших об’єктів і територій ПЗФ. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», природно-заповідний фонд поділений на дві категорії: природні території та об’єкти (до яких, окрім природних і біосферних заповідників, віднесені національні природні та регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), та штучно створені об’єкти. Тому відмежування заповідників від інших території та об’єктів ПЗФ також є необґрунтованим.

Запровадження у кримінальному законі такого визначення як «особливо охоронювані ліси» взагалі неможливо пояснити, оскільки його немає у лісовому законодавстві. У ст. 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» йдеться про природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні, і не згадується про ліси як окремий об’єкт особливої охорони. Можливо, у сенсі цієї статті під «особливо охоронюваними лісами» слід розуміти ліси, що ростуть на території об’єктів ПЗФ, у межах рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон, а також червонокнижні види дерев. З іншого боку, такими лісами можна вважати особливо захисні лісові ділянки, щодо яких передбачений режим обмеженого лісокористування. Так чи інакше, наведені обґрунтування вказаного визначення є лише приватним тлумаченням, що призводить до виникнення колізії у правозастосовчій практиці.

Також доцільно встановити відповідальність за незаконну самовільну рубку навіть одного дерева на особливо захисних лісових ділянках, особливий статус яких закріплений ст. 41 ЛКУ.

Поза увагою законодавця також залишилися незаконна рубка дерев і чагарників на сільськогосподарських угіддях, що не відносяться до лісів та не належать до лісового фонду (ст. 4 ЛКУ).

4. Недоліки об’єктивної сторони злочину.

Пропонується обмежити диспозицію статті лише незаконними самовільними рубками, тобто рубками дерев без спеціального дозволу, що вчинені громадянами та посадовими особами суб’єктів господарювання, які не є власниками лісів; рубками, що вчинені працівниками постійних лісокористувачів без спеціального дозволу, що не пов’язані із проведенням лісогосподарських заходів. Це надасть змогу розмежувати незаконні самовільні рубки, що вчиняються громадянами та посадовцями лісогосподарських підприємств без дозволу та не пов’язані із проведенням легальних рубок, від незаконних лісогосподарських рубок, які вчинюються лише посадовими особами постійних лісокористувачів під час заготівлі деревини.

Очікується, що притягнення до кримінальної відповідальності за незаконні лісогосподарські рубки наставатиме для посадових осіб постійних лісокористувачів за відповідними статтями КК про службові злочини.

Із детальним обґрунтуванням розмежування рубок на самовільні та лісогосподарські можна ознайомитись у розділі ІІІ цього звіту.

Крім того, ст. 246 КК України передбачає лише єдиний спосіб вчинення злочину – рубка, під якою зазвичай розуміють відокремлення стовбура від кореневої частини за допомогою відповідних інструментів (сокири, ручної чи бензомоторної пилки), іноді під таким способом мають на увазі викорчовування дерев. Крім того, сюди ж найчастіше відносять у буквальному сенсі дії, спрямовані на знищення та повалення дерев будь-яким способом: спилюванням, корчуванням тощо.

Однак поза увагою законодавця залишився такий спосіб як пошкодження дерев до ступеня припинення або неприпинення росту, що може мати місце під час вчинення злочину. Як правило, це відбувається з необережності: при звалюванні, трелюванні та вивезенні лісу. Непрофесійний лісоруб не завжди розуміє, куди впаде зрубане дерево. Тому при падінні пошкоджуються інші дерева, відбувається облом верхівок, обрив скелетних коренів, ламаються стовбури. Тому ці наслідки, хоча й викликані необережністю, мають охоплюватись умислом злочинця, хоча окремої прагматичної мети пошкодити дерева зазвичай немає. Ці протиправні дії не мають самостійного юридичного характеру, а зажди є побічним результатом незаконної рубки.

З іншого боку, мотивами злочину можуть бути умисні чи інші хуліганські дії. Наприклад, без отримання лісорубного квитка особи обдирають кору сиростучої липи або порушники кільцюють дерева на корені, усвідомлюючи, що після таких дій рослини всохнуть.

Слід зазначити, що за чинним законодавством особа, яка самовільно, без будь-якого дозволу привласнює стовбур, що відділився від кореневої частини внаслідок бурелому, сніговалу чи вітровалу, не несе жодної відповідальності. Тому потребує включення до складу об’єктивної сторони такий спосіб як «незаконне вилучення зламаних дерев із лісу» (як зламаних, так і тих, що незаконно зрубали інші особи). Це надасть правову можливість нейтралізувати уникнення від відповідальності затриманих у лісі порушників, які стверджують, що нібито вони безпосередньо їх не зрубували, а лише «знайшли» й завантажили собі в автомобіль деревину, нібито звалену кимось іншим. Також відповідних змін потребує лісове законодавство (заборона громадянам привласнювати в лісі звалену вітровальну/буреломну/сніголамну необроблену деревину без документів. Те ж стосується дій із самовільного викопування дерев у лісі, адже в такому випадку, хоча фактичного знищення чи рубки не відбувається, лісові завдається шкода, бо окремі дерева вилучаються із екосистеми.

Відповідні пропозиції до Лісового кодексу України надаються у розділі ІІ цього звіту.

5. Проблема розмежування незаконних рубок на кримінальні та адміністративні правопорушення

Слід мати на увазі, що злочини у сфері лісових відносин за фактичним складом подібні до адміністративних правопорушень, однак становлять вищу суспільну небезпеку з огляду на значність шкоди або посягання на ліси особливої захисності. Чинна редакція ст. 246 КК України та ст. 65, 65-1 КУпАП не містять матеріального критерію завданої шкоди, за умови перевищення якого незаконна рубка набуває ознак злочину. Судова практика свідчить, що середній розмір шкоди, який відповідно до ст. 246 КК України визнається істотним, становить в середньому 7-10 тис. грн. Хоча є багато судових рішень, за якими до кримінальної відповідальності притягувались особи за рубку двох-трьох дерев, що завдавало шкоди на 2-5 тис. грн. Зокрема, багато таких рішень винесені судами південних областей країни і стосуються незаконних рубок у полезахисних смугах.

Диспозиції кримінальних та адміністративних правопорушень, що передбачені ст. 246 КК України та ст. ст. 65, 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своєю конструкцією не містять жодного «матеріального фільтру», за яким би відмежовувалась кримінальна та адміністративна відповідальність у цій сфері. Тобто відсутній чіткий критерій ступеня суспільної небезпеки цього злочину, що вкрай ускладнює ефективне застосування коментованої статті. Це негативно позначається на охороні лісів, належному розмежуванні відповідальності між лісовою охороною та слідчими органами. Внаслідок цього покриваються порушення з боку працівників лісгоспів, які за наявності очевидних ознак злочину не направляють зібрані матеріали до поліції для реєстрації в Єдиному реєстрі досудового розслідувань і проведення слідства. Правовими аргументами лісівників у цих випадках є закріплена ст. 253 КУпАП можливість на свій розсуд визначати наявність чи відсутність ознак злочину при передачі їх органу досудового розслідування.

Водночас працівники органів внутрішніх справ почасти виносять постанови про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку із відсутністю складу кримінального правопорушення у випадках, коли суми завданої шкоди перевищують 20 тис. грн. Правовою мотивацією цього є відсутність у законі чіткого розміру «істотності» шкоди, завданої незаконними рубками.

Отже, в діяльності обох сторін є значні корупційні ризики, пов’язані із можливістю необґрунтованого звільнення від кримінальної відповідності осіб, які вчинили вочевидь кримінально-карані дії, пов’язані із незаконними рубками.

Такий недолік правової норми пропонується усунути шляхом роз’яснення у диспозиції ст. 245 КК України поняття «істотна шкода», розмір якої слід встановити на рівні 17 тис. грн (1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Підкреслюю, що одночасно із запропонованими змінами до ст. 246 КК України обов’язково потребує скасування чинний зараз підзаконний акт – Постанова Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (надалі – Постанова КМУ №665). Новий підзаконний акт у цій сфері повинен визначити поняття «незаконна самовільна рубка», зменшивши кількість випадків притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення незначних незаконних рубок, що відповідало б дійсному рівню суспільної небезпечності вчинених протиправних діянь. Детальний аналіз причин, що обумовлюють скасування Постанови КМУ №665, викладені в аналітичному звіті «Цивільно-правова відповідальність за незаконні рубки лісу: проблеми застосування та шляхи вдосконалення», підготовленому автором 2012 року в рамках першого етапу проекту FLEG. Зі звітом можна ознайомитися на сайті проекту.

З урахуванням вищевикладеного, пропонується викласти ст. 246 КК України у такій редакції:

1.3. Пропозиція щодо запровадження кримінальної відповідальності за незаконне видалення зелених насаджень

Відповідно до ст. 5 ЛКУ, зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо) не відносяться до лісового фонду. Втім, у сфері їх правової охорони є значні прогалини, які досі залишаються поза увагою законодавця. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про рослинний світ», зелені насадження розглядаються як складові рослинного світу. Крім того, в чинному законодавстві ці об’єкти визначені як елемент архітектурно-просторової композиції забудови (ст. 13 Закону України «Про планування і забудову території»), а ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» – як елемент благоустрою.

Враховуючи, що зелені насадження відіграють не лише рекреаційну та оздоровчу функції, а й природоохоронну, що суміжна із темою дослідження, доцільно в рамках цього звіту звернути увагу на проблему кримінально-правової охорони зелених насаджень.

За радянських часів озеленення населених пунктів виконувалося за державними програмами і значних проблем із їх створенням не виникало. Однак за останні два десятиріччя фінансування створення зелених насаджень у більшості населених пунктів значно скоротилося. Крім того, збільшення міграційних процесів, а також хаотичний характер забудови міст украй загострили питання збереження та охорони зелених насаджень від незаконного видалення. З огляду на підвищення їх матеріальної та соціальної цінності, їх охорона та збереження потребують ретельної правової регламентації.

Однак чинним законодавством передбачена лише адміністративна відповідальність (ст. 153 КУпАП) за знищення і пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об’єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їхньої охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об’єктами озеленення.

Такси за незаконне видалення зелених насаджень передбачені нині у сталому розмірі Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 року №559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів» (надалі – Постанова КМУ №559). До речі, розмір цих такс у зв’язку зі значними інфляційними процесами в країні підлягає негайному перегляду у бік збільшення. Для прикладу, за знищення дерева діаметром 32 см порушник зобов’язаний сплатити лише 1250 грн.

Слід підкреслити, що вчинення масового видалення зелених насаджень у багатьох випадках пов’язано із негативним суспільним резонансом, локальними акціями протестів місцевих мешканців, публікаціями в ЗМІ, бурхливими реакціями у соціальних мережах тощо.

Проте сьогодні органи національної поліції не мають навіть правових підстав для внесення таких заяв і повідомлень до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки спеціальний склад цього злочину не передбачений кримінальним законом. Найбільше, що можуть зробити представники уповноважених органів – притягнути порушника до адміністративної відповідальності (максимальний штраф для громадянина становить 510 грн, посадової особи – 850 грн), стягнувши завдану шкоду в судовому порядку.

Тобто відсутність кримінально-правової норми, що передбачала б відповідальність фізичних осіб за вчинення незаконних рубок, пошкодження чи інше видалення, обумовлює фактичну безкарність таких осіб. До того ж, неможливість притягнення порушників до кримінальної відповідальності за такі дії загалом знижує авторитет контролюючих і правоохоронних органів, сприяє поширенню правового нігілізму.

Тому є обґрунтована потреба запровадити кримінальну відповідальність за незаконну рубку зелених насаджень.

Пояснення:

1. Об’єктом цього злочину пропонується визначити не всі зелені насадження, а лише дерева й чагарники, оскільки саме на їх створення витрачається значна кількість ресурсів. Крім того, на відміну від газонів і квітників, більшість дерев і чагарників у населених пунктах практично неможливо відновити або ж їх відновлення є вкрай витратним.

2. До суспільно-небезпечних дій, за які пропонується встановити кримінальну відповідальність, варто віднести не тільки знищення або пошкодження до степеня припинення/неприпинення росту, а й незаконне їх видалення (рубку чи інші дії, внаслідок яких дерево відокремлюється від коріння). Поняття «видалення» аналогічне поняттю «порубка» і застосовується щодо зелених насаджень. Зокрема, це поняття передбачене ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і деталізовано у Постанові Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах». Тому «незаконне видалення» за своїм змістом охоплюватиме не лише дії щодо незаконних рубок, а й взагалі – знищення дерев і чагарників (приміром, їх витоптування, вдавлювання у ґрунт, спалювання тощо). Крім того, це включатиме і незаконні дії, пов’язані із самовільним пересаджуванням зелених насаджень в інші місце, проведення цих робіт із порушенням вимог Постанови КМУ №1045.

3. Пропонується встановити матеріальну межу відповідальності за вчинення такого правопорушення у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 тис. грн). Зауважу, що встановлення однакового розміру істотної шкоди за видалення зелених і лісових насаджень не означатиме, що зелені насадження мають матеріальну, екологічну, оздоровчу цінність, аналогічну цінності лісових насаджень. Загальновідомо, що навіть їх матеріальна цінність є значно більшою, ніж вартість дерев у звичайному лісі. Саме тому важливо забезпечити внесення змін до Постанови КМУ №559 або ухвалення нової урядової постанови, яка визначила б такси за незаконне видалення чи інше знищення зелених насаджень відповідно до сучасних умов, з урахуванням інфляційних процесів тощо. Тому очікується, що «криміналізація» діянь, пов’язаних із знищенням зелених насаджень, буде обумовлюватись розмірами такс. Кримінальна відповідальність за такі дії наставатиме за умови знищення щонайменше 7-10 дерев із діаметром стовбура 20-30 см.

Розділ ІІ.

Удосконалення законодавства про адміністративні правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів

Адміністративно-правова відповідальність за лісопорушення – це вид юридичної відповідальності, що застосовується компетентними посадовими особами державних органів і постійних лісокористувачів за вчинення адміністративних проступків у сфері використання, управління та охорони лісів на підставі та в порядку, передбаченому адміністративним, екологічним та лісовим законодавством України.

Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства є важливим інструментом державного регулювання захисту й охорони лісів. Зумовлено це передусім тим, що значна кількість правопорушень, скоєних у лісовій галузі, є правопорушеннями адміністративними. Слід констатувати, що рівень правового регулювання охорони лісів обумовлює поступове зниження ефективності правозастосовної практики у цій сфері. Це потребує всебічного аналізу проблематики та пошуку підвищення ефективності адміністративної відповідальності за лісопорушення.

Загальним зауваженням до всіх коментованих нижче адміністративних проступків є необхідність підвищення розмірів штрафів. Незначні суми штрафів за адміністративні правопорушення в галузі лісокористування та охорони лісів унеможливлюють належний рівень екологічної безпеки, зводять нанівець ефективність контрольної діяльності та негативно позначаються на надходженнях до бюджету. Розміри штрафів в абсолютній більшості статей кодексу не змінювалися з 1997 року, коли середня річна заробітна плата в Україні становила близько 150 грн. 2015 року цей показник становить 3661 грн. Тому підняття штрафів за аналізовані порушення буде адекватним існуючим економічним і соціальним реаліям, сприятиме раціональному використанню та охороні лісів, створенню ефективнішого механізму попередження і припинення лісопорушень.

2.1. Правопорушення у сфері охорони лісових земель

У чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення ст. 49 передбачає адміністративну відповідальність за порушення права державної власності на ліси:

Згідно зі ст. 241 та 242-1 КупАП, розглядати вказані справи уповноважені посадові особи центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику лісового господарства (надалі скорочено – посадовці органів і підприємств лісового господарства), а також центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів (надалі скорочено – державні екологічні інспектори).

Статистика застосування: 2012 року за цією статтею не було притягнуто до відповідальності жодної особи, а 2013-го розглянуто лише чотири справи за ознаками цієї статті. (Примітка: у цьому розділі 2014 та 2015 роки до аналізу не брались через об’єктивні кількісні зміни показників через анексію АР Крим та проведення починаючи із 2014 року антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях).

Недоліки диспозиції:

1. Поняття «право лісокористування» залишилося в КУпАП як атавізм Лісового кодексу УРСР 1979 року. Відповідно, у чинному кодексі це поняття відсутнє. Натомість ст. 67 ЛКУ передбачає дещо аналогічне поняття – «види використання лісових ресурсів», до яких відноситься заготівля деревини та другорядних лісових матеріалів, а також побічні лісові користування й використання корисних властивостей лісів. Порядок кожного виду використання лісу чітко визначений законом та врегульований на рівні підзаконних актів. Тому передавати з порушеннями закону формальне право власності на державні ліси, наприклад, керівникам лісгоспів, немає сенсу. Протизаконність цих угод буде очевидна, їхні правові наслідки – нікчемними, а винні особи будуть безумовно викриті.

2. Формулювання статті порушує конституційний принцип рівності всіх форм власності (ст. 13 Конституції України), оскільки спрямована на захист однієї із форм власності – державної, таким чином надаючи другорядного значення захисту комунальної та приватної власності. Така правова конструкція норми була логічною за часів СРСР, коли державна форма власності на ліси була єдиною можливою, тому про комунальну, а тим більше приватну власність на ліс не могло бути згадки.

3. Відповідно до чинного земельного та лісового законодавства, розпоряджатися землями лісогосподарського призначення вправі лише уповноважені органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Земельне та лісове законодавство не допускають зараз зміну державної форми власності на ліси шляхом укладення будь-яких правочинів. Тому «укладення інших угод, що порушують право державної власності на ліси» на практиці означає укладення нікчемних угод, яких зараз немає сенсу укладати сторонам, оскільки вони не можуть вважатися правовстановлюючими документами. Керівникам лісгоспів немає сенсу протизаконним способом передавати обов’язок лісгоспу на розробку лісосік, коли це можна зробити шляхом укладення законного договору підряду із подальшим обліком деревини на користь лісгоспу.

4. Статтю на практиці надзвичайно важко застосовувати, з огляду на двомісячний строк, який починає обчислюватися з дня вчинення порушення, а при триваючому порушенні – із дня його виявлення.

Отже, з огляду на перелічені аргументи та статистику застосування статті, цю норму слід вважати неактуальною.

Альтернативні варіанти змін:

Сформулювавши статтю як «Самовільна переуступка права використання лісових ресурсів», можна змоделювати такі варіанти коментованої статті:

Варіант А. Директор держлісгоспу без договору надає право приватній фірмі виконувати лісосічні роботи на певній ділянці;

Варіант Б. Фізична особа, якій надана лісова ділянка на підставі лісового квитка для розміщення пасіки, передає ділянку іншій фізичній особі;

Варіант В. Суб’єкт господарювання, який отримав лісову ділянку на праві довгострокового тимчасового користування лісами, тимчасово передав право користуватися нею іншій юридичній особі.

Аналіз наведених можливих порушень дає підстави припускати, що вони не будуть поширені. Навіть ті поодинокі порушення, що матимуть місце, будуть охоплюватися засобами цивільної відповідальності (визнання недійсними договорів, скасування наказів тощо) або не матимуть належного рівня суспільної небезпеки, що притаманна адміністративним проступкам.

Висновок: статтю слід вилучити з Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2.1. Порушення у сфері використання лісових земель

Незаконне використання земель державного лісового фонду відноситься до порушень, що посягають на використання земельних ресурсів. У чинній редакції КУпАП є ст. 63, яка передбачає відповідальність за це.

Згідно зі ст. 241 та 242-1 КупАП, розглядати вказані справи уповноважені посадовці органів і підприємств лісового господарства та державні екологічні інспектори.

