Майстри лісу на роботі часу проводять більше, ніж удома

За кілька тижнів для лісівників розпочнеться особлива «гаряча» пора – осіннє садіння лісу. Це, перш за все, час надмірного фізичного навантаження. Із сьомої ранку до вечора вони активно висаджуватимуть новий ліс, щоб не упустити жодного сприятливого дня. Не виняток і працівники Руськополянського лісництва Черкаського лісгоспу. «Якщо погода дозволить, цієї осені плануємо посадити 5 га лісу», – ділиться лісничий Ігор Ткач.
Сосну, дуб та горіх «розводять» у розсаднику

А поки що однорічні та дворічні сіянці сосни звичайної, дуба червоного та звичайного, горіха чорного красуються у розсаднику. Лише сіянців сосни звичайної гектар. На цій площі «помістилося» до 1 млн 200 сіянців. За словами Ігоря Ткача, їх вистачить, щоб забезпечити весь Черкаський лісгосп.

Особливо радують серце лісничого однорічні сіянці сосни з правильно сформованою верхівковою брунькою. З них колись виростуть гарні стрункі дерева.

– Щоб заліснити один гектар, висаджують 6­7 тис. сіянців сосни, – розповідає Ігор Вікторович. – Потім проводять догляди, освітлення – слабші сіянці «прибирають». Навесні сіянці висаджують щойно зійде сніг і земля розмерзнеться настільки, що її вже можна «вкопати». Осінній період садіння сіянців припадає на жовтень. Залежно від погоди процес триває 10­-15 днів.



За словами Ігоря Ткача, саджати сіянці – фізично складна робота, яку зазвичай виконують вручну. Тож цьогоріч застосували механічну посадку лісопосадковою машиною. Вона зарекомендувала себе добре. Хоча одна з причин залучення техніки – брак людей. Бо виїздять на заробітки за кордон.

Але посадити сіянець – лише початок справи.

– Спочатку це будуть культури, які ми доглядатимемо. І лише з часом вони стануть лісом, – розповідає лісничий. – Взагалі ж доглядати за лісом складна та кропітка справа. Тому головне в роботі лісничого любити ліс, жити ним. Якщо ти не любитимеш ліс – і він тобі цим віддячить.

Мільйон дерев власними руками

Майстер лісу Віталій Перевала родом із Руської Поляни і в місцевому лісництві працює вже 15 років. Розповідає, що посадив, мабуть, мільйон дерев. Адже часу в лісі проводить набагато більше, ніж вдома. Щоправда, як і його колеги, які пов’язали своє життя з лісом.

– Ми займаємося не лише садінням лісу, а й охороною від самовільних вирубок, пожеж і шкідників, – розповідає чоловік. – Мені подобається, що ми доглядаємо за лісом і збагачуємо його. Подобається спостерігати, як зростає те, що ми посадили.

Віталій Іванович розповідає, що родина до його роботи ставиться терпляче. І взагалі у лісівників дружини – «у курсі справ», бо проходять своєрідну «школу»: і саджати допомагають, і невеличкі пожежі тушити. Тому й не розпитують «чому ти в тому лісі пропадаєш».

Всихання лісу – проблема загальноукраїнського масштабу

Останнім часом в українському суспільстві заговорили про проблему масового всихання лісу. Вона стосується, перш за все, центральної частини краї­ни. Сьогодні дерево стоїть зелене, а завтра – вже жовте. За словами Ігоря Ткача, причин цього декілька: зокрема, зміна клімату й розмноження шкідників (один із поширених видів – верхівковий короїд), а також ураження сосни омелою австрійською.

– Раніше її вважали напівпаразитом і уражені дерева не видаляли. Це стало фатальною помилкою, – констатує лісничий. – Як показав час, омела висмоктує з дерева всі соки і воно гине.

Боротись із усиханням лісу можна лише за допомогою санітарних рубок та насадження сіянців.

– Торік через всихання лісу ми провели 360 га вибіркових санітарних рубок та 13 га суцільних санітарних, – називає цифри фахівець. – Зрозуміло, що ці площі потім заліснюємо. Щоправда, інколи потрібно, щоб ділянка вистояла деякий час. Наприклад, якщо вона заражена хрущем. У такому разі потрібно провести хімічну обробку, а потім переорати ділянку.

Гасити пожежі допомагають «модуль» та «шишига»

Але знищують ліс не лише шкідники. Докладають рук і люди. Літо 2018 року, хоча й спекотливе, для Руськополянського лісництва в плані пожеж видалося досить спокійним – їх було лише чотири. Причина кожної з них – «людський» фактор.

– Дві з них – через «забуті» багаття, а дві – більше схожі на підпали, – пригадує він. – Взагалі ж «пожежний час пік» припадає на проміжок часу з одинадцятої вечора до першої ночі. Погуляли люди, наче й багаття залили – пісочком закидали. Але не повністю. А вітерець робить свою справу.



Тому майстри лісу цілодобово відповідно до графіка чергують біля монітору. У лісництві є відеоспостереження. Камера встановлена на найвищій точці у місцині, тому «бачить» не лише 4950 га загальної площі лісництва, а й все село.

– Припускаю, що завдяки відеоспостереженню у нас останнім часом не було масштабних пожеж, – говорить лісничий Ігор Ткач. – Адже камера фіксує найнезначніший димок, що з’являється на території. Тож бригада має змогу оперативно виїхати на місце події.

Мають у Руськополянському лісництві і власну техніку, щоб дістатись на пожежу та гасити її. Це – автомобіль ГАЗ 66 (по народному «шишига» – авт.) та «модуль», перероблений з автомобіля УАЗ. Старенький «модуль» обладнали своїми силами. Він має ємність, у якій поміщається куб води, та помпу.

– Якщо пожежа незначна – виїздимо «модулем». Він більш маневровий, – розповідає лісничий. – Якщо «модуль» не справляється, беремо «шишигу». У нього прохідність підвищеного класу. Переобладнали бочку на 2,8 куба води з 1,3. Це дає можливість зекономити кількість ходок і паливо. Автомобіль також обладнаний помпою, яка може працювати окремо від нього. Помпа подає більшу кількість води. При цьому розхід палива менший.



Євген Балюра працює в лісництві пожводієм п’ятий сезон. Розповідає, що робота позмінна: два дні через два.

– Задоволений, бо працюю поряд із домом. При цьому це не лише робота, а й можливість допомогти, робити реально корисне для суспільства. Я з технікою на «ти», бо маю спеціальність «обслуговування вантажної техніки», – ділиться хлопець. – Якщо щось не розумію, то знаходжу інших фахівців, консультуюсь. Щодня автомобіль проходить обслуговування: перевіряю рівень води, чи заправлене паливо у самому автомобілі і в мотопомпі.

На пожежі Євгену доводилось виїжджати і за кермом ГАЗ 66, і «модулем». Каже, що пожежа – це завжди страшно. Особливо, коли горить сосновий ліс.

Джерело: “Сільські обрії”

Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства

24.09.2018