Ніщо не оберігає життя на нашій планеті так дбайливо, як ліси. А коли сьогодні через глобальне потепління екологічна загроза стає все більш відчутною, концентрація парникових газів та інших шкідливих речовин в атмосфері зростає небувалими темпами, а посухи призводять до деградації ґрунтів, усе значимішою стає роль лісів у захисті людства від несприятливих для нього кліматичних змін. Тільки один гектар лісових насаджень виділяє щороку 3-5 тонн кисню, поглинаючи при цьому 4-6 тонн вуглекислого газу. А продуктивність, приміром, тих же соснових деревостанів при фотосинтезі взагалі вдвічі вища. А ще ліси продукують фітонциди, які знищують шкідливі мікроорганізми, регулюють природній баланс у природі, захищають від вітрів наближені до них населені пункти, запобігають ерозії ґрунтів тощо. Вони ж активно працюють на економіку країни та регіонів, даючи сировину багатьом галузям, роботу людям, тепло — оселям.
Лісовий фонд державного підприємства «Лисянське лісове господарство», яке входить до складу Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, становить 15 тисяч гектарів. І ці ліси — особливі. Вони не тільки повністю забезпечують потреби Лисянського району в дров’яній деревині, й частково — в діловій, та головне: ці лісові насадження захищають три чверті території цього краю від розповсюдження ерозійних процесів у ґрунтах. Про роботу лисянських лісівників, їх надзвичайно нелегку працю, проблеми, які їм доводиться вирішувати, — й наша розмова з директором ДП «Лисянське лісове господарство» В’ячеславом Шако.
— В’ячеславе Сергійовичу, в народі кажуть: «Там, де яр стоїть, там земля двигтить» — від зсувів ґрунтів з пагорбів, розмивання їх талими та дощовими водами. А таких глибоких ярів, крутосхилих балок у підніжжя великих пагорбів на Лисянщині надзвичайно багато. Втримують же землю в цих небезпечних місцях від подальшої руйнації ліси, посаджені лисянськими лісівниками.
— Ця робота із заліснення територій, вражених водною ерозією, розпочалася ще в далекі семидесяті роки, коли стало зрозуміло, що без застосування протиерозійних заходів сільгоспвиробництво в цьому краї може стати просто неможливим. Пагорби, на яких розташувалися поля (а узвишшя, до речі, й складають основний рельєф цього регіону) просто сповзуть донизу — в урвища. Будуть втрачені родючі ґрунти, а разом із цим — й економічні, соціальні перспективи району.
Протистояти цьому руйнівному процесу можуть тільки ліси, які своїм корінням утримують землю від осипу, не допускають створення ритвин і вимоїн, перепиняють бурхливі стоки дощової та талої води. Навіть той, хто ніколи не саджав лісові дерева, може уявити, яка це важка, а часом і небезпечна справа — від самого дна й нагору заліснювати глибокі яри та крутосхили. Але рік за роком, гектар за гектаром такі захисні ліси створювалися поколіннями лисянських лісівників. І не тільки в Лисянському, а й у Звенигородському, Корсунь-Шевченківському районах, ландшафт яких також ускладнений ярами та балками і де частково розташований наш лісовий фонд.
Цієї весни ми створили майже 13 гектарів захисних лісових культур, зміцнивши таким чином узвишшя, де проводяться сільгоспроботи, і вклали в ці лісокультурні заходи 280 тисяч гривень. Догляд же за лісовими культурами, в тому числі й захисного призначення, нам обійшовся в більш ніж 800 тисяч гривень. Немалі кошти вкладені й у цьогорічне лісовідновлення на площі понад 52 гектари.
В цілому ж, починаючи з 1970 року, спочатку лісомеліоративною станцією, а потім — лісгоспом створено 8,4 тисячі гектарів захисних лісів. І це вклад лисянських лісівників у економічний розвиток району, його сільськогосподарську галузь, працівники якої можуть тепер ефективно і безпечно діяти на стокоутворюючих схилах пагорбів, завдяки цим лісонасадженням, які утримують ґрунти сільгоспугідь від зсувів і розмивання.