Статистика застосування: 2012 року за ст. 63 була розглянута 251 справа, а 2013-го – 366 справ за ознаками цієї статті.

Недоліки диспозиції:

Коментована норма нині є недосконалою як за правовою конструкцією, змістом, так і за поняттями, що вживаються в ній з огляду на таке:

1. Поняття «землі державного лісового фонду» вилучено відповідним законом від 08.02.2006 року із Земельного та Лісового кодексів. Замість нього запроваджено поняття «землі лісогосподарського призначення», «земельна лісова ділянка». Право постійного користування лісами засвідчується відповідними правовстановлюючими документами на земельну ділянку. (ст. ст. 55-57 ЗКУ, ст. ст. 1, 5, 17 ЛКУ). Враховуючи ст. 125 ЗКУ, право користування виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

2. Земельне та лісове законодавство не передбачає отримання дозволів на використання ділянок земель лісогосподарського призначення для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів. Лісовий кодекс надає можливість органам влади та постійним лісокористувачам надавати дозволи на використання лісових ресурсів (лісорубні і лісові квитки), однак посадовці лісового господарства не вправі видавати будь-які інші дозвільні документи під розкорчовування чи розміщення будівель саме на земельних (але не лісових) ділянках. Тому чинна модель диспозиції вкрай незручна для застосування.

3. Склад описаного порушення перетинається із диспозицією ст. 53 КУпАП («Порушення правил використання земель, в першу чергу – використання земель не за цільовим призначенням), 53-1 КУпАП («Самовільне зайняття земельної ділянки»), 53-4 КУпАП «Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом»). Нині повноваженнями розглядати їх наділені посадовці органів держекоінспекції (ст. 242-1 КУпАП) та органів нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (ст. 244 КУпАП та ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»). Також ці посадовці вправі проводити обрахунок шкоди, завданої внаслідок заподіяних земельних порушень (Постанова КМУ від 25.07.2007 року №963). Коментована стаття є спеціальним складом правопорушення щодо загальних норм – статей 53, 53-1 КУпАП. Тим більше, що ст. 63 КУпАП через особливості правової конструкції має обмежене застосування.

Отже, з метою більш оперативного реагування та документування порушень, пов’язаних із незаконним або нецільовим використанням земель лісогосподарського призначення, варто наділити повноваженнями із розгляду цих справ посадовців лісового господарства. Задля усунення конкуренції, органи екоінспекції та колишньої сільгоспінспекції за такої моделі при проведенні державного контролю здійснюватимуть подвійний контроль за дотриманням земельного законодавства постійними лісокористувачами, що сприятиме усуненню корупційних ризиків у роботі останніх.

Слід зауважити, що в рамках реалізації проекту FLEG-2 2015 року були розроблені рекомендації щодо змін до законодавства з питань забезпечення прав громадян на загальне використання лісових ресурсів. Відповідний законопроект №2515а від 20.08.2015 року був зареєстрований у Верховній Раді України. В одному з його пунктів пропонувалося скасувати коментовану статтю.

Висновок: статтю слід вилучити з Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас для протидії порушенням, пов’язаним із охороною земель лісогосподарського призначення, посадовців лісового господарства доцільно наділити повноваженнями із розгляду справ про адміністративні правопорушення (шляхом внесення змін до ст. 242 КУпАП), що передбачені статтями 53, 53-1, 53-4 КУпАП на землях, що перебувають у постійному користуванні державних і комунальних лісогосподарських підприємств.

Крім того, суміжним законопроектом слід наділити посадових осіб органів лісового господарства правом обраховувати шкоду, що завдається державі внаслідок самовільного використання, незаконного зайняття та самовільного зняття ґрунтового покриву на землях лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні лісгоспів.

2.3. Порушення, пов’язані із заготівлею деревини при здійсненні спеціального використання лісових ресурсів

У чинному КУпАП є дві суміжні за своїм змістом статті, що передбачають адміністративну відповідальність за аналогічні порушення у сфері використання лісів: ст. 64 та 67 КУпАП.

Статистика застосування: 2012 року за ст. 64 КУпАП притягнуто до відповідальності 2765 осіб, 2013-го – вже 3099 осіб. 2013 року за ст. 67 КУпАП розглянуто 869 справ, за ст. 67 КУпАП – 1071 справа.

Переважно ці порушення виявляються органами держекоінспекції під час планових і позапланових перевірок, які, за приблизними підрахунками, охоплюють не більше 5% площ рубок, маючи, по суті, випадковий характер. На думку автора, статистика адміністративних порушень у цій категорії справ не відображає реальної ситуації у лісовому господарстві як на рівні країни, так і на тому чи іншому лісогосподарському підприємстві.

Недоліки диспозиції:

1. Чинне лісове законодавство нині не містить понять «лісосічний фонд», тим більше – окремого порядку його використання. Лісовий кодекс УРСР 1979 року (ст. 66) передбачав утворення лісосічного фонду із запасів спілих деревостанів, призначених для заготівлі деревини, це ж поняття залишалось у ЛКУ 1994 року. На виконання норм цього кодексу «Правила відпуску деревини на пні», затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 року №1378, до розмірів лісосічного фонду відносили всі запаси деревини, призначеної для заготівлі під час рубок головного користування. Цей підзаконний акт урегульовував порядок розподілу лісосічного фонду обласними адміністраціями між лісокористувачами, до яких відносилися не лише існуючі зараз лісгоспи. Однак Лісовий кодекс у редакції 2006 року остаточно скасував це поняття, закріпивши за постійними лісокористувачами виключне право на заготівлю деревини.

2. Як уже зазначалося, поняття «лісове користування» (крім «побічного лісового користування») є атавізмом радянського лісового законодавства. Згідно зі ст. 63 ЛКУ, передбачено чотири види використання лісових ресурсів: заготівля деревини, заготівля другорядних лісових ресурсів, здійснення побічних лісових користувань і використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та інших потреб. На думку автора, коментовану статтю краще присвятити відповідальності за порушення правил рубок, які об’єктивно мають наслідком заготівлю деревини. Відповідальність за порушення при використанні другорядних лісових матеріалів і побічних лісокористувань визначити в іншій нормі кодексу.

3. Чинний ЛКУ, ухвалений 2006 року, вже не передбачає такого дозвільного документу на використання лісових ресурсів, як ордер. Спеціальними дозволами можуть бути лише лісорубний і лісовий квитки. Тому цей недолік підлягає безумовному усуненню.

4. Ст. 67 КупАП передбачає відповідальність за дії, що збігаються із порушенням правил проведення заготівлі деревини, а саме – видачею лісорубних квитків.

Порушення правил заготівлі деревини може включати в себе порушення мети та вимог, що визначені лісорубним квитком. Зокрема, «законна» заготівля деревини передбачає отримання лісорубного квитка, в якому зазначені низка вимог і мета його видачі. Отже, порушення вимог, що визначені лісорубним квитком, буде порушенням правил заготівлі. Тому, з огляду на суміжність диспозицій обох статей, їх слід об’єднати. На думку автора, з метою уніфікації правозастосування також доцільно в одній статті об’єднати всі діяння, пов’язані із порушення правил рубок.

5. Встановлення відповідальності за порушення вимог законодавства щодо вивезення деревини недоцільне, оскільки в таких випадках йдеться головним чином про порушення строків вивезення деревини. Термін закінчення вивезення деревини має зазначатись у лісорубному квитку, як одна з умов. Отже, встановлення відповідальності за порушення строків вивезення деревини, зазначених у лісорубному квитку, в коментованій статті буде достатньо.

6. Застосовувати коментовані статті вправі не лише екологічні інспектори, а й представники лісогосподарських підприємств. Повноваження із застосування ст. ст. 64, 67 КУпАП обумовлюють виникнення кругової поруки в лісогосподарських підприємствах, які законом фактично повинні видавати лісорубні квитки самі собі. КУпАП зараз надає повноваження головному лісничому держлісгоспу накладати адміністративні стягнення на своїх підлеглих: лісничих, майстрів лісозаготівель, які виконують технологічні процеси із заготівлі деревини. Крім того, документування вчинення незаконної рубки тягне необхідність обрахування та стягнення із винних завданої шкоди, яка має зараз значні розміри. З огляду на таке становище, надання повноважень розгляду справ цієї категорії посадовцям лісгоспів щодо притягнення «самих себе» до адмінвідповідальності є неефективним.

7. Санкції коментованих статей передбачають відповідальність громадян, що суперечить ст. 19 ЛКУ, відповідно до якої постійні лісокористувачі мають виключне право на заготівлю деревини (за винятком громадян, які віднесені до власників лісів). Як правило, останні здійснюють свою діяльність як суб’єкт господарювання – фізична особа – підприємець чи юридична особа.

8. У коментованій статті окремо згадується про порушення при заготівлі живиці. Це обумовлено тим, що згідно зі ст. 51 Лісового кодексу УРСР 1979 року та попередньою редакцією ЛК України зразка 1994 року, заготівля живиці вважалась окремим видом лісокористування і на неї видавався лісорубний квиток. У редакції ЛКУ 2006 року живиця віднесена до одного з другорядних лісових матеріалів, на її заготівлю повинен видаватися лісовий квиток, а не лісорубний. У зв’язку з цим відповідальність за порушення правил заготівлі живиці слід вилучити із коментованих статей.

9. На думку автора, при вдосконаленні коментованих статей слід виділити окремо порушення правил рубок, допущені посадовими особами постійних лісокористувачів, внаслідок яких допускається незаконна рубка. Такий вид рубок матиме окрему назву – «незаконна лісогосподарська рубка» та відмежовуватиметься від незаконних самовільних рубок. Очікується, що таке правове регулювання дасть змогу відокремлювати ці рубки від незаконних самовільних рубок, які вчинюються громадянами й посадовими особами. Деревину, отриману внаслідок незаконних лісогосподарських рубок, слід вважати незаконно заготовленою.

Пропозиції щодо вдосконалення:

2.4. Порушення законодавства із відведення і таксації лісосік

Фахівцям відомо, що заготівлі деревини передує важлива процедура відведення лісосік, яка, по суті, є проектуванням у натурі майбутньої рубки. Якість проведення відведення ще за радянських часів вимагала вдосконалення. Нині це питання залишається вкрай актуальним. Крім того, проблема обумовлюється закритістю вітчизняної системи лісового господарства при відсутності зовнішнього контролю. Незважаючи її позитивні сторони, за існуючої системи в межах підприємства приймається рішення про проведення рубки, проводиться відведення відповідної лісосіки, здійснюється контроль за її відведенням, видається лісорубний квиток, виконується заготівля деревини та її оприбуткування, посвідчуються (перевіряються) місця проведення рубок.

Ситуація ускладнюється незадовільним правовим забезпеченням самої процедури відведення і таксації: вона досі врегульовується радянською «Настановою з відведення і таксації лісосік у лісах СРСР», затвердженою Держкомлісом СРСР 27.12.1968 р. У лісах підприємств Держлісагентства також діють рекомендації, що не мають обов’язкової сили – «Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держлісагентства», затверджені наказом Держлісагентства України №9 від 04.01.2013 р.

Досить часто при проведенні відводів виявляються грубі недоліки, окремі з яких свідомо допускаються посадовцями лісгоспів, оскільки мають на меті створення необлікованих запасів деревини. Неврахована деревина в майбутньому нелегально реалізується недоброчесними посадовцями, які, проводячи заготівлю, діють за попередньою змовою із виконавцями відводів, достовірно знаючи про наявність нелегального резерву деревини на лісосіці. Незаконний збут необлікованої при рубках деревини забезпечує отримання нелегального доходу, який у масштабах країни обраховується мільйонами гривень. Це створює підстави для розвитку корупції в лісовій галузі. Втрат зазнає як лісогосподарське підприємство, що недоотримує додатковий дохід від продажу деревини, так і держава – у вигляді нестачі рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.

Зауважимо, що нормативні документи через об’єктивну специфіку обміру деревини на пні допускають помилки щодо запасу деревини (в бік збільшення), хоча на практиці випадки обліку «перевиходу» є поодинокими. Існування такої «законної квоти» фахівцями не заперечується, адже складно досягнути високої точності обліку запасів при обліку сироростучих дерев. Запровадження будь-яких видів обліку деревини, зокрема – електронного, на підприємствах Держлісагентства не можна вважати достатнім бар’єром для відпуску необлікованої деревини, оскільки так чи інакше дається взнаки «людський фактор». Рішення про маркування деревини (клеймуванням чи з використанням бирок) та її облік (або приховування від обліку) залежить від матеріально-відповідальної особи, яка має прийняти деревину в підзвіт. Надання законного вигляду такій деревині (оснащення бирками, підробка накладної тощо) – стає суто технічним питанням.

Однак довести у кримінально-правовому порядку умисний характер дій щодо заниження запасів деревини при відведенні лісосік на практиці доволі складно. По-перше, на стадії відведення лісосіки рубка не відбувається, тобто реальної шкоди поки що не заподіяно. Законодавство в таких випадках вказує лише виконувати ці роботи заново. По-друге, у контролюючих та правоохоронних органів відсутня доказова база, яка свідчила б, що виконавці заниження запасів деревини діють за спільною змовою з тими особами, які проводитимуть рубку. З іншого боку, помилки при заниженні запасів можуть допускатись незумисно, через низьку точність приладів, низьку компетенцію відповідальних осіб тощо. Тому в кращому випадку такі особи отримують дисциплінарні стягнення, що завідомо не відповідає рівню суспільної небезпеки цих діянь.

Тому відсутність у КУпАП відповідальності за порушення правил відведення і таксації лісосік є прогалиною. Вона тим більш очевидна, оскільки чинний закон передбачає адміністративну відповідальність за порушення завершального етапу – заготівлі деревини.

Тому частковому вирішенню проблеми незадовільного проведення робіт, пов’язаних із відведенням лісосік у рубку, підвищенню відповідальності виконавців та зменшенню нелегального обігу деревини має сприяти запровадження адміністративної відповідальності щодо безпосередніх виконавців неякісних відводів. Також слід ввести більші штрафи до посадовців, які зобов’язані проводити контрольні перевірки таких відводів.

При формулюванні диспозиції пропонується визначити чітке коло караних порушень, аби не охоплювати несуттєві помилки, які через різні причини (суб’єктивний чинник оцінки запасів деревини, похибки вимірювальних приладів тощо) можуть допускатися при виконанні цих робіт.

Пропозиції такі:

2.5. Незаконна рубка та пошкодження лісу

Згідно зі ст. 241 та 242-1 КупАП, розглядати справи за ст. ст. 65, 65-1 КупАП уповноважені посадовці органів і підприємств лісового господарства та державні екологічні інспектори. Складати протоколи за цими статтями дозволяється також єгерям і посадовим особам користувачів мисливських угідь (ст. 255 КУпАП).

Статистика застосування: 2012 року за ст. 65 КУпАП розглянуто 4251 справа, а за ст. 65-1 КУпАП – притягнуто 382 особи. 2013 року в країні за ознаками ст. 65 КУпАП розглянуто 4470 справ, за ст. 65-1 КУпАП – 255.

Недоліки диспозиції:

1. До предмету правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП, віднесені різні види лісової рослинності штучного і природного походження, що ростуть на землях лісогосподарського призначення та перебувають у природному стані – на корені. Зокрема, дерева, чагарники, лісові культури, молодняк природного походження, самосів на площах, призначених для лісовідновлення – можна вважати складовою частиною лісу. У такому випадку ліс розглядається як природних ресурс, що перебуває в загальнодержавній власності. Однак саджанці та сіянці у лісових розсадниках та на плантаціях в їх природному стані є товаро-матеріальними цінностями, власниками яких є конкретні суб’єкти господарювання – лісогосподарські підприємства. Відповідно, ці рослини не можуть відноситися до природного ресурсу. Виходячи з цих аргументів, предмети цього правопорушення варто диференціювати.

2. Коментовані статті не відображають існуючий правовий статус захисних насаджень лінійного типу (полезахисних лісових смуг). Зокрема, згідно зі ст. 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», полезахисні території підлягають особливій охороні. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про меліорацію земель», лінійні (полезахисні) і стоковрегулюючі лісосмуги визнані поліфункціональними лісомеліоративними системами, які є частиною комплексу заходів з агролісотехнічної меліорації земель та прямо пов’язані з веденням сільського господарства. Земельне законодавство: ст. 22 ЗКУ відносить полезахисні смуги до земель сільгосппризначення – несільськогосподарських угідь. Крім того, полезахисні смуги можуть розташовуватися на землях транспорту, природно-заповідного фонду, рекреаційного призначення.

У редакції Лісового кодексу України від 08.02.2006 р., захисні насадження лінійного типу, які в попередній редакції цього кодексу лісами не вважалися, віднесені до лісового фонду. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів №733 від 16.05.2007 р., лісові насадження лінійного типу враховані як захисні ліси. Слід зазначити, що кодекс був доповнений ст. 65-1 КУпАП 1997 року, коли полезахисні лісосмуги відокремлювали від лісів, відповідальність за вирубку яких передбачена ст. 65 КУпАП. Однак внесені у лісове законодавство зміни знівелювали це розмежування. Тобто, ст. 65 та 65-1 КУпАП, маючи зараз однаковий предмет правопорушення – ліс, фактично передбачають відповідальність за одні і ті ж дії. Відповідно, наведені склади правопорушень за своїми об’єктивними ознаками повністю чи майже повністю збігаються.

З огляду на викладені аргументи, адміністративну відповідальність за незаконну рубку чи знищення дерев і чагарників у лісах та полезахисних смугах слід передбачити в одній статті. Через порівняно високий ступень їх значущості для довкілля, протиправні дії щодо їхньої вирубки слід визначити як кваліфікуючу ознаку, передбачивши за це порушення порівняно вищі розміри штрафів, ніж за незаконну рубку в інших лісах.

3. Чинний Лісовий кодекс України (ст. 41) виділяє окрему категорію лісових ділянок, що мають порівняно вищу природоохоронну цінність, не належачи при цьому до об’єктів ПЗФ – це особливо захисні лісові ділянки. Однак незаконна рубка дерев і чагарників на цих ділянках тягне аналогічну юридичну відповідальність, як і за проведення рубок на інших лісових ділянках. У розділі І цього дослідження пропонується прирівняти незаконні самовільні рубки на таких ділянках до рубок на територіях та об’єктах ПЗФ.

4 Потребує вдосконалення понятійний апарат норми адміністративної відповідальності за незаконну рубку лісу та його узгодження із відповідною нормою кримінального кодексу. Зокрема, на думку автора, у статті слід чітко визначити, що йдеться про незаконні самовільні рубки – тобто рубки лісу без спеціального дозволу, що вчинені громадянами, посадовими особами підприємств, установ і організацій, які не відносяться до власників лісів чи постійних лісокористувачів, а також рубки, вчинені посадовими особами постійних лісокористувачів і не пов’язані із проведенням заготівлі деревини у встановленому законодавством порядку. Деревину, що отримана внаслідок незаконних самовільних рубок, слід вважати незаконно добутою.

Обґрунтування необхідності правового розмежування незаконних рубок на дві категорії: незаконні самовільні рубки та незаконні лісогосподарські рубки наводиться у розділі ІІІ цього дослідження. Звертаю увагу, що підпунктом 1.3 цього розділу до незаконних лісогосподарських рубок у ст. 64 КУпАП пропонується віднести рубки, допущені посадовими особами постійних лісокористувачів унаслідок порушень при заготівлі деревини.

Поняття «незаконної самовільної рубки» та «незаконної лісогосподарської рубки» слід визначити у відповідній урядовій постанові, яка має бути затверджена замість чинної Постанови КМУ №665.

