Стенограма наради за участю Президента України Віктора Ющенка від 24 лютого 2006 року

Р.Ткач. Доброго дня, доброго здоров’я. Шановний пане Президенте, шановні присутні! Я радий вітати вас всіх на нашій Прикарпатській землі, краї гуцулів, бойків, покутян, краю, де завжди любили, люблять свободу і завжди готові відстояти свою землю. Я радий вас вітати.

(Оплески в залі).

Образно кажучи, ми живемо в лісі тут, ми живемо з лісу, і тому все, що пов’язано з лісом, для нас є дуже важливим, і дуже часто просто життєво необхідно.

Ви знаєте, в цій залі вже багато ми говорили про проблеми, що пов’язані із лісокористуванням, але вперше ми говоримо про проблеми розвитку лісівництва в Карпатах, в такому поважному товаристві.

Тому я думаю, що після сьогоднішньої нашої розмови все те, що є добре започатковане у лісоведенні, у лісокористуванні, обов’язково дістане новий імпульс і буде продовжуватись. Всі ті помилки, які були, і ще, на превеликий жаль, є, будуть виправлені. І ми просто зробимо так, щоб цей ліс тут, на Прикарпатті, в Закарпатті, в Чернівцях, у Львівській області залишився нашим дітям і нащадкам.

Я зараз запрошую до слова Голову Державного комітету лісового господарства України Червоного Віктора Олександровича. Прошу.

(Оплески в залі).

В.Ющенко. Шановні друзі! Я перед тим, як Віктор Олександрович візьме довге слово, я хотів би усіх вас просити про одне: у нас є можливість півтори-дві години провести разом. Я би дуже просив, щоб це був час, який проведений дуже раціонально, щоб ми спустились на праведну землю, подивились на те, що робиться по тій темі, яку ми сьогодні будемо обговорювати.

Для того, щоби, знаєте, можливо, реалістично до цього підійти, я би, знаєте, зібрання хотів би почати з того, щоб будь-хто, хто-небудь в залі, прошу, хто гордиться сьогодні політикою, яка проводиться в галузі лісового господарства, якщо є така персона, я прошу підняти руку. Лісу рук немає.

Повторюю. Якщо в цьому залі є людина, яка гордиться нинішньою політикою ведення лісового господарства, культури лісу, прошу підняти руки.

(Оплески в залі).

Я мушу сказати, що у вас висока самооцінка. Але по правді, я відверто скажу: на серці якийсь щем, якщо ми говоримо про політику лісового господарства. Щось робиться серйозно не так. І коли ви до будь-якого вуйця підійдете і запитаєте, чи він щасливий від того, що робить влада у цьому секторі, я думаю, ми отримаємо дуже багато проклять.

Але в цьому залі сидять ті люди, які представляють, власне, лісокористувачів, люди, які відповідають за охорону лісу, люди, які представляють науку по лісу. Стоїть загальне для всіх питання. В мундирах, в досить нормальному рівні забезпечення знаходять люди, які представляють державну владу. Чому наша політика залишається такою неефективною, слабкою? Повірте, немає що сказати вам своїм внукам за політику чи 2003, чи 2002, чи 2005 років! Немає!

І тому моє завдання зараз не просто там пошук винних. Очевидна річ, що це системна проблема, системна. От не працює система. А якщо не працює система, вона говорить про те, що десь є проблеми структурного характеру. Правила гри, які сьогодні працюють, не мають того, що нас виводить гарантовано на успіх. Ми ведемо діяльність в муках. Вона серйозно пробуксовує. І тому я би дуже хотів, щоб з цієї зали вийшли із 3-4 аркушами паперу, де дійсно була б дорожня карта. То що нам робить? Що нам робить в галузі політики лісового господарства? Адже люди, які найкраще бачать, що треба робити, сидять в цьому залі.

То я прошу, щоб без такого рішення ми цей зал не покидали. Прошу.

В.Червоний. Шановний Вікторе Андрійовичу, шановні члени президії та учасники наради! За всі роки незалежності вперше Президент України проводить нараду з питань лісового господарства, що зобов’язує лісовиків до більш плідної і результативної роботи на благо нашої країни і народу. За що ми вам щиро вдячні, Вікторе Андрійовичу.

Приведу коротку характеристику стану лісів держави.

Незважаючи на малу лісистість (всього 15,7%), Україна належить до великих лісових держав Європи, займаючи восьме місце по площі лісів та шосте місце по запасах деревини в них.

Сьогодні загальний запас деревини в лісах України складає понад 1,7 млрд.м3. На слайді показано поступове зростання запасу за останні 40 років. Ці цифри говорять про величезний економічний і екологічний потенціал українських лісів.

Наші ліси не виснажені. За середніми запасами на 1 га Україна посідає чільне місце в ряду лісових держав. Сьогодні в лісах Держкомлісгоспу запас на 1 га складає близько 230 м3. І за цим показником ми є шості в Європі. Для прикладу скажу, що в Польщі цей показник 221, в Білорусі – 155, Швеції – 110.

На жаль, в цілому по Україні цей показник нижчий і складає 186 м3 за рахунок лісів інших лісокористувачів, і в першу чергу, лісів реформованих сільгосппідприємств, зріджених вибірковими рубками. При всіх недоліках, які має Держкомлісгосп по веденню лісового господарства, при порівнянні середніх запасів деревини стиглих і перестиглих насаджень у підприємств агрополітики вони у два рази нижчі. Звичайно, таке становище дальше бути не може. Необхідно приймати необхідне рішення на державному рівні.

Сьогодні можна говорити про здобутки галузі, але ми знаємо, що проблем ще більше. І ми на них зосереджуємо увагу. В той же час відзначу, що незважаючи на скрутні часи становлення незалежної України, не завжди вдалі реформи, лісівникам вдалося зберегти трудові колективи і галузь в цілому. Ми практично не втратили ні одного робочого місця, і галузь як була стотисячним колективом, так і є сьогодні. Хоча реформування деревообробної галузі, її приватизація і подальший розвал, особливо в Карпатському регіоні, де лісова і деревообробна галузі були поєднані в єдиному комплексі, боляче вдарило по лісовому господарству, яке в цьому регіоні втратило все: основні фонди, які були задіяні в лісогосподарському виробництві і на лісозаготівлях, всю лісову інфраструктуру, розвалились десятитисячні колективи, було втрачено до 120 тисяч робочих місць. Цим скористались ділки від лісу, і до державних ресурсів були допущені комерційні структури, так як новостворені лісгоспи не змогли освоїти лісосічний фонд, бо залишились практично без основних фондів.

Про який порядок в лісі можна було говорити, коли в ньому одночасно господарювали сотні не завжди чистих на руку підприємців. Держава недоотримала десятки, якщо не сотні, мільйонів гривень. За даними Рахункової палати втрата державою коштів тільки за 2001-2002 роки внаслідок виділення лісосічного фонду приватним лісозаготівельникам, які не несуть витрат на вирощування і охорону лісів, склали 70 млн.грн. В той час підприємствами Держкомлісгоспу Карпатського регіону заготовлялось тільки 30% деревини.

Такий стан справ викликав абсолютно зрозумілу негативну реакцію суспільства. До лісової галузі була втрачена довіра і повага, до її працівників, які виконують нелегку і важливу роботу. Цей негатив поширився на всю Україну, незалежно від того, що в інших регіонах ситуація була значно кращою. Сьогодні це є найбільшою проблемою лісової галузі. Повернення довіри до своєї роботи, поваги громадян – це одні з головних стратегічних завдань лісівників. А для цього потрібно довго і наполегливо працювати.

Хочу зазначити, що за останній рік ситуація кардинально змінилася. Лісівникам було практично повернено право використати результати своєї праці на благо держави і суспільства.

На жаль, сьогодні роботу лісівника галузі в цілому пов’язують з вирубкою лісу. А це, в першу чергу, щоденна важка праця по його вирощуванню: від збирання насіння, посіву розсадників, на яких вирощується біля 400 млн. штук саджанців, посадки лісу, догляду за ним протягом багатьох років. І тільки тоді збір урожаю, власне, сама рубка стиглого лісу.

Період найтриваліший з усіх відомих виробництв – 60, 100 і більше років.

Ми користуємось працею своїх попередників, а наші нащадки скористаються нашою працею.

Тому сьогодні лісівники ставлять перед собою велике завдання, на думку декого, нереальне: довести лісистість держави до 20 відсотків, для чого посадити 2-2,5 млн. га нових лісів. Я скажу, що це абсолютно реально. Сьогодні в державі за оцінкою Академії аграрних наук буде вивільнено з сільськогосподарського використання 8-10 млн. га малопродуктивних земель. Більшість з них, звичайно, розпайовані і знаходяться у приватній власності. Але я думаю, що ще є великі площі в землях запасу.

В минулому році і зараз нами проведена велика робота щодо прийняття земель під заліснення. На сьогодні прийнято більше 200 тис. га. За цей період при особистих зустрічах, при поїздці по Україні з губернаторами практично в кожному регіоні відпрацьований механізм передачі земель під заліснення, виділення коштів на ці цілі. І повинен відмітити абсолютну підтримку більшості голів державних адміністрацій щодо цієї роботи.

Це практично в кожній області, особливо на півдні, на сході виділяються кошти для створення нових лісів з місцевих бюджетів. Вперше за останні 15-20 років з держбюджету на поточний рік передбачено значне збільшення видатків на ці цілі. І виділено 25 млн.грн., за що ми щиро вдячні керівництву держави.

(Оплески в залі).

Звичайно, це тільки одна десята від реальної потреби. Але ми надіємося, що з кожним роком ця сума буде збільшуватися. І ми зможемо довести посадку лісу до 100 тис. га і більше на рік. Підкреслюю, нових лісів, при стабільному забезпеченні лісовідтворенням на вирубках. А в історії лісового господарства були і кращі часи.

Як видно на слайді, особливо активно створювались ліси в 50-70 роки минулого століття. Піковим був 1952 рік, коли лісівниками України було створено 268 тис. га нових лісів.

Використовуючи досвід попередників, лише за останні 55 років на ярах, пісках і пустирях вирощено понад 11,3 млн. га протиерозійних насаджень, з яких 150 тис. га вздовж берегів малих річок і водоймищ. На полях колишніх колгоспів та радгоспів створено 440 тис. пилозахисних лісових смуг.

На жаль, ви сьогодні дізнаєтесь, яка доля цих лісових смуг, особливо, на півдні України, в степовій частині Криму, Херсонській та інших областях.

На виконання великомасштабних робіт в Україні за державні кошти було створено 32 лісомеліоративні станції, 69 лісозахисних станцій, 2685 розсадників, декілька степових лісгоспів і десятки степових лісництв. Як показав час, ці витрати виправдані.

За останні десятиріччя різко скоротились обсяги створення захисних насаджень через обмежене фінансування і не передачу земель. Як результат, щорічно в державі площа деградованих земель збільшується на 80 тис.га, втрати грунту сягнули 600 млн.тонн.

По різних наукових даних збитки від цього значно перевищують, в десятки, сотні разів витрати, які були виділені на створення захисних насаджень.

Тепер стосовно реформ. Ми вивчили досвід досить багатьох країн, зокрема, Польщі, Литви. Декілька років в країні працюють експерти зі Швеції, Австрії, Чехії та Швейцарії, які за кошти своїх країн допомагають в розробці концепцій розвитку лісового господарства, національної лісової політики, використання новітніх технологій у сфері інвентаризації лісів, моніторингу лісових екосистем, впровадження геоінформаційних технологій.

В останній рік така робота значна активізувалася. Держкомлісгоспом розроблена узгоджена з міністерствами і відомствами концепція реформування та розвитку лісового господарства в Україні, яка знаходиться на доопрацюванні в Уряді. Я сподіваюсь, буде прийнята в березні місяці.

Проект концепції передбачає збільшення площі лісів держави, збереження біологічного різноманіття та невиснажливого лісокористування, формування прозорого ринку деревини, реалізація на конкурентних засадах через аукціони і торги, створення умов до залучення на тендерних умовах підприємств малого бізнесу до виконання лісових операцій, стимулювання створення робочих місць, забезпечення сталого розвитку і ефективного управління лісовим господарством.

Зупинюсь на формуванні прозорого ринку деревини і на послугах.

Вперше в історії лісового господарства на виставці “Лісагромаш” у 2005 році була представлена експозиція Держкомлісгоспу “Лісові ресурси 2006 року”, на якій деревообробники мали змогу познайомитись з асортиментом продукції, що буде заготовлюватись і реалізовуватись в 2006 році в кожному лісгоспі. З метою посилення захисту внутрішнього ринку і вдосконалення регулювання економічними методами експорту необробленої деревини, на виконання Вашого доручення, Вікторе Андрійовичу, від 6 серпня Держкомітетом розроблено механізм продажу необробленої деревини, узгоджено у Мінюсті, в Мінприроді, Мінекономіки, Мінагрополітики, Держпідприємництві, який дає змогу прозоро за допомогою аукціонів забезпечувати зростаючі потреби в деревині вітчизняних деревообробних підприємств.

Передбачається також можливість укладання з деревообробними підприємствами контрактів на довгострокові… на довгі терміни, якщо такі підприємства переробляють 100 тис.м3 деревини і більше. Гарантії стабільних поставок по цих угодах сприятимуть залученню інвестицій в деревообробну промисловість. Також з метою пошуку спільних напрямків роботи з вітчизняними деревообробними підприємствами, з ініціативи Держкомлісгоспу в 2005 році відбулись круглі столи та виробничі наради з переробниками, на яких були схвалені рішення, викладені в згаданому наказі.

Перші торги пройшли в листопаді-грудні минулого року, з продажу ресурсів деревини –першого кварталу 2006 року. Цими днями проходять аукціони з продажу деревини на другий квартал 2006 року. Ще не все гладко. Ще є супротив окремих структур, які не бажають прозорості ринку. Але механізм запущено, зворотної дороги немає.

Хочу сказати, що до аукціонів допускаються виключно підприємства чи резиденти України, які займаються переробкою деревини. Це розглядається комісіями, створеними обласними державними адміністраціями, із залученням податкових та інших контролюючих органів.

Тепер щодо залучення підприємств малого бізнесу до виконання робіт в лісі. А це не тільки лісозаготівлі. Сьогодні ми вже маємо досвід виконання практично всіх операцій в лісовому господарстві такими структурами. В Карпатському регіоні представники бізнесу допускаються до лісозаготівлі на тендерних умовах. Залучення до роботи в лісі підприємців дозволить вивільнити працівників лісової охорони від виробничих операцій і займатися виключно контролем за виконанням цих робіт і роботами тільки лісогосподарського спрямування.

Окремо хочу зупинитись на переробці деревини. До 2005 року в галузі діяли цехи з переробки низькосортної деревини, яка тоді не мала попиту. Але коли пройшов “обвал” деревообробної галузі, ми втратили практично повністю ринки збуту лісопродукції. Тоді галузь пішла шляхом реконструкції деревообробних цехів і будівництво нових з сучасними технологічними лініями, закупленими за кордоном, щоб мати змогу переробити власну сировину і забезпечити потреби внутрішнього ринку в продукції переробки. І сьогодні галузь має потужне деревообробне виробництво. Ми вимушені були експортувати лісопродукцію, яка не знаходила попиту на внутрішньому ринку, в першу чергу, це баланси, низькосортна технологічна сировина. Але про експорт я зупинюся нижче. А зараз продовжу про переробку.

