Гасити торфополя вкрай складно, адже для ліквідації тління торфових покладів потрібні сотні тонн води.
Про це повідомляють на веб-сайті УДСНС у Волинській області.
З початку року в області вже зареєстровано 17 пожеж торфу. Всі вони вже ліквідовані, окрім однієї в Любешівському районі, де рятувальникам доводиться буквально днювати та ночувати для швидшої ліквідації ще 3 гектарів горіння торфу в урочищі «Кочан».
Необережність з вогнем, випалювання трави поблизу поблизу лісових насаджень та торфополів може спровокувати масштабну пожежу. Від таких пожеж страждають люди – дим отруює повітря, сприяє загостренню захворювань органів дихання, погіршує видимість на дорогах, збільшуючи ймовірність дорожньо-транспортних подій.
Гасити торфополя украй складно: зовнішні прояви горіння – лише вершина айсберга, щоб ліквідувати внутрішнє тління торф’яних покладів потрібні сотні тонн води!
Торф може горіти в усіх напрямках, незалежно від напрямку і сили вітру, а під ґрунтом він горить навіть під час помірного дощу. Ознакою підземної торф’яної пожежі є характерний запах диму, який місцями просочується з-під землі, а сама земля гаряча. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів. Це створює проблеми з гасінням – вода, яка потрапляє на територію горіння, випаровується перш, ніж досягає вогнища.
Торф’яні пожежі створюють небезпеку провалу в прогорілий ґрунт людей і техніки.
У зв’язку з особливостями залягання торф’яних шарів і недостатньою кількістю окиснювача в їх складі під час пожежі, повне згоряння торфу не відбувається. Головними компонентами торфу є не геміцелюлоза і целюлоза, які досить легко спалювати, а сполуки ароматичних, циклопарфінового і жирних ароматичних рядів і сполук тривимірної полімерної структури, які горять відносно повільно. Обидві ці причини призводять до того, що в продуктах горіння торфу спостерігається значна кількість отруйного чадного газу, твердих і рідких продуктів піролізу. Останні суспензують в газоподібних продуктах згоряння і утворюють ядучий і небезпечний дим.
Загалом, ліквідацію торф’яних пожеж найчастіше ускладнюють важкодосяжність районів гасіння і віддаленість їх від джерел водопостачання, нераціональність, а, часом, і неможливість залучення автотранспорту для доставки води. У той же час для здійснення протипожежних заходів потреба в ній може досягати декількох тисяч тон на добу. Одним з найбільш дієвих засобів попередження торф’яних пожеж є обмеження розповсюдження вогню завдяки викопаним ровам і широким канавам уздовж лісів. Ще однією можливістю убезпечитися від стихії може бути заводнення осушених торф’яників. Найдієвішим способом гасіння є обкопування території огороджувальними канавами. Їх копають до мінерального ґрунту або ґрунтових вод. Пожежа гаситься шляхом перекопування палаючого торфу і заливання його великою кількістю води.
Ґрунтові торф’яні пожежі провокують розвиток низової лісової пожежі. Це означає, що вогонь заглиблюється у шар торфу біля стовбурів дерев, корені дерев падають і утворюють завали.
Чималих зусиль вимагає й ліквідація лісових пожеж: величезні території, охоплені полум’ям, швидке поширення вогню, віддаленість пожежних водойм, відсутність під’їзних шляхів створюють серйозні перешкоди для роботи. Головною проблемою таких пожеж є те, що загасити тліючі торф’яники за короткий час майже неможливо – для гасіння таких загорань застосовуються потужні пожежні насосні станції та рукавні автомобілі, що забезпечують подачу води для роботи пожежних стволів з великою витратою води.
З кожним роком проблема забруднення повітря стає більш гострою. Якщо житлові райони розташовані біля лісу або торфовища, то існує загроза диму і забруднення повітря небезпечними продуктами неповного спалювання торфу під час пожежі.
Громадяни, пам’ятайте: кожен підпал – злочин проти природи! Тільки свідома поведінка і суворе дотримання правил пожежної безпеки допоможе уникнути виникнення надзвичайних ситуацій в екосистемах!
0 коммент.:
Дописати коментар