5. Кодекс окремо встановлює відповідальність за знищення і пошкодження іншої лісової рослинності – підросту (ст. 66 КУпАП). ДСТУ 3404-96 «Лісівництво» відносить до підросту «деревні рослини природного походження, що ростуть під наметом лісу і здатні створити деревостан, висота якого не перевищує ¼ висоти основного намету». Лісовий підріст, молодняк природного походження і самосів на площах для лісовідновлення логічно було б розглядати як спільний предмет правопорушення, що охоплює елементи лісової рослинності, однак у законі вони чомусь штучно розмежовуються. На думку автора, це ускладнює правильне застосування закону, спричинює плутанину та помилки при кваліфікації протиправних дій (великий підріст іноді відносять до дерев діаметром до 10 см, і навпаки). Це негативно позначається на охороні лісів та якісному правозастосуванні коментованих статей. Тому є підстави для об’єднання цього правопорушення в єдину норму, що передбачає відповідальність за незаконну рубку та пошкодження лісової рослинності.

6. Потребує уточнення об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП. На думку автора, окрім самовільної рубки і пошкодження дерев, до адміністративно караних діянь слід віднести незаконне викопування дерев. В цьому випадку рубки чи пошкодження дерев не відбувається, хоча внаслідок такого протиправного вилучення лісу як екологічній системі завдається матеріальна й екологічна шкода. Також варто встановити відповідальність за самовільне привласнення вітровальних і буреломних дерев та привласнення незаконно добутої деревини, що отримана від незаконних самовільних рубок. Хоча предметом правопорушення у цьому випадку вже не є природний стан лісу, тобто дерева і чагарники на корені, однак така норма буде спрямована на охорону лісу від самовільних рубок. Це обумовлено тим, що дуже часто затримані при перевезені незаконно добутої деревини лісопорушники намагаються уникнути відповідальності за незаконну рубку дерев, стверджуючи, що вони не вирубували цей ліс, а «випадково знайшли» цю деревину у лісі, привласнивши її собі. Такі дії зараз не тягнуть жодної відповідальності, адже як розкрадання або крадіжку деревини їх можна кваліфікувати в тому випадку, коли деревина законно заготовлена постійним лісокористувачем і була на лісосіці.

7. Окрім ст. 65, 65-1 КУпА, адміністративна відповідальність за знищення та пошкодження захисних лісонасаджень у кодексі передбачається такими нормами: ст. 53 КУпАП («Порушення правил використання земель»), ч. 2 ст. 109 КУпАП («Порушення правил по охороні порядку й безпеки руху на залізничному транспорті»). Правом розгляду цих справ наділені посадовці органів контролю в АПК та залізничного транспорту. Стосовно посадовців органів залізничного транспорту, які на підставі ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» здійснюють охорону захисних лісонасаджень підрозділами відомчої лісової охорони дистанцій захисних лісонасаджень, що розташовані на землях транспорту, то доцільним буде наділити їх повноваженням із розгляду запропонованої нижче статті, а у ст. 109 КУпАП вилучити згадку про знищення захисних лісонасаджень, аби уникнути зайвого дублювання та конкуренції норм. Водночас потребує внесення відповідних змін ст. 224 КУпАП, яка не містить посилання щодо розгляду цих справ посадовими особами відомчої лісової охорони дистанції захисних насаджень підприємств залізниці.

Пропозиції щодо вдосконалення коментованих норм такі:

2.6. Порушення правил відтворення лісів

Згідно зі ст. 241 та 242-1 КупАП, розглядати справи за ст. 68 КупАП уповноважені посадовці органів і підприємств лісового господарства та державні екологічні інспектори.

Статистика застосування: 2012 року за ст. 68 КУпАП розглянуто 303 справи, 2013-го – притягнута до відповідальності 251 особа.

Недоліки диспозиції:

1. Чинне лісове законодавство не містить поняття «використання ресурсів спілої деревини». Лісовий кодекс УРСР містив посилання про формування лісосічного фонду за рахунок ресурсів спілої деревини. Із цього можна зрозуміти, що йшлося про порушення правил рубок головного користування. У представлених пропозиціях звіту відповідальність за порушення правил рубок об’єднана у ст. 64 КУпАП.

2. Чинне лісове законодавство не містить такого виразу як «поліпшення стану і природного складу лісів», відповідних інструкцій та правил щодо цього немає. Натомість у ст. 84 ЛКУ передбачені заходи щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення та посилення захисних властивостей. До них віднесені різні лісогосподарські заходи, під час яких здійснюється заготівля деревини – це переважно рубки догляду за лісом, санітарні, лісовідновні рубки тощо. На виконання вимог ст. 84 ЛКУ Постановою Кабінету Міністрів України №724 від 12.05.2007 р. затверджені «Правила поліпшення якісного складу лісів». Відповідальність за порушення цих правил пропонується встановити у ст. 64 КУпАП.

3. Загального поняття «Правила та інструкції по відновленню лісів», що вживається у цій статті, вже немає у лісовому законодавстві. Нині коментовані правовідносини у сфері лісовідновлення та лісорозведення врегульовані перш за все у главі 14 (ст. 79-82) Лісового кодексу, «Правилах відтворення лісів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.2007 р. та «Інструкції з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів», затверджених наказом Держкомлісгоспу України №260 від 19.08.2010 р.

4. Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЛКУ, зруби та згарища підлягають залісненню протягом не більше двох років, а лісові культури, що загинули, відновлюються наступного року. З огляду на підвищену суспільну небезпечність дій, пов’язаних із порушенням строків відновлення лісів, доцільним є виділення їх в окрему частину із встановленням підвищених розмірів штрафів.

Пропозиції щодо вдосконалення коментованої статті:

2.7. Порушення щодо використання другорядних лісових матеріалів і побічних лісових користувань

КУпАП містить дві статті, пов’язані із порушеннями при використанні другорядних лісових матеріалів і побічних лісокористувань: за пошкодження сінокосів і пасовищ на лісових землях та за самовільне сінокосіння, випасання худоби, самовільне збирання лісових дикоросів.

Згідно зі ст. 241 та 242-1 КУпАП, розглядати справи за ст. 69, 70 КупАП уповноважені посадовці органів і підприємств лісового господарства та державні екологічні інспектори.

Статистика застосування: 2012 року за ст. 69 КУпАП розглянуто всього три справи, за ст. 70 КУпАП – 300 справ, 2013-го – за ст. 69 КУпАП притягнуто чотири особи, за ст. 70 КУпАП – 206 осіб.

Недоліки диспозиції:

1. Кількість випадків застосування ст. 69 КУпАП за рік – у межах статистичної похибки, тому цю норму слід вилучити. Крім того, поняття «землі державного лісового фонду» з 2006 року відсутнє у земельному та лісовому законодавстві. Як вже зазначалося, посадовців лісового господарства пропонується наділити повноваженнями для притягнення до відповідальності осіб за ст. 53 КУпАП, яка передбачає відповідальність за псування і забруднення земель (зокрема – лісогосподарського призначення). З огляду на те, що дії із псування земель включають пошкодження земель, одночасно буде усунена існуюча конкуренція цих норм та помилки у правозастосуванні.

2. На думку автора, наведена норма не передбачає діянь як правопорушень, які, маючи високу суспільну небезпеку, завдають шкоди лісу. Зокрема, ст. 66 ЛКУ наказує громадянам при здійсненні загального використання лісових ресурсів робити це способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів. Однак адміністративна відповідальність за порушення цих умов не передбачена.

3. Чинний КУпАП не передбачає відповідальності за порушення при видачі лісових квитків. Крім того, кодекс не містить караних діянь, що суттєво порушують порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань. Нині таким нормативним актом є вже застаріла постанова Кабінету Міністрів України №449 від 23.04.1996 р. Таку ситуацію слід вважати безумовною прогалиною, що потребує заповнення.

Пропозиції щодо вдосконалення ст. 69, 70 КУпАП такі:

2.8. Порушення у сфері охорони лісів від забруднень, засмічень, іншого шкідливого впливу

У Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачено три склади правопорушень у цій сфері правовідносин, а саме:

Згідно зі ст. 242-1 КУпАП, розглядати справи за статтями 71, 72 КупАП уповноважені державні екологічні інспектори. Вони ж разом із посадовцями органів і підприємств лісового господарства притягують винних осіб за ст. 73 КУпАП.

Статистика застосування: У 2012-2014 роках за статтями 71 та 72 КУпАП не було розглянуто жодної справи(!). 2012 року за ст. 73 КУпАП було розглянуто 1582 справи, а 2013-го – 2179 справ.

Недоліки диспозиції:

1. Статті 71, 72 КУпАП протягом трьох років жодного разу не були застосовані екологічними інспекторами. Тому можна дійти висновку щодо їхньої цілковитої недієвості в існуючій правовій конструкції.

По-перше, це обумовлюється тим, що коментовані норми конкурують із суміжними складами правопорушень, будучи майже аналогічними за своїм змістом. Окрім перевантаження кодексу, це призводить до заплутаності й конкуренції правових норм. Приміром, ст. 71 (введення в експлуатацію промислових об’єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на ліси) аналогічна змісту ст. 53 КУпАП, яка передбачає відповідальність за ті ж самі дії, що негативно впливають на стан земель (зокрема – лісових). Окрім того, ст. 71 КУпАП дещо конкурує зі ст. 91-1 КУпАП, яка встановлює штрафи за невиконання вимог екологічної безпеки при впровадженні нових технологій, техніки. Інша норма (ст. 72 КУпАП) майже повністю збігається за об’єктивною стороною зі ст. 52 КУпАП щодо забруднення земель небезпечними речовинами.

По-друге, склад обох правопорушень на практиці вкрай важко довести у рамках процедури збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення. Необхідність доведення причинного зв’язку між винними діями та настанням обов’язкових негативних наслідків при кваліфікації дій за ст. 71 КУпАП є досить складним для правозастосувача, потребує спеціальних знань та експертних висновків. Інша стаття – 72 КУпАП, маючи матеріальний склад, вимагає доводити причинний зв’язок між забрудненням лісу та всиханням і захворюванням дерев. Зауважимо, що такі процеси тривають у часі значно довше, ніж передбачений ст. 38 КУпАП двомісячний термін притягнення до відповідальності.

З огляду на вищевикладене, названі статті слід вилучити з кодексу.

2. Відповідно до ст. 5 ЛКУ, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Однак ст. 73 КУпАП передбачає відповідальність лише за засмічення лісів, залишаючи без відповідальності дії щодо засмічення нелісових земель. Це дозволяє уникати відповідальності особам, які засмічують не ліси, а ділянки, розташовані поблизу лісових насаджень. Тому доцільно передбачити відповідальність за засмічення не тільки лісів, незалежно від категорії земель, а й усіх ділянок, що розташовані в межах земель лісогосподарського призначення.

Пропозиції щодо вдосконалення статей 71-73 КУпАП:

2.9. Порушення у галузі збереження лісової інфраструктури, майна постійних лісокористувачів і власників лісів

Проступки в цій галузі об’єднані у двох статтях: 74 та 75 КУпАП.

Згідно зі ст. 242-1 КУпАП, розглядати справи за ст. 74 КУпАП уповноважені лише державні екологічні інспектори. Вони ж разом із посадовцями органів і підприємств лісового господарства притягують винних осіб за ст. 75 КУпАП.

Статистика застосування: 2012 року за ст. 74 розглянуто 27 справи, а 2013-го – 36 справ. За ст. 75 КУпАП 2012-го розглянуто 43 справи, 2013-го – 17 справ.

Недоліки диспозиції:

1. У широкому розумінні, до об’єктів лісової інфраструктури відносять об’єкти, які безпосередньо пов’язані із ведення лісового господарства. Чіткої класифікації таких об’єктів ані в Лісовому кодексі, ані в підзаконних нормативних актах немає. Серед названих об’єктів розрізняють:

- лісові дороги, які поділяють на лісогосподарські (для здійснення лісогосподарських заходів), лісопромислові (для виконання вантажних перевезень при заготівлі деревини), а також підвісні канатні дороги (для транспортування деревини та інших вантажів за допомогою підвісного обладнання);

- гідротехнічні споруди лісової меліорації, які слугують для оптимального водотоку в ріках, озерах, інших водних об’єктах у межах земель лісогосподарського призначення (лісоосушувальні канали, дренажні системи);

- лісові склади та інші тимчасові споруди, що слугують для тимчасового зберігання деревини, обладнання, техніки, протипожежного інвентарю;

- лінійні об’єкти, що виконують функції захисту від лісових пожеж (протипожежні розриви, заслони, бар’єри, канави та мінералізовані смуги).

Натомість ст. 74 КУпАП передбачає відповідальність лише за знищення і пошкодження невеликої частини лісової інфраструктури (лісоосушувальні канали, дренажні системи і шляхи) на землях лісового фонду. Ще раз наголошую, що ця категорія земель перейменована у новій редакції Лісового кодексу України 2006 року.

На думку, автора це є недоліком законодавства, оскільки винні особи нині не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за знищення та пошкодження інших об’єктів, які є результатом праці постійних лісокористувачів та власників лісів. Нагадаємо, що кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження майна за ч. 1 ст. 194 КУпАП настає у випадках, коли заподіяна шкода «великого розміру», що має оціночний характер.

2. Накладати стягнення за ст. 74 КУпАП, якою передбачена відповідальність за нищення лісової інфраструктури, не вправі посадовці лісового господарства. Такий стан правового регулювання можна вважати абсурдним, адже він значно обмежує права лісівників щодо охорони підпорядкованих їм лісів.

3. Через низьку екологічну культуру населення поширені випадки знищення чи пошкодження об’єктів благоустрою (інформаційних стендів, аншлагів, лісових шлагбаумів, навісів від дощу), лісових меблів, рекреаційних пунктів. Ці об’єкти встановлюють постійні лісокористувачі для зручності відпочивальників, виконання протипожежних вимог і розвитку рекреації у лісах. Однак, з огляду на віддаленість від місць загального користування, вони стають об’єктами вандалізму та хуліганських дій окремих громадян. Адміністративної відповідальності за такі дії досі не передбачено.

4. У ст. 75 КУпАП передбачена відповідальність знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах. Однак такого поняття як «відмежувальні знаки» лісове законодавство та норми державних стандартів не містять. Замість них, відповідно до п. 3.2 ДСТУ 3437-97 «Знаки натурні лісовпорядні та лісогосподарські», знаки поділяють на лісовпорядні, лісогосподарські та межові інформаційні.

5. До цієї групи правопорушень слід віднести знищення або пошкодження саджанців і сіянців у лісових розсадниках і на плантаціях. Ці об’єкти є товарно-матеріальними цінностями, власниками яких є конкретні суб’єкти господарювання – лісогосподарські підприємства. Натомість нині відповідальність за знищення або пошкодження сіянців і саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях передбачена ст. 65 КУпАП – «Незаконна порубка та пошкодження дерев». Це необґрунтовано, оскільки дерева й чагарники є об’єктом біологічної сукупності – лісу, на відміну від сіянців і саджанців, що ростуть у спеціально обладнаних розсадниках і плантаціях та об’єктивно не можуть входити до складу лісу.

Пропозиції щодо вдосконалення ст. ст. 74-75 КУпАП:

2.10. Порушення правил пожежної безпеки в лісах

Згідно зі статтями 240, 242-1 КУпАП, розглядати справи за ст. 77 КУпАП уповноважені як посадовці лісового господарства, так і державні екологічні інспектори. Однак справи за ст. 77-1 КУпАП розглядають лише органи екологічної інспекції.

Статистика застосування: Порушення правил пожежної безпеки в лісах відносяться до найбільш поширених. За 2012 рік за цією статтею розглянуто 5583 справи, а 2013 року – 5655 справ. За ст. 77-1 КУпАП 2013-го розглянуто 713 справ, а 2014 року – 275 справ.

Недоліки диспозиції:

1. Диспозиція ст. 77 КУпАП має бланкетний характер, відсилаючи правозастосувача до вимог наказу Держкомлісгоспу України №278 від 27.12.2004 року. Однак, окрім лісівників і фахівців екоінспекції, ці правила повинні бути відомі всім громадянам, адже причиною лісових пожеж у понад 90% випадків є людська недбалість. Найбільш пожежонебезпечними ліси стають у період сухої та спекотної погоди, яка законодавством визначається як пожежонебезпечний період. Лісовий кодекс України надає можливість органам влади встановлювати заборони на відвідування лісів населенням у зв’язку із виникненням високої пожежної небезпеки. Однак запровадженими заборонами та простими правилами пожежної безпеки в лісах нехтує абсолютна більшість громадян. Причиною цього, окрім низького рівня екологічної культури населення, є елементарне незнання цих правил. Щоб ознайомитися з правилами, які накладають на нього низку обов’язків, обмежують його права у пересуванні та відпочинку, пересічний громадянин має відшукати підзаконний нормативний акт. Який, до речі, ухвалений навіть не урядом, а відомством (якого вже не існує). Саме тому є необхідність детально описати в окремій частині ст. 77 КУпАП найпоширеніші протиправні дії і правила у сфері пожежної безпеки, порушення яких має тягнути настання адміністративної відповідальності.

Ймовірно, це зменшить кількість конфліктів між лісовою охороною та громадянами, сприятиме екологічному вихованню і профілактиці лісопорушень.

Також у цій частині варто передбачити відповідальність за окремі діяння, які поки що не внесені до правил пожежної безпеки в лісах. Наприклад, запуск некерованих повітряних куль, які піднімає у повітря відкритий вогонь. Йдеться про так звані «китайські повітряні вогневі кулі (ліхтарики)», що популярні в Україні в останні роки. Їх використання поки що не має належного правового регулювання. Зокрема, про них не згадується в Наказі Держкомлісгоспу №278 від 27.12.2004 року. Водночас у деяких країнах запроваджена заборона на їх продаж, поширення та використання через їхню надзвичайну пожежну небезпечність. У Бразилії навіть є кримінальна відповідальність за їх запуск. Такі діяння вважаються економічними злочинами, оскільки законодавство країни відносить лісові пожежі до дій, які завдають матеріальних збитків. Приміром, 2013 року в Росії через «вогняні кулі» сталася низка пожеж у приміських лісах та в населених пунктах. Тому 2014 року влада країни частково заборонила запускати їх на території міст та поблизу лісів. Вироби із паливного матеріалу із середньою дальністю польоту 1-2 км, яка залежить від швидкості вітру, розміру самого виробу й паливного елемента, не лише засмічують довкілля, а й із високою ймовірністю спричиняють пожежі у хвойних насадженнях, підвищують можливість загоряння стерні на прилеглих до лісу ділянках.

У майбутньому законодавцям в окремому законопроекті варто розглянути питання про запровадження повної заборони на використання цих виробів, встановити жорстку адміністративну відповідальність за їх збут і розповсюдження на території країни.

Через високу пожежну небезпеку для лісів у коментованій статті автор пропонує окремо передбачити відповідальність за користування піротехнічними виробами на землях лісогосподарського призначення. Оскільки прямої заборони на їх використання у чинних «Правилах пожежної безпеки в лісах» поки що немає, буде доцільним виділення таких дій в окреме протиправне діяння.

2. Варто виділити в другу частину статті інші порушення громадянами правил пожежної безпеки, які не мають широкого поширення. Сюди ж додати порушення пожежної безпеки в лісах, які допускаються як посадовими особами юридичних осіб, що не є постійними лісокористувачами, так і самими лісівниками.