Час не стоїть на місці. Сьогодні в Україні бурхливо розвивається деревообробна галузь. Наше обладнання, якому 7-10 років, уже знову необхідно оновлювати або створювати умови для залучення інвестицій в переробку.

Я думаю, було б неправильно відривати знову кошти від лісового господарства і вкладати їх в деревообробне обладнання. Нам є, куди вкладати. Це природозберігаючі технології рубок, особливе значення такої техніки в Карпатах. Це нова техніка в лісонасіннєвій, розсадницькій та лісокультурній справах. Тому потрібно йти шляхом залучення інвестицій в глибоку переробку, поступове відокремлення її від лісового господарства.

Але щоб не повторити помилок невдалого реформування лісокомбінатів всередині 90-х років, ми повністю повинні врахувати всі соціальні питання, в першу чергу, через збереження робочих місць. Це болючий і тривалий період, період становлення переробної галузі, але не такої, яка зараз поширена в Карпатах і на Поліссі. Зараз працюють тисячі маленьких примітивних пилорам по дворах напівлегально, на деревині не завжди законного походження. Потім продукція переробки скуповується спритними бізнесменами і, в основному, експортується у вигляді необрізного пиломатеріалу.

Сьогодні багато можна почути звинувачень на адресу лісівників щодо збільшення обсягів експорту. Це так. Але давайте проаналізуємо цей процес за останні 5 років.

Якщо порівняти експорт необробленої деревини у 2000 році до 2004 року, то підприємства Держкомлісгоспу збільшили свою частку в експорті на 21%. Рівномірно і в першу чергу в Карпатах за цей період пройшло збільшення освоєння лісосічного фонду власне нашими підприємствами, в той час фізичні особи, комерційні структури на таку ж кількість, на тих же 20% зменшили долю експорту.

Але суть цього питання полягає не в тому, хто скільки експортує, а в тому, хто скільки сплачує податків. Якщо фізична особа платить єдиний податок, то бюджет недоотримує коштів від експорту деревини, що не вигідно для держави, крім того, фізичні особи в багатьох випадках виробляють продукцію, знову ж таки повторю, з деревини сумнівного походження.

Якщо порівняти обсяг реалізації продукції на експорт в 2000-2004 роках по найбільших лісових областях України Житомирській і Закарпатській, то в Житомирській області переважає експорт деревини державними підприємствами, а в Закарпатській – приватним сектором.

Такий аналіз у нас є по всій державі. Ми не можемо сьогодні миритись з тим, що ще сьогодні до 20% лісових ресурсів експортується фізичними особами, і походження цієї деревини, я повторюю, викликає великий сумнів.

Нам треба перекрити цей канал. І сьогодні зроблені в цьому напрямку також кроки. Постановою Уряду введено перед новим роком сертифікат походження лісопродукції на деревину, яка експортується. І тільки за січень місяць, тільки в одній Івано-Франківській області ми відмовили 260 суб’єктам підприємницької діяльності у видачі таких сертифікатів, тому що вони не могли пред’явити документи на походження цієї деревини.

Величезна увага у світі до України, викликана революційними подіями, не залишила осторонь і лісову галузь. Активізувались дії міжнародних експертів. Скажу одне: вони вивчили і характеризують стан лісового господарства як цілком задовільний. В нас є висновки міжнародних експертів зі Світового банку, спеціалісти урядів Австрії, Швеції та інших країн.

Активні кроки зроблені останнім часом щодо регулювання відносин в лісовому господарстві визначені достатньо вдалими і вкрай необхідними. У зв’язку з цим мені була надана можливість виступити на міжнародній конференції міністрів лісового господарства країн Європи і Північної Азії з проблем правозастосування. Це боротьба з незаконними рубками та незаконним оборотом деревини, та управління в лісовому секторі в складі всього 5 країн, серед яких виступали США, Японія, Китай і Туреччина, які були відібрані до виступу по тих кроках, тих заходах, які уряди цих країн спрямовували на вирішення поставлених проблем.

Повірте, це міжнародне визнання зроблених нами кроків. Сьогодні я не згадував серед країн, досвід яких ми вивчали в Туреччині. Міністр лісового господарства цієї країни після міжнародної конференції відвідав Україну.

Площа лісів Туреччини така ж, як і в Україні, 10 млн. га. Ліси практично так, як і у нас, державні. А займає Туреччина шосте місце в Європі. Ми інколи сприймаємо Туреччину, як країну, де тільки море, тепле повітря, де тільки відпочивають наші люди. Але повірте, це також лісова держава.

Після його виступів перед працівниками лісового господарства, перед викладачами і студентами лісогосподарського факультету національного аграрного університету ми були вражені кроками, зробленими Туреччиною щодо створення нових лісів та їх планами на майбутнє.

За минулий рік посадка склала приблизно 150 тис.га. На поточний рік заплановано 250 тис.га з поступовим доведенням площ посадок до 500 тис.га на рік. Але за якої підтримки держави? Вже сьогодні державою виділяється близько 500 млн.доларів лісовій галузі Туреччини.

Хочу сказати, що поряд з групами міжнародних експертів до України потяглися й бізнесмени, особливо з Австрії, Швейцарії, які наполегливо пропонують свої проекти інвестування в розвиток інфраструктури лісової галузі, особливо Карпат. Такі ініціативи, в основному, зводяться до будівництва доріг в горах за умови надання можливості вирубати ліс як плату за цю роботу.

Застерігаю від прийняття поспішних рішень з цього питання. Я думаю, що це перша хвиля і, як правило, це піна. Підуть нормальні пропозиції, які будуть вивчені і Урядом, і адміністраціями, і Державним комітетом. І дійсно підуть інвестиції у лісову галузь Карпатського краю.

Повинен сказати: нам є чим пишатися. Карпати – чи не єдине місце в Європі, де збережені і є найбільші площі природних пралісів, лісів, де не було господарського втручання людини.

Потенціальні запаси і можливості українських лісів великі і, на думку спеціалістів та міжнародних експертів, далеко не використовуються, що підтверджується й цифрами, що наведені на слайдах. Так використання щорічного приросту є в межах 50%. Відповідно вибірка з 1 га – всього 1,6 м3 при прирості 4 м3. А в країнах Європи використання щорічного приросту складає 55-80%, а вибірка з 1 га становить 5-6 м3. На то є свої причини, які несуть на собі відбиток радянських часів, коли дотримувались принципу: навіщо рубати надзвичайно складними для застосування вибірковими рубками насадження на охоронних територіях, коли можна було задовольнити попит на деревину за рахунок російських лісів, і ви знаєте, що в той час, тут багато в залі людей, в Карпати ешелонами йшов російський ліс і перероблявся нашими лісокомбінатами. Тому ми не маємо доріг, в які не вкладала держава кошти, в ліси, тому ми не маємо природозберігаючих технологій, і законодавство маємо таке, яке на одному з найнижчих рівнів, яке при одному з найнижчих рівнів заповідання в країні, а ми маємо сьогодні в країні всього заповідних територій 4,6%, маємо найбільші обмеження щодо лісокористування.

Як видно зі слайду, в Німеччині при заповідності 32,7% території країни, виключно з користування всього 0,8% лісів. В Швейцарії при 28% – 0,6, в Чехії при 16% – 2,7, у Франції при 11% – 0, в той час, як Україна при заповіданні всього 4,6, повторюю, виключила з користування 44,3% всіх лісів. Мається на увазі, заборону головного користування. І сьогодні у зв’язку з цим в наших лісах надзвичайно велика кількість перестійних стиглих насаджень, які нерівномірно використовувались в минулому. Це з одного боку потенціал, а з другого боку – це проблема, на якій я зупинюся трошки нижче.

На сьогодні в нашій державі заповідано біля 17% земель лісового фонду. Загалом заповідано 4,6% території, повторююся, серед яких лісові території займають майже 60%.

В підпорядкуванні Держкомітету близько 3 тисяч об’єктів заповідного фонду на площі понад 1 млн. га. Ми тільки за останні роки створили два національні природні парки, один природний заповідник, десять заказників загальнодержавного значення, надали 1,3 тис. га земель для розширення Дунайського заповідника. Зараз вирішується питання про створення на площі 17 тис. га заказників загальнодержавного значення у Волинській і Рівненській областях, національних природних парків у Миколаївській, Сумській та інших.

Сьогодні більшу увагу потрібно приділяти утриманню і розвитку інфраструктури існуючих заповідних об’єктів, удосконалення нормативно-правової бази, а наукові висновки щодо створення заповідних об’єктів повинні ширше враховувати специфіку лісовирощування та подальші соціально-економічні наслідки.

В лісах державних лісогосподарських підприємств частка лісів першої групи з обмеженим режимом лісокористування за період з 1961 року збільшилась з 34 до 50 відсотків. В цілому по Україні вже майже 44% вкритих лісовою рослинністю земель заборонені для проведення рубок головного користування.

На слайді видно, яка частка лісів і в якому регіоні виключена з експлуатації. І в першу чергу, це Карпати. Так, в Івано-Франківській області виключено з користування більше 50% лісів.

Великою проблемою є самовільні рубки, хоча вони в останні роки мають тенденцію до зменшення, але заспокоюватись рано. Зокрема, у 2005 році їх кількість, обсяги та завдані збитки зменшились в порівнянні з 2004 роком в середньому на 12%.

Ми ведемо жорстку боротьбу серед своїх працівників, які порушували закон. Посадові особи державної лісової охорони через яких або через їх бездіяльність допущені грубі порушення виробничої дисципліни за минулий рік притягувались до кримінальної відповідальності, близько 2,5 тисячі чоловік. Звільнено з роботи близько 400 працівників. Проти 50 працівників порушено кримінальні справи, з них 9 засуджено.

Ми знаємо окремі приклади, коли при…, я не хочу сказати, при мовчазній згоді, а я думаю, при зговорі деякі керівники наших підприємств, а це приклад Закарпатської області, Тячівський район, Брустурянський лісгосп, коли тільки родичі були допущені до розробки лісосік – тесть, брат. І це призвело до того, що підприємство отримувало збитки в роботі, а ці підприємства мали рентабельність по 200-300% приватні. Ми звільнили цього директора, порушили кримінальну справу, а він ще зараз має наглість, вибачте за слово, судитися з головою Держкомлісгоспу, що його незаконно звільнили. І повірте, що такі кроки будуть і в подальшому прийматися. І це не поодинокий приклад щодо керівників наших підприємств.

Неконтрольовані процеси відбуваються в лісах, що належали колись колективним сільськогосподарським підприємствам, особливо тих, що зараховані до земель запасу. А це близько 400 тис.га. Вони на сьогодні є без господаря і без належної охорони.

Ще гірша ситуація з пилозахисними смугами малолісних районів півдня і сходу України. Зупинити ці процеси можливо лише загальними зусиллями місцевих органів влади, правоохоронних органів та лісоохоронних служб.

Вікторе Андрійовичу, в даній ситуації наші умовляння не призведуть до позитивних результатів. Є прохання силою влади закріпити ліси за постійними лісокористувачами, а пилозахисні лісові смуги – за землекористувачами. Тоді можна буде з когось спитати за їх стан і охорону.

Великою проблемою Карпатського регіону є інтенсивне всихання похідних ялинників, яке набуло характеру стихійного лиха.

Головними причинами всихання є зниження природного імунітету та ослаблення насаджень в результаті глобального потепління клімату, техногенного забруднення атмосфери та невідповідної лісогосподарської діяльності в минулому.

Всихання ялинників спостерігається не лише в Україні, але й в цілому в Центральній Європі. За попередніми розрахунками, виходячи з матеріалів досліджень, щорічні втрати від всихання похідних ялинників в Карпатському регіоні складають від 25 до 50 млн.грн. Нами приймаються відповідні заходи. Ми провели колегію.

Я думаю, на цьому ще зупиняться виступаючі. Тому я сказав би, що з пріоритетів ведення лісового господарства завдань і засобів сталого управління лісами основних заходів та їх реалізації по реформуванню та розвитку лісового господарства держави протягом останніх років великою групою вчених, університетів, освіти, Кабінету Міністрів, інститутів, провідних фахівців був розроблений Лісовий кодекс України, який був прийнятий у другому читанні 8 лютого поточного року. Базові положення кодексу – це єдине державне управління в галузі охорони, захисту, раціонального використання і розширеного відтворення лісів, забезпечення рівності права власності на ліси, громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Крім державної власності на ліси, введені норми комунальної і приватної власності, а також виписані положення щодо набуття і припинення таких прав, в першу чергу, мається на увазі, під приватними мається на увазі, в першу чергу, ліси, створені на приватних землях, на землях, які розпайовані і вийшли з сільськогосподарського використання.

Законодавчо врегульовані повноваження всіх гілок влади в сфері лісових відносин. Принципово інший порядок поділу лісів за їх функціональним призначенням з метою планування господарських заходів на засадах сталого розвитку.

Від імені лісівників держави прошу Вас, шановний Вікторе Андрійовичу, ще раз підтримати нашу галузь, підписати новий Лісовий кодекс, щоб вона мала свій закон. Повірте, на думку фахівців, на думку провідних вчених, він сьогодні відповідає абсолютно міжнародним вимогам, і на сьогодні буде відстоювати інтереси держави і суспільства в цілому.

Завершуючи доповідь, хотів би підкреслити, що незважаючи на стабільність у роботі, в лісовій галузі є ще багато невирішених проблем, над якими нам необхідно активно працювати. Ми повинні і зробимо все для того, щоб лісове господарство України вести на засадах сталого розвитку і на європейському рівні.

Шановний Вікторе Андрійовичу! Від усіх лісівників України, від себе особисто сердечно вітаю вас з днем народження.

(Оплески в залі).

Нехай Господь Вам надає сили. Дякую.

В.Ющенко. Спасибі.

Р.Ткач. Дякую вам, Вікторе Олександровичу. Дякую.

Я запрошую до слова голову Львівської обласної державної адміністрації Петра Михайловича Олійника. Прошу, пане Петре.

В.Ющенко. Петре, поки ти будеш йти, я скажу ще одну репліку перед твоїм виступом.

Друзі, що я хочу добитись від нашої наради? Зокрема, від людей, які виключно відповідають за політику лісового господарства?

Почався 2006 рік. От викладені, починаючи від проблем заліснення, закінчуючи проблемами браконьєрства, експорт, організація ринку і так далі, і так далі, дефіцит інвестицій і таке інше… З усім цим можна погодитись, хоча я переконаний, що ми ще не розібрали причинно-наслідковий зв’язок: що від чого, що породжує причину, звідки корінь? Тому що в економіці ніхто ніколи не каже, що грошей не вистачає. В економіці завжди грошей вистачає. Мотивів немає. Тому гроші працюють в одному місці, і не працюють в іншому. І якщо ми захочемо за рахунок державного бюджету все робити, то це політика в нікуди.

У держави, знаєте, є один пріоритет, є одна місія: встановлювати податки і робити принципи, які творять мотивацію. Це привілеї держави. Ходити з пилкою чи з плугом, сіяти щось і так далі – це привілей бізнесу. Це таке правило в усьому світі існує.

