Олег ГРОМОВ
ПРОШУ СЛОВА
Нині чимало експертів і державних мужів критикують введений півтора року тому так званий мораторій на вивезення з України за кордон і передусім до країн європейської спільноти деревини. Це зрозуміло, бо така заборона, з одного боку, суперечить міжнародним правилам зовнішньої торгівлі. Проте з іншого боку — поставила заслін безконтрольному вирубуванню карпатських і поліських лісів.
З’ясуймо, гірше чи краще стало після введення мораторію нашій економіці й пересічним українцям. Завжди краще за слова говорять скупі цифри. Звернувшись до офіційної статистики, побачимо, що у 2016 році лісова й меблева галузі країни дали в державну скарбницю понад 2,8 мільярда гривень податкових надходжень. Це на 19% більше, ніж у 2015 році, коли ще цей мораторій не був чинним.
Другий позитивний тренд — збільшення інвестицій у деревообробну галузь України. Так, лише за рік чинності мораторію — 2016-й — капіталовкладення в цю індустрію зросли майже в 2,5 раза. Це вкотре доводить, що в країні активізувалося виробництво з так званою доданою вартістю. Адже одна річ — вивозити за кордон сировину — спиляні сосни й буки, а інша — розвивати виробництво з обробки деревини, зокрема меблеву галузь.
Можна сказати, що останніми роками вона активно стає на ноги. Тут також не зайве назвати кілька цифр. Приміром, у січні — квітні 2017 року наші підприємства виробили на 24,9% більше меблів, ніж за аналогічний період попереднього року. Експерти називають досить переконливі цифри: за цей період у меблевій галузі було створено до 10 тисяч робочих місць. Якщо так буде й надалі, то за два роки їх додасться ще 40 тисяч. Роботу отримали люди із західних і північних областей України, де завжди спостерігається найбільше безробіття й найменші заробітні плати. Не підтримувати такого не можна. Нашими меблями, дерев’яними вікнами й іншою продукцією цікавляться всюди у світі, навіть у такій далекій країні, як Японія.
Не залишаються осторонь й іноземні інвестори. Вони вкладають десятки мільйонів доларів у розвиток меблевих виробництв України. Розуміють, що настав час для інвестицій у цю надпривабливу галузь, й українські бізнесмени. Щоправда, Держлісагентство України запевняє, що вирубування наших лісів за роки чинності мораторію залишилося на тому самому рівні, як до цього. Начебто все-таки триває вивезення деревини за кордон, уже з іншими марками — транзитна деревина, дрова тощо. Проте і цей процес за допомогою наших силових структур можна цілком контролювати, а винних порушників жорстко карати. Було б бажання.
Критики мораторію забувають, що такі самі санкції діяли і діють у багатьох країнах. Заборона або істотні обмеження на експорт лісу-кругляка чинні у понад 30 країнах. Зокрема в Канаді (з 1906 року), в США (із 1926-го), Бразилії (із 1969-го), Індонезії (з 1985 року), Новій Зеландії (з 1993-го). І всі ці країни не пристають на критику заборон, а по-державницькому захищають національні надбання. І як таке не може бути правильним?
Ліс — легені міст, сіл, країн, континентів. Його постійне вирубування призводить до екологічних проблем, пов’язаних зі зсувами, катастрофічними підтопленнями у період повеней, людськими жертвами й великими фінансовими втратами. Звісно, питання експорту деревини лежить у державній площині, тому його слід вирішувати на користь України та її громадян.
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/ekonomika-lisu-na-sluzhbi-derzhavi-j-gromadyanam/
"Урядовий кур’єр" , 04 липня 2017 року, вівторок, № 121 (5990), стор. 3
Нині чимало експертів і державних мужів критикують введений півтора року тому так званий мораторій на вивезення з України за кордон і передусім до країн європейської спільноти деревини. Це зрозуміло, бо така заборона, з одного боку, суперечить міжнародним правилам зовнішньої торгівлі. Проте з іншого боку — поставила заслін безконтрольному вирубуванню карпатських і поліських лісів.
З’ясуймо, гірше чи краще стало після введення мораторію нашій економіці й пересічним українцям. Завжди краще за слова говорять скупі цифри. Звернувшись до офіційної статистики, побачимо, що у 2016 році лісова й меблева галузі країни дали в державну скарбницю понад 2,8 мільярда гривень податкових надходжень. Це на 19% більше, ніж у 2015 році, коли ще цей мораторій не був чинним.
Другий позитивний тренд — збільшення інвестицій у деревообробну галузь України. Так, лише за рік чинності мораторію — 2016-й — капіталовкладення в цю індустрію зросли майже в 2,5 раза. Це вкотре доводить, що в країні активізувалося виробництво з так званою доданою вартістю. Адже одна річ — вивозити за кордон сировину — спиляні сосни й буки, а інша — розвивати виробництво з обробки деревини, зокрема меблеву галузь.
Можна сказати, що останніми роками вона активно стає на ноги. Тут також не зайве назвати кілька цифр. Приміром, у січні — квітні 2017 року наші підприємства виробили на 24,9% більше меблів, ніж за аналогічний період попереднього року. Експерти називають досить переконливі цифри: за цей період у меблевій галузі було створено до 10 тисяч робочих місць. Якщо так буде й надалі, то за два роки їх додасться ще 40 тисяч. Роботу отримали люди із західних і північних областей України, де завжди спостерігається найбільше безробіття й найменші заробітні плати. Не підтримувати такого не можна. Нашими меблями, дерев’яними вікнами й іншою продукцією цікавляться всюди у світі, навіть у такій далекій країні, як Японія.
Не залишаються осторонь й іноземні інвестори. Вони вкладають десятки мільйонів доларів у розвиток меблевих виробництв України. Розуміють, що настав час для інвестицій у цю надпривабливу галузь, й українські бізнесмени. Щоправда, Держлісагентство України запевняє, що вирубування наших лісів за роки чинності мораторію залишилося на тому самому рівні, як до цього. Начебто все-таки триває вивезення деревини за кордон, уже з іншими марками — транзитна деревина, дрова тощо. Проте і цей процес за допомогою наших силових структур можна цілком контролювати, а винних порушників жорстко карати. Було б бажання.
Критики мораторію забувають, що такі самі санкції діяли і діють у багатьох країнах. Заборона або істотні обмеження на експорт лісу-кругляка чинні у понад 30 країнах. Зокрема в Канаді (з 1906 року), в США (із 1926-го), Бразилії (із 1969-го), Індонезії (з 1985 року), Новій Зеландії (з 1993-го). І всі ці країни не пристають на критику заборон, а по-державницькому захищають національні надбання. І як таке не може бути правильним?
Ліс — легені міст, сіл, країн, континентів. Його постійне вирубування призводить до екологічних проблем, пов’язаних зі зсувами, катастрофічними підтопленнями у період повеней, людськими жертвами й великими фінансовими втратами. Звісно, питання експорту деревини лежить у державній площині, тому його слід вирішувати на користь України та її громадян.
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/ekonomika-lisu-na-sluzhbi-derzhavi-j-gromadyanam/
"Урядовий кур’єр" , 04 липня 2017 року, вівторок, № 121 (5990), стор. 3
0 коммент.:
Дописати коментар