Поки Україна відстоює свої позиції в черговій «газовій війні», на сільських територіях Олександрійського району (та й скрізь по області) повним ходом йде вирубка лісосмуг. Усі про це говорять і всі обурюються, а як вирішити дану проблему – не знають. Першими на сполох забили аграрії. Не відстають від них і очільники сільських територій та небайдужі місцеві мешканці. Отож ми вирішили вивчити дану тему, що уже кілька місяців хвилює мешканців Олександрійщини.
СКАРГА Є – ЗМІН НЕМАЄ
Вона ж, до речі, стала причиною непорозуміння між жителями Косівської сільської громади, правоохоронцями та тіньовим угрупованням, яке незаконно діє на території району, займаючись актуальним нині бізнесом з продажу дров. І працює бригада переважно в Косівці та Протопопівці. Хоча й іншими територіями не гребує, активно займаючись порубкою. Не всім косівчанам споглядати на те під силу. Тож з письмовою скаргою жителі села звернулися до Олександрійської райдержадміністрації, а та, в свою чергу, до правоохоронців. Втім, існуючу ситуацію, на думку сільчан, це не змінило. Лісосмуги та лісопосадки, як і раніше, безоглядно і безкарно винищуються. Сільчани ці факти підтверджують. Та говорять про те, що боротися зі злодіями змушені самотужки. Неодноразово дані питання порушувалися й на нарадах Олександрійської РДА. Та, на жаль, заходили у глухий кут. Мабуть, аби змінити цю ситуацію, не вистачає нам доброї волі громад. Хоча всі і розуміють, що незаконні вирубки лісів так чи інакше приведуть наш край до екологічного лиха.
Повертаючись до згаданої теми скажу: один з косівчан переповів, що під час чергової вирубки лісосмуг, було знято фото та відеоматеріали. Зафіксовано і вантажівку, яка фігурує в даній справі. А кілька разів поспіль сільчани силоміць зупиняли крадіїв та змушували їх розвантажити дрова. Проте, це не зупиняло чорних дроворубів. Вночі вони поверталися на те ж місце, звідки вивозили нарубану продукцію. Залишити напризволяще стратегічно важливий матеріал, звісно, не могли. Бо надто ж він цінний і користується сьогодні неабияким попитом. Та й реалізують його дешевше, ніж місцевий лісгосп. ЗІЛ готової продукції вартує небагато-немало – 3100-3500 грн. (ціна варіюється в залежності від породи дерева та попиляних розмірів). Але з того напрошується й висновок: крадії, напевно, знають, чому ризикують. Втім і місцеві – не вчорашні, адже добре поінформовані, що дроворуби ці – тутешні. Як мовиться, з основним підрозділом в сусідній Протопопівці. Кажуть навіть, що їхні інтереси відстоює якась впливова особа. Можливо, через це всі розслідування та перевірки зводяться нанівець.
Районний еколог Євген Логвін підтвердив, що, дійсно, косівська громада звернулася із письмовою скаргою до Олександрійської РДА. А та, в свою чергу, передала лист в поліцію. «Але поки що результати подальшого розслідування нам невідомі», – наголосив експерт.
Окрім того, він додав, що останнім часом Кіровоградська екологічна інспекція склала фактично єдиний протокол стосовно войнівського крадія-дроворуба зі штрафом орієнтовно у 1400 грн. Інших інцидентів не виявлено. Але це, звісно, неповна картина, оскільки окремі рейди по району також проводять інспектори-екологи з обласного центру. Їхня статистика місцевим фахівцям недоступна.
Між тим, з вересня і по сей день скарги від сільчан на адресу районного еколога як надходили, так і надходять. Але не тільки із вищевказаних території. А також з Шарівської, Червонокам’янської, Андріївської та Олександрівської сільських рад. «Ситуація не критична. Хоча і є певні інциденти», – каже Є. Логвін і доповнює, що в літній період у районі загалом було висаджено двісті молоденьких дерев та триста кущів.
Не згоден з цим трактуванням начальник районного управління агропромрозвитку Олександр Ткаченко. На його особисте переконання, ситуація з вирубкою лісосмуг в районі досить критична і потребує негайного вирішення. Значне погіршання відмічається з початком опалювального сезону і триває по сей день. «Треба, щоб екологи з поліцією не приписами займалися, а реально ловили злодіїв, і не посилалися на те, що робити це мають аграрії, – зауважив керівник. – Від таких мародерів сільгоспвиробники найбільше і страждають».