До речі, ні на збільшення площі захисних лісів, ні на ведення лісового господарства в цілому державного фінансування протягом останніх років ми не отримували. Навпаки, самі допомагаємо лісгоспам Півдня та Сходу України, які опинилися в економічній скруті.
— Нещодавно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких Законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» додано поправку, якою оподатковуються всі землі під українськими лісами, в тому числі й захисного призначення. Цікаво: яким чином ліси державної власності потрапили до «фермерського закону»?
— Нам і самим хотілося б це знати. Як і те, чому до розроблення поправки не були залучені фахівці лісової галузі, науковці, провідні експерти, а сама поправка готувалася і приймалася в авральному режимі — якраз перед канікулами народних депутатів.
Цей закон може змінити форму власності лісів — з державної на приватну, загальмувати розвиток галузі, привести лісгоспи, вітчизняні деревообробні й споріднені з ними підприємства до банкрутства.
Вже зараз лісівники сплачують державі 75 відсотків прибуткового податку. Оподаткування ж усіх лісових земель, у тому числі лісозахисних смуг, площ, де тільки-но посаджені сіянці, які виростуть лише через десятиліття і лише тоді дадуть економічний ефект, призведе до повного вимивання обігових коштів з лісгоспів, подорожчання деревини, що негативно позначиться й на вітчизняній деревообробній промисловості, підприємства якої можуть просто зупинитися.
Таким чином буде втрачено й цю галузь, яка лише почала розвиватися. Лісогосподарські ж підприємства, не отримуючи замовлень від переробників, не маючи фінансової підтримки від держави, також припинять свою виробничу діяльність. І вже невдовзі їх місце посяде приватний бізнес, якому не буде діла до розвитку лісів, їх відтворення, що відначально вимагає великих капіталовкладень, але не дає швидкого прибутку. Зате відразу ж розпочнеться вирубка лісових насаджень за принципом: живемо зараз, а після нас хоч трава не рости. Вхід до лісів, як до приватної власності, простим людям, швидше за все, буде заборонено, про випаси худоби, збирання грибів, ягід і мова не йтиме. А якими стануть ціни на дров’яну деревину для населення, соціальних закладів, навіть уявити важко. І якщо сьогодні наш лісгосп повністю забезпечує паливними дровами населення й усі соціальні заклади району за помірними цінами, а ветеранів галузі, інвалідів, воїнів АТО, соціально незахищені категорії громадян — із суттєвою знижкою, то вже зараз можна сказати: приватники на такі поступки не підуть, оскільки їм це буде невигідно.
— Але ж реформи лісовій галузі необхідні.
— Виважені — так. Та якщо вони запроваджуються під чиїсь далекосяжні бізнесові інтереси, то назвати це реформами досить складно. А саме так це сьогодні виглядає. Проектується руйнація галузі державного значення, яка є одним із найбільших платників податків до державного та місцевого бюджетів, виконує важливі соціальні функції, сприяє економічному розвитку регіонів, їх екологічній безпеці.
Ми й раніше платили земельний податок. Але він нараховувався як складова рентної плати за заготовлену деревину в деревостанах, яким понад сорок років, та за другорядні лісові матеріали. Сьогодні ж нас змушують платити за всі землі під лісами. А це для лісогосподарських підприємств — непосильний фінансовий тягар.
— Але ж законом обумовлена й певна «вилка» для нарахування цього податку — від 0 до 5 відсотків від вартості землі. Яким буде його рівень, залежить від рішення органів місцевого самоврядування. Отже, з вашого боку потрібна активна роз’яснювальна робота в цьому напрямку.
— І ми її проводимо. І стикаємося при цьому або з повним нерозумінням ситуації, або ж байдужістю до майбутнього наших лісів, незнанням специфіки лісоведення. Бо коли керівники цих структур обраховують податок на ліси, як на багаторічні насадження, тобто — сади, можна лише руками розвести. Декому ж взагалі байдуже, що буде з лісами при зміні форми власності, вони хочуть отримувати податки за максимальною шкалою сьогодні й зараз. І проблеми державних лісгоспів їх не цікавлять.