3. Диспозиція ч. 2 ст. 77 КУпАП у частині розміру та обсягів шкоди, що завдається лісу внаслідок необережного поводження з вогнем чи порушення правил пожежної безпеки в лісах, не містить чітких критеріїв. У ній лише зазначено, що такі дії повинні призвести до виникнення пожежі (слід розуміти – будь-якого масштабу) або поширення її на «значній площі». Не надає роз’яснень цієї колізії і суміжний склад кримінального правопорушення – ч. 1 ст. 245 КК України, яка встановлює відповідальність за більш масштабні порушення – знищення і пошкодження не лісів, а цілих лісових масивів. Тобто, визначення «максимального рівня» суспільної небезпечності цього правопорушення закон залишає за правозастосувачем. Це обумовлює виникнення непорозумінь у правозастосовчій практиці правоохоронних органів, екоінспекції та лісівників.

Такий недолік коментованого правопорушення та кримінально-правової норми пропонуємо усунути шляхом визначення у диспозиції ст. 245 КК України поняття «істотна шкода», при завданні якої лісам через необережне поводження з вогнем або порушення правил пожежної безпеки наставатиме кримінальна відповідальність. У зв’язку з цим словосполучення «поширення її на значній площі» слід вилучити. Істотну шкоду треба встановити у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Обрахунок шкоди вестиметься із врахуванням діаметрів дерев, пошкоджених вогнем. Детальне обґрунтування внесення відповідних змін до ст. 245 КК України надається у розділі І цього дослідження.

4. В останні роки одним із найбільш небезпечних порушень вимог пожежної безпеки в лісах є випалювання трави та інших рослинних решток на землях лісогосподарського призначення, а також на інших земельних ділянках, які безпосередньо прилягають до лісу. (п.п. 3.1.11 Наказу Держкомлісгоспу №278 від 27.12.2004 року). Такі порушення (якщо вони не спричинили лісову пожежу) лісівниками кваліфікуються за ч. 1 ст. 77 КУпАП (максимальний штраф нині для громадян – 51 грн, для посадових осіб – 170 грн). Водночас, КУпАП передбачає окремий склад адміністративного правопорушення – ст. 76 «Самовільне випалювання рослинності або її залишків» за вказані дії, якщо вони вчинені на земельних ділянках сільгосппризначення, зокрема, якщо ці землі безпосередньо прилягають до лісів. Проте ст. 77-1 КУпАП не передбачає відповідальності за дії, пов’язані із випалюванням сухої рослинності на лісових землях, і вони кваліфікуються за ст. 77 КУпАП. При застосуванні кодексу виникає конкуренція норм, оскільки можна кваліфікувати дії винних осіб за різними статтями.

Тому пропонуємо визначити дії, пов’язані із випалюванням стерні та сухої рослинності на землях лісогосподарського призначення (окремо – на землях усіх категорій, що межують із лісом), в окремій частині ст. 77-1 КУпАП, також поширивши її дію на землі ПЗФ.

На думку автора, склад диспозиції частини першої ст. 77-1 КУпАП штучно обмежений лише категорією земель лісогосподарського призначення, що потребує відповідного доопрацювання.

Пропозиції щодо вдосконалення статей 74-75 КУпАП:

Як кореспондуючі норми пропонується внести відповідні зміни до Лісового кодексу України:

Звертаємо увагу, що пропонується створити єдиний телефонний номер лісового господарства, куди мають телефонувати громадяни при виявленні пожеж, незаконних рубок, інших значних порушеннях лісового законодавства. Це потрібно, бо сьогодні люди зазвичай телефонують при виявленні пожежі на номер 101, хоча закон покладає охорону лісів від пожеж на постійних лісокористувачів. Також населенню не відомі територіальні межі лісгоспів, де виникають пожежі, та їх телефонні номери. Очікується, що оператори кол-центру при спілкуванні з абонентами оперативно встановлюватимуть місце пожежі, негайно інформуючи відповідних постійних лісокористувачів. У майбутньому відповідно до технічних можливостей кол-центру єдиного телефонного номера слід передбачити можливість отримання текстової інформації про точні координати пожеж із застосуванням глобальної системи позиціонування.

Витрати на створення і роботу єдиного телефонного номера лісового господарства значно нижчі, ніж екологічні та економічні збитки, яких щорічно завдає несвоєчасне виявлення пожеж в лісах України.

2.11. Порушення законодавства в галузі охорони лісової фауни

У чинному КУпАП є одна стаття, що захищає лісову фауну.

Згідно зі ст. 242-1 КУпАП, розглядати справи за ст. 76 КУпАП уповноважені лише державні екологічні інспектори.

Статистика застосування: Порушення цієї статті поодинокі, але це зумовлено неналежною практикою її застосування. За 2012 рік за нею розглянуто лише три справи, 2013-го – дев’ять справ.

Недоліки диспозиції:

1. Застаріле та недосконале формулювання. Зокрема, ст. 76 КУпАП «перекочувала» із радянського кодексу про адміністративне правопорушення та не змінювалася з 1997 року. 2001-го був ухвалений Закон України «Про тваринний світ», що врегулював відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі. До об’єктів тваринного світу закон (ст. 3), зокрема, відніс:

- диких тварин (хордові, зокрема хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі),

- місця – середовища їх перебування: нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції.

Через запровадження цим законом усталеної термінології, термін «фауна», а тим більше «лісова фауна» майже не вживається у вітчизняному природоохоронному законодавстві. Замість нього використовують словосполучення «дикі тварини», як вжито у профільному законі. Крім того, захист фауни можливо тлумачити відокремлено від захисту місць (середовища) перебування диких тварин.

2. Природоохоронне та лісове законодавство не надає визначення «корисна для лісу фауна». Очевидно, мають на увазі всіх хребетних (ссавці, птахи, плазуни та інші) і безхребетних (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті, окрім лісових шкідників, боротьба з якими є складовою частиною захисту та охорони лісів.

3. Знищення лісової фауни означає насамперед знищення диких тварин, серед яких основне місце займають мисливські тварини. Відповідальність за порушення правил полювання, що мало наслідком знищення чи пошкодження мисливських тварин, передбачена ст. 85 КУпАП. Отже, ст. 76 КУпАП дублює вказану статтю, що значно ускладнює її застосування.

4. Також коментована стаття дублює ст. 87 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення вимог щодо охорони середовища перебування і міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин. Як уже зазначалось, поняття «фауна» включає в себе «диких тварин», тому має місце необґрунтована конкуренція норм.

На думку автора, ст. 87 КУпАП слід вдосконалити, оскільки вона охоплює порушення законодавства про тваринний світ, пов’язані з незаконними діями щодо лісової фауни. Насамперед з огляду на можливість конкуренції зі ст. 85 КУпАП у зміст цієї статті необхідно внести зміни, адже наслідками її порушення не може бути незаконне добування чи пошкодження тварин. Крім того, доцільно запровадити відповідальність за знищення або пошкодження середовища перебування тварин у лісі (нір, лігв, гнізд, мурашників тощо).

За таких обставин ст. 76 КУпАП слід вилучити з Кодексу про адміністративні правопорушення.

Пропозиції щодо удосконалення ст. ст. 76, 87 КУпАП:

2.12. Невиконання законних вимог посадових осіб органів лісового господарства

Згідно зі ст. 241 КУпАП, розглядати цю категорію справ уповноважені зокрема посадові особи органів лісового господарства (серед них – ДАЛРУ, обласних управлінь лісового та мисливського господарства, державної лісової охорони постійних лісокористувачів), оскільки, відповідно до ст. 90 ЛКУ, державна лісова охорона наділена повноваженнями зі здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства.

Наразі основний контроль за охороною довкілля в Україні виконує спеціальний орган – Державна екологічна інспекція України, яка, відповідно до ст. 29-2 Лісового кодексу України, наділена правом здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. За підсумками заходів органи екологічного контролю видають обов’язкові для виконання приписи. При цьому коло питань, які перевіряє екологічна інспекція, аналогічне тим, які мають відстежувати підрозділи ДАЛРУ під час виконання функції державного контролю. Хоча слід зауважити, що ця функція відомством фактично не здійснюється. Отже, має місце недоцільне дублювання органами Держлісагентства контролюючих повноважень у лісовому господарстві, чим порушуються положення ст. 3 Закону України «Про основні засади державного (нагляду) контролю в господарській діяльності». Законодавчо буде обґрунтованим позбавити органи Держлісагентства повноважень державного контролю у сфері дотримання лісового та іншого природоохоронного законодавства. Автор аналізує цю проблему у звіті «Удосконалення організаційно-правового забезпечення державного контролю у лісовому господарстві», що був оприлюднений 2014 року.

Майже аналогічна ситуація складається зі здійсненням державного контролю державною лісовою охороною, яка діє в складі постійних лісокористувачів – державних лісогосподарських підприємств сфери управління Держлісагентства України. Лісгоспи, маючи державну форму власності, згідно зі ст. 74 Господарського кодексу України, відносяться до суб’єктів підприємницької діяльності, що створені з метою отримання прибутку. Виходячи із визначення державного контролю, яке міститься у ст. 1 «Про основні засади державного (нагляду) контролю в господарській діяльності», ця діяльність не може здійснюватися суб’єктами господарювання. Тому посадові особи держлісохорони не вправі перевіряти інших суб’єктів господарювання та надавати їм письмові вимоги щодо виконання певних дій.

З огляду на вищевикладене, застосування ст. 188-5 КУпАП посадовцями державної лісової охорони не має правових підстав. Це зумовлює вилучення цієї статті із кола повноважень посадовців лісового господарства щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Але нині залишається прогалина щодо ефективної реалізації посадовцями лісової охорони наданих повноважень при охороні лісів від пожеж, захоплень лісових земель, дотримання санітарного стану. Йдеться про ситуації, коли лісівникам доцільно виносити приписи про усунення виявлених порушень лісового законодавства щодо громадян і посадових осіб у випадках вчинення засмічень лісів, виявлення можливих порушень правил пожежної безпеки суміжними землекористувачами, самовільного зайняття земельної ділянки тощо. Приміром, при виявленні порушника – посадової особи та притягненні його до адміністративної відповідальності за ст. 73 КУпАП («Засмічення лісів відходами») іноді постає питання щодо прибирання висипаного в лісі сміття. У таких випадках екологічна інспекція видає порушнику припис про усунення порушення до певного терміну. Однак посадовці держлісохорони лісгоспів не уповноважені видавати такі приписи порушникам, що знижує якість і стан охорони лісів.

З огляду на описану проблему в майбутньому доцільно врегулювати на нормативному рівні питання надання повноважень посадовцям держлісгоспів, які мають розглядати справи про адміністративні правопорушення, для видачі ними письмових вимог (але не приписів) щодо усунення порушень лісового законодавства.

Пропозиції: вилучити ст. 188-5 КУпАП із переліку справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесений до повноважень органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

2.13. Рекомендації щодо змін стосовно підвідомчості справ про адміністративні правопорушення у сфері охорони лісів та провадження у цих справах

Будь-яка правозастосовча діяльність є складним процесом і проходить низку послідовних стадій. Зокрема, провадження у справах про адміністративні правопорушення складаються із таких стадії: 1) порушення справи, 2) адміністративне розслідування, 3) розгляд справи і прийняття щодо неї рішень; 4) розгляд скарг із переглядом постанов, 5) виконання постанови у справі. Стадія розгляду справи є вкрай важливою, оскільки її результат – певне рішення у справі, а воно повинно бути об’єктивним, законним і справедливим.

Пропозиції щодо вдосконалення компетенції правозастосовчих органів і процесу адміністративного розслідування адміністративних проступків у сфері охорони лісів такі:

1. У сфері охорони полезахисних смуг від незаконних самовільних рубок, засмічень лісів, порушення вимог пожежної безпеки в лісах, самовільного випалювання сухої рослинності:

- наділити повноваженнями щодо складання протоколів за ч. 3 ст. 65 КУпАП, ст. 73, ч. 3 ст. 77, ст. 77-1 КУпАП і розгляду цих справ (тут і далі наводиться нумерація статей у запропонованій редакції) виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад та уповноважених ними посадових осіб (за порушення, що вчиняються за межами населених пунктів щодо полезахисних лісових смуг, розташованих на землях запасу та резерву, і не закріплених за жодним із власників чи землекористувачів). Зміни слід внести до ст. 219 КУпАП, ч. 1 ст. 255 КУпАП;

- наділити повноваженнями з розгляду справ за ч. 3 ст. 65 КУпАП, ст. 73, ч. 3 ст. 77, ст. 77-1 КУпАП посадових осіб органів залізничного транспорту, а саме: посадових осіб відомчої лісової охорони дистанції захисних насаджень, які, згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», здійснюють охорону ПЗЛС на землях транспорту, в смугах відводу як постійні лісокористувачі. Зміни слід внести до ст. 224 КУпАП, ч. 1 ст. 255 КУпАП;

- наділити повноваженнями щодо складання протоколів за ч. 3 ст. 65 КУпАП, ст. 73, ч. 3 ст. 77, ст. 77-1 КУпАП посадових осіб органів автомобільного транспорту, які займаються обслуговуванням смуг відводу автомобільних доріг, зокрема – полезахисних смуг. Йдеться про майстрів та інженерів структурних підрозділів (районних автодорів, що мають статус філій) Державного агентства автомобільних доріг України, які, маючи вищу освіту, можуть якісно та кваліфіковано скласти протокол про адміністративне правопорушення. Зміни слід внести до ст. 224 КУпАП, ч. 1 ст. 255 КУпАП;

2. У сфері охорони лісів приватної власності:

- наділити повноваженнями щодо складання протоколів за ст. 65, 70, 73, 74, 77 КУпАП власників лісів та їх уповноважених осіб стосовно лісів, що перебувають у їхній приватній власності. Зміни слід внести до ст. ч. 2 ст. 255 КУпАП;

3. Спрощене провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Ст. 258 передбачає перелік порушень, за вчинення яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо порушник не заперечує допущене порушення і стягнення, яке на нього накладається. При спрощеному провадженні відбувається мінімум процесуальних дій, які виконуються максимально оперативно.

Через об’єктивне зростання розмірів адміністративних штрафів за лісопорушення виникла необхідність підвищити мінімальну межу у разі спрощеного провадження у правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 77 КУпАП (порушення порядку заготівлі другорядних лісоматеріалів та порушення правил пожежної безпеки, що вчинюються громадянами) з трьох (51 грн) до семи (119 грн) неподаткових мінімумів доходів громадян.

Зокрема, пропонується внести такі зміни:

4. Доставлення правопорушника

Чинна редакція КУпАП, відповідно до ч. 3 ст. 259 КУпАП, надає можливість посадовим особам державної лісової охорони, а в лісах колективних сільськогосподарських підприємств – працівникам лісової охорони зазначених підприємств, здійснювати доставлення порушників до виконавчих комітетів сільських рад або органів внутрішніх справ.

У зв’язку із внесенням змін до Лісового кодексу в 2006 році, в чинному законодавстві немає такої категорії, як «ліси колективних сільськогосподарських підприємств», що потребує внесення відповідних змін. Зокрема, у світлі положень ст. 89 ЛКУ охорону та захист державних і комунальних лісів у державі здійснюють державна лісова охорона, що діє в стуктурі ДАЛРУ, та лісова охорона інших постійних лісокористувачів.

Крім того, з погляду законодавчої техніки буде доречно замінити слово «лісопорушення», яке використовується у широкому розумінні, на поняття «порушення вимог лісового законодавства».

5. Зміни до переліку справ, розгляд яких віднесений до повноважень уповноважених посадових осіб лісового господарства (ст. 241 КУпАП).

Відповідно до пропозицій цього розділу, посадовців лісового господарства пропонується уповноважити розглядати адміністративні правопорушення за такими статтями:

1) ст. 52 КУпАП – «Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель»;

2) ст. 53 КУпАП – «Порушення правил використання земель»;

3) ст. 53-1 КУпАП – «Самовільне зайняття земельної ділянки»;

4) ст. 53-4 КУпАП – «Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель»;

5) ст. 65 КУпАП – «Незаконна самовільна рубка, привласнення, пошкодження та знищення дерев та іншої лісової рослинності»;

6) ст. 70 КУпАП – «Порушення порядку заготівлі (збирання) другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань»;

7) ст. 73 КУпАП – «Засмічення лісів відходами»;

8) ст. 74 КУпАП – «Знищення або пошкодження лісової інфраструктури, майна постійних, тимчасових лісокористувачів і власників лісів»;

9) ст. 77 КУпАП – «Порушення вимог пожежної безпеки в лісах»;

10) ч. 2 ст. 77-1 КУпАП – «Самовільне випалювання рослинності або її залишків»;

11) ст. 87 КУпАП – «Порушення вимог законодавства щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин».

Крім того, необхідно змінити перелік уповноважених посадових осіб посадовців лісового господарства. Зокрема, через украй низький рівень реалізації повноважень із розгляду справ, із цього переліку слід вилучити льотчиків баз авіаційної охорони. Водночас варто додати до переліку старших майстрів лісу та замінити наявні нині у статті посади «старших інженерів та інженерів» на посади «провідних інженерів, інженерів з охорони та захисту лісу, інженерів з охорони лісу, інженерів із захисту лісу» – тобто тих, хто у своїй діяльності уповноважений вести адміністративну практику в лісогосподарських підприємствах.

6. Зміни до переліку справ, розгляд яких віднесений до повноважень уповноважених посадових осіб державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 242-1 КУпАП).

Відповідно до пропозицій цього розділу, посадовців екологічної інспекції господарства пропонується уповноважити розглядати адміністративні правопорушення, які розглядають посадові особи постійних лісокористувачів, додавши такі статті:

- ст. 64 КУпАП – «Порушення порядку видачі лісорубних квитків та правил проведення рубок»;

- ст. 64-1 КУпАП – «Порушення правил відведення і таксації лісосік»;

- ст. 68 КУпАП – «Порушення правил відтворення лісів».

З огляду на чинну редакцію ст. 242-1 КУпАП та зазначену в ній нумерацію статей, ця норма не потребує внесення змін.

2.14. Складання протоколів посадовими особами лісового господарства у справах про інші правопорушення

Згідно зі ст. 255 КУпАП, посадові особи органів лісового господарства, що перелічені у ст. 240 КУпАП (керівник ДАЛРУ, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики та льотчики – спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу), мають право складати також протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами другою та п’ятою ст. 85, 85-1, 88-1, 90 КУпАП.

Зокрема, йдеться про такі склади правопорушень:

- частина 2 ст. 85 КУпАП – Повторне порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин.

- частина 5 ст. 85 КУпАП – Порушення правил здійснення інших видів спеціального використання об'єктів тваринного світу.

- ст. 85-1 КУпАП – Виготовлення, збут, зберігання чи реклама заборонених знарядь добування (збирання) об'єктів тваринного або рослинного світу.

- ст. 88-1 КУпАП – Порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах.

- ст. 90 КУпАП – Порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.

При виявленні перелічених порушень уповноважені посадові особи лісового господарства повинні скласти протокол, який передати на розгляд уповноваженому органу. Зокрема, згідно зі ст. 221 КУпАП, право розгляду цієї категорії справ надано лише судам.

З огляду на те, що правовідносини щодо вказаних правопорушень безпосередньо не врегульовані лісовим законодавством, а стосуються суміжних із лісовим законодавством об’єктів охорони. Тому в цьому дослідженні не розглядаються пропозиції щодо їх вдосконалення.

Разом із тим зауважу, що на землях лісогосподарського призначення розташовані окремі природні території об’єкти – заказники, пам’ятки, природи, заповідні урочища. Їх охорона здійснюється посадовцями держлісохорони при виконанні своїх посадових обов’язків щодо охорони лісового фонду. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», управління об’єктами ПЗФ здійснюється лісогосподарськими підприємствами.