І ДО САМОСУДУ НЕ ДАЛЕКО
Як же насправді запобігти екологічному лиху, як зупинити крадіїв та об’єднати людей довкола спільної біди, ми поцікавились і в сільських голів. Оксана Клочко з Протопопівкипояснила: «Ситуація з вирубкою лісосмуг в селах катастрофічна. Допомоги чекати немає від кого. Люди зневірені. Розраховувати на підтримку екологів чи поліції – не доводиться. Один сюжет для прикладу: по центральній вулиці їде ЗІЛ з Косівки під зав’язку забитий дровами, а працівники ДАІ тим часом роблять вигляд, що його й не помітили…Просто заїхали за магазин, ось і все. То про що ми говоримо?!
Проблема ще й у тім, що люди не знають, яку позицію в даній ситуації краще зайняти. Більшість односельців цьогоріч встановили альтернативне опалення. І тепер, звичайно, звертаються до нелегальних організацій з продажу дров, оскільки ціни в них дещо нижчі, ніж в лісгоспі. І обурюються, але розуміють, що залежні саме від них. Хоча природні ресурси у нас не безкінечні, і своїми власними руками ми створюємо лихо для наших же дітей», – наголосила керівниця.
Підтверджує її думку і сільський голова з Косівки Олександр Горбань. «Якби кожен робив свою справу, то такого б лиха, як є, не сталося, – говорить керівник. – А у нашому випадку лісосмуги знищуються одна за одною. Тоді як поліція від проблеми самоусунулась. Це при тому, що зелені насадження в селах знищують далеко не бідні, не нужденні люди, а ті, хто на цьому будує власний бізнес. І щоб громаді зупинити мародерів, напевно, доведеться вдатися до радикальних дій. Маючи на те добру волю, самостійно розібратися із крадіями». Лишається лише вірити, що до самосуду в Косівці не дійде. Хоча такі настрої людей не полишають. Будь-що вони налаштовані зупинити злодіїв. Готові створити навіть власні загони самооборони. Тому про своє лихо говорять вголос. Та запевняють, що їхньою темою неабияк зацікавились і київські репортери.
Багато в чому з думкою колег згоден і Віктор Близнюк, голова Андріївської сільської ради. «Підтримки від правоохоронців та екологів – не дочекатися. І на те є ряд причин. Але, незважаючи на них, у селі є активісти, які знають, як вирішувати дану проблему. Кілька разів злодіїв добряче налякали, кого й відлупцювали, після того й вирубок поменшало. Принаймні – тимчасово. Але сьогодні ця тема знову актуальна. І не лише для Андріївки, а й сусідньої Звенигородки та Марто-Іванівки, де масово знищена значна ділянка лісу».
«І на нашій території ліси й посадки безжально вирубуються, – запевняє Шарівський сільський голова Людмила Банул. – Але злодіїв ще не впіймали. Хоча ми й самі кілька разів їх розганяли. Пилки відбирали. Та докорінно це не змінило ситуацію. Скажу більше, не всі, хто продає дрова, має на те офіційний дозвіл. А як це лихо попередити? Відповім: не допоможуть ні підрозділи самооборони, ні громадські формування, адже люди сьогодні доведені до зубожіння. Ціни на газ навіть з урахуванням субсидій – для багатьох непідйомні. Тому кожен і вишукує варіант, як вижити. Хто сам рубає і велосипедом їздить до лісу, а хто не в змозі, той купує у торгашів. Тож з ким нам боротися?! Кого засуджувати? Хіба що самих себе. Якщо сьогодні один сусід у недоброму запідозрив іншого, а завтра й сам пішов з бензопилою в ліс, то що далі казати? Вирубка лісів – наша спільна біда. Вирішити її можуть лише законодавці, ті, хто змінює існуючу систему, а не ми – жителі маленьких віддалених сіл».
