27 лютого 2019

Господиня нижнього складу Рафаліського лісгоспу Ніна Юсько розповіла про свою нежіночу професію


У Рафалівського лісгоспу немає простої роботи. Можливо, хтось навіть скаже, що і жіночої роботи тут немає. Але все ж таки на держпідприємстві працює три жінки. І займають вони дуже відповідальні посади.

До 8 березня і початку весни Володимирець.Сity разом із Рафалівським лісгоспом підготував серію публікацій про жінок, які працюють на підприємстві. Та про те, яку важливу роль вони відіграють у колективі.

Перша наша розповідь — про Ніну Юсько. «Сильна жінка» – кажуть її колеги. Вона входить у профком лісгоспу. Піклується за своїх підлеглих.

16 листопада цього року у неї буде маленький ювілей — 25 років, як працює в лісовому господарстві. Всі директори лісгоспу хвалять Ніну Юсько, бо в неї завжди порядок. Тож не чекаючи на листопад, 8 Березня вона знову пригорне свої улюблені білі ромашки. Від рідних та друзів.

Аж не віриться, що тут керує жінка
Коли під’їжджаєш до території Рафалівського держлісгоспу, увагу обов’язково приверне велетенський кран, а під ним складені одна на одну сотню дерев’яних колод. Робітники за допомогою цього велетня сортують зрубані дерева. З ранку до вечора тут кипить робота. Бувало, що цей нижній склад працював у дві і в три зміни.

Саме тут керує 54-річна Ніна Юсько. Аж не віриться, що таке масштабне виробництво лежить на плечах цієї тендітної пані.

Вона дуже зайнята. Її робочий стіл в прямому значенні слова завалений документацією: в лісове господарство прийшла сертифікація.

Щоб розповісти про суть своєї роботи, Ніна Юсько веде нас до складу колод. Із собою бере «жовту стрельбу» – автоматичний магазин для кріплення бірок, і молоток.

«З такими інструментами як походиш день, то вечором руки вгору не піднімеш», – подумала я.

І, наче вловивши мої думки, спеціаліст лісгоспу запевнила: «Все нормально, руки звикли».

Лекція про нагляд і контроль, який рятує ліси
І продовжила: «Записуйте, що таке сертифікація, і що ми з нею робимо». І показала на інструменти.

– Лісова сертифікація включає дві складові, – як на уроці толкувала нам фахівець. – Перша, це – сертифікація системи ведення лісового господарства, а друга – сертифікація ланцюга постачання продукції. Під час першої відбувається оцінка відповідності лісового господарства певним стандартам. Друга — торкається налагодження системи відстеження руху деревини та іншої продукції з сертифікованих лісових господарств до споживача. Через усі ці етапи трансформації сировини в готову продукцію, призначену для використання кінцевим споживачем, йде нагляд і контроль. На будь-якому етапі, можна поцікавитися, де росло дерево, в якому регіоні, коли спилено, коли відправлено на переробку і тому подібне.

Таким чином, якщо перша складова безпосередньо стосується самого лісгоспу, то друга – деревообробних і лісоторгівельних підприємств, яким ми відвантажуємо і реалізуємо цю сертифіковану деревину. Яку потім вони використовують.

«Зелений» ринок лісопродукції — це те, чого добилися еко-активісти
— Раніше можна було відправляти цю продукцію за кордон і ми це теж колись практикували. А тепер, згідно відомого закону, відпускаємо лише своїм місцевих деревопереробникам. Їх небагато, всього – два.


Ніна Степанівна хвацько «зарядила» логотип – спецштамп і поставила на одну, на другу, на третю колоди. За цим заняттям сфотографувала її Володимирець.Сity
Далі вона провела екскурс в історію лісової сертифікації, яка виникла на початку 1990–х років. Каже, що це почали робити після того, як громадськість в розвинутих країнах обурилася безконтрольним знищенням лісу. Числені акції протесту змусили лісопромисловців сідати за стіл переговорів із неурядовими екологічними організаціями. Разом виробили правила бережливого ставлення до лісу. Це дало поштовх до створення «зеленого» ринку лісопродукції.

Вдома — дружина, мама, бабуся
Той логотип, що поставила Ніна Юсько на кругляк, засвідчує, що деревина точно походить з Рафалівського господарства, яке є дійсно лісгоспом, а не перекупником. Сьогодні у неї працює до трьох десятків робітників. То ж замовлення буде виконано в строк.

Робочий день надзвичайно напружений. Йде сертифікація відповідно до європейських норм. Робота комп’ютеризавана, але все одно доводиться дублювати документи на паперових носіях. Бо ж йдеться про великі гроші. Загубив накладну – і шукай десятки тисяч гривень. Тому пані Ніна відповідальна не лише за те, щоб скласти кругляк, але й впорядкувати усю документацію.

Після роботи Ніна Степанівна повертається додому і з порогу стає дружиною, мамою і бабусею. Вона радіє кожному успіху сина Олександра та невістки Наталії, доньки Тетяни і зятя Юрія. Рада за трійко внученят, що подарували їм діти. І ніколи не виносить біль зі свого дому. Колись чоловіка по роботі послали в Чорнобиль. Молодий був. А зараз її Володимир прикутий до ліжка.

Ще одна біда підкосила його: пожежа в домі. Ніна Юсько вкладає усі свої сили, щоб хоч трохи повернути чоловіку здоров’я, вселити надію на краще, розвеселити.

Ніна Юсько вважає себе щасливою людиною, адже вона вміє любити — родину, людей, свою роботу. Лісгосп на якому працює. І каже, що пишається тим, що на своїй посаді вона сприяє збереженню поліських лісів і боротьби з неконтрольованою вирубкою зелених велетнів.


0 коммент.:

Дописати коментар