Адміністративна відповідальність за вчинення порушень передбачена ст. 91 КУпАП, якою встановлена відповідальність за здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. З огляду на необхідність максимально ефективної охорони об’єктів та території ПЗФ від вказаних правопорушень, пропонується наділити правом складати протоколи за ст. 91 КУпАП посадових осіб лісового господарства.

ПРОПОЗИЦІЇ:

Розділ ІІІ.

Цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства

Цивільно-правова відповідальність (надалі за текстом цього розділу – ЦПВ) за порушення лісового законодавства полягає у відшкодуванні шкоди або збитків, завданих унаслідок лісопорушень. Специфіка такої відповідальності обумовлена об’єктом правопорушення – лісом, способами обчислення, визначення та доказування шкоди, а також її компенсаційним характером.

Важливою рисою ЦПВ є її застосування разом з іншими видами юридичної відповідальності: адміністративної та кримінальної. Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», майнова шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації у повному обсязі. Норми цивільного законодавства відіграють тут провідну роль, а приписи лісового законодавства мають допоміжне значення.

В системі охорони лісів ЦПВ займає особливе місце, оскільки слугує дієвим засобом забезпечення вимог лісового законодавства. Однак практика свідчить, що застосування ЦПВ в останні роки стикається з багатьма складнощами та спірними питаннями, що насамперед пов’язані з неякісним нормативним регулюванням.

Зокрема, у вітчизняному лісовому законодавстві виділяють два основні способи обчислення шкоди, завданої лісопорушеннями: таксовий і витратний (розрахунковий). Таксовий метод обрахунку завданої шкоди знайшов своє втілення передовсім у Постанові Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

3.1. Розмежування незаконних самовільних і незаконних лісогосподарських рубок

Значна кількість судових спорів, підвищення уваги ЗМІ до лісопорушень, активізація громадськості після революції гідності 2014 року стосовно роботи лісової галузі обумовлює потребу вдосконалення правового регулювання ЦПВ за правопорушення у лісовому господарстві. Насамперед увагу слід приділити питанням визначення шкоди, завданої внаслідок незаконних рубок, як одного із найбільш небезпечних, поширених та складних за кваліфікацією видів лісопорушень. ґрунтовний аналіз наведеної проблематики проведений автором під час виконання першого етапу проекту FLEG 2012 року. За підсумками роботи був оприлюднений аналітичний звіт «Цивільно-правова відповідальність за незаконні рубки лісу: проблеми застосування та шляхи вдосконалення». Його матеріали направлені до зацікавлених державних органів, а також розміщені у загальному доступі на сайті проекту та на інших ресурсах, присвячених лісовій тематиці.

Узагальнюючи дослідження, недоліками ЦПВ за незаконні рубки лісу автор вважає:

І. Відсутність у законодавстві єдиного поняття «незаконна рубка»

Абсолютна більшість пересічних громадян розуміє це, як рубку без дозволу, тобто без отримання лісорубного квитка, яку ще називають самовільною рубкою. Однак незаконні лісозаготівлі охоплюють цілий спектр лісопорушень, за наявності яких рубка вважається незаконною: рубка не тих порід, що визначені у дозволі, рубка дерев, які взагалі заборонено вирубувати, рубки за дозволом, виданим із порушенням законодавства тощо. Однак зараз немає нормативного визначення цього поняття (не враховуючи судових тлумачень). Це – найскладніше для кваліфікації порушення і невизначеність самої дефініції «незаконна рубка» тягне цілу низку правових наслідків: від питань щодо вилучення деревини, нарахування шкоди, маніпуляцій у ЗМІ, до об’єктивного формування статистичної звітності тощо.

На думку автора, поняття «незаконна рубка» слід диференціювати залежно від суб’єктів її вчинення та зв’язку із отриманням спеціального дозволу на проведення рубки, воно ґрунтується на науковому поділі ЦПВ на договірну та позадоговірну.

ІІ. Постанова КМУ №665 не враховує поділ цивільно-правової відповідальності на договірну та позадоговірну

Залежно від характеру правовідносин у сфері лісокористування, представники правової науки виділяють два види шкоди, заподіяної порушенням лісового законодавства:

а) договірна – порушення умов користування, передбачених лісорубними квитками (ордерами) і лісовими квитками та нормативними актами, які визначають порядок здійснення рубок, інших лісових користувань, відпуск деревини на пні;

б) позадоговірна – самовільні протиправні дії, що не мають законних підстав для здійснення спеціального лісокористування.

Однак у чинних таксах, встановлених Постановою КМУ №665, такого поділу не існує. Отже, такси фактично врегульовують дві різні групи правовідносин, які апріорі повинні відрізнятися. Шкода, завдана через незаконні рубки громадянами, а також постійними лісокористувачами зараз відшкодовується за загальними розмірами такс. Це порушує загальні засади цивільного права: справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України). Загальноправовий принцип справедливості означає, що право є мірою справедливості, морально-правовою відповідністю вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та справедливості правового забезпечення. Тому не може бути справедливою ситуація, коли за завдану лісу шкоду однаково відповідають як громадяни, які не вносять жодного вкладу у лісове господарство, так і постійні лісокористувачі, які, здійснюючи повний комплекс лісогосподарських заходів, вкладають власні доходи у розвиток лісового фонду, однак також допускають незаконні рубки, що іноді пов’язано з об’єктивними виробничими ризиками.

У науковій літературі в структурі шкоди за знищені природні ресурси (крім екологічної складової) прийнято виділяти такі економічні елементи: прямі збитки (вартість знищених або пошкоджених лісових ресурсів, витрати на очищення території), втрачену вигоду (вартість певної втраченої кількості природних ресурсів, яка проявилася б у майбутньому у зв’язку із підвищенням їх продуктивності), неповернені витрати на використані засоби, оплату праці, інші, які були вкладені в охорону довкілля, а також необхідні майбутні витрати (лісовідновлення), необхідні для відновлення рівноваги у довкіллі.

Проте щонайменше неповернених і майбутніх витрат на ведення лісового господарства при здійсненні незаконних рубок так чи інакше зазнають постійні лісокористувачі. При «зрівняльному» підході у застосуванні такс виникла абсурдна ситуація, коли лісгоспи мають подвійне фінансове навантаження через сплату нарахованої шкоди за незаконні рубки.

ІІІ. Чинні такси за незаконні рубки не повною мірою враховують породи зрубаних дерев

Постанова КМУ №665 встановлює підвищену відповідальність за протиправну вирубку чи знищення плодових дерев, горіхів, декількох екзотичних порід, а також насіннєвих і хвойних насаджень у передноворічний період.

Однак документ не враховує положення інших законодавчих актів. Зокрема, зі ст. 1 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», цінними та рідкісними породами дерев визнані акація, берека, вишня, груша, горіх, каштан, тис ягідний, черешня, явір, ялівець. Залишається дещо незрозумілим, чому до нього не потрапили інші, не менш важливі породи дерев. Крім того, відповідно до п. 256.3.1 ст. 256 Податкового кодексу України, встановлені ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, які поділені законодавцем на основні та додаткові породи. Серед визначених ставок найвищими є ставки за 1 куб. м ділової деревини дуба (1-й розряд великої ділової деревини), які зараз становлять 629,13 грн.

З іншого боку, керівництво Держлісагентства України при просуванні електронного обліку деревини пропонує запровадити поколодне маркування при обліку фансировини для стругання (всі породи), пиловника хвойного (всі хвойні породи) діаметром від 20 см (включно), пиловника таких порід: дубових, горіхових, ясеневих, букових, кленових, в’язових та черешні.

Наведений перелік порід дерев має бути узгоджений, а розміри такс за цінні та рідкісні породи дерев слід підвищити.

ІV. Розміри такс за незаконні рубки лісу, що передбачені у Постанові КМУ №665, є необґрунтовано великими

Як вже зазначалося, таксовий спосіб визначення шкоди має значну специфіку. Вона зумовлена тим, що, на відміну від звичайного майна, ліс як об’єкт природи не має товарної вартості і до нього не можуть бути застосовані звичайні способи оцінки вартості – балансовий, роздрібний, ринковий. Крім завданих лісу та державі збитків, доцільно враховувати екологічну складову вартості лісу як природного об’єкта, а також кошти, витрачені державою на його охорону. Тому ліс цінний насамперед своїми екологічними, а не економічними властивостями.

З іншого боку, такси за лісопорушення завжди матимуть умовний характер. Реальна екологічна та економічна складова у таксах завжди буде занижена. Хоча в основі таксового визначення шкоди, заподіяної лісу, лежить ідея компенсації шкоди, завданої довкіллю, її неможливо реалізувати на практиці. Підрахувати шкоду, завдану природі, практично неможливо, тому такси за незаконні рубки завжди матимуть умовний характер.

Індексація такс, яка передбачена Постановою КМУ №665, призвела до того, що їхні первинні розміри, встановлені ще 2008 року, дотепер збільшилися майже удвічі (на 93,7%). Наприклад, за рубку берези діаметром 40 см порушник 2016 року повинен заплатити 4377 грн. На фоні економічної ситуації наведені такси автор вважає необґрунтовано великими. За даними різних досліджень, через кризовий стан економіки Україна 2015-го опинилася серед найбідніших країн Європи із середньою заробітною платою 160-170 євро. (5230 грн – станом на грудень 2015 року.) Слід враховувати, що в сільській місцевості, мешканці якої переважно вчиняють такі рубки, рівень доходів значно нижчий.

Тому автор вважає що розміри базових такс слід визначати, виходячи із реальної економічної ситуації в країні. Подальше їх підвищення призведе до безвиході, адже, починаючи із 2009 року, рівень відшкодування становив 6-8% від нарахованої шкоди (і то – завдяки стягненню її з лісогосподарських підприємств). Основна причина – в осіб, які вчиняють ці рубки, немає коштів для сплати спричиненої та нарахованої шкоди. Друга причина – загальний низький рівень виконання судових рішень майнового характеру в державі. В цьому випадку він не є визначальним. Звісно, збільшуючи екологічну складову у таксах, за вирубку одного дерева діаметром 40 см можна встановити стягнення і 10-20 тис. грн. Однак можна спрогнозувати, що рівень відшкодування впаде до критичного і коливатиметься в межах статистичної похибки.

V. Розміри такс за незаконні рубки лісу, передбачені у Постанові КМУ №665, не враховують лісорослинні умови місцевості, де вчинена рубка

Однією з особливостей лісового господарства нашої країни є зростання лісів у різних природних зонах (Карпати, Полісся, Лісостеп, Степ). При цьому розташовані вони дуже нерівномірно, більшість – на Поліссі та в Українських Карпатах. Природні умови цих регіонів дозволяють лісам самовідновлюватися, що знижує витрати на їх відтворення. Звісно, екологічна й економічна вартість дерев у різних регіонах країни буде різна, тому розмір такс за незаконні рубки має бути вищим у степових регіонах.

Однак Постанова КМУ №665 не враховує цих особливостей, тому зараз такси застосовуються для всіх регіонів на загальних підставах та в однакових розмірах.

Слід відмітити, що за незаконну рубку та пошкодження дерев на територіях та об’єктах ПЗФ розмір такс, згідно з Постановою КМУ №541 від 24.07.2013, диференціюється для степової та інших зон. Зокрема, такси у степовій зоні вищі, ніж в інших зонах, приблизно на 10-15%.

ПРОПОЗИЦІЇ:

І. На нормативному рівні окремо визначити два поняття: «незаконна самовільна рубка» та «незаконна лісогосподарська рубка». Пропонується така редакція:

«Незаконна самовільна рубка – рубка дерев і чагарників без спеціального дозволу, що вчинена громадянами та посадовими особами юридичних осіб, які не є власниками лісів; рубка, вчинена працівниками постійних лісокористувачів без спеціального дозволу, що не пов’язана із проведенням лісогосподарських заходів».

Обґрунтування: Насамперед під незаконними самовільними рубками слід розуміти рубки, що вчиняються громадянами чи посадовцями, які не мають жодного правового зв’язку з лісовим господарством. Також можуть вчиняти рубки цієї категорії працівники (посадові особи чи співробітники, які не мають цього статусу), які без будь-якого зв’язку із проведенням лісогосподарських заходів, зокрема, із використанням службового становища, вчиняють рубки без спеціального дозволу (наприклад, на свій розсуд обирають найкращі дерева на обході, вирубують і привласнюють їх, а утворені пні приховують: присипають листям, землею тощо). Звісно, отримана від самовільних рубок деревина не обліковується, оскільки для її законного обліку постійними лісокористувачами немає жодних правових підстав.

«Незаконна лісогосподарська рубка – рубка за спеціальним дозволом, що виданий із завідомим порушенням законодавства; рубка, що проводилась після видачі припису контролюючим органом або ухвалення судом рішення про тимчасову заборону (зупинення) робіт на ділянці рубки; рубка за спеціальним дозволом, який був анульований (скасований) у встановленому порядку; рубка на не призначених спеціальним дозволом ділянках чи понад кількість, що визначена у дозволі; рубка не тих порід, що визначені у спеціальному дозволі. До незаконної лісогосподарської рубки не відноситься рубка дерев, що здійснюється до отримання спеціального дозволу у випадках, передбачених законодавством, а також рубка до початку чи після закінчення установлених у спеціальному дозволі строків».

Обґрунтування:

Порівняно з визначенням незаконної рубки у постанові Пленуму Верховного суду України №17 від 10.12.2004, з наведеного визначення вилучена рубка дерев, вчинена з порушенням строків (до початку чи після закінчення термінів, встановлених лісорубним квитком). Такі рубки не завдають реальної шкоди лісу. Тому цей вид порушень слід вилучити із визначення «незаконна лісогосподарська рубка». Натомість за ці протиправні діяння бажано встановити законну неустойку таксової вартості деревини, що була зрубана поза межами передбачених дозволом строків. У такому випадку обрахунок шкоди залежатиме від обсягу заготовленої деревини, а не вестиметься, виходячи з діаметрів пнів.

Крім того, пропонується віднести до цієї категорії порушень рубки дерев, здійснені за анульованими лісорубними квитками, після видачі припису екологічної інспекції, рішення адміністративного суду щодо заборони чи зупинення проведення лісосічних робіт на лісових ділянках. Правовою підставою для цього є вимоги ч. 5 ст. 4, та ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а в частині анулювання лісорубних квитків – п. 14 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженого Постановою КМУ №761 від 23.05.2007.

Окремо слід розглянути рубки, проведення яких допускається без оформлення лісорубного квитка, але з подальшим його оформленням протягом місяця від початку рубки. Зокрема, про випадки, передбачені п. 4 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженого Постановою КМУ №761 від 23.05.2007. За формальними ознаками такі вирубки можна віднести до незаконних, оскільки вони розпочаті без отримання дозволу. Тому наведене застереження покликане усунути можливі двозначності у кваліфікації таких рубок як незаконних. Водночас, для запобігання корупційним ризикам варто внести зміни до лісового законодавства щодо скорочення цього терміну до 10-15 діб.

ІІ. Пропонується розмежувати такси за вчинення незаконних самовільних та лісогосподарських рубок і встановити їх у таких розмірах:

У майбутньому запропоновані розміри такс також доцільно індексувати в порядку, передбаченому чинною Постановою КМУ №665 від 23.07.2008.

ІІІ. Додаток 1 (базові такси за вчинення незаконних самовільних рубок) майбутньої постанови щодо визначення такс за шкоду, заподіяну лісу, пропонується викласти у такому вигляді:

БАЗОВА ТАКСА

для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу юридичними та фізичними особами незаконними самовільними рубками та пошкодженням дерев

Примітка:

1. До незаконної самовільної рубки відноситься рубка дерев і чагарників без спеціального дозволу, що вчинена громадянами та посадовими особами юридичних осіб, які не є власниками лісів; рубка, вчинена працівниками постійних лісокористувачів без спеціального дозволу, що не пов’язана із проведенням лісогосподарських заходів.

До незаконної самовільної рубки дерев і чагарників прирівнюється їх повне знищення чи пошкодження дерев до ступеня припинення росту. Розмір завданої такими діями шкоди визначається за цими таксами.

2. До пошкоджених до ступеня припинення росту належать дерева з переламаним стовбуром, обідраною корою на понад 30% його периметра (незалежно від довжини за висотою стовбура), обшморганою кроною на понад половину її довжини, обідраними та зламаними скелетними коренями в більш як половині периметра стовбура, а також повалені дерева та з нахилом, спричиненим дією лісокористувача, понад 30º від вертикальної осі.

3. До пошкоджених до ступеня неприпинення росту належать дерева зі зламаною вершиною або обшморганою кроною – від третини до половини її довжини, обідраною корою від 10 до 30% периметра стовбура (незалежно від довжини і висоти пошкодження стовбура), обідраними та зламаними скелетними коренями – від однієї четвертої частини до половини периметра стовбура, а також дерева з нахилом, спричиненим дією лісокористувача, до 30º від вертикальної осі без відриву коренів.

4. Розмір шкоди за пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту визначається за цими таксами, зменшеними на 80%.

5. Діаметр пня дерева у корі визначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшими замірами діаметра. Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або втоплений у землю), проводиться за фактичним зрізом.

6. Ці такси застосовуються також у разі незаконного викопування дерев або самовільного привласнення у лісах зламаних буреломних і вітровальних дерев, діаметр яких визначається шляхом обміру периметру шийки кореня викопаного, зламаного дерева та ділення отриманого показника на 3,14.

7. Ці такси застосовуються також у разі самовільного привласнення у лісах дерев. Визначення діаметра в такому випадку проводиться за діаметром відповідного пня незаконного привласненого дерева

8. За незаконну самовільну рубку, інше знищення чи пошкодження дерев дуба до ступеня припинення росту розмір базової такси збільшується вдвічі.

9. Шкода, завдана незаконними самовільними рубками, іншим знищенням чи пошкодженням дерев на особливо захисних лісових ділянках, у протиерозійних лісах, у лісових насадженнях лінійного типу, на лісових ділянках (смугах лісів), що розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг на території областей, що не відносяться до степової зони, обраховується за таксами для степової зони.

10. За незаконну самовільну рубку, пошкодження дерев цінних і рідкісних порід (крім акації), плодових дерев, самшиту, дерев і чагарників родини кипарисових, бархату амурського, айланта, платана, дерев еталонних насаджень та дерев на лісонасіннєвих плантаціях і ділянках, насіннєвих і хвойних дерев віком до 41 року в грудні-січні розмір базової такси збільшується в 3 рази.

11. Вказані такси застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, інших земельних ділянках, що не належать до земель лісогосподарського призначення.

12. Вказані такси не застосовуються у разі ненавмисного пошкодження, знищення окремих дерев, чагарників, що заподіяні військовими з’єднаннями, частинами та підрозділами Збройних сил України під час проведення ними заходів бойової підготовки Збройних Сил України на території полігонів.

13. Такси не застосовуються до постійних лісокористувачів, які не забезпечили належну охорону лісів, що потягло вчинення незаконних самовільних рубок фізичними особами.

14. Ці такси застосовуються для обчислення шкоди, завданої пошкодженням лісів внаслідок пожеж на площі до 5 га. При пошкодженні лісів на площі понад 5 га проводиться обрахунок збитків від знищення лісу, який визначається «Методикою оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», що затверджується Кабінетом Міністрів України.

3.2. Такси за спричинення шкоди лісу: пропозиції удосконалення

При аналізі проблематики майнової відповідальності за порушення лісового законодавства слід звернути увагу на необґрунтованість і правові прогалини інших такс, що передбачені Постановою КМУ №665.