Ми з вами зайшли в зону, де держава ще раз хоче доказати, що вона вміє саджати ліс, охороняти ліс, захищати ліс, рубати ліс і мати хороший зиск. Та ніколи цього не буде! Це не в тому плані, що ми там претензії фахово виставляємо, формула неправильна. Вона тупикова від початку.

Так я повертаюся зараз в дискусію до одного. Почався 2006 рік. Абсолютно правильна заява Віктора Олександровича. Нам треба провести реформу. У реформи є початок. От коли ми говоримо “реформа лісового господарства”, всієї економіки лісового господарства, ми повинні чітко розуміти кожен на своєму рівні завдання у системі координат.

Перший квартал. Що ми робимо в рамках реформи? Вам треба привчити людей любити ліс, вам треба дати статус в цьому питанні, вам треба напівкорпуса бути в авангарді цього процесу, тому що якщо ми говоримо про серйозну реформу, ви розумієте, що само відомство її не зробить. Нам потрібні партнери. Найкращий партнер – це громадськість, яка заставить, знаєте, як діда Щукаря діти шилом на піч допомагали вилазити, так і тут, ви будете мати унікального партнера. Але ви всі повинні бути, знаєте, пронизані, у вас повинен бути лейтмотив цієї реформи. І повірте, це дуже, я би сказав, коли ми її глибоко розуміємо на всіх рівнях, пам’ятаєте тактику Жукова, він ніколи не перемагав кількістю гармат на кілометр фронту. Він перемагав виключно за рахунок скупчення на тій лінії фронту, де в нього планувались дії, а на всіх інших частинах він в десятки разів програвав. Приблизна задача й тут стоїть.

Ми говоримо про те, що, як на фронті, дано сектору економіки сконцентрувати, перш за все, профільну, професійну підтримку, щоб тут і люди, які працюють в галузі, які працюють у науці, які працюють у владі, всі мислили про один і той самий план дій і змін, і про один і той самий графік його реалізації, щоб ми його бачили, як дійсно план дій поквартально. Підключили сюди Уряд, різних міністрів, Прем’єр-міністра, Президента, ви повинні, знаєте, заворушити всіх, тоді це буде реформа.

Тому зараз моя задача, знаєте, як пасту з тюбика, видавити, видавити на 2006 рік не тільки комплексне бачення, все-таки, яку реформу ми проводимо, які її ознаки. Тому що хто більш-менш знайомий з наукою ведення цієї економіки в двох третинах приходить опозиція. Ключова проблема реформи – це як у лісника забрати бензопилу.

Але для вас це шок. А логіка заключається якраз в іншому: дайте ліснику право садити ліс, наведіть порядок у господаря, відведіть землі, які ще можна відвести, дайте право за доглядом, дайте право продавати ліс. Чотири золоті функції. Все решта, як з висоти 1300 м той ліс пиляти і вивозити, чи ракетами, чи гелікоптерами… Та це, знаєте, це умови вашого тендеру, який ви організуєте. І у всіх умовах ви виписуєте. Не царське діло то. Ви тільки можете показати, яку вимогу ви ставите, як державний інститут, до того, хто виграє тендер, як йому поводитись в лісі, в який час, яким способом і будь-які інші характеристики. Тоді з тими і з тими йде ціна, а я переконаний, якби ви організували аукціон, власне кажучи, ми говоримо про однорідний товар, ми говоримо про біржовий товар, який продається в секунду по дуже простій технології по всьому світу.

Ми сьогодні працюємо з приватними цінами по рекомендованій ціні. Такого способу немає. Друзі, немає такого способу на ринку. Кожен день попит і пропозиція є інші. У нас повинен бути механізм, який максимально оцінює ваш труд. Дійде до раціональної ціни, ви на дві третини даєте відповідь на інвестиції, на власний розвиток і так далі.

Якщо ми будемо демпінгувати, а демпінгуємо ми від того, що кругом злодії сидять, щоб демпінгувати, а в тому плані, що метод у нас такий. Якщо у нас немає ринкового, вірніше, конкурсного методу розпродажу надбання, яким ми називаємо ліс, у нас ніколи не буде конкурентної ціни. Просто що механізму немає іншого. І от звідси виникає, знаєте, ціла система причинно-наслідкових зв’язків.

Думаю, що наше головне завдання на сьогоднішній нараді, от цю різновекторну проблематику, яка стосується і організації, і структурної політики самого міністерства чи відомства, і питань фіскальних відносин, і питань земельних відносин, і прав власності і так виникає марево, марево проблем, які треба одночасно в контексті реформи розв’язувати.

Так ось, я просто підводжу до того. Якщо ми домовляємось, наприклад, що завданням другого кварталу є те, що ми на всьому рівні проводимо політику, наприклад, відведення земель, на всіх рівнях для розвитку лісового господарства, проведення заліснення і так далі, боротьби з ерозією і так далі, то це повинна стати, знаєте, починаючи від Президента, закінчуючи головою сільської ради, провідна задача в галузі політики лісового господарства. Всі повинні цим жити.

І якщо ми скажемо, що ми будемо відводити землі, коли хто попаде, десять років ми це питання будемо вирішувати. І якщо питання стоїть, хто є власник, вірніше, хто є господар у лісі, і якщо ми його “розмажемо” і будемо роками говорити про те, так Міністерство оборони ліс повинно пиляти чи не повинно? Так давайте один раз скажемо, один раз скажемо, один раз поставимо це питання і пішли далі. Це ж не є проблема з точки зору теорії дискусії, правда? Це є проблема організації.

І потім поглибились, дійшли до питання заповідних і так далі. Все-таки ми задоволені тим станом, який є? Ні, не задоволені.

Яку динаміку ми обираємо? Коли ми повинні досягти середньоєвропейського рівня заповідних земель чи лісових фондів? Поставили і сказали: друзі, за 12 місяців ми повинні зробити два, за 24 – ще чотири державні заповідники, в тому числі із лісовим фондом таким-то. Пішли далі.

В даному випадку я виступаю як бюрократ, тому що у мене немає тої глибини знань, які є у вас. Але я вимагаю просто одне: ви знаєте, як це робити, але скажіть, я готовий записати і вийти на цей спільний з вами план, дорожню карту, що треба робити владі на місці і в центрі для того, щоб рухалось то питання, яке ми сьогодні розглядаємо з вами.

Тому, Вікторе Олександровичу, я повертаюся до нашої попередньої домовленості перед виступом. Все-таки я вимагаю абсолютно чіткої, ясної карти плану дій в контексті реформи лісового господарства.

Якщо ми говоримо про те, що реформа лісового господарства – це план трьох років, давайте ми говоримо з 2006 року. Що цей план включає? Які 25 пунктів абсолютно конкретних, виведених по часу, по рівню відповідних виконавців, що це є за пункти?

Беремо стільки, скільки можемо виконати. Не треба ні пункту зайвого. Тому що кожен невиконаний пункт заставляє опускати руки. Це зневіра в себе. Ми повинні говорити про політику маленьких перемог, маленьких, але перемог. Тому що я думаю, що одна з тем, яка у Віктора Олександровича у виступі звучала, повернути довіру. Це дуже важливо. Адже все, що ми сьогодні вивозимо з лісу, це ми беремо в займи у своїх дітей і внуків. Це не наш ліс.

І тут дуже, знаєте, існує дуже така делікатна грань, де закінчується дискусія економіки, де починається тема довкілля.

Якщо ми беремо тему економіки, знову ж таки, яку структурну економіку ми хочемо бачити? Чи та економіка, яка виводить твердолистові породи за кордон, чи та економіка, яка займається глибокою переробкою. Тому що всі ми розуміємо, як знаєте, в економіці птахівництва кажуть, що яка повинна бути економіка? Економіка, яка забезпечує повне використання всього, що є на птиці, окрім “петушиного пения”. Все решта треба використовувати.

Коли ми говоримо про ліс, логіка та сама. Коли ми говоримо, якщо ми будемо напівфабрикатами торгувати, ми ніколи відповіді на ці запитання не дамо.

Але проблема технології – це не проблема того, що світ з бюджету грошей не дає, тому що ми на ринок переробки не пустили тих, хто зараз може фінансово сформувати сучасну базу переробки і робити переробку в Україні.

У Косівському районі у кожному другому дворі лісопилка стоїть. Значить, при такій формулі у нас ніколи не буде глибокої переробки, і ми будемо гордитись експортом, що експорт нас спасає. Мені це нагадує, знаєте, той анекдот, коли говорять, що оце якби батько не п’янствував і пляшки пусті вдома не залишав, а ми їх не здавали, то не було б за що хліба купити.

Так у нас і з експортом напівфабрикатів. Якби не було цього експорту, ми б взагалі не мали, за що жити. Та неправильно, друзі, неправильно.

Наша політика – вийти на максимально глибоку переробку. Це цікава політика. А тільки через те, що ми експорт перш за все залишили як функцію держави, яка не здатна зробити глибоку переробку, бо це проблема коштів завжди буде, щоб ми не пустили туди конкурентного інвестора, вимогою до якого поставили, що виробляти, до якої глибини і так далі. Ми, власне кажучи, привели себе в тупик. Ми множимо лісопилки, ми творимо феодальну вторинну економіку, і ми не можемо структурно змінити ситуацію в лісовому господарстві, розуміючи, що це не питання одного року, що воно різнопланове. І я тому вже стільки разів повторив, що й сам зрозумів, що ми на 2006 рік повинні мати нехай маленький, але дуже конкретний спільно прийнятий план дій.

Друга позиція або, вірніше, перша позиція – все це контекст реформи лісового господарства, як його зробили естонці, литовці, поляки, як зробила кожна нація. І тоді зразу показники, починаючи по незаконній вирубці і так далі, все падає вниз. Тому що тоді гармонізуються інтереси.

Прошу, Петре, вибач.

П.Олійник. Шановний пане Президенте, шановні учасники наради!

Я, Вікторе Андрійовичу, попробую побудувати свою коротку доповідь на пропозиціях.

Я хочу сказати, що, безумовно, нам потрібне глибинне реформування, але не все так погано в нашому домі, Вікторе Андрійовичу.

В минулому році в Львівській області насаджено лісів в два рази більше, ніж вирубано, і пішло на переробку. І це говорить про те, що перший раз в історії Львівської області був виділений екологічний фонд (я дякую Міністру екології) на нові насадження. І також, що в десять раз збільшився державний фонд.

Тому перший крок, Вікторе Андрійовичу. Перший крок – це глибока інвентаризація земель України. Я видав розпорядження у Львівській області, і ми таку інвентаризацію провели. 12 тис. гектарів сьогодні еродованих земель готові по підвісу насадження передавати. По п’яти вже починається робота. Це ключове питання Програми лісів України до 2015 року. Тому перший крок в нас глибока інвентаризація. Це нам дасть можливість довести залісненість до стандартів, які розроблені нашою наукою, а в Львівській області в нас 28 відсотків, а десь потрібно в районі 30-32 відсотків довести. Перший крок.

Другий крок, шановний пане Президенте, – це формування ринку реалізації даного лісу. Перший раз, так само, як перший раз ми провели інвентаризацію, так само, як перший раз ми заклали кошти в бюджети на заліснення, так само перший раз ми провели аукціон в Львівській області в листопаді-грудні минулого року, і ми розуміємо, що це єдиний шлях формування реальної ринкової ціни. Це, шановний пане Президенте, є третій крок.

Четвертий крок. Стимулювання глибини переробки лісу. Чим він регулюється? Він регулюється виключно інвестиційною привабливістю і митно-тарифною політикою.

Сьогодні навіть Білорусь наклала мито на вивезення кругляка. Тому ми повинні розуміти, що глибина переробки несе не тільки відповідальність перед майбутніми поколіннями, а глибина переробки несе комулятивний ефект, який дозволить створити робочі місця по лісопереробці.

Я наведу, Вікторе Андрійовичу, лише один приклад. З 900 тис.м куб лісу, який вирубаний був у Львівській області, 700 тисяч низькосортного, відходів, як говорять, дрова, які нікому не потрібні, переробляються на нашому підприємстві українсько-швейцарському. Це нова інвестиція “Кроно-Львів”. Цього лісу не вистачає в Львівській області, його починають в інших забирати. Це глибоко є дрова. І ці дрова йдуть на повну глибоку переробку.

Можна назвати ще приклад інших підприємств, як “Киянка-Штайнгофф”. Але дуже цікаве питання. Компанія “СЕРІН” італійська, група компаній, готова саме в короткий період інвестувати до 250 млн. доларів глибинну лісопереробку. Але її не буде, інвестицій, якщо ми не випишемо таку модель, що кругляк не перероблений не буде вигідними відносинами. Митна тарифна політика повинна відповідати уніфіковано глибині переробки. Це наступний крок.

Наступне, шановний пане Президенте. Ми прекрасно розуміємо, є старе прислів’я, що як э дві мами, матері, то дитя є голодне. Тому аналіз показує, що в Львівській області є 17 лісокористувачів, неможливо, навіть над ними вести контроль. Тому повинен бути чи Указ Президента, чи Закон Верховної Ради, чи будь-який інший документ. Я глибоко переконаний, що Львівська обласна рада вкінці-кінців буде йти по тому шляху. Тому ми повинні сконцентрувати всі ліси в органі, який держава визначила, який очолює Віктор Олександрович.

Я думаю, що військові повинні стріляти з автоматів, вчителі – вчити, лікарі – лікувати, а не переробляти ліси. Тому відповідно Указ або інший документ. Це є наступний крок Державної карти.

Наступне, Вікторе Андрійовичу. Структура лісів. Оця “лісовирубкоманія”, яка сьогодні присутня, що дійсно минулий режим витворяв в горах страшне. Вони прийшли до нас, як до людей, які використовували наші ліси в своїх особистих цілях. Але є і реальні речі. Ліси потрібно рубати. Я знаю, що ви дуже любите Тисовець, то якщо станете на горі і побачите: 30-40% зліва ліси всі рижі. Це є смерекові ліси. Вони стихійно, стихійно колись ще при “бабці Австрії”, вони насаджувалися, тому що дуже швидко росли. Тому потрібно терміново… а таких лісів у Львівській області 19 тисяч гектарів або 3 млн.м3. Їх потрібно замінити на ялицево-букові. Тому терміново потрібно розробити програму заміни лісів. Ці ліси практично засохли.

Я впевнений, що по інших областях Карпатського регіону є така ситуація. Якщо ми сьогодні не почнемо цю широкомасштабну кампанію, то ми можемо просто знищити реально не вирубкою, а природа просто знищить лісове господарство.

Наступне. Це повинна бути окрема програма під жорстким контролем. Наступне, це є програма інфраструктури. Згідно з нормальними розрахунками на 10 км повинно бути… на 1000 га землі лісів повинно бути до 10 км доріг. В нас, на превеликий жаль, цього немає. І тому потрібна програма “Лісові дороги”.

Є дві формули: є формула подумати, як за рахунок господарської діяльності, бо ясно, що бюджет цього не видержить, або віддачі в концесію цілих ділянок з виписаними умовами з пріоритетним фінансуванням будівництва доріг. Це також несе кумулятивний ефект, адже ви оголосили 2006 рік “Роком села”, і найбільше, ну, важка ситуація в селах, які знаходяться в горах. Тому це повинен бути наступний крок, мені здається, дорожньої карти.

