На знімку: голова Кіровоградської районної організації УТМР Сергій Лукін (у центрі) з єгерями обходу № 1 Олександром Іщенком та Володимиром Горбаньом в угіддях біля с. Осикувате.
Фото Петра МЕЛЬНИКА.
Хто природі сторож?
Тим часом в Українському товаристві мисливців та рибалок (УТМР) ставляться з відповідальністю і до вудки, і до рушниці. І до вітчизняного законодавства, котре регулює діяльність товариства. А той, хто думає, що УТМР нічого не вирішує та не має впливу на «погоду» в лісі і «політику» на ставках, мусить замислитися над альтернативним запитанням: а хто у нас взагалі вирішує питання охорони і збереження природи? У сусідній Білорусі є лісова поліція, в Європі та у США — лісова охорона, ефективна природозахисна прокуратура, є «зелені». А також існує традиція не вбивати більше, ніж можеш з’їсти. Натомість у нас є завжди голодний до розваг, нікому не підконтрольний нувориш зі знайомствами в прокуратурі і місцевій адміністрації, джипом, який літає полями і чавить зайців, як мух, необмеженою кількістю набоїв для дорогого «Ремінгтона», оптичним прицілом і тепловізором. Разом із «чорними лісорубами», які заради наживи не замислюючись винищать український ліс до пустелі, вони ще ті «патріоти». А якщо визнати, що їм нікого і нічого протиставити — помахайте дубам, соснам, акаціям, а принагідно і оленям із куріпками ручкою.
У Кіровоградському районі на Кіровоградщині нещодавно відбулися вибори, на яких делегати від первинних організацій УТМР обрали нового керівника районної президії — Сергія Лукіна
Постріляти є де. Але головне — охороняти
«Площа мисливських угідь у Кіровоградському районі становить 109 тисяч гектарів, — окреслює Сергій Лукін «територію інтересів» районної організації. — З них орних земель — 87 тисяч гектарів. Луки займають дві тисячі гектарів. Ліси і водойми майже стільки ж. Ще майже п’ятнадцять тисяч гектарів — під балками».
І всі ці угіддя в тому чи іншому сенсі потрібно охороняти. Принаймні — забезпечити контроль та нагляд.
«На жаль, ми не маємо таких коштів, щоб закупити засоби відеофіксації та організувати цілодобовий моніторинг таких великих угідь. Онлайн-спостереження дало би нам об’єктивну картину щодо міграції дичини, посилило б охоронні заходи. Адже єгер не завжди може перебувати в угіддях», — продовжує голова організації.
До речі, матеріальне забезпечення єгерської служби є першочерговим завданням УТМР. І не лише в Кіровоградському районі. Жива картинка лісу (відеоспостереження) — це далеко не все, чого потребує організація. По правді, цих обладнаних гаджетами вишок, фотопасток в українських мисливських господарствах поки що небагато. А от транспорт, бензин, набої єгерям необхідні вкрай. У Кіровоградській організації працює вісім єгерів і кожному, як мінімум, треба видати на місяць пачку набоїв, пального — щонайменше 20 літрів (хоч його навряд чи вистачить, бо крім охорони ще потрібно проконтролювати, приміром, процес полювання на сіру куріпку та фазана, яке має відбуватися лише в присутності єгеря, організувати інші біотехнічні заходи).
Нехай би жив фазан!
Поки спілкуємося, до кабінету Сергія Лукіна заходить мисливець із Первозванівки. Він хоче придбати одноразовий дозвіл на качине полювання. Каже: «Хочу заплатити, щоб усе було по-людському!»
На цих простих моральних засадах (щоб — по-людському), в принципі, і тримається УТМР зі своїм скромним бюджетом. Членські внески мисливця цього року становлять 420 грн, рибалки сплачують ще менше. При цьому охочих рибалити та полювати з офіційною ліцензією і під контролем УТМР стає дедалі менше. В Кіровоградському районі їх півтори тисячі. Тенденція така само, як і по Україні загалом: у 2000 році зареєстрованих мисливців було півмільйона, нині — 153 тисячі, рибалок із посвідченнями на всі водойми нараховується аж... 23 тисячі. І при цьому УТМР намагається виконувати важливі суспільні завдання.
«В обов’язки наших первинних організацій входить облаштування спеціальних майданчиків для підгодівлі та відпочинку дичини, — розповідає Сергій Лукін. — Приміром, маємо на сьогодні 150 годівниць для фазанів, куріпок, копитних тварин, понад 200 солонців для козуль, кабанів та зайців. Ще є підгодівельні майданчики, «галечники» з попелом, відсівом.
Також маємо делеговане державою право складати протоколи на браконьєрів. Проводимо спільні з поліцією, працівниками лісгоспів, представниками місцевих адміністрацій рейди, щоб виявляти незаконних лісорубів...»