1. Додатком 2 до Постанови КМУ №665 затверджені такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами при пошкодженні дерев до ступеня неприпинення росту. Таке відокремлення такс в окремий додаток зайве, адже за розмірами вони на 70-80% менші, ніж такси за незаконну рубку, знищення та пошкодження до ступеня припинення росту дерев і чагарників. Для оптимізації нормативно-правового акта їх доцільно скоротити, надавши визначення цього поняття в додатку 1 майбутнього документа. Водночас у примітці до вказаного додатка слід визначити, що шкода за пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту визначається за цими таксами, зменшеними на 80% (це середнє значення).

2. Додаток 3 до Постанови КМУ №665, який визначає такси за знищення, пошкодження лісових культур, природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу, бажано доповнити поняттям «молодняк природного походження», оскільки він є складовою лісової рослинності.

3. Такси за знищення чи пошкодження відмежувальних знаків у лісах передбачені додатком 6 до Постанови КМУ №665. Їх наявність у цьому документі вважаю необґрунтованою, оскільки такі об’єкти, на відміну від дерев у природному стані, не відносяться до лісової екосистеми, а були штучно виготовлені та встановлені лісогосподарськими підприємствами. Тобто їх пошкодження або знищення тягне за собою лише економічні витрати, завдання збитків постійному лісокористувачу, який і є власником цього майна. Жодних негативних екологічних наслідків не спричиняється.

Слід зауважити, що наведені такси сьогодні невиправдано завищені і, по суті, вони мають каральний характер. Наприклад, такса за знищення візирного стовпа – 2300 грн. Крім того, такого «збірного» поняття як «відмежувальні знаки» немає у лісовому законодавстві. З огляду на встановлену класифікацію, його бажано замінити на «лісовпорядні, лісогосподарські та межові інформаційні знаки».

Для обрахунку збитків, що можуть бути завдані знищенням чи пошкодженням відмежувальних знаків, об’єктів лісового благоустрою, рекреаційних пунктів, шлагбаумів, іншого майна та споруд постійних лісокористувачів варто затвердити методичні рекомендації на рівні Державного агентства лісових ресурсів України.

4. Збитки, що можуть завдаватися внаслідок знищення чи пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем, доріг на лісових ділянках, інших об’єктів штучного походження, не можна кваліфікувати як шкоду. Тобто немає підстави визначати їх за таксами, як це передбачено зараз додатком 8 Постанови КМУ №665.

5. Те ж саме стосується додатка 4 згаданої постанови, який визначив такси за знищення або пошкодження сіянців, саджанців у лісових розсадниках і на лісових плантаціях. Ці штучно вирощені об’єкти є результатом праці лісогосподарських підприємств, а тому відносяться до категорії майна, а не природного ресурсу. Як готова продукція сіянці та саджанці окремо обліковуються в бухгалтерському обліку і оцінюються за фактичною собівартістю її виготовлення, що визначається після калькулювання всіх витрат. Тому їхнє знищення і пошкодження завдає шкоди лісу, а є збитками для лісогосподарського підприємства.

6. Слід розглянути питання про вкрай низьку ефективність, а отже – доцільність такс за порушення правил заготівлі лісової підстилки, що визначені додатком 9 до Постанови КМУ №665. Такса за привласнення лісової підстилки становить 62 грн. З урахуванням непоширеності таких порушень та мінімальну шкоду, що завдається довкіллю, складнощів при визначенні площі вилученої лісової підстилки, потенційних втрат для іміджу лісівників в очах населення, ці такси краще вилучити. Натомість компенсаційну складову за такі порушення слід врахувати при визначенні розмірів штрафу за них.

3.3. Запровадження неустойки (майнових стягнень) за окремі порушення при веденні лісового господарства

Крім стягнення шкоди у вигляді такс, існує другий вид майнової відповідальності – стягнення неустойки за порушення лісогосподарських вимог. У цивільному праві неустойкою називають грошову суму або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Видами неустойки є штраф або пеня. Ця форма майнової відповідальності застосовується лише при договірній відповідальності.

У лісових правовідносинах неустойка передбачена законом, тому її називають законною. У науці немає однозначної думки щодо місця законної неустойки в системі юридичної відповідальності. При чому її суб’єктами можуть бути лише постійні лісокористувачі або власники лісів, що порушують встановлений порядок лісокористування. Розмір неустойки визначається стосовно таксової вартості деревини (рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів), що відпускається на пні, та зазвичай у кратних розмірах. Приміром, така неустойка передбачена п. 52 «Санітарних правилах у лісах України», що затверджені Постановою КМУ №555 від 27.07.1995. До речі, з огляду на правову колізію, що виникла у зв’язку із затвердженням наказу Мінагрополітики від 21.03.2012 №136, цей документ повинен втратити чинність.

Доцільність запровадження неустойки обґрунтовується необхідністю притягнення винних посадових осіб у тих випадках, коли вчинене порушення не тягне завдання лісу шкоди, однак з огляду на обсяги такого порушення є підстави до притягнення винних до майнової відповідальності. Неустойка – це свого роду додаткове зобов’язання, яке має забезпечити виконання основного обов’язку суб’єктами, які здійснюють використання лісів. Тому доцільно об’єднати всі майнові стягнення (законні неустойки) за порушення вимог ведення лісового господарства в одному підзаконному нормативному акті – постанові Кабінету Міністрів України.

Зокрема, стосовно постійних лісокористувачів пропонується запровадити такі види стягнень у кратному розмірі таксової вартості деревини:

- за рубку дерев, вчинену з порушенням строків (до початку, чи після закінчення строків, встановлених лісорубним квитком) – двократна таксова вартість деревини;

- пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту у межах 50-метрової зони навколо лісової ділянки, що відведена у рубку – однократна таксова вартість деревини;

- несвоєчасне оформлення лісорубного квитка на фактично проведену рубку дерев, що виконана відповідно до п. 5 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженої Постановою КМУ від 23.05.2007 №761 – у розмірі трикратної таксової вартості деревини;

- залишення недорубів у вигляді компактних лісових ділянок, на яких рубка не розпочата, – у розмірі трикратної таксової вартості деревини, залишеної на недорубах;

- залишення недорубів у вигляді куртин або окремих дерев – п’ятикратна таксова вартість деревини, залишеної на корені;

- залишення зрубаних завислих дерев – двократна таксова вартість завислої деревини;

- залишення в лісі на літній період неокореної хвойної деревини у встановлений строк – трикратна таксова вартість залишеної деревини;

- залишення пнів заввишки понад третину зрізу, а при вирубці дерев діаметром менше 30 см – висотою більше 10 см, – у розмірі 5% мінімальної заробітної плати за кожен пень;

- знищення клейм і номерів на деревах, що відведені у рубку – двократна таксова вартість завислої деревини.

Цей перелік не є вичерпним і підлягає детальному обговоренню з широким колом фахівців.

3.4. Вилучення незаконно добутої (заготовленої) деревини

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Ця норма кореспондується зі ст. 108 ЛКУ, яка врегульовує вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів.

Вилучення (конфіскація) незаконно добутої деревини не відноситься до кримінальних покарань, що застосовуються до осіб, які винні у злочинах, і не є заходом кримінального покарання. Правопорушнику при цьому не завдається додаткових страждань та обмежень, він втрачає тільки те, що незаконно набув. Це захід цивільно-правової санкції.

Отже, у будь-якому випадку при притягненні лісопорушника до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності правоохоронними органами, екоінспекторам, посадовим особам лісового господарства слід вирішити питання про конфіскацію або вилучення незаконно добутої деревини.

На перший погляд, проблеми не повинно виникати: якщо вчинена незаконна рубка, то вся деревина має бути вилучена, адже правопорушник неправомірно заволодів нею. Однак на практиці з цього приводу виникає безліч запитань: що саме закон розуміє під «незаконно добутою деревиною»? В якому порядку вилучається така деревина? Хто, як, у якому порядку має зберігати вилучену деревину? Чи повинен порушник відшкодувати, окрім завданої шкоди, ще й вартість самої деревини? Яка це вартість: однократна таксова, собівартість товару, за ринковою оцінкою тощо? Хто реальний власник незаконно добутої деревини? Якщо незаконна рубка проведена постійним лісокористувачем, а деревина ним була оприбуткована та реалізована, то як вилучати таку деревину? Та багато інших.

На жаль, при аналізі чинного законодавства відповісти на більшість із цих запитань складно через відсутність правового регулювання. Окремого «порядку вилучення незаконної добутої деревини», затвердженого підзаконним нормативно-правовим актом, немає. Також немає і нормативного визначення «незаконно добута деревина». У широкому розумінні, це вся деревина, добута з порушенням закону. У вузькому – це деревина, що добута внаслідок незаконних самовільних рубок, що є як адміністративними проступками, так і кримінальними правопорушеннями. Вилучення незаконної добутої деревини при провадженні у справах про адміністративні правопорушення проводиться на підставі ст. 265 КУпАП, а вилучення деревини у рамках кримінального провадження – згідно з вимогами Кримінального-процесуального кодексу України.

Ще раз зазначимо, що серед незаконних рубок виділяють вчинені працівниками лісогосподарського підприємства при виконанні службових обов’язків, тобто при веденні лісового господарства. Але жодної відповіді щодо процедури їх вилучення у законодавстві немає. Особливо актуальне це питання для вітчизняних імпортерів лісо- та пиломатеріалів після набуття чинності Регламентом ЄЄ 995/2010, який стосується обмеження доступу на європейські ринки деревини незаконного походження. Тому є всі підстави для якісного правового врегулювання описаної сфери правовідносин.

Загалом питання обліку вилученої у порушників незаконно добутої деревини врегульовано «Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998. Пункти 2 і 7 цієї Постанови приписують лісгоспам, які вилучили та зберігають незаконно добуту деревину, здійснити попередню оцінку за ринковими цінами, взяти її на аналітичний бухгалтерський облік, відобразивши на своїх позабалансових рахунках «Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання». Надалі перед продажем деревина повинна бути ще раз оцінена лісгоспом, але вже комісійно, за участю представників податкового органа. За наслідками оцінки складається акт опису, оцінки та передачі майна. Він є підставою для реалізації деревини через підприємства роздрібної торгівлі, торгові біржі та аукціони, безоплатної передачі, знищення, утилізації, переробки. При цьому незаконно добута деревина за рішенням комісії підлягає реалізації лише через відповідні торговельні підприємства, що внесені до відповідного реєстру, з якими податкові інспекції мають укласти угоду про реалізацію вилученого майна. Виручка від реалізації такого майна повинна перераховуватися до відповідного бюджету. Контроль за перерахуванням виручки до бюджету на основі складених актів опису здійснюють податкові інспекції. Майно, непридатне для реалізації (зокрема – лісові ресурси) підлягають переробці та знищенню.

Слід зазначити, що Постанова КМУ №1340 від 25.08.1998 року не поширюється на майно, на яке накладено арешт під час кримінального провадження, оскільки ці питання регулюються кримінальним процесуальним законодавством.

З огляду на вищевикладене, чинний порядок вилучення деревини та інших лісових ресурсів має такі недоліки:

1. У лісовому законодавстві немає визначення «незаконно добута деревина», що створює складнощі при її вилученні. Наприклад, логічним буде відносити до цієї категорії деревину, що добувається в результаті незаконних самовільних рубок. Також складні запитання виникають при визначенні деревини, яка добута внаслідок незаконних лісогосподарських рубок, адже через їх незаконність деревину можна вважати незаконною добутою. Як правило, такі рубки постфактум виявляють екологічні інспекції, коли рубка відбулася, а деревина (іноді – сотні кубічних метрів ділової деревини) облікована і реалізована лісгоспом споживачам. У такому випадку вилучити деревину неможливо, а частину її вартості (в частині податкової складової) лісгосп перерахував до бюджету. Отже, повторно стягувати ще й вартість такої деревини з підприємств буде несправедливо. Тим більше, що лісокористувачі й так зобов’язані сплатити шкоду за незаконну лісогосподарську рубку за встановленими таксами. З огляду на це, правильно буде назвати деревину, отриману від незаконних лісогосподарських рубок, «незаконно заготовленою».

2. Трапляється, що незаконно добута деревина перероблена і її вилучення в натурі неможливо. Ст. 108 ЛКУ вказує, що в таких випадках стягується її вартість, але не уточнюється, яка саме: ринкова, собівартість чи за ставками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів? Крім того, закон не вказує, кому слід перераховувати ці кошти: до бюджету чи на рахунок лісгоспу? Тому необхідно визначити процедуру стягнення вартості вилучених лісових ресурсів наказом Мінагрополітики.

3. Закон не враховує випадків, коли лісівники вилучають деревину без документів. Тоді надзвичайно складно буває довести її походження, факт конкретного злочину чи правопорушення (наприклад, підприємець придбав деревину в лісівника, який приховав її від обліку при проведенні законної рубки; або ж особа придбала деревину у фізичної особи, яка добула цю деревину внаслідок самовільної рубки, не виявленої лісівниками тощо). Хоча в таких випадках є обґрунтовані підозри вважати, що деревина отримана без законних підстав. На думку автора, хоча й відсутні доведені дані про її походження внаслідок незаконних рубок, але таку деревину законом слід віднести до незаконно добутої. А отже, вона підлягатиме вилученню (конфіскації) за рішенням суду на користь держави.

4. Вилучення у порушників незаконно добутих новорічних хвойних дерев або невеликих обсягів дикорослих лісових плодів, соку є економічно недоцільним. Причина – витрати на адміністрування, облік, зберігання та реалізацію цих товарів будуть більші, ніж вартість цих дерев або плодів, тим паче, що вони зрештою втратять свої товарні якості. Це означає, що держава тільки зазнає додаткових витрат від такого розпорядження державним майном, оскільки ст. 108 ЛКУ безапеляційно приписує лісівникам вилучати їх. З огляду на це, є підстави зробити відповідне застереження у законі, яким дозволити лісівникам не вилучати лісові ресурси у разі економічної недоцільності цього.

5. Законність походження деревини тісно пов’язана з питанням її обліку. Скасовані та існуючі відомчі інструкції щодо обліку лісоматеріалів суворо забороняють посадовцям лісового господарства відпускати лісопродукцію, яка не прийнята від лісорубів, не клеймована, не маркована, не передана під звіт матеріально-відповідальній особі. Адже, окрім незаконних рубок (самовільних і лісогосподарських), в цивільний обіг надходить деревина, яка не обліковується лісівниками при проведенні рубок. Така рубка може бути цілком законна, однак під час її проведення утворюються надлишки, які повинні бути оприбутковані підприємством і в майбутньому реалізовані. Натомість така деревина без жодних документів реалізується недобросовісними лісівниками, тому існують обґрунтовані підстави віднести її до незаконно добутої деревини.

6. Загалом вітчизняне лісове законодавство не враховує останні вимоги європейського законодавства щодо протидії надходження деревини на ринок Європи. Зокрема, йдеться про регламент ЄС №995/2010, який набрав чинності у березні 2013 року і зобов’язав усіх імпортерів деревини до країн ЄС запровадити систему ретельної перевірки законності деревини, що поставляється на європейський ринок, розробити систему оцінки ризиків і контролю законності або використовувати одну з існуючих схем, що передбачає верифікацію третьої незалежною стороною. Імпортери зобов’язані вимагати від своїх постачальників документальних підтверджень, що придбаний ними товар не містить деревини, заготовленої з порушенням законів країни, звідки вона вивозиться. Проте сьогодні не існує централізованої бази даних, яка містила б інформацію про факти виявлення незаконно добутої (заготовленої) деревини, що доведені державними органами у встановленому законом порядку. Тому слід передбачити в коментованій статті норму про створення відповідного відкритого реєстру з інформацією щодо виявлених фактів обігу незаконно добутої (заготовленої) деревини.

Рекомендації щодо внесення змін до Лісового кодексу України:

Затвердження Кабінетом Міністрів України постанови №665 від 23.07.2008 щодо розмірів такс за завдану лісу шкоду викликало появу окремої категорії господарських справ за позовами прокуратури та екологічних інспекцій до лісогосподарських підприємств. У позовних вимогах вказувалося стягнути з лісгоспів шкоду, завдану самовільними рубками, вчиненими невстановленими особами. Протягом 2009-2013 років із такими позовами стикнулися більшість лісгоспів лісоресурсних областей країни, при цьому значну частину з них суди задовольнили.

В аналізі таких справ можна виокремити три типові ситуації, за яких суди стягували шкоду:

1. Постійний лісокористувач самостійно виявляє незаконну самовільну рубку з ознаками кримінального правопорушення, за якою сума завданої шкоди становить понад 50-60 тис. грн. Зібрані матеріали передає до правоохоронних органів для проведення досудового розслідування та виявлення винних осіб.

Реакція правоохоронців така: поліція (міліція) виділяє матеріали в окреме кримінальне провадження за ст. 246 КК України за фактом незаконної рубки відносно невстановлених осіб, і водночас проводить перевірку щодо майстра лісу. Щодо останнього розпочинається досудове розслідування за ч. 1 ст. 367 КК України за ознаками службової недбалості при охороні держлісфонду, що призвело до вчинення самовільної рубки. Далі кримінальне провадження (до листопада 2012 року – кримінальна справа) за ст. 367 КК України передається до суду, майстра лісу визнають винним за вказаною статтею. Вирок набирає законної сили. Потім прокуратура заявляє господарський позов до лісгоспу, де працював засуджений майстер лісу щодо стягнення завданої шкоди. Оскільки вирок є преюдиціальним (тобто, таким що є заздалегідь доведеним) фактом, суд повністю задовольняє такий позов. Зрештою, лісгосп сплачує до бюджету шкоду, завдану невстановленими особами. При чому злочинці, які вчинили незаконну рубку, залишаються непокараними.

2. Екологічна інспекція (під час планової чи позапланової перевірки) або правоохоронний орган (за власною інформацією чи за заявами громадян) самостійно виявляють у лісовому фонді факт незаконної самовільної рубки із сумою шкоди понад 5 і більше тисяч гривень. Однак особи, що безпосередньо скоюють виявлене адміністративне чи кримінальне правопорушення, не встановлюються. В майбутньому прокуратура або обласна екоінспекція заявляють позов до господарського суду щодо стягнення з лісгоспу шкоди, завданої невстановленими особами при вчиненні самовільної рубки.

3. Постійний лісокористувач самостійно виявляє самовільну рубку із розміром завданої шкоди від 17 і більше тисяч гривень, що має ознаки кримінального правопорушення, та передає матеріали до правоохоронних органів для проведення досудового розслідування. При перевірці справ чи шляхом витребування матеріалів прокуратура заявляє позов до господарського суду щодо стягнення завданої шкоди із лісогосподарського підприємства на тій підставі, що посадовці лісгоспу неналежно виконували свої службові обов’язки із охорони лісу, а отже, підприємство повинно їх відшкодувати. Від першої схеми цей варіант відрізняється тим, що майстра лісу, на обході якого сталася така рубка, не притягують до кримінальної відповідальності за службову недбалість.

Особливо підкреслимо, що лише у другій схемі факт самовільної рубки у лісі виявляється самими контролюючими та правоохоронними органами.

Серед лісівників такі випадки викликають зрозуміле обурення, адже виходить, що краде ліс винний, а сплачує завдану ним шкоду – невинний. Особливо це стосується фактів притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 367 КК України пересічних майстрів лісу (лісників), які таким чином змушені відповідати. Адже правоохоронці не виявляють і не карають того, хто вчинив злочин, а роблять злочинцем того, хто охороняв ліс і не отримав від цього злочину ніякої користі.