Наступний крок. Сьогодні у Львівській області є 843 пилорами, про які ви говорили. Тільки за цей рік понад 100 пилорам ми легалізували.

Що відбувається? Безумовно, є і суб’єктивні причини. До суб’єктивних причин можна низькі моральні якості людей, які займаються лісом, віднести, частково корумповані з правоохоронної системи і багато-багато інших можна віднести.

Але також відсутня законодавча база. Практично сьогодні людина, яка охороняє ліс, працівник лісового господарства є незахищений законом. Він не може зупинити на дорозі, він тільки в лісі може якісь і то штрафи мінімальні, а, в основному, в судах лежить роками і не розглядається. Тому законодавче поле повинно бути поміняно. І досить серйозно. Якщо цього не буде, то волі, от сьогодні є воля в адміністрації, в районних адміністраціях, правоохоронної системи, ми робимо легалізацію. Але прослідкувати в цій системі, коли вже навіть легалізована пилорама, чи там дійсно стовідсотково ліс є легальний, чи крадений ліс – дуже важко.

Наступне питання. Це питання рекреаційне, функції лісів. Я переконаний, що терміново потрібно передати від Міністерства оборони Сколівського лісгоспу їхнього, передати практично ліс в Національний парк “Сколівські Бескиди”. Це потрібно зробити.

Наступний крок – це демілітаризація лісового господарства і рекреаційних зон. Я сьогодні не можу стратегічно розвивати гірськолижний туризм, а це є функція, яка також пов’язана з осікою лісу. У мене міліцейські погони сьогодні на Тростяні, військові погони сьогодні в мене на Тисовці, сьогодні гірськолижні курорти мілітаризовані. Це є тромб, це тромбує, не створюються нові робочі місця. Тому люди, які живуть в цих районах, нічого іншого не придумують, як красти і вирубувати ліс. І тому над цим також треба подумати.

І тому є ще одна пропозиція. Ви знаєте, що є податок за користування лісом. Цей податок, на превеликий жаль, несе функцію неефективну. Він дуже централізований. Все йде лише в Київ, а потім з Києва перерозподіляється. Для того, щоб зацікавити, зробити функціональним його, частина цього податку повинна залишатися на територіях для того, щоби робити заліснення. Це дуже важливо.

І на закінчення. В нас була проведена дуже велика колегія в Львівській області. І ця колегія має, Вікторе Андрійовичу, серйозні позитивні наслідки. Я пропоную в цьому році у вересні місяці провести форум лісового господарства, такий, де дуже чітко проробити аналіз і кроки, які потрібно робити по реструктуризації, або по реформуванню лісового господарства. Такий форум пропоную провести у Львові, серпень-вересень місяць, і запросити не тільки вітчизняних науковців, вітчизняний бізнес, а запросити також іноземний бізнес, іноземних науковців.

Дуже дякую за увагу. Я думаю, що ми на вірному шляху, тільки треба рішуче діяти. Дякую.

(Оплески в залі).

Р.Ткач. Я передаю слово для ведення Голові Державного комітету лісового господарства України Червоному Віктору Олександровичу.

В.Червоний. Дякую.

Запрошуємо до слова директора Інституту екології Карпат Національної академії наук України, академіка Голубця Михайла Андрійовича.

М.Голубець. Вельмишановний пане Президенте, шановні учасники наради!

І за фахом, і за віком маю бажання у виступі охопити низку питань, а часу мало. Тому він прозвучить у вигляді окремих тез.

Понад півстоліття пропрацював у галузях лісознавства, екології та охорони природи, тому маю підстави й надбання для певних узагальнень.

Перше. Лісівнича галузь одна з найорганізованіших і найстабільніших у незалежній Україні за весь час її існування. Окрім фахової відданості, захопленості лісовою красою і потужністю лісових екосистем, цьому, безумовно, зобов’язує лісівнича форма й ті погони, які лежать на плечах лісівників, і які бачимо тут перед собою.

Друге. Ліси в Україні відіграють велику захисну, кліматорегуляційну й середовищетвірну роль. За умов низької лісистості, їх збереження, примноження та охорона має бути одним з пріоритетних державних завдань. Було чимало зазіхань на лісогосподарську галузь. Але, певно, менше на неї, а, головним чином, на лісові ресурси. Ще з перших років незалежності її намагалися підпорядкувати сільському господарству, потім Міністерству промисловості, потім агропромисловому комплексові. І дуже прошу Вас, шановний Вікторе Андрійовичу, взяти під особистий захист цю галузь. Бо ліси в Україні є незамінним екологічним, економічним і соціальним чинником. Вони мусять бути під опікою висококомпетентного й відповідального господаря.

Третє. Верховна Рада України після років праці та дискусій схвалила Лісовий кодекс. Я опрацьовував і доповідав на Верховній Раді Перший лісовий кодекс. Я простудіював усі проекти нового кодексу, працював над удосконаленням тепер прийнятого Кодексу. І стверджую, що він задовільний, і прошу Вас, пане Президенте, скріпити його своїм підписом.

Четверте. Розвивати і бачити в перспективі галузь лісового господарства можна лише на засадах сталого розвитку. Це означає, що перспективу цієї галузі треба розглядати комплексно, в системі, одним словом, в територіальних комплексах, у тісній взаємодії суміжних господарських галузей, передусім, сільськогосподарської, водогосподарської, промислової, добувної, рекреаційної, медичної та інших.

Лісівники давно працюють над питаннями ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку. Але в державі через 14 років після конференції в Ріо-де-Жанейро нема ні Концепції, ні Стратегії, ні Програми сталого розвитку. Втрачений час і великі кошти, а Мінфін, Мінекономіки і Мінприроди до сьогодні ведуть суперечки, хто має ці базові документи розробляти. Як твердить член Римського клубу професор Б.Гаврилишин, за “показником Індексу екологічної сталості країн, Україна займає 137 місце серед 142 проаналізованих країн. Україні реально загрожує – це його цитата – небезпека виникнення на заміну колишній “залізній завісі” новітньої “екологічної засіви”, що відділятиме її від решти Європи. У цьому питанні в Україні потрібні рішучі рятівні кроки.

П’яте. Вкрай незадовільними є стосунки між лісогосподарською, комунальною та сільськогосподарською галузями.

Масиви зелених зон довкола населених пунктів, лісосмуги, лісопарки, бо навіть міські парки перетворені на сміттєзвалища. Питання утилізації сміття є надзвичайно важливою санітарно-гігієнічною і, що найважливіше, енергетичною проблемою. З мільйонів тонн органічних відходів можна одержувати біогаз, тепло, електроенергію та інше, інші вигоди. На жаль, у нас тут поки що цілина.

У сільському господарстві лежать, як уже згадувалось, перелогами, вкритими заростями будяка, осоту, кропиви і свиріпи, сотні тисяч гектарів низькопродуктивних рільних земель. У наших західних сусідів їх активно передають під заліснення. У нас травмують душу безгосподарністю, будяковими пустищами.

На півдні, що згадував вже Віктор Олександрович, полезахисні смуги безвідповідально нищать землевласники. Тут також потрібно невідкладне втручання державної влади.

Шосте. Пильної уваги заслуговує наш мальовничий Карпатський край. Про це вже було сказано, про це скажуть, напевно, й інші співдоповідачі. Я прошу звернути вашу увагу, з мого боку, на найболючіші питання:

По-перше. Цей край з величезними оздоровчими, лікувальними (близько 800 мінеральних джерел), відпочинковими, лісоексплуатаційними ресурсами, чистими водами й повітрям, в цьому мали можливість переконатись, казковими краєвидами. Він має у 10 разів менше доріг на одиницю площі, ніж у наших сусідів. Безумовно, тут дуже слабо розвинена соціальна сфера. Замість мільярдних прибутків лише переконуємо один одного, що треба щось робити. Тут, безумовно, потрібне вагоме втручання із вищого рівня, ніж обласні адміністрації.

Згадувалось про “смерекоманію”. “Смерекоманія” минулих століть і десятиліть стала екологічним лихом. І, справді, пропадають сотні тисяч кубометрів ділової деревини, адже нема доріг, нема механізмів, нема лісозаготівельної техніки. І тут також необхідна істотна державна допомога. На реконструкцію молодняків, на оздоровлення ослаблених угруповань і на заміну зруйнованих хворобами, шкідниками і вітром похідних ялинників, стійкими лісостанами. Тільки за рахунок місцевих ресурсів цього лиха не подолати.

По третє. Постійною загрозою для Карпат є повені. Вікторе Андрійовичу, пригадуєте, вашу дискусію з Прем’єром Угорщини паном Морманом з цього питання в Ужгороді.

Потрібні гідротехнічні споруди, водозатримні водойми, польдерні поля. Укрводпроект розробив відповідні проекти. Реалізовуються вони мізерними темпами. Спохопимося після того, як води знову вийдуть з берегів рік.

По-четверте. На території Українських Карпат (у межах 4-х областей), про це вже йшла мова, працюють сотні приватних пилорам, зареєстрованих і незареєстрованих. І скільки тещ і свекрух самозадоволених керівників є власниками цих підприємств! Переробляють велику кількість краденого лісу. Буяють самовільні рубання, в яких беруть участь навіть школярі. Тисячі актів і позовів подають лісогосподарники до правоохоронних органів і в суди. Завершуються притягненнями до відповідальності лише десятки справ. Під прикриттям, як я собі думаю, кучмівської влади, і знаю це достеменно, і правоохоронців автоколонами вивозили деревину на схід і на південь. Тепер цього не робиться. Але все ж таки немає необхідного захисту галузі в правоохоронних органах і не має відповідної акції на правопорушників в лісі. Я вважаю, що це також свідчить про потребу реформувати судову владу аж до нинішнього рівня.

По-п’яте. В Карпатах майже 25 відсотків колишніх колгоспних лісів, вже згадували також про них, розладнаних, виснажених самовільними рубками, незадовільно відновлюваних. Десятиліттями рекомендуємо і наполягаємо передати їх до складу державних лісів. Проте питання про них до сьогодні не вирішене. А має бути вирішеним.

Не маю сумніву, що українські лісівники досконало знають сучасні лісівничі проблеми, вони глибоко усвідомлюють завдання галузі на близьку й на віддалену перспективу і докладуть зусиль, щоби ця перспектива відповідала потребам нашої оновленої України. Академічна і галузева наука допоможе їм у тому.

А що науковці не роблять голослівних заяв, то, шановний Вікторе Андрійовичу, прошу прийняти мою нову монографію. Дуже дякую.

(Оплески в залі).

В.Червоний. Запрошуємо до слова голову Івано-Франківської обласної державної адміністрації Ткача Романа Володимировича.

Р.Ткач. Шановний пане Президенте, шановні присутні! Я не буду повторювати тих багато речей, які говорив мій колега Петро Михайлович і присутні на теренах Івано-Франківської області. Але хочу декілька моментів штрихами все-таки окреслити.

Перше. Коротка характеристика лісового господарства області для того, щоб розуміти суть проблеми. Ліси Прикарпаття займають 626,0 тис. гектарів, лісистість 41,0 відсоток. Лісовий фонд області закріплений за 30-ма лісокористувачами із шести відомств. Ті проблеми, які є і на Львівщині. Більше чверті, 26 відс. лісів, віднесено до природо-заповідних, а це один з найвищих показників в державі, про це говорили. В цілому 54 відс. лісів відносяться до таких, де заборонені рубки головного користування. Це є проблема і велика проблема, адже частина лісів старіє, втрачає захисні властивості, потребує господарського втручання.

Наступне, запаси деревини в лісах області складають близько 157 млн. м3, а щорічний приріст досягає близько 2,5 млн. м3. В той час, коли загальний обсяг рубок в останні роки не перевищує 800,0 тис. м3, за запасами деревини на душу населення наша область займає одне із перших міст в державі. Питома заготівля деревини є дуже низькою, близько 37 відс., коли в Європі, для порівняння, 70-80 відсотків. Минулого року ми запрошували експертів світового банку. Вони працювали два місяці. І їхній один із висновків, що в нас, в області, не достатньо використовуються деревні ресурси, і ми маємо реальні можливості збільшити обсяги заготівлі деревини.

Проблемні питання, які є в цій галузі. Невдала приватизація, акціонування лісокомбінатів на початку 90-их і разом з іншими чинниками поклала початок занепаду меблевої та деревообробної промисловості регіонів. Практично була знищена повністю вся лісова інфраструктура, дороги, в тому числі вузькоколійні залізниці, підпорні стінки, мости, які формувались впродовж воєнних років. Окрім того, в кінці 90-их років стихійні лиха спричинили руйнування, які не по силі для відновлення всієї мережі силами лісових підприємств. Шкода, але за ці роки майже не виділялися кошти згідно програм на відновлення лісових доріг.

В наших лісах потрібно побудувати по нормативах близько 5 тис. км лісових доріг. Знову таки працюємо з світовим банком. На сьогоднішній день є певні домовленості в цьому питанні. Крім того, з цього приводу ведуться переговори з декількома вітчизняними та іноземними інвесторами.

Наступне проблемне питання. На Україні ніколи не виготовлялась спеціалізована техніка для лісозаготівель в горах. Більшість технічних засобів, які використовуються в лісовому господарстві, вимагає модернізації. Ми порахували, що заміна їх на спеціалізовані вимагає капвкладень у цей сектор близько 80 млн.грн. В той же час імпорт сучасної лісозаготівельної техніки обтяжений значними митними зборами, які сягають 20-40 відсотків. Це також проблема, яку ми не можемо тут вирішити.

Що нами зроблено? З часу приходу до влади одним із питань, наші франківчани знають, була проблема наведення порядку у лісозаготівлі.

По порядку. У 2005 році нами відновлено ліси на площі майже три тисячі гектарів. Сьогодні відрадно сказати, що виготовлення продукції деревини за минулий рік зросло на 32 відсотки. Плитні підприємства області за рахунок значних інвестицій за останні два роки випустили 400,0 тис. м3 плит ДСП та 12,5 млн. кв. волокнистих плит. Це майже половина плитної продукції держави. До речі, по цьому показнику ми вийшли на рівень початку 90-их років.

Однією з проблем було питання так званого розподілу лісосічного фонду.

Перше питання, яке я поставив, що в цьому будинку не будуть ділити лісосічний фонд. І ми вперше в Україні, наша Івано-Франківська область, підійшли до тендерних виділень і прозорих процедур. Ми розробили положення. Працювали десь, до речі, чотири місяці з усіма управліннями. Однією з умов допуску на тендер, суть дуже коротка, постійні лісокористувачі, держлісгоспи продають послуги на тендері. Приватні, ті що хочуть займатися лісозаготівлею, купляють ці послуги. Однією з головних умов було легалізація робочої сили, що нам дало, тільки за цей рік ми легалізували близько 800 робочих місць.

Минулого року, в кінці року, вже проведені тендери, як уже сказано Віктором Олександровичем, на лісозаготівлі, і відкриті торги з продажу лісової продукції, де прийняли участь більше ста суб’єктів господарювання. Закуплено робіт обсягом 200,0 тис. м3 на суму близько 16 млн. грн. І на відкритих аукціонних торгах продано 10,0 тис. м3 деревини на суму близько 3 млн. грн. Це великий плюс, хоча це виокремило певні проблеми, з якими ми маємо працювати. Але я думаю, що повороту до того, що виділення проходило не відкрито, не прозоро в нашій області вже не буде.

