Оксана ЛУК’ЯНЕНКО.
Ліс — це не тільки деревина, гриби, ягоди, березовий сік, новорічні ялинки, а й звірина. Причому не тільки зайчики, лисички та кабанчики, які насамперед спадають на думку, коли йдеться про те, «хто, хто в лісі живе». «Казкою Явненського лісу» називають вольєр із утримання плямистих оленів державного підприємства «Баранівське лісомисливське господарство». І справді, зустріти в поліських лісах стадо з кількох десятків плямистих красенів — хіба не диво?
Нині у вольєрі утримується 36 дорослих особин оленя плямистого.
— Курчат рахують восени, — напівжартома каже мисливствознавець Баранівського лісгоспу Олександр Рибак, — а оленят ми рахуємо аж навесні — бо молодняк досить важко переносить нашу зиму. Проте щороку ми маємо приріст у вольєрі на 10—12 голів.
Минулого року 15 оленів реалізували для переселення в інші регіони. В зв’язку з поширенням африканської чуми свиней нині мисливські господарства активно купують саме цих тварин. За час після створення вольєра було вирощено і реалізовано майже сто особин оленя мисливським господарствам Житомирської, Вінницької, Запорізької, Полтавської, Київської та інших областей.
Утримання вольєра потребує значних затрат, лише за 2015 рік вони становлять 206 тисяч гривень. Кормова база тут за 30 років виснажена, тому доводиться закуповувати і завозити для підгодівлі оленів зерно та відходи його переробки. На вольєрі позмінно працюють троє доглядачів, в обов’язки яких входить як охорона, так і підгодівля оленів. Надходження від реалізації цих тварин покривають затрати лише на 30—50 відсотків.
Благородних та плямистих оленів до баранівських лісів було завезено ще в 1985 році. Саме тоді на території Явненського лісництва виділили півторагектарну ділянку для тимчасового утримання 10—15 голів. Одночасно було відведено 38 гектарів для побудови вольєра.
Молодняк, завезений з херсонських степів, почувався не зовсім комфортно в цих краях: через зміну клімату, а ще через кліща, гнуса був відпад. Враховуючи економічну сторону господарювання, вирішили віддати перевагу розведенню оленя плямистого. А існуюче стадо оленів благородних випустили з вольєра у вільні угіддя, де вони успішно прижилися. За короткий період (1988-1993) чисельність оленя плямистого у вольєрі досягала 87 голів. Довелося розширити площу вольєра до 56 гектарів. Утримувати таку кількість тварин виявилося надто дорого. Тому вирішили сформувати маточне поголів’я для подальшого розведення і реалізації оленів, а решту випустити у вільні угіддя.
Отож фауна державного підприємства «Баранівське лісомисливське господарство» поповнилося двома видами диких тварин, які до цього часу тут не водилися. Більше того, вольєр став візитівкою Баранівського району, тут побували з екскурсіями тисячі людей, аби помилуватися «казкою Явненського лісу».
Житомирська область.
Ліс — це не тільки деревина, гриби, ягоди, березовий сік, новорічні ялинки, а й звірина. Причому не тільки зайчики, лисички та кабанчики, які насамперед спадають на думку, коли йдеться про те, «хто, хто в лісі живе». «Казкою Явненського лісу» називають вольєр із утримання плямистих оленів державного підприємства «Баранівське лісомисливське господарство». І справді, зустріти в поліських лісах стадо з кількох десятків плямистих красенів — хіба не диво?
Нині у вольєрі утримується 36 дорослих особин оленя плямистого.
— Курчат рахують восени, — напівжартома каже мисливствознавець Баранівського лісгоспу Олександр Рибак, — а оленят ми рахуємо аж навесні — бо молодняк досить важко переносить нашу зиму. Проте щороку ми маємо приріст у вольєрі на 10—12 голів.
Минулого року 15 оленів реалізували для переселення в інші регіони. В зв’язку з поширенням африканської чуми свиней нині мисливські господарства активно купують саме цих тварин. За час після створення вольєра було вирощено і реалізовано майже сто особин оленя мисливським господарствам Житомирської, Вінницької, Запорізької, Полтавської, Київської та інших областей.
Утримання вольєра потребує значних затрат, лише за 2015 рік вони становлять 206 тисяч гривень. Кормова база тут за 30 років виснажена, тому доводиться закуповувати і завозити для підгодівлі оленів зерно та відходи його переробки. На вольєрі позмінно працюють троє доглядачів, в обов’язки яких входить як охорона, так і підгодівля оленів. Надходження від реалізації цих тварин покривають затрати лише на 30—50 відсотків.
Благородних та плямистих оленів до баранівських лісів було завезено ще в 1985 році. Саме тоді на території Явненського лісництва виділили півторагектарну ділянку для тимчасового утримання 10—15 голів. Одночасно було відведено 38 гектарів для побудови вольєра.
Молодняк, завезений з херсонських степів, почувався не зовсім комфортно в цих краях: через зміну клімату, а ще через кліща, гнуса був відпад. Враховуючи економічну сторону господарювання, вирішили віддати перевагу розведенню оленя плямистого. А існуюче стадо оленів благородних випустили з вольєра у вільні угіддя, де вони успішно прижилися. За короткий період (1988-1993) чисельність оленя плямистого у вольєрі досягала 87 голів. Довелося розширити площу вольєра до 56 гектарів. Утримувати таку кількість тварин виявилося надто дорого. Тому вирішили сформувати маточне поголів’я для подальшого розведення і реалізації оленів, а решту випустити у вільні угіддя.
Отож фауна державного підприємства «Баранівське лісомисливське господарство» поповнилося двома видами диких тварин, які до цього часу тут не водилися. Більше того, вольєр став візитівкою Баранівського району, тут побували з екскурсіями тисячі людей, аби помилуватися «казкою Явненського лісу».
Житомирська область.
Фото надане прес-службою Житомирського облуправління лісового та мисливського господарства.
0 коммент.:
Дописати коментар