НЕМАЄ ВЛАСНИКА – НЕМАЄ ПОРЯДКУ
«Проблема вирубки лісосмуг виникає ще й тому, що не мають вони власника, – переконана очільницяЧервонокам’янської громади Тетяна Бессараб. – Де-юре –державні, а де-факто – нічийні. Безгосподарські. Тому й виникає скільки непорозумінь та запитань, на які часто-густо відповідь не знайти. Якщо лісосмуги, приміром, забиті сухостоєм, то по закону його вирубку має узгодити лісництво. Тобто видати для того лісорубний квиток. Але ж отримати його нереально. Ми чекали практично три роки. І марно. Ясно, що тим часом місцеві ходять по сухостій. А як виживати?! При цьому екологи попереджають – будемо складати акти, будемо штрафувати. Та в нинішніх непростих економічних умовах порубки посадок стають закономірним явищем.
Що ж стосується масових вирубок, то це зовсім інша тема. Приміром, два тижні тому ми направили лист на РДА, щоб спеціально створена комісія дала дозвіл сільраді на розчистку лісопосадки від Дніпропетровської траси до Червоної Кам’янки (а це ділянка довжиною в 7 км). У такий спосіб збираємось і територію до ладу привести, і людей дровами забезпечити.
Також днями хтось із сільчан написав анонімного листа в поліцію та прокуратуру щодо нелегальної вирубки Пролетарського та Лозуватського лісу. До нас і дільничний приїжджав, ситуацію з’ясовував. І що сказати? Дрова з лісу вивозяться машина за машиною. А розібратися, хто цим займається і на яких підставах – нереально. У Департаменті екології у Кіровограді мене поінформували, що це цілком законно. Дозвіл на порубку дерев старше 80 років надав Харківський інститут лісовпорядкування. Але, як на мене, це самоуправство. Тим більше, що під цією маркою почистити територію може будь-хто. І виходить, що ми на своїй землі – не господарі, бо не маємо права розпоряджається своїм майном, а роблять за нас це всі, кому не лінь. То такий у нас і безлад», – зауважила Тетяна Олександрівна.
ТІНЬОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В РАЙОНІ НЕ ВИЯВЛЕНО?!
У правоохоронців, щоправда, на всі ті закиди свої аргументи. Начальник районного відділення поліції Віталій Кравцов зазначає, що співпраця у вирішенні даної проблеми з сільрадами налагоджена. Але проблема, дійсно, глобальна. «Є і скарги, – каже керівник. – І надходять вони з різних територій. Зазвичай реагуємо на всі. Щоправда, в окремі села виїжджає слідчо-оперативна група, а в інші – лише інспектори поліції. Не завжди, і це не секрет, нам вистачає людей та транспорту. Але робимо все можливе. У трьох випадках виявили, що були рішення сільських рад про санітарну очистку лісосмуг. Тобто, як такі правопорушення – відсутні. Але разом з тим райвідділом відкрито чотири карні справи (за ч.1ст.246 ККУ (незаконна порубка дерев у лісах та лісосмугах), що зараз знаходяться в провадженні). Окрім того, нами вилучено п’ять бензопил. Суми збитків за даними фактами ще встановлюються. А визначають їх за законом екологи. Тож, якщо в суді буде доведено заподіяння шкоди, то цих осіб автоматично притягнуть до адміністративної або кримінальної відповідальності».
Загалом, за словами правоохоронця, на даний час найкритичніша ситуація у Косівці та Червоній Кам’янці (по обох територіях відкриті кримінальні провадження). Також були скарги з вирубки посадки на автодорозі в напрямку Олександрівки та поблизу Сурганів і на Войнівці. Але що не менш важливо, тіньових організацій по району поліціянтами на даний час не виявлено, але робота триває.
Змінити ж ситуацію, на переконання В. Кравцова, можна лише за умови злагодженої співпраці між правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування і, звичайно, з жителями району.
ДОЗВОЛАМ НА ВИРУБКУ – ЗАСЬ
І що тут ще варто сказати? Все таки, продаж дров сьогодні це один із найбільш легких і невибагливих способів наживи. Його популярність підтверджує і попит, і кількість організацій, які забезпечують послуги та афішують себе в місцевій пресі. Тим більше, якщо врахувати охоронний статус лісосмуг і фактичну їхню не доглянутість. Хоча і відомо, що закріплені вони за лісгоспами. Але в багатьох селах і навіть містах – лісопосадки рубають, забудовують та засмічують, нехтуючи законом та заборонами місцевої влади. Тим більше, і мабуть головне, що за це ніхто серйозно не був покараний. Тож і місцеві бізнесмени, що взялись за підозрілі оборудки, на те розраховують. Але, хто працює в аграрній галузі, той добре знає, що від такої сезонної наживи, як ніхто, можуть постраждати саме хлібороби. Адже полезахисні смуги – невід’ємна складова полів. Це їхній захист. Захист від вітрової та водної ерозії. І стояти осторонь та байдуже спостерігати, як все те гине – сільгоспвиробники не збираються. Вони ж переконані, що проблеми треба вирішувати разом, навіть якщо нинішнє суспільство добряче розбалансоване.
