Оскільки цьогоріч держава зовсім не виділила бюджетних коштів на обробку насаджень інсектицидами (до того на цьому теж економили, але не так радикально) , велика "родина" пильщиків - пожирачів глиці - безперешкодно розмножується та поширюється краєм.
Головний спеціаліст обласного управління лісового та мисливського господарства Світлана ОСТАПУХА каже, що осередки розповсюдження "глицежерів" всього за рік збільшилися з 37 313 до 43 458 га. А це - майже дві третини від усіх хвойних лісів Таврії.
Обробка одного гектара хімікатами для захисту від шкідників сьогодні коштує майже 32 гривень.
Обробка одного гектара хімікатами для захисту від шкідників сьогодні коштує майже 32 гривень.
Відтак, загальна потреба у бюджетному фінансуванні робіт для регіону сягає понад 2,3 млн. грн. Гроші великі, але втрати через їх відсутність можуть бути значно істотніші. Адже ліси на лівобережжі Дніпра утримують Олешківські піски. У випадку загибелі "зеленого поясу" піски знову прийдуть у рух і "чорні бурі", що засипають родючі грунти, почастішають.
Тож втрати аграріїв будуть абсолютно неспівставними із сумами, що необхідні на боротьбу з пожирачами глиці. І саме на території Великокопанського, Голопристанського, Збур'ївського та Цюрупинського держлісгоспів звичайний та рудий пильщики, червоноголовий і зірчастий пильщики-ткачі вже захопили понад 40 тисяч гектарів зелених оаз!
Ситуація складається дивна: ліси на півдні України перебувають у віданні державних лісгоспів. Але держава цьогоріч фактично припинила їх фінансування. Лісоводи звертаються по допомогу до місцевих органів самоврядування, однак там їм відмовляють, бо зелені насадження у переважній більшості не є комунальною власністю.
Ситуація складається дивна: ліси на півдні України перебувають у віданні державних лісгоспів. Але держава цьогоріч фактично припинила їх фінансування. Лісоводи звертаються по допомогу до місцевих органів самоврядування, однак там їм відмовляють, бо зелені насадження у переважній більшості не є комунальною власністю.
Так само з держбюджету не надходить фінансування і протипожежних заходів, а заробити на них самотужки лісгоспи не спроможні. Запаси ділової деревини для продажу на Херсонщині відсутні, як такі, а реалізація дров не окупає навіть витрат на техніку, податки та заробітну платню. Якщо так триватиме і надалі, то за кілька років вогонь і шкідники можуть залишити на місці зелених насаджень (вони створювалися понад півстоліття) лише тріски на піску.
0 коммент.:
Дописати коментар