Друге питання. Я все-таки хочу подякувати, так як спрацювали правоохоронні органи минулого року. І вже в області нарешті починають припинятися розмови, що крадуть масово ліс. І міліція, і Служба безпеки, і прокуратура в цьому питанні, я не кажу, що на відміну, але нехай на тверду трійку спрацювали, і плюс є.

Наступне питання. Ми впритул підійшли до того, як легалізувати додаткові робочі місця щодо впорядкування збору і переробки грибів, ягід і лікарської сировини. Шкода констатувати, але практично ця галузь на сьогодні іде практично повністю “в тіні”.

Знову ж таки минулого року нами започаткована серйозна робота, і я думаю, що цього року вона завершиться і буде легалізована, і ми будемо чітко знати хто, скільки, де і на яких умовах заготовляє ягоди і гриби, і скільки відповідно ідуть платежів в бюджет.

Ми розуміємо, що ліс (деревину) ми сприймаємо не тільки як ресурс, як економіку, але це в першу чергу рекреація і туризм. Мені відрадно відмітити, що за минулий рік у туристичній галузі наша область входить в п’ятірку кращих в Україні. І нами зроблено дуже багато в цьому плані. І все те, що пов’язано з туризмом, воно, звичайно, ще нове в нашій державі. Там є багато проблем, але ми сьогодні до цього конкретно підходимо. І сьогодні плануємо виділення земель для туристичних можливостей на конкурсних умовах. Сьогодні виходимо на міжнародні фірми, які будуть виготовляти так звані майстер-плани, і ми будемо їх продавати. І буде чітко зрозуміло, хто на яких умовах має в горах землю для витягів, для готелів і для іншої мережі.

Ми сьогодні впритул зайнялися програмою транспортного освоєння гірського регіону. Дякую Міністерству автомобільних доріг. З розумінням підійшло і допомагає нам.

Проблемне питання у цьому ракурсі. Логіка життя і здоровий глузд вимагають оптимізації мережі природно-заповідного фонду. Часто для розвитку сільської громади необхідно вилучити деякі площі, що абсолютно не мають природоохоронного значення. І в цьому напрямі ми працюємо з Міністерством охорони навколишнього середовища. Бо виходить мешканець села і, умовно, ступає вже на землю заповідного фонду, на ту землю. І такі проблеми є в Косівському, Надвірнянському районах у Яремчанській міській раді, де споконвіку ґаздували на цій землі його діди і прадіди, зараз необдумано введено у межі природно-заповідного фонду. Працюємо і думаю, що буквально цього року ми проведемо розмежування цих земель.

І на завершення. За цей рік я побував спеціально в найбільш віддалених лісових куточках нашого регіону: в Собольському лісництві, де добирався вузькоколійкою, яка ще збереглася, близько 40 км, і був в урочищі Буркут, де єдиною дорогою збереглася ще Брусилівська дорога, будівництва 1914 року.

Там унікальні можливості для економіки і для відпочинку. І ми маємо розуміти, і в цьому я, власне, підтримую пана Михайла Голубця, що нам необхідно розробити негайно сталу програму розвитку лісу. Тобто, має бути проведений баланс економіки, екології і всіх соціальних питань. Ми мусимо зрозуміти, що після цього, після нас прийдуть наші діти і внуки, і вони мають тішитися і мають жити з лісу. Дякую.

(Оплески в залі).

В.Червоний. Запрошується до слова завідувач кафедри Прикарпатського університету імені В.Стефаника професор Калуцький Іван Федорович.

І.Калуцький. Вельмишановний пане президенте, вельмишановні присутні!

Значення лісу, як вже прозвучало переді мною, для держави і окремої людини важко переоцінити. Тому і актуальними на сьогоднішній день є питання, проблеми, які виникають у лісовому секторі економіки. Я зупинюся на 4 питаннях, на 4 проблемах, які, я вважаю, треба було б вирішувати, бо вони значно покращили б ведення лісового господарства.

По-перше, дуже добре, що сьогодні Держкомлісгосп сьогодні головним у своїй роботі поставив питання лісовідновлення, заліснення, і тут якраз, мені здається, велике поле діяльності, а, з другої сторони, і багато проблем.

По-перше, хотів би сказати, що створення стійких насаджень, високопродуктивних насаджень потребує відповідної насіннєвої бази. А це якраз є проблемою нашої галузі, тому, що не всі дерева плодоносять кожного року. Ви знаєте, що, наприклад, бук плодоносить дуже рідко і потреба зберігання цього насіння, щоб не втратити цю породу, а ви знаєте, що вона надзвичайно потрібна для наших насаджень, потрібно мати, де зберігати це насіння. І мені здається, що в цьому плані для нас був би цінним досвід поляків, які мають так звані, Банки генів. Там можна зберігати до п’яти-шести років насіння, яке не втрачає свої якості. Для нас це важливо ще тому, що сьогодні, як Віктор Олександрович говорив, значні площі буде потреба засадити новими лісами. Нам це потрібно і тому, що сьогодні багато площ вийдуть після розробки всихаючих ялинників. Все це повинно бути забезпечено, і тому я думаю, що ця проблема надзвичайно актуальна для лісового господарства.

Друга проблема, яку тут же паралельно треба вирішувати, – це проблема, на мою думку, вирощування матеріалу з закритою кореневою системою. Ви знаєте, які бувають у нас стислі терміни посадки лісу. Буває, затримується зима і тоді раптово в короткі терміни треба засадити значні площі. Тільки використовуючи посадматеріал з закритою кореневою системою, можна ці терміни збільшити.

Наступна проблема, яку сьогодні переді мною піднімали виступаючі, – це рекреаційне лісокористування.

Треба сказати, що освоєння рекреаційних властивостей Карпатських лісів, воно вирішить не тільки робочі місця для місцевого населення, яких сьогодні бракує, в тому числі і за рахунок зеленого туризму, і збільшиться достаток цих людей, але перетвориться в основне джерело поповнення як державного, так і обласного, місцевих бюджетів. Тому нам сьогодні якраз у переддень, будемо казати, такого інтенсивного використання рекреаційного потенціалу Карпат потрібно подумати, як цей рекреаційний потенціал рівномірно розподілити по теренах області і не тільки області, а й взагалі Карпатського регіону.

Чому? Тому що ви знаєте, що сьогодні будуються рекреаційні комплекси там, де є дороги. А Роман Володимирович тільки що сказав, що і в Буркуті є прекрасні ландшафти, і в багатьох інших є прекрасні ландшафти, яких можна рідко зустріти в Європі. І я боюся, і ми думаємо, що якщо і дальше ми будемо зосереджувати на тих площадках, які придатні в зв’язку з транспортним забезпеченням для рекреації, ми можемо потім не повернути і втратити, як ми сьогодні, наприклад, маємо на скелях Довбуша: там вже витоптано все. А кругом прекрасні ландшафти.

Що потрібно? Потрібно те, про що говорили, – дороги. Треба створити умови для будівництва доріг.

Наступне. Хочу доповісти, що науковці Прикарпатського національного університету хочуть і можуть бути корисними в цій справі, у справі рекреаційного освоєння Карпат. Вже зараз ми готуємо спеціалістів цієї галузі, зараз ми працюємо зі спеціалістами обласного управління лісового господарства, Ворохтянського, Делятинського, Осмолодського держлісгоспів по покращенню використання лісів для рекреації.

Наступне питання – надзвичайно, мені здається, актуальне, щоби сьогодні розглянути питання Закону про мораторій, Закону про мораторій на рубки в ялицево-букових лісах Карпатського регіону.

На мою думку, автори цього закону не те, що були далекі були від лісу, а вони просто не розуміли, що протягом такого короткого терміну не можна побудувати такої великої кількості доріг в Карпатах. Сьогодні є проблематичним з екологічної точки зору, я хочу сказати, і використання колісних тракторів. А з другої сторони, ми маємо Закон про бюджет. Закон про бюджет зобов’язує наповнювати бюджет, в тому числі, і за лісокористування. З другої сторони, Закон про мораторій забороняє виконувати його. Тому, мені здається, що на окремі статті, особливо на 9 статтю Закону, потрібно було б накласти мораторій хоча би в розумних межах.

Ще одна проблема. Я думаю, всім відомо, яка проблема сьогодні енергетичної залежності нашої держави. Знаю, що над вирішенням цієї проблеми сьогодні працює Президент, працює Уряд України. Але мені здається, це така проблема, яка стосується кожного із нас. Як тільки ми будемо надіятись, що це хтось один вирішить, то, мені здається, довго треба буде чекати. Ми повинні всі підставити свої плечі.

Ви подивіться: сьогодні в багатьох країнах світу для опалення житлових та громадських будинків, інших закладів використовують гранульовані відходи деревообробного виробництва або лісозаготівельного виробництва. І мені здається, що ці котли, які працюють на гранулах в автоматичному режимі, прості в експлуатації з високим коефіцієнтом тепловіддачі і, що важливо, цей вид палива є екологічно чистим. Звичайно, закупити таке імпортне обладнання для виготовлення таких гранул не під силу лісництву чи держлісгоспу. Але, якщо створити відповідні умови централізованого забезпечення таким обладнанням, то завтра на ринок надійде дешеве паливо. І люди будуть відмовлятися від газу, будуть переходити, а це буде вивільнення газу для промисловості. Особливо важливо, на мою думку, це необхідно для опалення житла, дитячих садків, лікарень, там, де не можна ризикувати, буде це тепло чи ні.

На кінець не можу обійти проблему реформування. Я хотів би і дуже радий, що реформа уже йде в лісовому господарстві, але хотів би застерегти від того негативного досвіду, який накоплений в Івано-Франківській області реформуванням лісової галузі.

Ви знаєте, у 1994 році за клопотанням Івано-Франківської обласної ради, Закарпатської, Чернівецької були реформовані лісогосподарські, лісопромислові підприємства. Хто бував на Прикарпатті у містечках, де були лісові підприємства, того не треба було переконувати в ефективності роботи цих підприємств. Тому що там росли будинки культури, житло, дитячі садки, та й розвивалась промисловість. Це реформування скоріше було подібне на знищення. Реформу треба проводити, але треба проводити розумно. Тоді ніхто не послухав спеціалістів галузі. Я думаю, що ця реформа, яка йде, знаю, наскільки детально вона вивчається, наскільки обгрунтовуються ті кроки, думаю, що вона буде не такою.

І на кінець хотів би сказати відносно моральності. Ви знаєте, я знаю багатьох працівників лісового господарства. Мені боляче чути, бо я, в основному, знаю порядних людей. І хочу сказати щодо моральності лісової охорони. Вона така, який сьогодні є соціальний зріз нашого суспільства. Сьогодні в нас злодіїв стільки в лісовому господарстві, абсолютно стільки, скільки їх є чи серед лікарів, вчителів, міліції, прокурорів і таке інше. Це соціальний зріз. Ми боремося з цим. Наша держава повернула на боротьбу з цим злом. Тому, мені здається, багатьом буде “обідно”, якщо ми скажемо, що це аморальна публіка зібралася.

Хочу, закінчуючи, запевнити присутніх, що науковці університету поряд з підготовкою спеціалістів будуть активно допомагати виробничим колективам вирішувати ті завдання, які ставить перед нами Президент України і чекає від нас суспільство. Дякую за увагу.

В.Червоний. Дякуємо, Іване Федоровичу.

Запрошуємо до слова голову Закарпатської облдержадміністрації Олега Олодаровича.

О.Гаваші. Вельмишановний Вікторе Андрійовичу! Шановні учасники наради!

Мене попросили бути максимально лаконічним, тому я постараюся не повторюватися. Багато питань уже піднімали мої колеги.

Я би хотів звернути вашу увагу на те, що лісами в Закарпатті зайнято більше половини території. Його запаси сьогодні складають понад 270 млн. м3. Був період, коли в лісовій і деревообробній галузях працювало майже 60 відсотків населення, зайнятого в промисловості. На сьогоднішній день для кожного четвертого закарпатця, який проживає у горах, це є основний годувальник.

Тому питання розуміння важливості лісів і питання любові закарпатців до лісу не стоїть, вони люблять ліс, але я повинен сказати, що ліс мало любити, ми повинні не тільки його любити, а робити все для того, щоб його зберегти, а для цього ми повинні, в першу чергу, починати по-новому господарювати в цьому лісі.

Тому ті перші кроки, які були зроблені, я вважаю, що дали позитивний результат. Це і питання здійснення міжнародного менеджменту сертифікації лісового господарства, і входження продукції для всіх лісів підприємств системи держлісгоспу. Видано було відповідні документи, прийняті були розпорядження. Я повинен сказати, що в цей період ми пройшли шлях від 8 відсоткового до повного розподілу лісосічного фонду і передачі його постійним лісокористувачам.

Що це означає? Це означає, що почали у лісокористувачів залишатися кошти, які направляються, в першу чергу, на лісогосподарські заходи.

По-друге, впорядковано заготівлю та реалізацію деревини цінних порід, зокрема постійним лісокористувачам запропоновано здійснювати заготівлю ліквідної деревини дуба виключно власними силами, без передачі на підряд. А реалізацію цінних порід – шляхом проведення аукціону. Це дозволило нам, в першу чергу, зменшити експорт дуба, бука до 20 відсотків.

Чи це просто дається? Це не просто дається. Ті підприємства, які працювали на підряді, вимагають і надалі продовжувати ці роботи, не дивлячись на те, що навіть підприємства з іноземними інвестиціями по 10 років були збитковими, мотивують тим, що тоді вони не будуть мати сировини, не будуть мати, на чому працювати. Все не так, ми вже переконалися, досвід є, більше, як півроку, в цьому напрямку проводиться робота. Всі можуть придбати деревину на аукціоні.

І тому я вважаю, що ми і надалі в цьому напрямку повинні продовжувати роботу, а ті заходи, які провелись, дозволили нам за цей період скоротити майже в 20 разів кількість суб’єктів лісозаготівельної діяльності. На 23,4 відсотки за рік скорочено експорт лісоматеріалів, в тому числі кругляка, в той час вартість кожного кубометра зросла на 12,5 відсотка. Тому це робота, яку, я вважаю, і надалі необхідно продовжувати.

Разом з тим, вирішуючи питання в межах області, є такі питання, які ми без підтримки, Вікторе Андрійовичу, вирішити не зможемо. Я повністю підтримую Петра Михайловича. В нас в області та сама біда, яка є і в них. Крім Держкомлісгоспу, в лісах у нас господарюють ще чотири державні структури. Це Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Міносвіти. Їм належить понад 30 відсотків лісового фонду. Про ті заходи, які творяться в лісах, в першу чергу, Мінагрополітики, я не хочу тут розповідати окремо, це є серйозна проблема. Ми не одноразово зверталися у Кабінет Міністрів України з проханням, щоб було прийнято рішення щодо передачі всіх лісів області до сфери обслуговування Держкомлісгоспу. Тим більше, що не зрозуміло, що робить у цих лісах Міністерство оборони і Міністерство освіти.

Тому, Вікторе Андрійовичу, є велике прохання до Вас, щоб Ви посприяли у прийнятті Кабінетом Міністрів такого рішення.

