16 грудня 2017

Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 - проект

Проект
(неофіційний текст)

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від___ ____________ 2017 р. № ____

Київ

Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України 
від 25 грудня 1996 р. № 1548 

Кабінет Міністрів України постановляє: 

1. Внести у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” (ЗП України, 1996 р., № 21, ст. 596; Офіційний вісник України, 2002 р., № 8, ст. 344, № 13 ст. 658, № 30, ст. 1427; 2004 р., № 24, ст. 1584, 2006 р., № 20, ст. 1463, ст. 1472; 2007р., № 48 ст. 1974; 2008 р., № 25, ст. 795; 2009 р., № 39 ст. 1323; 2011 р., № 59, ст. 2374, № 61, ст. 2439; 2014 р., № 59, ст. 1604; 2017 р., № 27, ст. 787) такі зміни:

у пункті 2:

у підпункті “а” слова “а також на послуги з випробувань автобусів, переобладнаних з транспортних засобів іншого призначення, для підтвердження їх відповідності вимогам безпеки” виключити;

абзац п’ятий підпункту “б” виключити;

пункти 6, 61, 7, 91, 10, 11 виключити;

абзаци другий та тридцять дев’ятий пункту 12 виключити;

пункт 21 виключити.

Прем'єр-міністр України                                                  В. ГРОЙСМАН 


* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 ”

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548” (далі – проект постанови) розроблено на виконання:

розділу IX “Регуляторна політика, розвиток підприємництва та забезпечення умов конкуренції” Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2016 року № 1099-VIII, яким визначено, що діяльність Кабінету Міністрів України зосереджується, зокрема, на загальному зменшенні регуляторного тиску на бізнес;

підрозділу 5 “Дерегуляція і розвиток підприємництва та конкуренції” розділу І “Економічне зростання” Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 року № 275-р, яким передбачено зменшення кількості адміністративних бар’єрів для суб’єктів господарювання, побудова ефективного регулювання, там де воно є необхідним через запровадження механізму системного перегляду регуляторного поля;

підпункту 6 розділу 3 “Дорожня карта та першочергові пріоритети реалізації Стратегії” Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, яким встановлено, що середньостроковою метою дальших реформ сфері дерегуляції та розвитку підприємництва є створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, розвитку малого і середнього підприємництва, залучення інвестицій.

21 червня 2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про ціни та ціноутворення” (далі – Закон), який визначив основні засади цінової політики в Україні.

Відповідно до Закону одним з напрямів державної цінової політики є забезпечення розширення сфери застосування вільних цін, а державне регулювання цін запроваджуються лише на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 4, частина перша статті 12).

Згідно з частиною першою статті 5 Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної цінової політики; здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.

Зазначеним нормам Закону не відповідає визначений додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” (із змінами) перелік товарів (послуг), які підлягають державному регулюванню органами виконавчої влади.

Так, визначені пунктами 10 і 11 додатку повноваження Держкомлісгоспу щодо регулювання цін (тарифів):

на продукцію полювання, включаючи живу дичину, яка поставляється на експорт, не узгоджуються з нормами частини першої статті 14 Закону згідно з якою під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб’єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку;

на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та на послуги, надані іноземним громадянам, не узгоджуються з нормами абзацу другого статті 13 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” згідно з яким при здійсненні полювання іноземцями розмір плати за надані послуги і добуту продукцію полювання визначається договорами, що укладаються між іноземцями або юридичними особами, які організовують для них полювання, та користувачами мисливських угідь;

на ліцензії для відстрілу диких копитних мисливських тварин та ведмедя не узгоджуються з нормами частини першої статті 14 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” згідно з якою за видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.


Втратили актуальність визначені пунктом 21 додатку повноваження Мінагрополітики щодо державного регулювання цін (тарифів) у сфері виготовлення документів із землеустрою, оскільки статтею 1 Закону України “Про захист конституційних прав громадян на землю” визначено, що вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що деякі з повноважень щодо державного цінового (тарифного) регулювання органами виконавчої влади не реалізуються, зокрема Мінінфраструктури щодо встановлення тарифів на послуги з випробувань автобусів, переобладнаних з транспортних засобів іншого призначення, для підтвердження їх відповідності вимогам безпеки; плати за використання річкових портових гідротехнічних споруд та збори за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на причалах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні); Мінагрополітики щодо встановлення максимальних оптово-відпускних цін на спирт етиловий (підпункт “а” пункту 2 та абзац третій пункту 9.1 додатку).

Застосування практики адміністративного цінового (тарифного) регулювання на товари (послуги), що виходить за межі визначені Законом, спотворює конкуренцію у відповідних сферах економічної діяльності, стримує інвестиції, гальмує модернізацію і оновлення виробничих потужностей та впровадження нових технологій, унеможливлює оперативне коригування цін (тарифів) залежно від зміни кон’юнктури ринку тощо.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту постанови є лібералізація (дерегуляція) у сфері ціноутворення, приведення обсягів державного цінового (тарифного) регулювання у відповідність з законодавством.

Для досягнення цієї мети проектом постанови пропонується внести зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” згідно з якими скасовуються повноваження органів виконавчої влади щодо регулювання (встановлення) цін (тарифів, плати, зборів, нормативів рентабельності, торговельних і постачальницько-збутових надбавок) на:

послуги з випробувань автобусів, переобладнаних з транспортних засобів іншого призначення, для підтвердження їх відповідності вимогам безпеки;

використання річкових портових гідротехнічних споруд та за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на причалах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні);

проживання в студентських гуртожитках та гуртожитках системи МВС;

випуск друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів;

платні послуги, що надаються закладами охорони здоров’я МВС;

платні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини;

спирт етиловий;

продукцію полювання, включаючи живу дичину, яка поставляється на експорт;

мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами;

послуги, надані іноземним громадянам;

ліцензії для відстрілу диких копитних мисливських тварин та ведмедя;


паливно-енергетичні ресурси (вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, дрова, торф’яні брикети, газ скраплений), що відпускаються населенню для побутових потреб;

продукцію громадського харчування, що реалізується в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт, оформлення їх результатів у електронному вигляді (формування обмінного файла);

виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.

3. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють:

Господарський кодекс України;

Закони України “Про ціни та ціноутворення”, “Про ліцензування видів господарської діяльності”, “Про мисливське господарство та полювання”, “Про захист конституційних прав громадян на землю”;

Указ Президента України від 12 січня 2015 року № 5 “Про Стратегію сталого розвитку “Україна - 2020”;

постанова Верховної Ради України від 14 квітня 2016 року № 1099-VIII “Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України”;

постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо врегулювання цін (тарифів)”;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 року № 275-р “Про затвердження середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік”.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація постанови не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевого бюджетів.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект постанови потребує погодження з Міністерством фінансів України, Міністерством юстиції України, Міністерством інфраструктури України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством аграрної політики та продовольства України, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, Державним агентством лісових ресурсів України та Державною регуляторною службою України.

6. Регіональний аспект

Проект постанови не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті постанови відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась.

7. Запобігання корупції

Проект постанови не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Проект постанови не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

8. Громадське обговорення

Проект постанови оприлюднено на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку (www.me.gov.ua) для громадського обговорення.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект постанови не потребує погодження уповноважених представників від всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, оскільки не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект постанови є регуляторним актом.

10-1. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація проекту постанови не вплине на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Прийняття та реалізація проекту постанови забезпечить лібералізацію (дерегуляцію) у сфері ціноутворення, приведення обсягів державного цінового регулювання у відповідність з законодавством, створення конкурентних умов у відповідних сферах економічної діяльності, сприятиме залученню інвестицій в модернізацію і оновлення виробничих потужностей та впровадженню нових технологій, зменшить напругу у стосунках між державою та бізнесом.

Перший віце-прем’єр-міністр
України – Міністр економічного
розвитку і торгівлі                                                                                    С. Кубів





* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»

I. Визначення проблеми



21 червня 2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про ціни та ціноутворення” (далі – Закон), який визначив основні засади цінової політики в Україні.

Відповідно до Закону одним з напрямів державної цінової політики є забезпечення розширення сфери застосування вільних цін, а державне регулювання цін запроваджуються лише на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 4, частина перша статті 12).

Згідно з частиною першою статті 5 Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної цінової політики; здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.

Зазначеним нормам Закону не відповідає визначений додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” (із змінами) перелік товарів (послуг), які підлягають державному регулюванню органами виконавчої влади, зокрема повноваження Мінагрополітики за погодженням з Мінфіном та Мінекономрозвитку встановлювати ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт, оформлення їх результатів у електронному вигляді (формування обмінного файла), а також визначати граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.

При цьому, в законодавстві виникла колізія щодо цінового регулювання у сферах землеустрою та оцінки земель. Колізія призводить до плутанини, спорів та зайвої витрати часу громадянами, суб'єктами господарювання, органами влади та органами місцевого самоврядування.

Історія виникнення проблеми:

З 1992 року в Україні розпочались процеси приватизації земельних ділянок громадянами України та розпаювання земель сільськогосподарського призначення. У 90-х роках та на початку 2000-х років, роботи по розробленню землевпорядної документації для земельних ділянок проводились насамперед державними проектними інститутами землеустрою та земельно-кадастровими бюро. У 1999 році земельно-кадастрові бюро об’єднані у єдине державне підприємство – Центр Державного земельного кадастру. Ці підприємства займали монопольне становище у регіонах за їх місцезнаходженням. Плата на землевпорядну документацію була одним із стримуючих факторів формування земельних ділянок для їх приватизації та оренди. Зниження ціни на землевпорядні роботи шляхом державного цінового регулювання на той час вважалось досить швидким та простим рішенням для:

- стимулювання громадян у приватизації земельних ділянок;

- недопущення завищення ціни на землевпорядні роботи державними підприємствами.

З іншої сторони, з розвитком земельно-кадастрових робіт пов’язаних із приватизацію та орендою землі, прихильники планової економіки наголошували на необхідності застосування цінового регулювання у сферах землевпорядних та землеоціночних робіт, яке повинно було базуватись на розробленні та затвердженні збірників цін. Наприклад, таких як збірник цін на проектні та вишукувальні роботи із землеустрою та кадастру від 15.05.1986, кошторисні розцінки для топографо-геодезичних робіт від 19.01.1987, збірник цін на проектні роботи для будівництва від 23.03.1987.

За таких умов у 2000-х роках були ініційовані та прийняті, такі нормативно-правові акти:

- Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619;

- Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджений спільним наказом Держкомзему, Мінфіну та Мінекономіки від 15.06.2001 № 97/298/124;

- постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2004 № 763 “Про доповнення додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548”.

- наказ Держкомзему від 12.08.2004 № 264 “Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт”;

- Закон України “Про захист конституційних прав на землю” від 20.01.2005.

Прийняття цих актів відбувалось відповідно та під впливом дії Закону України “Про ціни та ціноутворення” 1990 року.



На противагу цим тенденціям, на початку 2000-х років землевпорядні роботи починають виконувати приватні підприємства.



У 2000 році землевпорядні та землеоціночні роботи віднесені до видів робіт, які підлягали ліцензуванню. Пізніше, у 2010 – 2012 роках, ліцензування землевпорядних організацій трансформувалось у систему сертифікації інженерів-землевпорядників. На даний час сертифікованих інженерів землевпорядників налічується 5028 осіб.

0 коммент.:

Дописати коментар