«Було б добре, щоб сільські голови перестали давати напівлегальні дозволи на очистку лісосмуг, бо під прикриттям «розчистки порослі до трьох сантиметрів» фактично рубають дерева, а потім їх і продають, – говорить лісничий Олександрійського лісництва державного підприємства «Онуфріївське лісове господарство» Андрій Марченко. – Та що найцікавіше, у разі перевірки вони ж кажуть, що вивозили дрова нібито на підтримку учасників АТО, чи, як варіант, допомагали стареньким бабусям. Хоча є підтвердження, що тихенько продавали. Угледіти за всім цим безладом лісникам, які відповідають за лісосмуги, практично неможливо, бо кожен намагається бути господарем там, де бути не може. Тим більше, що і штат у нас невеликий. Необхідно шукати інші важелі впливу. Ініціювати якісь законодавчі зміни чи об’єднувати людей довкола вирішення даної проблеми. Тим більше, що йдемо ми до об’єднання громад.
А що стосується лісорубних квитків, то поясню, що за останні 4-5 років, окрім працівників лісгоспу, інші користувачі їх не отримували», – резюмував лісничий.
ПОДУМАЙТЕ: ЧИ ГОТОВІ ВИ ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ЛИХА
Підсумувати гарячу тему нам допоміг керівник еколого-краєзнавчого гуртка з десятирічним стажем, вчитель історії та географії Войнівської школи Леонід Балацький. У своєму коментарі він, зокрема, зазначив: «Більше ста років тому основоположник грунтознавства Василь Докучаєв запропонував висадити у нашому степовому краї так звані лісопосадки, які б одночасно вирішили кілька тогочасних проблем. І перші з’явилися фактично наприкінці XIX сторіччя. Це територія Маловисківського району. А вже у радянські часи його ідею активно підтримали соратники Сталіна. І тому так звані «Докучаєвські полезахисні смуги» у 40-50-х роках минулого сторіччя почали називати «Сталінськими посадками». У ті ж роки їх висаджували досить швидкими темпами. І мета була комплексна: по-перше, побороти пилові бурі (до речі, останні зафіксовані наприкінці 60-х років минулого сторіччя), по-друге, підвищити врожайність сільськогосподарських культур, а по-третє, змінити мікроклімат. Фактично завдяки захисним лісосмугам це і вдалося зробити. І вітри затримувались, і необхідна волога у ґрунтах. Разом з тим, у посадках з’являлися і місця для гніздування птахів, на території побільшало тварин, які живуть в лісах. А, головне, в регіоні успішно почали вирощувати аграрні культури. Тоді ж балансоутримувачами лісосмуг були колгоспи та радгоспи. І колись навіть соціалістичні змагання проводились на кращу висадку посадок. А тепер, коли жодних зусиль для їхнього покращення ми не докладаємо, та навпаки намагаємося все знищити, не розуміючи наслідків, своїми ж руками створюємо екологічне лихо. До речі, за моїми розрахунками, якщо й надалі ми будемо винищувати посадки такими темпами, то за п’ять років їх взагалі не буде. Це, по суті, катастрофа для сільського господарства, за рахунок якого ми сьогодні й виживаємо».
Із останніх практичних розвідок по території району Леонід Балацький помітив, що в Оліївці практично всю посадку вирубали по-живому. Теж саме в «балці Єгунова», що розташована за межами 8-ї школи, в напрямку Недогарок. І таких фактів, за його даними, безліч. Тому еколог пропонує разом шукати вихід із складної ситуації, Переконаний, що допомогти в цьому мають громадські формування, небайдужі сільські активісти та поліція. І рухатися треба в одному напрямку, будуючи спільну модель, що дозволять змінити нам – наше ж майбутнє.
Наталія Луценко для Першої електронної газети.
22.02.2016 - 12:56
0 коммент.:
Дописати коментар