Друге питання. Я розумію, що потрібно роботу виконувати не за державні кошти, в першу чергу, але той період, коли буде проходити реформування. На цей період є прийнята програма “Ліси України на 2005-2015 роки”. Кошти, в першу чергу, повинні йти на лісовідновлення, будівництво лісових доріг, придбання техніки, а ця програма, на жаль, фінансується тільки на 25 відсотків. За той період, коли буде проходити реформування, можливо необхідно фінансувати ту програму у повному об’ємі.

Сьогодні багато говорилось про те, як рубати ліс, хто рубає ліс, хто вивозить ліс. А я думаю, що, окрім деревини, у лісі ще є недеревинні ресурси лісу, на які необхідно звернути особливу увагу. На сьогодні золоті дари закарпатського лісу майже за безцінь вивозяться в Австрію, Німеччину, Італію. Лише торік експорт з нашої області склав понад 2200 тонн. Тому, можливо, як один з варіантів, ввести пільгове кредитування, як це робиться в сільському господарстві.

Хотів би на завершення привернути увагу присутніх ще до одного аспекту використання лісосировинних ресурсів, який сьогодні має надзвичайне значення. Йдеться про відходи деревини, як джерела теплової та електричної енергії. У цьому напрямку ми розпочали серйозну роботу. В області вже діють підприємства, які в такий спосіб уже забезпечують свої енергетичні потреби.

Сьогодні ми налагоджуємо зв’язки з підприємцями Німеччини, Канади по залученню іноземних інвестицій для будівництва цілої мережі енергостворюючих об’єктів. У цьому ми бачимо велику перспективу, оскільки за Канадськими технологіями з одного кілограма відходів деревини виробляють шість кіловат електроенергії. А в нас такої сировини за попередніми підрахунками близько 3 млн.м3.

Друге питання, Михайло Андрійович говорив із турботою про затоплення лісів, яке для Закарпаття є проблемою дуже серйозною. І сьогодні, Вікторе Андрійовичу, хочу подякувати Вам за те, що прийнята програма “Тиса”, і вперше Закарпаття в цьому році отримає 30 млн. на виконання цієї програми. За попередні чотири роки програму профінансовано всього на 13 відсотків.

У нас дуже великий євроенергетичний ресурс України, в основному, це ріки гірські Закарпаття. Ми на днях будемо здавати в експлуатацію лише першу міні-електростанцію на 600кВт. Але ми можемо виробляти в рік близько 5-6 мільярдів кВт електроенергії при споживанні 1,5 мільярда. То закономірно постає питання про включення окремим розділом до державної програми енергозбереження розділу про використання наявних енергетичних ресурсів Карпатського регіону. Без державної підтримки ми реалізувати таку програму не зможемо.

Що стосується всіх тих рекомендацій, які були висловлені, в тому числі, по веденню лісового господарства, ми обов’язково візьмемо їх до уваги і будемо їх впроваджувати у роботу.

В.Червоний. Дякуємо.

(Оплески в залі).

Запрошується до слова директор Українського ордена “Знак Пошани” науково-дослідного інституту лісового господарства, доктор сільськогосподарський наук Ткач Віктор Петрович. І я прошу, шановні колеги, достатньо стисло, ми працюємо вже півтора години, щоб не обмежувати виступаючих. Давайте 3-5 хвилин тільки тезисно і конкретні пропозиції.

В.Ткач. Шановний Президенте, шановні колеги!

Сьогодні зростає роль лісів не тільки нашої держави, але й загалом на планеті. Це зобов’язує нас приймати відповідні рішення стосовно управління лісовим господарством, стосовно тих проблем, які сьогодні постають перед нашою державною.

Слід зазначити, що Україна підписала низку важливих міждержавних угод стосовно лісів, слід в цьому плані відзначити і ті резолюції, які вона підписала на рівні Міністрів європейських країн в Хельсінкі, Страсбурзі, Лісабоні, Відні. Готується черговий самміт Міністрів у Варшаві. Тому ми на порозі великих змін, тих змін, які потрібно сьогодні внести в лісове господарство нашої держави.

Я хотів би в декількох тезах, на деяких позиціях лише загострити вашу увагу.

Перше. Це питання лісистості. Лісівники ставлять важливу перед собою проблему: в найкоротший термін обліснити близько 2,5 млн. гектарів лісів. Але треба мати на увазі, що простим арифметичним зростанням лісистості, ті цілі, які ставляться сьогодні перед нами, вирішити буде дуже складно. Тому що сьогодні ліси повинні не тільки зростати на не угіддях, байраках, балках, але й вирішувати інші функції екологічні, вони повинні мати ще й оптимальну структуру. Повинно бути співвідношення між лісами певного цільового призначення. При такому підході вже сьогодні потрібно внести відповідні зміни до Лісового, Земельного, Водного кодексів, в частині того, які рішення управлінські потрібно приймати. Бажано було б в найкоротший термін утворити на регіональному рівні відповідні державні органи, яким надати державні повноваження. Тому що навіть при умові передачі лісів під заліснення масова вирубка полезахисних, водостокорегулюючих, прибалкових, прияружних лісів призведе до того, що в нас в багатьох регіонах України можуть активізуватися пилові бурі і ми знов ж таки повернемося до 50-х років.

Великі проблеми у нас сьогодні постають і в степовій частині України. Стосовно цієї частини, то ми повинні мати на увазі, що тут радикально потрібно змінити ведення лісового господарства, тому що масивний тип лісорозведення, який домінував до цього часу, як природа нам підказує, що він себе вичерпав.

Для цього, щоб перейти до масивного полезахисного лісорозведення в цій частині так само нам потрібно внести відповідні зміни. Інакше нас буде чекати той момент, той час, що в 10, 15, 20 років найближчих років площа лісів в цій частині України буде всихаюча різко зростати і нас таки знов будуть звинувачувати в тому, що ліси безпідставно зрубуються.

Велика проблема сьогодні перед нами і перед лісівничою наукою постає в тому плані, що нам потрібно перейти на нові природоохоронні, природозберігаючі технології, для того, щоб можна було активно впроваджувати поступові відбіркові системи головних рубок.

Стосовно цього, я хотів би так само зазначити, що ми орієнтуємося сьогодні виключно тільки на машини і механізми, які виробляються в Європі. Така орієнтація, мені здається, вона не має перспектив, ми повинні в себе розвивати в нашій державі вітчизняну машинобудівну техніку, яка буде задовольняти проблеми лісового господарства в тих машинах і механізмах, які сьогодні гостро потрібні для нашої лісової галузі.

Я тільки знаю ініціативу Харківського тракторного заводу в тому плані, щоб сконструювати вперше в Україні новий лісовий трактор.

В нас дуже багато питань постають і по питаннях заповіданнях сьогодні, як говорилось. Стосовно цього питання, я все-таки не витримаюсь і скажу, що збільшення площі заповідних лісів у нас повинно йти тільки за рахунок унікальних і цінних лісових масивів.

Заповідання, абсолютне заповідання внесені також до статусу лісів у ліси штучного створення, призведе не тільки до екологічних ефектів, але й не буде мати економічних ефектів. І загалом це буде мати негативний народногосподарський результат.

У нас великі також проблеми, ми чомусь про це не говоримо, про використання недеревних ресурсів лісу. Світові європейські країни, їх аналіз роботи свідчить про те, що використання недеревних ресурсів лісу в економічному відношенні може давати нашій державі набагато більше прибутків, чим за рахунок деревних ресурсів лісу.

Слід також мати на увазі, що наша країна є лісодефіцитною, і навіть, що ми повернемось до того періоду, коли ми споживали, перероблювали вірніше близько 40 млн. кубометрів деревини, то все одно проблеми і навіть додаткове заліснення земель не дадуть нам можливості повністю свою державу задовольняти в необхідній кількості деревини. Кожен раз потрібно мати на увазі, коли ми говоримо про те, що ми мало рубаємо, то ми будемо мати проблему тому, що будуть накопичуватися стиглий переслін лісу, які будуть втрачати свої колишні функції, і знов ж такі, коли ми будемо говорити про те, що ми багато рубаємо будемо мати інші негативні результати.

Прогнозні моделі, розроблені нашим інститутом, засвідчили, що в найближчі 15-20 років обсяги лісокористувань об’єктивно можуть зрости на рівень 4 млн. кубометрів деревини. Це вже зараз необхідно мати на увазі, коли відновлюється на внутрішньому ринку деревообробна наша галузь і целюлозно-паперова галузь.

Дуже багато питань, які сьогодні постають відносно прийняття управлінських рішень. У Львівській області, як вже зазначалось, тільки 17 основних лісокористувачів, загалом по Україні їх близько 50. При такій великій кількості лісокористувачів державному уповноваженому органу з питань ведення лісового господарства, яким є Державний комітет лісового господарства, важко приймати рішення маючи на увазі, що і відповідного механізму, який би давав можливість в правовому аспекті регулювати ці відносини, на сьогодні ще немає.

Тому загальна політика стосовно цього питання повинна бути однозначною, кількість лісокористувачів в Україні потрібно різко зменшити.

І стосовно питань, пов’язаних з реформуванням. Ми чекаємо Лісового кодексу, переконані, що після прийняття Лісового кодексу і перед лісівничою наукою назріне необхідність у розробці багатьох нормативних документів. Це і правила рубок, пов’язаних з ведення лісового господарства, знов ж такі з орієнтації на європейський досвід, це і правила рубок головного користування, це розробити положення по сертифікації лісів, лісогосподарських операцій, це і новий поділ лісів за їх функціональним призначенням, це і нові положення, які нам необхідно розробити стосовно державних лісів, комунальних лісів, стосовно лісових відносин, це і питання, які пов’язані з оптимізацією структури управління і оптимізацією структури лісогосподарських підприємств.

Попереду у нас непочатий край роботи. Але реформи у нас, в лісовому секторі економіки, розпочалися. І найважливіше зараз, як уже сказав Президент сьогодні, вичленити нам ті найголовніші проблеми, які потрібно нам вирішувати в 2006, 2007 і найближчі роки. Але при цьому треба мати на увазі, що польський досвід реформування показує, що там реформи проходили 15 років, прибалтійський – 12 років. Тому тут потрібно дуже зважено підходити з тим, щоб мати на увазі і соціальні аспекти.

Я ще раз хотів би подякувати за ту можливість виступити на такому великому і дуже поважному зібранні. І переконаний, що лісове господарство України чекає хорошу перспективу, оскільки у нас другого варіанту просто немає. Дуже дякую.

(Оплески в залі).

В.Червоний. Запрошуємо до слова начальника Львівського обласного управління лісового господарства, кандидата економічних наук Дейнеку Анатолія Михайловича.

А.Дейнека. Вельмишановний пане Президенте України! Шановні учасники наради!

Ми, прості лісники, розглядаємо сьогоднішню нараду за участю Президента, як вияв турботи держави про долю лісового господарства. І саме це вселяє в нас віру в те, що Україна буде великою європейською лісовою державою.

Ми, лісівники, розглядаємо ліс, як історичну виняткову суспільно-значиму еколого-економічну категорію.

Тому для нас найважливішим є створення нових лісів, збільшення площі лісового фонду. І якщо говорити про підсумок минулої роботи, то він для нас виражається найголовніше в тому, що в минулому році на Львівщині ми створили понад 3500 га нових лісів. Для досягнення показника оптимальної лісистості в 30% нам треба в найближчі роки посадити 28 тис.га лісів. Я стверджую, що лісівникам Львівщини це під силу. Адже ми щороку вирощуємо понад 24 млн. штук сіянців і саджанців основних лісоутворюючих порід в лісових розсадниках Львівщини. Ми розпочали вирощування садивного матеріалу по сучасних європейських технологіях, зокрема голландській технології “Джіффі”. Ця технологія дозволяє суттєво скоротити витрати на створення нових лісів, а також розширити агротехнічні строки створення посадки лісу.

Відрадно також, що наші фахівці розробили український аналог такої технології і вже в березні місяці біля 2 мільйонів штук таблет по цій технології будуть вироблені у нас на львівських підприємствах. Також наші львівські бізнесмени впровадили на Дрогобицькому автокрановому заводі лісову розробку – це виробництво спеціального лісового плуга для підготовки якраз грунту під посадку нових лісів.

Для створення нових лісів потрібні землі. Наш голова обласної адміністрації П.М.Олійник видав розпорядження про проведення інвентаризації земель. Сьогодні по 5 тисячах гектарів таких ерудованих та виведених із сільгоспобороту земель вже проводиться робота конкретно з кожною сільською радою, і найближчі місяці ми приймемо відповідні рішення, і вже починаючи з цієї весни, будемо їх засаджувати новими лісами.

Професор Калуцький з цієї трибуни говорив про лісове насінництво. І це дійсно так, адже, яке насіння, таке і плем’я. Нам потрібно, щоб кожен гектар лісової площі приносив максимальну продуктивність і у вигляді деревини, і у вигляді екологічних деревних, недеревних соціальних ресурсів. Тому ми зараз працюємо над створенням спеціалізованого підприємства по переробці, зберіганні лісового насіння, плануємо обладнати його сучасним технологічним обладнанням. На превеликий жаль, таке обладнання в нас в Україні поки що не виробляється, ми, очевидно, закупимо його в Швеції, але в зв’язку з цим вважаю за необхідне прийняти державну програму розвитку лісогосподарського, лісонасінневого і технологічного машинобудування, яка б, власне, залучила приватний капітал у цю тематику.

Я думаю, що в цьому якраз є велика перспектива і для інших підприємств, зокрема, машинобудування, зокрема того, яке зараз проводить конверсію. Вважаю, що необхідний і фаховий потенціал в Україні є. А на цьому етапі вважаю, що доцільно запровадити нульову ставку оподаткування імпорту сучасних еколого-безпечних технологій для лісового господарства.

Я вважаю, що при реформуванні лісового господарства ми повинні зробити першочергові кроки щодо екологізації лісокористування. В першу чергу, маю на увазі перехід на вибіркову форму рубань і максимальну відмову від суцільних рубок, які так боляче ранять душу кожного українця, хто бачить площі від вирубок. І суцільні рубання, на мій погляд, повинні проводитися при ліквідації стихійних лих і тоді, коли інші лісогосподарські заходи не можуть привести до швидкого відновлення корінного біологічно-стійкого високопродуктивного деревостану. Тобто, перейти на принцип в лісовому господарстві постійності лісу.

Я вважаю, що сталий розвиток лісової галузі можливий лише на ринкових засадах. Перші кроки ми зробили в минулому році, провівши аукціони і біржові торги на лісопродукцію. Про це говорив П.М.Олійник. Скажу, що ми отримали позитивні результати і вважаємо, що це є єдиний шлях до формування прозорого ринку деревини, формування прозорого ціноутворення.

Декілька слів про оподаткування в лісовому господарстві. За минулий рік ми сплатили до бюджетів всіх рівнів понад 15,4 млн.грн., до пенсійного фонду сплатили 22 млн.грн. Всі підприємства лісового господарства Львівщини (державні підприємства) спрацювали прибутково. Отримано прибутку 1158 тис.грн., але є проблема сплати дивідендів. Після того, як ми сплатили всі податки, нам на розвиток залишилось всього лише 717,0 тис. гривень. Тому прошу Вас, Вікторе Андрійовичу, підтримати нашу ініціативу, щоби дивіденди, які вносять лісогосподарські підприємства, як плата в бюджет, направляти, якраз в розвиток еколого-безпечних технологій ведення лісового господарства і на створення нових лісів.