Напевне, найбільший після «хлопця з сокирою» шкідник для флори і фауни — палій. Причин, чому в Україні горять і ліс, і поле — аж небу жарко, багато. Одна з них — фермери, які спалюють стерню нібито економлячи кошти на обробітку поля, дачники та селяни, які випалюють у городах, на узбіччях полів бур’ян — щоб краще росло різнотрав’я на випасі чи щоб підвищити врожайність культур. І ніхто не чує спеціалістів, які доводять, що після цих «татарських набігів» росте ще стійкіший, ще більший бур’ян. Ще одна причина підпалів — браконьєрські «штучки»: підпалюють лісосмуги, щоб потім прийти з пилкою — мовляв, ні на що, крім дров, ці зіпсовані вогнем дерева більше не годяться...
«Дуже шкодять своїми підпалами фермери, адже вогонь з полів перекидається на довкілля, — скаржиться керівник мисливців та рибалок. — Приміром, цього року біля Покровки та Аджамки вогнем знищено очерет, а в ньому — і годівниці, і все живе. Уявіть собі: все довкола палає, а фазанка в цей час висиджує пташенят. Думаєте, вона кидає кладку і рятується? Ні, горить разом зі своїм ненародженим потомством. Крім молодняка птиці страждає все довкілля. Не факт, що живність, навіть якщо не загине, наступного року повернеться на це місце... Але є й інші, наприклад — голови фермерських господарств Володимир Островий та Віктор Яцканич, які завжди готові допомогти в боротьбі за збереження довкілля.
Працівники єгерської служби, до речі, мають право стягувати чималі штрафи з так званих любителів природи. Приміром, за впольованого незаконно лося (минулого року в лісах України поголів’я не перевищувало 1100 голів) — 80 тис. грн, за кабана — 40 тис. грн, за козулю — 32 тис. грн; за куріпку чи фазана — 2 тис. грн, за розорення або знищення їхніх гнізд — у п’ять разів дорожче. Навіть лисиця, убита без дозволу, полегшить гаманець браконьєра на 1500 грн...
Проте місцевим жителям варто співпрацювати з єгерською службою. Адже питань, які допомагають вирішити представники УТМР, багато. Від боротьби з хижаками (що поширюють той само сказ) та браконьєрами, які нищать усе живе довкола себе, — до збереження природи загалом, часткою якої ми, поки що, є.
Фото Петра МЕЛЬНИКА.
Хто природі сторож?
Тим часом в Українському товаристві мисливців та рибалок (УТМР) ставляться з відповідальністю і до вудки, і до рушниці. І до вітчизняного законодавства, котре регулює діяльність товариства. А той, хто думає, що УТМР нічого не вирішує та не має впливу на «погоду» в лісі і «політику» на ставках, мусить замислитися над альтернативним запитанням: а хто у нас взагалі вирішує питання охорони і збереження природи? У сусідній Білорусі є лісова поліція, в Європі та у США — лісова охорона, ефективна природозахисна прокуратура, є «зелені». А також існує традиція не вбивати більше, ніж можеш з’їсти. Натомість у нас є завжди голодний до розваг, нікому не підконтрольний нувориш зі знайомствами в прокуратурі і місцевій адміністрації, джипом, який літає полями і чавить зайців, як мух, необмеженою кількістю набоїв для дорогого «Ремінгтона», оптичним прицілом і тепловізором. Разом із «чорними лісорубами», які заради наживи не замислюючись винищать український ліс до пустелі, вони ще ті «патріоти». А якщо визнати, що їм нікого і нічого протиставити — помахайте дубам, соснам, акаціям, а принагідно і оленям із куріпками ручкою.
У Кіровоградському районі на Кіровоградщині нещодавно відбулися вибори, на яких делегати від первинних організацій УТМР обрали нового керівника районної президії — Сергія Лукіна
Постріляти є де. Але головне — охороняти
«Площа мисливських угідь у Кіровоградському районі становить 109 тисяч гектарів, — окреслює Сергій Лукін «територію інтересів» районної організації. — З них орних земель — 87 тисяч гектарів. Луки займають дві тисячі гектарів. Ліси і водойми майже стільки ж. Ще майже п’ятнадцять тисяч гектарів — під балками».
І всі ці угіддя в тому чи іншому сенсі потрібно охороняти. Принаймні — забезпечити контроль та нагляд.
«На жаль, ми не маємо таких коштів, щоб закупити засоби відеофіксації та організувати цілодобовий моніторинг таких великих угідь. Онлайн-спостереження дало би нам об’єктивну картину щодо міграції дичини, посилило б охоронні заходи. Адже єгер не завжди може перебувати в угіддях», — продовжує голова організації.