Однак у першій і третій схемах матеріали до правоохоронних органів подають лісгоспи, стаючи ініціаторами розслідування за фактами самовільних рубок. Однак проти самого лісгоспу згодом прокуратура/екоінспекція подає позови щодо стягнення шкоди, завданої іншими особами. Але головне, що інструментів запобігання самовільним рубкам немає і не може бути: майстер лісу (лісник), який працює на обході площею 400–800 га за трудовим законодавством, із визначеним робочим часом та вихідними, фізично ніколи не зможе забезпечити збереження дерев на ввіреному лісовому обході. Тим паче, що доступ у державні та комунальні ліси є вільним цілодобово, огорож чи інших перешкод цьому не можна робити. Водночас за існуючих розмірах такс злочинцям, щоб вчинити «невелику» незаконну рубку на суму 20-30 тис. грн. (спиляти десяток дерев, завантажити необхідні сортименти та виїхати із лісу), потрібно витрати годину – дві. Тому фізично важко затримати злочинців, задокументувати їхні протиправні дії, особливо коли ліси розташовані поблизу населених пунктів. Через специфіку охорони лісів часто трапляється, що рубка мала місце, але це виявляють за декілька днів чи тижнів. Подекуди лісівникам іноді залишається зафіксувати факт такої рубки, скласти акт та інші документи і направити їх на розгляд поліції. З огляду на це, бути притягнутим до кримінальної відповідальності за несвоєчасне виявлення самовільної рубки ризикує зараз майже кожен майстер лісу.

Описана ситуація посилює подекуди і так наявне небажання керівників лісгоспів передавати матеріали про самовільні рубки до правоохоронних органів, фактично штовхаючи їх до приховування злочинів. Мотивами таких рішень є те, що в переважній більшості випадків осіб, які вчиняють ці злочини, не знаходять, завдану лісу шкоду із винних не стягують, а факт значної рубки псує загальні відомчі показники охорони лісу. Тим більше, коли до цих негативних чинників додається ризик пред’явлення позову про стягнення шкоди, завданої невстановленими особами, до самого лісгоспу та притягнення його працівника до кримінальної відповідальності. Це лише посилює бажання керівників приховати злочин. До речі, за таких умов не можна казати про об’єктивність статистичних даних про кількість та обсяги незаконних самовільних рубок, які надають постійні лісокористувачі.

Це питання ускладнюється іншою болючою проблемою, яка простежується у багатьох справах про незаконні самовільні рубки. Це – глибока недовіра між лісівниками та працівниками поліції (міліції), яка заважає, а іноді взагалі блокує роботу щодо охорони лісів. Розслідування протиправних рубок вимагає злагодженої та оперативної співпраці між лісовою охороною та правоохоронцями. Однак на практиці представники правоохоронних органів підозрюють у причетності до самовільних рубок самих працівників лісгоспів («самі зрубали – тепер «списують» факт), а лісівники зневірились у тому, що поліція може знайти винних, а в тих випадках, коли порушників затримують – побоюються, що вони уникнуть відповідальності, давши хабара правоохоронцям.

Інша проблема пов’язана із незахищеністю лісової охорони. Існуюча система охорони лісів, за якої кожен лісник (майстер лісу) відповідає за свою ділянку (лісовий обхід), окрім безумовних переваг, має суттєвий недолік, пов’язаний із ризиком приховування рубок самими лісівниками через побоювання розправи з боку місцевих мешканців. Принциповий лісівник, який виявив і притягнув до адміністративної відповідальності, а тим більше – який передав матеріали у правоохоронні органи, може стати ізгоєм у селі. Побоюючись цього, лісівник більше намагатиметься зберегти своє майно та здоров’я, ніж турбуватиметься про державний ресурс. У цих ситуаціях йому легше оформити таку рубку як вчинену «невстановленими» особами, отримати за це догану, а порушник уникне відповідальності. До речі, об’єктивно підходячи до аналізу проблеми, слід згадати, що іноді самі майстри лісу бувають замішані у вчиненні самовільних рубок, маскуючи при цьому сліди: прибирають рештки від рубки, пні зрізають нижче рівня ґрунту, засипають їх землею, обливають хімічними речовинами, або з іншими посадовцями лісгоспу потім намагаються «оформити» такі пні як вибіркові санітарні рубки тощо.

На жаль, методами соціального захисту чи страхування цю ситуацію не змінити. Яскравий приклад сьогодні – це нищення лісів у Рівненській та Волинських областях видобувачами бурштину. З огляду на колосальний обсяг незаконної діяльності, корупційні зв’язки її організаторів, їхню кількість та матеріальне забезпечення, пересічні лісівники та їх керівники не можуть нічого вдіяти із навалою бурштинових копачів, демонструючи бездіяльність.

Щоб розібратися у суті проблеми, слід провести аналіз правової бази, на підставі якої до лісогосподарських підприємств заявляються такі позови:

1. Згідно зі статтями 17, 19, 64, 86, 89, 90 ЛКУ, ліси надаються у постійне користування постійним лісокористувачам, які зобов’язані здійснювати на них заходи з їх охорони, зокрема – від незаконних рубок. Ці обов’язки є частиною посадових обов’язків посадових осіб лісгоспу та основною діяльністю майстрів лісу.

2. Згідно зі ст. 105 ЛКУ, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», винні особи за порушення лісового законодавства несуть передбачену законом відповідальність.

3. У відповідності до ст. 107 ЛКУ, ст. 1166 ЦК України, визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

4. Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Після декількох десятків ухвалених судом рішень судова практика у цій категорії справ почала змінюватися, зокрема у справах, описаних у третій схемі. Зокрема, постановами Вищого господарського суду України від 28.01.2014 у справі №5015/418/12, від 22.01.2013 №5010/803/2012-П-21/36, від 22.10.2013 №909/138/13-г суд доходив висновку, що прокурор або екологічна інспекція не довели причинно-наслідковий зв'язок між діями лісгоспу та завданням шкоди державі, що є обов'язковою умовою для стягнення шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України та ст. 105 ЛКУ. Судами наголошувалось, що такси за Постановою КМУ №665 можуть застосовуватися до лісових господарств лише у разі вчинення їхніми працівниками незаконної рубки, а отже, не виключалась недоведеність розміру шкоди. Крім того, підкреслювалося, що згідно зі ст. 105 ЛКУ, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні лісового законодавства (згадані норми не передбачають відповідальності за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень). Отже, у цих справах вища господарська інстанція відмовила прокуратурі у задоволенні позовів.

Кількість таких позовів зараз зменшилася, але не лише завдяки певному визначенню акцентів у цих категоріях справ Вищим господарським судом. Обмежувальним чинником виявилися зміни до Закону України «Про судовий збір» 2012-го та 2015 року, які зрівняли прокурорів та інші державні органи в обов’язку сплачувати судовий збір на рівних умовах з іншими позивачами. Закономірно, що через недостатність бюджетного фінансування на сплату судового збору нині такі позови подаються значно рідше.

Варто відмітити, що правове підґрунтя залишається досі незмінним, проблема залишається. Це створюватиме підстави для виникнення аналогічних спорів.

Зовсім інша картина у судових справах, у яких самовільна рубка виявляється самими правоохоронцями чи контролюючими органами (схема №2 у цьому розділі). Нині існує відповідне судове тлумачення наведеної ситуації, яке надає підстави для стягнення з лісгоспів шкоди за таксами, визначеними Постановою КМУ №665. Зокрема, , з підпунктом 6.1.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року №02-5/744 (зі змінами) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 ЛКУ, покладено на постійних лісокористувачів.

Раціональне та справедливе зерно у цьому є: самовільну рубку не виявляє той, хто її зобов’язаний виявляти її насамперед – лісник, а її встановлює посадова особа уповноваженого державного органа. Отже, виникають певні підстави для притягнення винних осіб до відповідальності. Але, оскільки іншої майнової санкції, крім такс, наведених у Постанові КМУ №665, законодавство не передбачає, екологічна інспекція та прокуратура використовує саме їх, притягуючи таким чином лісгоспи до майнової відповідальності.

Щодо використання першої схеми, описаної в цьому розділі (стягнення шкоди з лісгоспів на підставі вироків відносно майстрів лісу за ст. 367 КК України), то вона залишається чинною. У переважній більшості випадків суди задовольняють позови прокуратури, стягуючи з лісгоспів значні суми коштів. Наприклад, рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.01.2016 у справі №926/1709/15 (рішення не набрало законної сили) стягнуто з Національного природного парку «Вижницький» шкоду у розмірі 928 961 грн на користь держави. За матеріалами цієї справи 2013 року екологічна інспекція провела перевірку, виявила самовільну рубку 107 дерев ялиці. До кримінальної відповідальності за ст. 367 ч. 2 КК України 2015 року був притягнутий майстер з охорони природи та на підставі вироку суду вказаним рішенням присуджено стягнути завдану шкоду із НПП.

Рекомендації щодо внесення змін до законодавства:

1. Скасувати чинну Постанову КМУ №665 та запровадити в Лісовому кодексі розмежування незаконних рубок на два типи: самовільні та лісогосподарські.

2. Передбачити застереження у відповідному підзаконному нормативному акті, який буде ухвалений замість Постанови КМУ №665, що такси за незаконні самовільні рубки не застосовуються до постійних лісокористувачів, які не забезпечили збереження лісів, що потягло вчинення незаконних самовільних рубок.

3. Як санкції до майстрів лісу, які не забезпечили належну охорону лісів, допустивши велику самовільну рубку, запровадити для постійних лісокористувачів обов’язкову законну неустойку в розмірі однократної таксової вартості деревини за невиконання майстрами обов’язків з охорони лісів, що потягло за собою вчинення незаконної самовільної рубки невстановленими особами, якщо при цьому розмір завданої шкоди істотний (понад 17 тис. грн). Тобто пропонується стягувати неустойку у тих випадках, коли вчинений злочин, але злочинці не були встановлені ані правоохоронцями, ані лісовою охороною.

Альтернативний варіант: Щоб уникнути плутанини у застосуванні цієї санкції, передбачити, що постійні лісокористувачі зобов’язані сплачувати законну неустойку за незабезпечення охорони лісів, що потягло вчинення незаконної самовільної рубки.

Тобто, якщо вчинена будь-яка самовільна рубка, а порушники не були встановлені, лісгосп завжди сплачуватиме однократну таксову вартість незаконно добутої деревини.

3. На рівні підзаконних нормативних актів унормувати порядок (алгоритм) дій лісової охорони щодо порядку виявлення, документування та обліку самовільних рубок, проведення ревізій обходів тощо. Зокрема, можливо розглянути питання про проведення службового розслідування по кожному факту виявленої самовільної рубки. При цьому варто запобігати необґрунтованої бюрократизації процесу охорони лісів і збільшення кількості звітної документації.

Для визначення питання «про належну охорону лісів» також слід привести до належного стану наявні підзаконні акти у цій галузі. Досі у сфері ДАЛРУ діє незареєстрований в органах юстиції наказ Держкомлісгоспу №23 від 08.02.2010, який лише фрагментарно врегульовує питання проведення ревізій у лісових обходах.

Окремого врегулювання вимагають ситуації, коли майстри лісу намагаються приховати самовільні рубки, оскільки у злочинців відсутній мотив маскувати місце рубки. Слід визначити підвищену дисциплінарну відповідальність, зокрема встановити обов’язковість проведення позачергової атестації такого лісівника із розглядом питання про звільнення з роботи.

Якщо відкидати можливість запровадження законної неустойки, то замість цивільно-правової відповідальності варто розглянути питання щодо запровадження адміністративної відповідальності до посадових осіб постійних лісокористувачів за неналежне виконання посадових обов’язків щодо охорони лісів, якщо це потягло вчинення незаконної самовільної рубки або приховування незаконних самовільних рубок від обліку, несвоєчасне виявлення таких рубок або несвоєчасну передачу матеріалів про їх вчинення до правоохоронних органів.

Розділ IV.

Пропозиції щодо протидії обігу незаконно добутих (заготовлених) лісових ресурсів

Обіг незаконно добутої (заготовленої) деревини є похідною проблемою, яка обумовлюється незаконними рубками, а також збутом необлікованої деревини. У жовтні 2015 року керівництво Держлісагентства офіційно заявило, що тіньовий ринок деревини становить близько 20% від загального обсягу вирубки в країні, це – близько 3 млн кубометрів, у грошовому еквіваленті – понад 2 млрд грн. Із обґрунтованістю та точністю такої оцінки можна сперечатись, однак не можна заперечувати, що ця проблема в Україні дійсно існує, маючи значні масштаби в окремих регіонах.

На жаль, в Україні поки що не створено належної правової бази, з використанням якої можливо було б протидіяти обігу незаконно заготовлених лісоматеріалів (за винятком експортних поставок). Окрім слабкого рівня правозастосування існуючих норм, відсутній державний контроль за транспортуванням, а тим паче – зберіганням деревини «за межами лісу». Законом не врегульовані операції з необробленою деревиною у загальному товарообігу.

Значна кількість конфліктів обумовлює необхідність розробки нормативно-правових актів, що упорядковують наведені правовідносини. Питання давно вимагає системного осмислення, напрацювання певних пропозицій владою і зацікавленою громадськістю. Вирішення проблеми змушує також шукати зростаюча орієнтація світового ринку на законність лісопродукції, що імпортується до розвинутих країн. Зокрема, із запровадженням у березні 2013 року Регламенту ЄС №995/2010 від 20.10.2010 заборонено експорт у країни ЄС «деревини нелегального та сумнівного походження» (термінологія європейського законодавця. – автор) та накладено на експортерів додаткові обов’язки із перевірки постачальників.

Одним із механізмів впливу на рівень надходження в цивільний обіг незаконно заготовленої круглої деревини є застосування різних способів її обліку. Слід зазначити, що нормативне запровадження певної системи обліку – лише один із засобів, за допомогою якого держава може впливати на скорочення обсягів незаконних добутих лісоматеріалів. Лісове відомство України таким інструментом обрало електронний облік деревини.

Під час правового аналізу окресленої проблематики доцільно розглянути дієвість системи електронного обліку як засобу протидії незаконним рубкам та обігу деревини незаконного походження.

4.1. Правове забезпечення обліку деревини

На 2016 рік у понад 240 лісогосподарських підприємствах сфери управління ДАЛРУ запроваджено електронний облік деревини. Використовується маркування спеціальними бирками зі штрих-кодом та застосовуються мобільні електронні пристрої при здійсненні облікових операцій в умовах лісу. Внесені облікові дані про марковану лісопродукцію зберігаються в пам’яті мобільного термінала (КПК) і за допомогою GSM- зв’язку передаються до інформаційно-телекомунікаційної мережі системи із забезпеченням роздруківки первинних облікових документів безпосередньо на лісосіці.

Держлісагентство України та підпорядковані йому органи широко позиціонують систему електронного обліку деревини як ефективний засіб протидії незаконним рубкам та нелегальному обігу деревини. Проте з цим твердженням не можна погодитися, враховуючи таке:

1. Закон України «Про дорожній рух» і «Правила дорожнього руху», затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 не передбачають обов’язків водіїв пред’являти поліцейським документи на вантаж, що перевозиться (зокрема – товарно-транспортні документи на деревину). Окрім того, поліцейські та інші посадові особи правоохоронних органів законом не уповноважені вимагати пред’явлення цих документів (окрім випадків, передбачених митним законодавством) для перевірки відповідності деревини її характеристикам, вказаним у товарно-транспортній накладній.

Це означає, що працівники поліції, зупинивши автомобіль, не вправі перевіряти відповідність вантажу інформації, що міститься у товарно-транспортній накладній (ТТН), і взагалі – вимагати саму накладну.

2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовий кодекс України обмежують повноваження органів державної екологічної інспекції лише державним контролем за охороною, захистом, використанням і відтворенням лісів (тобто – веденням лісового господарства). Завданням вітчизняного лісового господарства є заготівля деревини. Норми Лісового кодексу не містять вимог стосовно проведення обліку заготовленої деревини на місці заготівлі. Підзаконні акти, що врегульовують проведення перевірок постійних лісокористувачів органами екоінспекції, не містять положень щодо перевірки обліку деревини на лісосіках, а тим більше – під час її транспортування, адже на цій стадії природний ресурс уже набув статусу товару.

Звідси випливає, що органи держекоінспекції не мають законних підстав для перевірки обліку заготовленої деревини постійними лісокористувачами.

3. Державна лісова охорона постійних лісокористувачів не відноситься до контролюючих органів і не вправі здійснювати державний контроль за діяльністю інших постійних лісокористувачів. Комерційні унітарні підприємства державної форми власності, якими є держлісгоспи, не можуть проводити перевірки транспортних засобів і контролювати законність деревини, що перевозиться іншими фізичними та юридичними особами (зокрема – іншими постійними користувачами). Теж саме можна сказати про державні органи лісового та мисливського господарства, які фактично перевіряють тільки підпорядковані їм підприємства сфери управління ДАЛРУ. Їхні повноваження обмежуються внутрішнім контролем за діяльністю працівників лісгоспів, які відпускають деревину із нижніх і верхніх складів. Держлісоохорона вправі зупиняти транспортні засоби лише в межах лісового фонду. При цьому закон дозволяє їм проводити вилучення добутих лісових ресурсів лише у разі виявлення порушення лісового законодавства.

4. Ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зобов’язує автомобільних перевізників мати товарно-транспортну накладну на вантаж. Спільним наказом Мінінфраструктури та Мінагрополітики від 29.11.2013 №961/707 затверджена форма спеціалізованої товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом. Контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт законом покладено на органи Укртрансінспекції. Однак цей орган вправі накладати стягнення лише за порушення, вказані у Законі України «Про автомобільний транспорт», і серед них немає транспортування вантажів без ТТН. Тим більше, що у складі цієї інспекції немає фахівців, які володіли би спеціальними знаннями щодо обліку лісопродукції, перевірки її обсягів, породного та сортиментного складу.

5. Чинні нормативні акти, що врегульовують застосування електронного обліку деревини, не мають належної юридичної сили. Концептуальні засади розробки системи електронного облік деревини запроваджені двома урядовими розпорядженнями №1090-р від 16.09.2009 та №1408 від 18.11.2009. Однак вказані документи, виходячи із положень ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», не мають нормативного характеру, оскільки видаються з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань.

Зауважимо, що наказ Держкомлісгоспу України від 19.12.2003 №205, яким затверджена «Інструкція з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Держкомлісгоспу України», скасований. Натомість ухвалена «Тимчасова інструкція з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України», затверджена 27.06.2012 №202. Проте цей документ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України і має лише відомчий характер, є рекомендаційним для виконання підприємствами ДАЛРУ.

6. У законодавстві не вказаний порядок (механізм) здійснення перевірок відповідності деревини характеристикам, заявленим у пред’явленій товарно-транспортній накладній. Також не передбачений порядок вилучення та зберігання деревини, походження якої не встановлено. Незрозумілими залишаються багато питань. Наприклад, як органам екоінспекції здійснювати державний контроль за транспортуванням деревини, коли законодавство у сфері держконтролю не містить повноважень використовувати рейдові перевірки? Який документ складається за результатами співставлення даних пред’явленої водієм накладної та вантажем, який він перевозить? Де зберігати вилучену деревину? Чи проводити у такому випадку вилучення транспортного засобу тощо.

Слід зазначити, що здійснення контролю за транспортуванням деревини ускладнюватиметься такими обставинами:

- наявністю в обігу значної кількості необлікованих і використаних бирок для маркування деревини. Вони є у покупців у значній кількості, оскільки залишаються від придбаного пиловника. Також необліковані бирки можуть бути у самих лісівників, дехто з них може не оснащувати ними деревину, а лише вносити інформацію про них до КПК. Невраховані бирки можуть використовуватися для легалізації (надання «законного» вигляду) перевезенню деревини, переважно на невеликі відстані. Наприклад, тимчасово прикріплені бирки можуть використовуватись при транспортуванні від місця вирубки до найближчого населеного пункту, де розташована пилорама, що переробляє незаконний ліс.