Нас турбують питання охорони лісів від незаконних рубок. Ми уважно вивчили їх причини, бо не знаючи причин, очевидно, не можна знайти ефективних засобів вирішення цієї проблеми. На наш погляд їх є декілька. Перше, низький життєвий рівень населення лісових районів. Друге, можливість збувати крадену деревину. Третє, неадекватність розміру покарань за лісопорушення завданим лісовому господарству збиткам та неефективність роботи судів по розгляду справ про лісопорушення.

Ну, і, звичайно, це те, що стосується нас – це неефективна робота окремих працівників лісової охорони. І я думаю, що останню проблему ми в силах вирішити разом із Державним комітетом.

Хочу привернути увагу Президента України і присутніх на те, що для ефективної охорони лісів необхідно наділити працівників лісової охорони відповідними повноваженнями. Сьогодні, Вікторе Андрійовичу, лісник не має права ні перевірити документи на перевозку лісопродукції, ні перевірити пилораму, який там ліс знаходиться. Тобто, нам потрібно провести реформу в лісовій охороні. Очевидно, по аналогії, як це є в Польщі, де функціонує лісова сторожа, яка має функції правоохоронних органів. Концептуальні речі щодо повноважень лісової охорони прописані в Лісовому кодексі, який нещодавно проголосований Верховною Радою. Ми, лісівники України, просимо Вас, Вікторе Андрійовичу, скріпити його своїм підписом, щоб він дійсно став для нас лісовою Конституцією і основою для реформування лісового господарства.

Також хочу сказати і ще про один момент. Любов до лісу треба плекати змалку. Ми це розуміємо і тому у цьому році у Львові при обласному управлінні створюємо лісоекологічний центр. Суттєво розширюємо мережу шкільних лісництв в області, також розбудовуємо мережу екологічних стежок в районах області. Це робимо з тим, щоби, починаючи від дитячого садочка, група діточок, могла прийти в цей центр, познайомитися з життям лісу, вивчити його біологію. І я вважаю, якщо ми ці заходи здійснимо, то безумовно, що в майбутньому в нас буде значно менше людей, які будуть іти з сокирою до лісу і незаконно будуть вирубувати ліс.

Також хочу наголосити про те, що ми розпочали діалог із громадськістю щодо проблематики лісового господарства. Утворили громадську колегію і запроваджуємо також публікацію щорічного Лісового бюлетеня, в якому для суспільства покажемо всі цифри, які характеризують діяльність лісового господарства Львівщини. Цей бюлетень буде розміщений на сайті обласного управління лісового господарства. Я вважаю, що сьогоднішня нарада – це лише початок діалогу щодо майбутнього лісового господарства України.

І на завершення щиро дякую Вам, шановний Вікторе Андрійовичу, за турботу щодо долі лісового господарства. І хочу запевнити Вас від імені присутніх тут лісівників, що ми прикладемо всіх зусиль, щоби Україна славилась прекрасними лісами. Дякую.

(Оплески в залі).

В.Червоний. Дякую, Анатолію Михайловичу.

Я прошу всіх виступаючих подати свої виступи і конкретні пропозиції до секретаріату. Заступники тут у першому ряду ведуть протокол зустрічі.

А зараз запрошуємо до слова голову громадської колегії при голові Держкомлісгоспу України, професора Маура Віктора Мельхіоровича.

В.Маур. Вельмишановний Вікторе Андрійовичу! Високоповажна президія! Шановне зібрання!

На початку свого виступу, оскільки я представляю громадську колегію Державного комітету лісового господарства України, хочу подякувати пану Президентові за те, що він на початку свого виступу дав дуже високу оцінку значенню громадськості у тих справах, які стоять сьогодні і перед нашою галуззю. Я вдячний тому, що мені зараз не треба доводити вельмишановному зібранню, про ту надзвичайну роль і актуальність участі громадських інституцій у забезпеченні прозорості і відкритості діяльності центральних органів виконавчої влади на різних етапах господарювання.

Сьогодні я надзвичайно розчулений, оскільки мені випала велика честь на цьому форумі висловити думку громадської колегії стосовно одного з найважливіших питань сьогодення лісового господарства – питання щодо реформування і розвитку, подальшої діяльності, щоб воно відповідало тим світовим вимогам тенденціям новітніх і повністю виконувала ті завдання, які перед лісівниками поставило керівництво держави і наш український народ.

Одразу повинен зазначити, що однією із ознак показників отих позитивних змін, які відбуваються сьогодні у Державному комітеті лісового господарства України є сама діяльність громадської колегії, вірніше не так є робота ще. Я думаю вона повинна бути краща, як казав Віктор Андрійович, і буде. Але є і склад. Я би хотів сказати, сьогодні до складу громадської колегії ввійшли представники різних відомств: науковці, виробничники, профспілки. Найголовніше, що у цих представників є різні, інколи навіть діаметрально-протилежні точки зору на те, що робиться в галузі. Третина представників громадської колегії – це журналісти, представники ЗМІ, які представляють як центральні, так і регіональні видання, і у них є і ті, що неодноразово на шпальтах висловлювали гострі і критичні зауваження на адресу нас, лісівників. До речі, часто ініціатором включення таких представників громадських колегій був сам голова Державного комітету.

Я хочу сказати, що громадська колегія у своїй діяльності дуже часто в останній рік залучала до своєї роботи експертів зарубіжних: Швеції, Польщі, Швейцарії. І, мабуть, цей симбіоз, який мав місце, і громадської колегії, і фахівців, і стало причиною того, що не тільки високу оцінку фахової громадськості, а й загалом широкого громадського загалу стала оцінка розробленого восени минулого року Державним комітетом лісового господарства, я ще раз кажу, за участі широких таких представництв концепції реформування та розвитку лісової галузі.

Я хотів би наголосити тут на одному такому питанні. Практично це перший документ останніх років, який чітко, ясно, однозначно засвідчив про зміну пріоритету у діяльності лісівників. Зміну, на яку вказував сьогодні і раніше Віктор Андрійович, про те, що ми поступово повинні переходити від заготівлі, від вирубання, від переробки деревини, а різко збільшити обсяги і пріоритетність робіт лісовідновлення та лісовідведення. Лісівниками у цій концепції взято на себе дуже великі зобов’язання. Навіть зараз важко прогнозувати. Я вірю, що вони будуть виконані.

Якщо до 2010 року ми зможемо посадити 600-700 тис. гектарів лісу на нових землях і на тих, які були зрубані, то нам не буде соромно перед нашими майбутніми поколіннями.

Значна робота в останній рік Центральним апаратом Державного комітету лісового господарства проводиться, необхідна. І про це тут велася вже розмова: про роботу щодо покращення інформування широких верств населення стосовно тих проблем, які стоять перед лісовою галуззю, і тих шляхів, які можуть привести до їх подолання на місцях. Тут переді мною пан Дейнека казав, що і в Львівській області зроблено такий центр. Таких центрів по Україні дуже багато, які працюють з громадськістю, і найголовніше інформують про те, що робиться лісівниками. До речі, така робота раніше, на жаль, не дуже велась. І тому часто лісівники відчували не заслужені докори з боку як і представників ЗМІ, так і громадян.

Взагалі я би хотів зазначити, що нам треба багато ще чомусь вчитись, і ми на цьому шляху, але робота і громадської колегії, і Державного комітету лісового господарства України стала в останній рік дещо змістовнішою і набула нових рис характерних, про які треба також дещо сказати. Це і ті семінари, які часто проводяться зараз з громадськістю, і та робота, яка була проведена при підготовці і Лісового кодексу. Я теж не хочу повторятись. Сьогодні це вже тут казалось. І інших важливих документів, які регламентують діяльність лісової галузі.

Ну, я би хотів просто привести приклад. Сьогодні вже тут казали. 28 лютого і 1 березня в м. Боярці під Києвом відбудеться великий такий семінар, на який запрошуються як керівники лісових підприємств (головні спеціалісти), так і представники спільних лісництв, широких верств громадськості, зарубіжні спеціалісти. І цей семінар буде присвячений, як покращити чи як краще провести лісокультурну кампанію. Як до її проведення до насаджування лісів залучити якомога ширше коло громадян України, бо це, дійсно, не тільки збільшення площі лісів, але це велика виховна робота, яка виховує наших громадян у тому, у повазі до лісу, у тому, яким він є важливим для нас і для наших майбутніх поколінь. Я, оскільки тут Віктор Андрійович сказав, що не можна багато говорити, я би хотів….

В.Ющенко. Я такого не казав. Я на стороні демократії. Говоріть, будь-ласка. Найголовніше, щоб слухали.

В.Маур. Я чому це так сказав? Я хотів сказати “Віктор Олександрович”, але на думці мені дійсно був наш Президент Віктор Андрійович. Оскільки ми не можемо очікувати отримання всіх коштів з державного бюджету для проведення отаких масштабних робіт. І тут дійсно треба подумати. І громадська колегія зараз теж працює над цим. Ось прикладом цього є залучення коштів від наших бізнесменів на реставрацію культурного центру “Арсенал”. Я думаю, що люди у нас на Україні, які мають кошти, не гірше розуміють, а якщо ні, то ми можемо у цьому допомогти, велике значення лісу. І повірте мені, що я зараз можу назвати приклад. Є такі люди, які вже навіть взяли землю і готові вкласти кошти в заліснення цих земель, аби тільки навчити людей. І вони хочуть залучити до цієї роботи не тільки учнів шкіл, але й тих дітей, які потребують сьогодні опіки більше, ніж ті, котрі мають.

І є такий культурно-просвітницький центр в Києві, який зараз проводить цю роботу, якому допомагає громадська колегія і науковці Національного аграрного університету.

В кінці минулого року Кабінет Міністрів України попросив здійснити громадську експертизу діяльності Комітету лісового господарства України. Така експертиза була здійснена. Саме підведення підсумків тривало декілька годин, і на ньому була присутня вся колегія на чолі з Віктором Олександровичем, заступником. Навіть хтось посміявся, що громадська колегія іде набагато більше, ніж така колегія. Було прийнято рішення і визнано, що центральний орган, власне Державний комітет лісового господарства України., здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, і діяльність його спрямована на забезпечення сталого розвитку лісового господарства шляхом підвищення і так далі. Було прийнято цілий ряд рішень рекомендаційних. Вони тут є. Я не хочу доводити. Вони передані у Кабінет Міністрів.

І на завершення. Дуже багато сьогодні було прекрасних слів сказано і, особливо, про значення сьогоднішнього форуму. Я думаю, що в нас сьогодні такий, ну я не знаю, якийсь відлік або така точка, або я не можу назвати якимось словом “точка істини”, я би сказав, від якого ми повинні зробити відлік свого часу і повинні повністю скористатися тією високою увагою до проблем лісової галузі, до її реформування з боку керівництва держави, особисто Віктора Андрійовича, і зробити все можливе, я до цього закликаю, щоб у найкоротші терміни лісова галузь вийшла на новий якісний рівень. Тут можна багато говорити, і всі, що тут казали, це дійсно так. Щоб нам не було соромно перед тими поколіннями, які прийдуть за нами і запитають, що зробили наші попередники. І користуючись нагодою, я тут, в цій залі, хочу побажати всім тим, хто причетний до цієї благородної справи, побажати успіхів на цьому шляху. Хай вам щастить!

(Оплески в залі).

В.Червоний. Запрошуємо до слова Президента України Віктора Андрійовича Ющенка для підведення підсумків сьогоднішньої наради.

(Оплески в залі).

В.Ющенко. Ви не проти, якщо я буду сидіти за столом, бо у мене тут написано багато.

Я так дивлюся, майже ніхто не записував, тільки я записував.

Голос із залу. (Без мікрофону).

В.Ющенко. Трошки.

Шановні присутні! Перш за все, я вдячний всім, хто сьогодні висловився. На мій погляд, ми провели дуже раціонально час. Ми обговорили одну з наших досить важливих тем, до якої прикута увага не тільки фахова, де я переконаний, і велика громадська думка, особливо на Західній Україні, де висвітлюється не тільки тема, але і тема економіки. Я думаю, що це одна із духовних основ, з якою людина родиться, живе, помирає, і тому переконаний, що абсолютна більшість людей дивиться на ліс не тільки через лезо сокири, а бачать у цьому більш сакральні такі, утаємничені цінності.

І тому я думаю, що люди, які займаються, для яких це є професія, повинні бути надійними, перш за все високими якостями, як професійними, так і моральними.

Я думаю, не ставлячи під сумнів, що безумовно, цій справі левова частина людей – це є сумлінні, це є чесні, але думаю, що можна почати з того, що якщо ми у рядах тих людей, які займаються лісовим господарством, будемо мати людей з подвійними стандартами, з подвійною мораллю, яка дозволяє там тещі, кумам, синам щось мати, трошки, так, для себе, пилораму чи щось інше, то знаєте, з мораллю будуть складні проблеми. Складні. Я переконую вас, нічого це не варто задля майбутнього. Ні вас, ні ваших дітей. Це, знаєте, вже десятки разів перевірено у суспільстві. Це не метод формування майбутнього. І тому я просив би, перш за все, звернути увагу на те, хто працює у цій галузі.

Зараз я не ставлю за мету ці висновки робити через професійні показники, хоча теж можна легко зробити за останні два роки таку оцінку, за два-три роки, чому один і той самий показник в одній території він має потенціал до розвитку, в другій території він завмирає, по площах лісу, по якості лісу, по крадіжках і так далі. Чому? Тому що різні люди, з різним відношенням до роботи.

Надзвичайно важливо, я думаю, встановити у контексті нашої розмови, її фінального документу оту делікатну грань, з речами, які відносяться до здорової соціальної політики, екології і, власне, самої економіки лісового господарства.

Можливо вся складність, можливо вся радість у тому, що цей комплекс питань, які ми сьогодні розглядаємо, він дуже багатовекторний. І для того, щоб дати дійсно професійну відповідь на те, яка доля буде українського лісу, як зробити, щоб він розвивався, не треба цуратися від відповіді на дуже багато, можливо, на перший погляд, другорядних питань. Але без питань, без їх формування, формування відповіді на них, переконаний, ми ніколи не отримаємо ефективної комплексної відповіді.

І тому всі намагання у моїх попередніх репліках були направлені на те, щоб, ну, давайте за лісом побачимо дерева. Давайте трошки розширимо нашу відповідальність, що таке комплексна політика лісового господарства. Отже, я переконаний, що території, де немає ефективно розбудованої інфраструктури, щось буде важко говорити про ефективну економіку галузі. Я не кажу, що це речі тотожні, але в чомусь лінійний зв’язок таки існує.