До речі, матеріальне забезпечення єгерської служби є першочерговим завданням УТМР. І не лише в Кіровоградському районі. Жива картинка лісу (відеоспостереження) — це далеко не все, чого потребує організація. По правді, цих обладнаних гаджетами вишок, фотопасток в українських мисливських господарствах поки що небагато. А от транспорт, бензин, набої єгерям необхідні вкрай. У Кіровоградській організації працює вісім єгерів і кожному, як мінімум, треба видати на місяць пачку набоїв, пального — щонайменше 20 літрів (хоч його навряд чи вистачить, бо крім охорони ще потрібно проконтролювати, приміром, процес полювання на сіру куріпку та фазана, яке має відбуватися лише в присутності єгеря, організувати інші біотехнічні заходи).
Нехай би жив фазан!
Поки спілкуємося, до кабінету Сергія Лукіна заходить мисливець із Первозванівки. Він хоче придбати одноразовий дозвіл на качине полювання. Каже: «Хочу заплатити, щоб усе було по-людському!»
На цих простих моральних засадах (щоб — по-людському), в принципі, і тримається УТМР зі своїм скромним бюджетом. Членські внески мисливця цього року становлять 420 грн, рибалки сплачують ще менше. При цьому охочих рибалити та полювати з офіційною ліцензією і під контролем УТМР стає дедалі менше. В Кіровоградському районі їх півтори тисячі. Тенденція така само, як і по Україні загалом: у 2000 році зареєстрованих мисливців було півмільйона, нині — 153 тисячі, рибалок із посвідченнями на всі водойми нараховується аж... 23 тисячі. І при цьому УТМР намагається виконувати важливі суспільні завдання.
«В обов’язки наших первинних організацій входить облаштування спеціальних майданчиків для підгодівлі та відпочинку дичини, — розповідає Сергій Лукін. — Приміром, маємо на сьогодні 150 годівниць для фазанів, куріпок, копитних тварин, понад 200 солонців для козуль, кабанів та зайців. Ще є підгодівельні майданчики, «галечники» з попелом, відсівом.
Також маємо делеговане державою право складати протоколи на браконьєрів. Проводимо спільні з поліцією, працівниками лісгоспів, представниками місцевих адміністрацій рейди, щоб виявляти незаконних лісорубів...»
Напевне, найбільший після «хлопця з сокирою» шкідник для флори і фауни — палій. Причин, чому в Україні горять і ліс, і поле — аж небу жарко, багато. Одна з них — фермери, які спалюють стерню нібито економлячи кошти на обробітку поля, дачники та селяни, які випалюють у городах, на узбіччях полів бур’ян — щоб краще росло різнотрав’я на випасі чи щоб підвищити врожайність культур. І ніхто не чує спеціалістів, які доводять, що після цих «татарських набігів» росте ще стійкіший, ще більший бур’ян. Ще одна причина підпалів — браконьєрські «штучки»: підпалюють лісосмуги, щоб потім прийти з пилкою — мовляв, ні на що, крім дров, ці зіпсовані вогнем дерева більше не годяться...
«Дуже шкодять своїми підпалами фермери, адже вогонь з полів перекидається на довкілля, — скаржиться керівник мисливців та рибалок. — Приміром, цього року біля Покровки та Аджамки вогнем знищено очерет, а в ньому — і годівниці, і все живе. Уявіть собі: все довкола палає, а фазанка в цей час висиджує пташенят. Думаєте, вона кидає кладку і рятується? Ні, горить разом зі своїм ненародженим потомством. Крім молодняка птиці страждає все довкілля. Не факт, що живність, навіть якщо не загине, наступного року повернеться на це місце... Але є й інші, наприклад — голови фермерських господарств Володимир Островий та Віктор Яцканич, які завжди готові допомогти в боротьбі за збереження довкілля.
Працівники єгерської служби, до речі, мають право стягувати чималі штрафи з так званих любителів природи. Приміром, за впольованого незаконно лося (минулого року в лісах України поголів’я не перевищувало 1100 голів) — 80 тис. грн, за кабана — 40 тис. грн, за козулю — 32 тис. грн; за куріпку чи фазана — 2 тис. грн, за розорення або знищення їхніх гнізд — у п’ять разів дорожче. Навіть лисиця, убита без дозволу, полегшить гаманець браконьєра на 1500 грн...
Проте місцевим жителям варто співпрацювати з єгерською службою. Адже питань, які допомагають вирішити представники УТМР, багато. Від боротьби з хижаками (що поширюють той само сказ) та браконьєрами, які нищать усе живе довкола себе, — до збереження природи загалом, часткою якої ми, поки що, є.
0 коммент.:
Дописати коментар