Безумовно, не в усіх таке ставлення до ситуації, що склалася, і з багатьма органами самоврядування ми активно співпрацюємо. Але й упередженість до лісівників теж існує. І підігрівається вона певними силами, які прагнуть отримати лісову власність держави в своє розпорядження. Звідси й проплачені акції, публікації в ЗМІ, виступи політиків та неурядових організацій типу: «Лісівники ліс рубають!». А те, що деревина працює на економіку країни, відбувається активне відтворення лісових площ, заліснення ерозійних територій, це «борців» за ліси мало цікавить.
Сьогодні науковці, громадська рада при Держлісагентстві, ВГО «Товариство лісівників України», асоціація «Меблідеревпром», Українська асоціація деревообробного обладнання, Українське товариство мисливців і рибалок звернулися до керівництва держави з пропозицією — відмінити внесені зміни до законодавства, а для виправлення ситуації прийняти необхідні для розвитку лісового господарства законопроекти.
Зберегти ліси в державній власності, як це, до речі, є в більшості провідних країн світу, не дати зруйнувати лісову галузь, захистити лісогосподарські підприємства і колективи — таке сьогодні стоїть завдання. І ми це зробимо — в законодавчому полі, фахово, покладаючись на підтримку суспільства.
— Лисянський лісгосп багато робить для розвитку підпорядкованих йому лісів, технологічного й технічного оснащення господарства.
— Працюємо спільно, з повною віддачею, тому багато що й вдається. Ефективно діють усі наші чотири лісництва — Лисянське, Шевченківське, Яблунівське та Стеблівське, робота яких спрямована на відтворення, розвиток, охорону, захист лісів, раціональне використання лісових ресурсів. Дбаємо про майбутнє лісового фонду, для чого на даний час у своєму розсаднику маємо майже 250 тисяч штук садивного матеріалу. До того ж будуємо новий розсадник площею 1,5 гектара в Шевченківському лісництві, де будуть запроваджені сучасні технології і догляд за рослинами. Всі ліси освітлені, прочищені, проріджені, де потрібно — доповнені, лісові культури — доглянуті.
У наших лісах приємно відпочивати, бо вони упорядковані, обладнані місцями відпочинку. Тільки цього літа ми на березі річки Рось облаштували нову альтанку. І такі рекреаційні пункти, які ми створюємо за власні кошти підприємства, діють у всіх лісництвах. Турбуємося ми й про своїх працівників. У Лисянському лісгоспі встановили нову котельню, переобладнали систему опалення. Сучасний енерноефективний котел запрацював і в Стеблівському лісництві. Сучасну систему опалення встановлено в Шевченківсьому лісництві. Все це — за власні кошти підприємства. На черзі — будівництво системи опалення в Лисянському лісництві. А оскільки в усьому мусить бути лад, то в усіх лісництвах встановили нові паспортні дошки, інформаційні стенди. Окрім того, ми ще й автобусну зупинку навпроти своєї адмінбудівлі реставрували, що змінило зовнішній вигляд під’їзду до головного офісу. Приділяємо увагу й оновленню спецтехніки: придбали новий маніпулятор, готуючись до літа переобладнали ЗІЛ131 у пожежний автомобіль, створили 39 кілометрів протипожежних смуг — додатково до тих 95-ти кілометрів, які вже діяли.
Всього, що зроблено з минулої осені й до сьогодні, не перерахувати. Головне ж — це те, що колектив Лисянського лісгоспу завжди діє разом і на результат. Я щиро вдячний усім працівникам лісгоспу — головному інженеру Ігорю Проценку, головному лісничому Віталію Марусичу, лісничому Сергію Осадчому, майстру з лісозаготівель Максиму Бойку, майстрам лісу Андрію Качуру, Олександру Моренку, Юрію Козаченку та іншим — за єдність у праці і в державницькій позиції. Будемо згуртовані — захистимо і себе, й державні ліси.
Інтерв’ю вела Наталя ВІРГУШ
0 коммент.:
Дописати коментар