- великою кількістю рейсів із перевезення необробленої деревини, які щоденно виконуються автоперевізниками. Будь-якому контролюючому органові складно охопити навіть 2-3% рейсів із тисяч автомобілів, які щоденно перевозять необроблену деревину в Україні (як від постійних лісокористувачів до споживачів, так і між самими споживачами). Зауважимо ще раз, що рейдовий вид контролю суперечитиме формам перевірок, що визначені в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в господарській діяльності». До того ж, слід врахувати, що транспортування деревини здійснюється переважно на периферії, а не поблизу обласних центрів.

- основним чинником, який об’єктивно перешкоджає запровадженню електронного обліку, є його висока вартість для частини постійних лісокористувачів. Зокрема, для лісових підприємств Півдня та Сходу, невеликих комунальних лісгоспів цей вид обліку є економічно обтяжливим. На тлі постійного бюджетного недофінансування витрати на закупівлю обладнання, засобів маркування, інформаційний супровід призведуть до вимивання обігових коштів на користь продавців такого обладнання та державного підприємства, що здійснює інформаційний супровід. Зрештою, можлива ситуація, коли запровадження обліку проводитиметься за рахунок бюджетних коштів. Загалом тема економічної обґрунтованості електронного обліку в контексті його реальної ефективності має бути предметом окремого дослідження.

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення містить лише одну норму – ст. 88-1, яка передбачає можливість конфіскації деревини як одного із об’єктів рослинного світу. Відповідальність за цією статтею настає у разі порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об’єктів рослинного світу. Однак окремого закону чи підзаконного акта, який урегульовував би порядок придбання, збуту, розповсюдження необробленої деревини, не існує. Тому наведену статтю не можна повноцінно застосовувати при виявленні порушень, пов’язаних із незаконним обліком лісоматеріалів.

8. Як наголошувалося в цьому дослідженні, незаконні рубки можна поділити на два види: самовільні та лісогосподарські. На обсяги незаконних лісогосподарських рубок запровадження електронного обліку практично не впливає, оскільки заготовлена деревина від цих рубок (приміром, якщо сам лісорубний квиток виданий із порушенням закону або зрубано деревину не тих порід, не в тій кількості тощо) підлягає обліку. Для фіксації самовільних рубок електронний облік має лише допоміжне значення. Зокрема, лісівникові легше зорієнтуватися при виявленні в лісі вантажівки, що транспортує ділові сортименти без поштучного маркування бирками.

Окремо слід виділити деревину, яка надійшла до господарського товарного обігу поза обліком. Йдеться про невраховані лісоматеріали, що фактично були добуті від законної рубки в результаті заниження запасів деревини на стадії відводів лісонасаджень. Далі така лісопродукція реалізовується нечесними лісівниками без документів або за підробленими ТТН. Існування електронного обліку несуттєво ускладнює такі протиправні дії.

9. Об’єктивно будь-який облік лісопродукції, її маркування/клеймування проводиться матеріально-відповідальними особами, які визначають породний, сортиментний склад, обсяг, сортність. Тобто рішення щодо проведення обліку у будь-якому випадку залежить від конкретної особи, яка приймає деревину в підзвіт. Тому завжди наявний «людський фактор», що зумовлює умисні або неумисні порушення. Через відсутність постійного стороннього контролю в лісовому господарстві тією чи іншою мірою існуватимуть певні можливості для зловживань: заниження сортності, зменшення обсягу лісоматеріалів, зміни породного складу на менш цінні породи тощо. Зрештою посадовець узагалі може прийняти кримінально-каране рішення не проводити облік заготовленої деревини, а привласнити її на свою користь.

Варто зазначити, що однією переваг електронного обліку є складність підробки спеціалізованої товарної накладної, яка повинна виготовлятися на спеціальному папері з використанням мобільного термопринтера. Втім, підроблення цього документа є технічно можливим. Тим більше, що затверджена форма ТТН-ліс не вимагає проставляння відбитка печатки вантажовідправником, що спрощує її підробку.

З огляду на викладені обставини, електронний облік в існуючих умовах правового регулювання не може бути надійним бар’єром для запобігання незаконним рубкам, іншим зловживанням під час операцій із деревиною.

Як першочергові заходи для врегулювання цієї проблеми пропонуємо:

1. Законодавчо закріпити обов’язковість проведення обліку деревини на стадії її заготівлі.

2. Через економічну доцільність право вибору способу обліку закріпити за постійними лісокористувачами. Як варіант вирішення ситуації – таке право вибору може бути закріплене за органом, до сфери управління якого належить лісогосподарське підприємство (зокрема – органів місцевого самоврядування, що звітуватимуться перед громадою за стан законності у «підлеглих» лісгоспах).

3. Затвердити Порядок обліку та маркування необробленої деревини відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Першочергово пропонується внесення таких змін до Лісового кодексу України:

4. Підготувати комплексні зміни до суміжного законодавства щодо врегулювання здійснення контролю за обігом деревини (надання відповідних повноважень державним органам, передбачити можливість здійснення рейдових перевірок під час транспортування деревини тощо).

5. Привести Закон України «Про рослинний світ», інші підзаконні акти щодо розмежування деревини на ресурси державного/місцевого значення у відповідність до вимог чинного Лісового кодексу України.

6. Інші питання щодо господарських операцій при транспортуванні та зберіганні деревини пропонується впорядкувати в Законі України «Про державне регулювання обігу лісових ресурсів» (робоча назва), яким урегулювати широке коло суспільних відносин, пов’язаних із правовими засадами у сфері обліку, маркування, продажу, експорту, імпорту, транспортування необроблених лісоматеріалів та вироблених із них пиломатеріалів тощо. Детальніше про суть пропозиції викладено у п. 4.5 цього розділу.

7. Внести відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення при обліку та маркуванні деревини.

8. У перспективі: здійснити комплекс заходів щодо навчання співробітників зацікавлених контролюючих і правоохоронних органів (МВС, СБУ, митниці, НАБУ, Укртрансінспекції) засадам лісового товарознавства, обліку та маркування необробленої деревини.

У більшості випадків незаконні рубки вчинюються для продажу деревини, тобто основною метою таких протиправних дій є отримання відповідного прибутку. Особливо це стосується рубок, що вчиняються організованими групами і внаслідок яких добуваються великомірні та цінні сортименти деревини. Цьому сприяє неврегульованість ринку лісоматеріалів у країні, що зумовлена вільним обігом необробленої деревини як звичайного товару.

Це зумовлює ініціювання питання про запровадження відповідальності підприємців (здебільшого – це власники пилорам), які скуповують деревину без документів про її походження. Довести вину таких осіб в умисному придбанні краденого майна буває вкрай складно, натомість адміністративна відповідальність за вказані дії була би більш ефективною. Акцент протидії незаконним рубкам та обігу нелегальної лісопродукції слід змістити у бік протидії особам, які скуповують незаконно добуту деревину.

Поряд із запровадженням такої заборони необхідно на законодавчому рівні встановити категоричну заборону на транспортування деревини без супровідних документів. Зокрема, цю норму можна було б передбачити у Законі України «Про державне регулювання обігу лісових ресурсів» (робоча назва).

Загалом засоби адміністративної відповідальності за перевезення лісопродукції без документів, а також прийняття деревини невідомого походження, повинні дещо зменшити обсяги необлікованої деревини та рівень незаконних рубок.

Як варіант законодавчої норми доцільно обговорити редакцію статті КУпАП, яка передбачила б відповідальність за придбання деревини невідомого походження у фізичних осіб, а саме:

4.3. Проблемні питання щодо обліку хвойних новорічних дерев

Не менше проблем є у сфері правового регулювання обліку та продажу новорічних ялинок. Власне, складнощі виникають уже в термінології, що використовується для визначення цих молодих дерев. Закон відносить молоді деревця сосни, ялини, ялиці не до деревини, а до окремого виду лісових ресурсів – другорядних лісових матеріалів. Зокрема, ст. 72 ЛКУ називає молоді хвойні дерева, які щорічно використовуються під час новорічних свят, «деревною зеленню». Відповідно до пунктів 15, 16 «Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №449 від 23.04.1996, до деревної зелені належать дрібні пагони та гілки дерев, підліску, підросту та цілі дерева, що заготовляються для приготування корму тваринам, а також для технічних, ритуальних та інших потреб. Облік деревної зелені здійснюють у вагових одиницях, цілих дерев – у штуках.

Друга проблема – відсутність законодавства, яке врегульовувало б питання обліку хвойних новорічних дерев. Необхідно зазначити, що, на відміну від електронного обліку деревини, який запроваджується, згідно з урядовими розпорядженнями №1090-р від 16.09.2009 та №1408 від 18.11.2009, облік і маркування деревної зелені законодавством досі не передбачений. Адже ці розпорядження стосуються лише необробленої деревини і в них не йдеться про другорядні лісові матеріали, якими є хвойні новорічні дерева.

Незважаючи на таку суттєву законодавчу прогалину, керівництво Держлісагентства України 2011 року зобов’язало підпорядковані підприємства проводити маркування новорічних ялинок бирками, які мають кріпитися до стовбура за допомогою пластикової стяжки. Через нормативну неврегульованість це спричинило нарікання на роботу лісівників (бирки продавались окремо від ялинок) і продавців (вони продавали ялинки без бирок, кріпили їх на гілках тощо), виникнення конфліктів із правоохоронними органами (траплялись випадки, коли працівники міліції необґрунтовано вилучали ялинки, не оснащені бирками, складали протоколи за ст. 65 КУпАП за сам факт продажу немаркованої ялинки тощо). Крім того, багато питань виникає при реалізації бирок іншим постійним лісокористувачам, які не відносяться до сфери управління ДАЛРУ.

Наступна проблема – правова невизначеність щодо обліку хвойних новорічних дерев, які фактично вирощувалися на приватних земельних ділянках, що не відносяться до держлісфонду. Власники таких хвойних дерев при спробі їх продати подекуди стикалися із вимогами контролюючих органів оснащувати їх бирками. Ці вимоги не мали правового підґрунтя, оскільки на операції з такими деревами не поширюються норми лісового законодавства.

Тому для усунення суттєвих прогалини у цій сфері, зменшення кількості конфліктів, підвищення ефективності діяльності контролюючих і правоохоронних органів пропонується:

1. Внести відповідні зміни до Лісового кодексу України щодо уточнення назви таких дерев: «хвойні новорічні дерева та інша деревна зелень» замість існуючого формулювання «деревна зелень».

2. Закріпити обов’язковість проведення обліку хвойних новорічних дерев на стадії їх заготівлі. Право вибору способу обліку закріпити за постійними лісокористувачами (або органами, до сфери управління яких належать підприємства).

3. Затвердити Порядок обліку, маркування та реалізації хвойних новорічних дерев відповідною постановою Кабінету Міністрів України, якою врегулювати питання обліку та оптового/роздрібного продажу названих другорядних лісових матеріалів.

4. Замість застарілої Постанови КМУ №449 від 23.04.1996, якою затверджений «Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних користувань в лісах України», ухвалити новий підзаконний акт, де врахувати всі актуальні зміни, що відбулися в суспільно-економічних відносинах.

5. Засади обліку та маркування хвойних новорічних дерев, вирощених на приватних земельних ділянках, поза межами лісового фонду, пропонується врегулювати у Законі України «Про державне регулювання обігу лісових ресурсів» (робоча назва).

6. Внести відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення при обліку, маркуванні та реалізації хвойних новорічних дерев.

Першочергово пропонується внесення таких змін до Лісового кодексу України:

4.4. Удосконалення контролю за заготівлею дикорослих лісових плодів, грибів, ягід

Протягом останнього десятиріччя в українських лісах спостерігається постійне зростання обсягів спеціального використання недеревних лісових ресурсів, зокрема побічних лісових користувань (заготівля дикорослих плодів, грибів, ягід, лікарських рослин). У Волинській, Житомирській, Рівненській, Закарпатській областях щороку заготовляють тисячі тонн ягід, які скуповують приватні підприємці та юридичні особи для подальшого експорту до країн Євросоюзу. Обороти від цього виду бізнесу обчислюються сотнями мільйонів гривень.

Окрім можливості заробітку для мешканців дотаційних регіонів, використання дикорослих лісових ягід, грибів, інших плодів щороку забезпечує надходження до місцевих бюджетів у вигляді рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів. Частину коштів заготівельники перераховують у сільські ради як збір за розміщення об’єктів торгівлі. Також при закупівлі лісових ресурсів у громадян суб’єкти господарювання утримують податок із доходів фізичних осіб та перераховують його до місцевих бюджетів. Розміри податкових надходжень від названої діяльності щороку зростають. Лише у Волинській області 2014 року вони становили понад 10 млн грн.

За існуючою у Волинській області практикою, на кожному пункті заготівлі лісових ресурсів заготівельники зобов’язані вести закупівельні відомості та журнал обліку заготівлі лісових ресурсів що має бути зареєстрований за місцем реєстрації платника податків. Ці суб’єкти щоденно протягом сезону заготівлі зобов’язані звітувати перед органами місцевого самоврядування про обсяги заготовлених лісових ресурсів і заготівельні ціни у розрізі видів цих ресурсів за попередній день по кожному заготівельному пункту, розташованому на території відповідної ради.

Водночас наведені вимоги до заготівлі дикорослих лісових ягід, грибів, інших плодів встановлені не підзаконним актом, а розпорядженням керівника облдержадміністрації. Не можна стверджувати, що описана ситуація відповідає вимогам закону. Так, відповідно до розпорядження голови Волинської ОДА №236 від 31.05.2011 «Про організацію заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань», утворено обласну та районні постійно діючі комісії з організації державного контролю за заготівлею лісових ресурсів місцевого значення, до складу яких увійшли представники профільних правоохоронних і контролюючих органів. Держекоінспекції вказано створити мобільні групи та проводити контроль у формі рейдових перевірок, керівників міліції та ДПА зобов’язано організувати стаціонарні пости для контролю за вивезенням лісових ресурсів на кордоні зі Львівською та Рівненською областями. Крім того, розпорядженням вказано контролюючим органам вжити низку заходів, зокрема – необхідність витребування додаткових документів при видачі дозвільних документів тощо.

Цей акт є спробою хоча б частково заповнити прогалини у нормативній базі, яка визначає порядок здійснення контролю за використанням дикорослих лісових плодів. Адже окремі положення цього розпорядження відверто суперечать вимогам закону, хоча й видані із цілком обґрунтованою метою адміністрування заготівлі лісових ресурсів та контролю за надходженням податків і зборів до бюджетів.

Пропозиції:

З огляду на необхідність усунення протиріч і конфліктів при здійсненні контролю за закупівлею дикорослих лісових плодів, доцільним є ухвалення відповідного Порядку закупівлі дикорослих лісових плодів, грибів, ягід, лікарських рослин. Зокрема, потребує нормативного визначення механізм закупівлі підприємцями лісових ресурсів у населення, розташування і режим роботи заготівельних пунктів, обов’язки заготівельників надати звітну документацію органам місцевого самоврядування, вимоги до закупівельних відомостей, журналів обліку, встановлення заборони на придбання лісових ресурсів поза заготівельними пунктами і придбання недозрілих плодів, вимоги радіологічного контролю тощо.

Як уже зазначалося, слід скасувати Постанову КМУ №449 від 23.04.1996, якою затверджений «Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних користувань у лісах України» та ухвалити новий підзаконний акт для урегулювання цих відносин.

4.5. Рекомендації щодо розробки профільного закону у сфері обігу деревини

Практика свідчить, що відносини у сфері обігу лісових ресурсів накопичили критичну масу спірних питань. Необхідне правове врегулювання, визначення чітких «правил гри» шляхом об’єднання найбільш неоднозначних правовідносин в одному законі, який має нормативно визначити коло питань щодо обігу деревини, заготовленої «поза лісом». Для цього пропонується розробити Закон України «Про державне регулювання обігу лісових ресурсів» (робоча назва), яким урегулювати широке коло суспільних відносин, пов’язаних із правовими засадами державної політики у сфері обліку, маркування, продажу, експорту, імпорту, транспортування необробленої деревини, окремих другорядних лісових матеріалів (новорічних хвойних дерев) та побічних лісокористувань (збирання дикорослих плодів та ягід).

Цей законодавчий акт повинен визначити заходи щодо врегулювання ринку деревини та підтримки деревообробної галузі в Україні. В майбутньому законодавчий рівень урегулювання надасть змогу розробити, узгодити або уточнити ієрархію вже існуючих підзаконних актів у цій сфері.

Правовий акт повинен стати засобом усунення конфліктів та регламентації відносин для широкого кола учасників ринку лісоматеріалів, виробників пиломатеріалів, суб’єктів господарювання, які займаються закупівлею у населення дикорослих лісових плодів, продавців новорічних хвойних дерев тощо.

Закон повинен:

1. Окреслити коло суспільних відносин, на які він поширюється;

2. Визначити основні поняття у сфері обігу лісоматеріалів, пиломатеріалів, окремих другорядних лісових матеріалів і побічних лісокористувань (хвойних новорічних дерев, дикорослих лісових плодів);

3. Урегулювати блок питань щодо експорту деревини. Доцільно об’єднати норми, врегульовані у чинному Законі України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної із реалізацією та експортом лісоматеріалів» (можливість часткової заборони експорту певних порід, документи, що підтверджують походження деревини, порядок їх видачі тощо);

4. Урегулювати блок питань щодо продажу деревини на внутрішньому ринку, зокрема:

- закон має містити певний конкурентний спосіб, у який повинен відбуватися продаж деревини на внутрішньому ринку (аукціон, торги, зокрема – електронні тощо);

- відсилочні (бланкетні) положення про те, що Правила торгівлі деревиною затверджуються постановою Кабінету Міністрів України;

- відсилочні положення про те, що Положення про порядок проведення конкурсу на визначення товарних бірж для організації і проведення аукціонів (або торгів) має затверджуватися наказом Мінагрополітики України (або Мінекономрозвитку України);

- відсилочні положення про те, що Порядок заготівлі дикорослих лісових плодів, грибів, ягід повинен затверджуватися наказом Мінагрополітики України;

- вказівка на те, що продаж деревини на експорт повинен відбуватися лише у конкурентний спосіб (через біржу, аукціон, електронні торги тощо);

5. Урегулювати повноваження органів державної влади у цій сфері;

6. Визначити основні форми й механізми забезпечення прозорості та гласності продажу деревини постійними лісокористувачами;

7. Окреслити правові засади різних видів обліку деревини, зокрема – функціонування Єдиної системи електронного обліку деревини:

- встановлення правових засад маркування деревини (маркування із застосуванням клеймування деревини та електронний облік тощо);

- норми щодо дерегуляції/демонополізації використання обладнання та супутніх матеріалів для електронного обліку деревини;

- залишення за постійними лісокористувачами права самостійного обрання виду обліку деревини (маркування шляхом клеймування деревини або маркування із застосуванням електронного обліку тощо);

8. Встановити загальні засади ціноутворення при продажу круглих лісоматеріалів постійними лісокористувачами;

9. Визначити заходи сприяння інвестиціям та реалізації інвестиційних проектів у деревообробній галузі, державної підтримки галузі;

10. Окреслити відповідальність продавців і покупців деревних ресурсів за порушення цього закону.

Перелік не є вичерпним, тому підлягає доповненню та уточненню.

http://www.fleg.org.ua/news/1569

Share: Facebook Twitter Google+

Сторінки

Лісівник

02 червня 2016