Ми рік назад тому говорили, шановні колеги, тема інфраструктури – це дуже консолідована тема. Цього хоче громада, цього хоче бізнес. Це, можливо, один із перших іспитів нової влади. Що змінилося за десять чи за дванадцять місяців у питанні, наприклад, стала тема відведення земель під ті чи інші об’єкти простішою? Чи взагалі влада стала в авангарді цього процесу і каже: у нас є там 150 км шляху, який перетинає гірський масив, Карпати наші і так далі. Громада і влада хочуть там бачити стільки-то ресторанів, стільки-то готелів, скільти-то пунктів відпочинку, стільки-то там заправок і так далі. Це громадськість замовляє, друзі, це не хабарями виплачується структура і її логіка, це те, що ми називаємо обласна рада, чи районна рада, бачити для того, щоб приваблювати лісні території, тримати у себе якомога більше чи туриста, чи інтереси власної громади, бачиться логіка розвитку інфраструктури. Вона замовляє цю інфраструктуру, вона є, знаєте, головним мотиватором для того, щоб вона розвивалась.

Я переконаний, що доки влада не побачила комплексну власну відповідь на те, яку інфраструктуру побачить, як публічно розкрити конкурс за кожний клаптик землі, ми не побачимо ключового партнера влади, який в даному випадку є громадськість і бізнес.

Одна маленька реприза. Їдеш з Анкари, вірніше, з аеропорту в Анкару, з лівої і з правої сторони, як правило, пустеля: де кам’яна, там де піщана, і через кожні 100 метрів стоїть табличка: продається, продається, продається. От так влада місцева, перш за все, запрошує бізнес. Бо є категорія людей, які хочуть взагалі ночувати в аеропорту і жити в аеропорту. Тому що найбільше часу вони проводять у повітрі. Комусь ця земля потрібна, комусь за 40 км до аеропорту, але саме головне, що влада готова: слухай, ти тільки заплати, тільки принеси гроші, ми все зробили за тебе.

Я задаю аналогічний приклад, аналогічне запитання, українській стороні: з будь-якого аеропорта приїдьте до центру міста. Табличка хоч одна стоїть? Проїдьте по будь-якій дорозі, пустельній дорозі, у Карпатах, табличка там стоїть що воно продається? Бо нам там треба підняти не тільки площадку для ресторану, нам треба там дати робочі місця. Нам треба туди провести газ, електролінію, нам треба туди… Якщо бізнес не пройде, ні для кого то не буде інтересно. А тестом для того, щоб бізнес пішов – громадські інтереси, “востребований” попит чийсь.

Я переконаний, що маємо унікальний, “не востребований”, колосальний людський попит у всіх сферах. І от, коли ми говоримо про український ліс, про його інфраструктуру, я переконаний, що до якоїсь міри і люди, які займаються цією політикою, повинні сьогодні, ну мені чогось здається, вийти іншими силами, не головуючи.

Знайте, ви відповідаєте за унікальні речі. І вам ще за це платять зарплату. Бо для когось це просто життєвий курорт вважається. Рік цілий працюють, щоб потім на 5 днів вискочити в ліс. Вам ще доплачують за це. І коли ми говоримо про те, що нам треба, дійсно, дуже ефективно використовувати соціальний потенціал, ми повинні вести ефективну соціальну рекламу, ми повинні дійсно, з того питання, яке тут починалося, знаєте, привчіть, хто не привчений, хоча я думаю для України, це не саме складне питання, тих, хто ще не любить ліс, щоб вони його любили. Саме головне, що ви знаєте, щоб ми, починаючи від малого до старого, у лісі побачили партнера свого, а не якесь мертве середовище, з яким можна ламати, поступати як завгодно не дбати про нього і таке інше. Знаєте, у Пауера була така формула, що яка формула твого здоров’я? Яка формула твого довголіття? Так, дуже проста. Здоров’я входить в твоє тіло через твої очі. От що ти бачиш, бачиш смітник, як виїжджаєш із аеропорту в Івано-Франківськ, і кожен день це ти бачиш, я переконаний, що це не та емоція, яка добавляє людині. Переконаний. Виграє той, що бачить гармонію, красу.

Але як зробить з українського лісу цей… дійсно комплексну відповідь. Де тут бачите роль самоуправління? Де тут бачите роль відомства? Де тут роль побачити бізнесу? Тому що в любому будь-якому випадку ми зараз можемо коментувати, що проблеми, які сьогодні є – це відсутність гармонізації ряду ключових інтересів.

І тому ми з державного бюджету, знаєте, виділяємо, я сказав би, останні каплі для того, щоб тут ішов прогрес. Але разом потім себе запитуємо: хіба це мудра політика? Та політика урядовця мудрою є тоді, коли ти твориш мотивацію, хай іде бізнес, хай він платить гроші, він побачить там іншу економіку, рентабельність, але хай платить державі. Держава буде розвивати ті речі, які відносяться виключно до державних функцій.

Я повертаюся, можливо, тільки до деяких тем тільки з відчуттям одним, що якщо ми хочемо вирішити цей масив, а проблем, його треба виносити з відомчих рамок. Про це треба говорити, про це треба писати, про це треба давати реклами, в тому числі соціальні по телебаченню. Не скупіться на ці речі, кошти у вас є. Це ваша політика. Чому, чому її не видно на екрані? Чому немає національної програми? Я переконаний, що для левової частини людей, це дивовижний світ, про який вона б хотіла знати. Але, на жаль, вона мало що дізнається із засобів масової інформації. В тому числі, і відомчих. Хіба в нас немає державного каналу? Хіба по тому державному каналу не можна вести хоча би раз у тиждень там півтори години програму, або один раз на два тижні? А нам треба, ще раз підкреслюю, творити партнерів. Тільки тоді, об’єднавшись, ми можемо тему, яка сьогодні існує в різному вимірі, і в економічному, і в екологічному, і соціальному щодо політики лісу, її можна зрушити.

На мій погляд, я бачив би механіку рішення цієї позиції наступну. Сьогодні ми набрали в рамках виступів, обговорень багато дуже цікавих матеріалів, які вірні абсолютно по постановці, які одні з них зачіпають 2-3 місяці і питання можна вирішити. Інші зачіпають там складніші речі, зміни законодавчої бази і таке інше.

Моя пропозиція буде приблизно така. Якби ми домовилися, що у рамках сьогоднішнього обговорення ми робимо комісію на чолі з Віктором Олександровичем, можна долучити Міністра екології Павла Ігнатенка, ще ряд зацікавлених міністерств, якщо вони існують в цій темі. І загально домовитись, що протягом, наприклад, двох тижнів ми повинні всі речі, які сьогодні говорилися або не говорилися, ті речі, які ініціювалися, сформувати в один план 2006 року, 2006 року або речі, які виходять за межі цього року, як перспективне там планування чи дії.

Я акцент роблю на 2006 році, щоб ми побачили, перш за все, люди, які займаються в цій галузі, науковці, державна влада, альянс інтересів через спільний план. І перебираємо ті питання, про які ми сьогодні говорили. Повірте дуже добре мати ну стратегічне планування, коли я там дивлюсь, що тема заліснення, давайте там здається до 2030 року заліснимо 2,3 млн. гектарів. Чи за 5 років, здається, там 900 чи 600, 600. Але поки ми це не побачимо, що це є завдання другого кварталу цього року скільки там, цей план знаєте буде дуже довго відноситися до фата Моргани.

Я переконаний, що вони є десь, розрахунки ці, але ми домовляємось, що починаючи від обласної адміністрації, самого Комітету, офісу Президента, всі ми займаємося зараз одним. Сказали, що в цьому році ми стільки посадимо, колеги, садимо всі. Через вашу роботу залучаємо до цієї справи, тих, хто може бути залучений. По залу я дивлюся, тут багато людей мого віку, я переконаний, що ваше і моє дитинство проходило, коли ми кожну весну йшли із школи і садили дерева з будь-якого краю села. І зараз заїжджаєш і своїм дітям показуєш: Софійко, то я садив, то я садив, то я. Я не кажу, що це форма вирішення, можливо, це одна із сторінок, можливо це той один унікальний випадок, коли дитині можна на все життя привчити любов до того, що вона садить. А якщо це будуть садити “дяді і тьоті”, які будуть ходити на це по держзамовленню, як на панщину, ефект буде, але не такий.

Нам треба все змотивувати, це є державна політика, яка повинна добре підтримувати і тих людей, для кого посадка нових лісів є професією, добре підтримувати, і тут немає питань. Але поряд з цим вона повинна мотивувати, до цього залучувати ще багато інших людей, багато інших сторонників.

Ми говорили декілька місяців назад про те, що вам не коле в очі, коли ви їдете, я думаю левовою частиною українських доріг, вони чомусь все частіше і частіше нагадують як ми наче їдемо по Арабських Еміратах. В чорноземі, в який “вбий кілок” і там обов’язково проросте дерево, уздовж узбіччя доріг немає жодної деревинки. А там, де мало, в Сумській області, голова обласної держадміністрації Щербань ходив і поспилював, бо сірники треба було робити на тіньовій фабриці. Це послуга влади.

Сьогодні говорилося про лісопарки, про заповідники та навіть про всі міські парки, я розумію, що це навіть можливо не у вашій компетенції питання, хоча я думаю, що воно без вас не відбудеться. Ну, доки нам жити отією історією, коли їдеш з Києва на Вінницю, це Катерина II садила, їдеш на Харківщину – це сталінські посадки. А чого наше покоління цього не може зробити? Ну доки будемо знаходитися в кроні тіні дерев Катерини II? Це, що є, національна філософія, національна політика, вона нас, що не принижує? Хоча відношення ніякого там Катерина не мала туди, але зараз про це дискусій ніхто не веде. Це історія, яка закріплена. Чи ми не можемо, весна приходе, ми не можемо в Івано-Франківську закласти парк? Це є проблема для міста? Саджанців не вистачає? Давайте ми з Сумщини привеземо.

Я переконаний, що тут не питання ресурсів, не питання там саджанців, це питання нашої відданості цій темі, вона знов ж таки, вона різностороння. Можливо, це буде прикладом для того, як потім ліс посадити в тій самій школі.

Щоб уже потім не вертатися до цієї теми, я хотів би трошки виключно поговорити про Карпати. Переконаний в тому, що навколо лісу, навколо населених пунктів екології, ну, власне, кажучи того способу життя, яке тут традиційно існує, велика данина повинна бути віддана якраз традиційним промислам, які були характерні для цього краю. Ми маємо унікальну етнографію, яку, можливо, уже в інших частинах України не знайдеш. Це теж економіка краю, і особливо тих районів і масивів, там, де окрім лісу майже нічого не росте. Мені вдавалося працювати там в одному господарстві, де 230 гектарів сільгоспугідь, дві третини кукурудзою засіяні, які там половину кабани вигризали, кормовим буряком, а все решта на сільгоспугіддя. І економіка трималася на тому, що це, власне кажучи, був центр килимарства, я говорю про село Яворів, різьба по дереву, де просто ти можеш зайти в кожну другу хату, це унікальний талановитий народний умілець. Подивіться зараз, хіба це не наше завдання – оце все відтворити? Це теж тема лісу, це повірте не чиєсь інше питання, це і ваше питання в тому числі.

Я переконаний, що це та Україна, яку захочуть бачити ще десятки, десятки поколінь, і не тільки українці. Знаєте, мене вразило те, коли я там на Різдво зайшов у школу села Яворів, і там дівчатка показували килим, який вони зіткали. Гурток веде жіночка. Що мене більше всього вразило? Викладає математику в цій школі, після занять веде килимарство. Знаєте, я запитував, в якій школі ще українській ведеться килимарство. Три метри відійшов: там працює група по різьбі по дереву. Які це унікальні речі, скільки нам треба прикласти сил для того, щоб це зберегти?! Я підкреслюю, це унікальний на сьогодні край, і це політика повинна, в тому числі, переходити через ваше ремесло, через вашу політику.

І ось, говорячи про сказане, говорячи про формальну частину того документа, який ми могли назвати, або план дій, або дорожня карта 2006 року, і трьох-чотирьох років наперед, я, безумовно, би її почав, як і почали значна частина виступаючих, які взяли участь у нашому сьогоднішньому обговоренні, це з глибокої інвентаризації того, що ми маємо. Нам треба ці інвентаризації провести, які виведуть нас на наступні логічні кроки.

Перше. Це ревізія власників. Абсолютна вірна теза, якщо у нас більше 50 структур володіють лісом, ми ніколи ладу в лісі не будемо мати. Давайте раз і назавжди поставимо це питання у план рішень 2006 року, я буду на вашій стороні, і всі питання, які стосуються, наведення порядку в цьому питанні.

Сьогодні дуже багато говорили про організацію новітнього ринку продажу деревини.

Давайте домовимося: зараз працюють у 3-4 областях, можливо, ще не обкатані до кінця, моделі оптового ринку.

Давайте ми домовимося, з якого часу ми впроваджуємо у всіх областях, там, де знакові, суттєві обороти по продажу деревини. І повинні поставити крапку в цьому. Іншої методики працювати не повинно. Інші нюанси організації ринку. Знову давайте ми в план роботи 2006 року поставимо, і це повинна бути державна вимога. Тому що всі ми розуміємо, чим швидше ми прийдемо до публічної форми організації через тендери, через конкурси основного масиву деревини, тим ми швидше вийдемо на найправдивішу кон’юнктуру ціни на деревопродукцію.

Наступний крок – це мотивації глибокої переробки деревини. Я підкреслю пункт, який я почув тут. Він абсолютно вірний. Якщо нам треба переглянути торгову політику держави, пишемо: до такого-то часу внести ініціативу відносно чи ввізного мита, чи іншого типу фіскальних чи митних інструментів.

На мій погляд, ця пропозиція слушна була. Доки ми не зробимо ефективний кордон, внутрішня політика буде пробуксовувати, буде мати багато проблем.

Переконаний, що 2006 рік повинен бути роком, де в різних місцях, в тому числі в Державному комітеті організовується ціла група проведення ділових семінарів, на які запрошуються всі сторони, які зацікавлені в розвитку лісового господарства, в тому числі бізнесмени.

Вірно говорилося тут, я цю ідею записав у свій блокнот: нам треба показати, які колосальні економічні інтереси при публічній організації роботи в лісовому господарстві можуть виникати. Ми побачимо там багато наших партнерів, нових, які готові прийти в цю економіку і робити ті вкладення у ті речі, в яких ми будемо бачити пріоритети.

Про заліснення ми вже говорили. Я би дуже хотів бачити, що це є конкретний план, розбитий по територіях, де ми на рівні голів обласних і районних адміністрацій побачимо також прямий організуючий внесок у вирішення цього питання. Щоб це було питання не тільки лісника, друзі. Це повинно питання стати всіх.

Актуальним було питання піднято про заміну лісів, породного їхнього складу. На мій погляд, було дуже правильно піднято питання легалізації підприємств малої лісопереробки, підприємств, які сьогодні займають левову частину або значну частину в деяких регіонах по переробці деревини.

Давайте домовляємось, що з такого-то часу по такий-то час державна влада робить перереєстрацію всіх цих суб’єктів.

Абсолютно правильні красиві речі говорив Петро Олійник, коли мова йшла про те, що сама легалізація, чи це пан Роман говорив, що сама легалізація, вона легалізує все, не тільки стосунки з державою, в тому числі фіскальні стосунки, вона кінець-кінцем легалізує робочі місця. І та компанія чи структура ділова, яка пройшла цю легалізацію, перш за все, вона починає формувати в тому числі й пенсійний фонд кожній людині, публічно, легально, не боячись нікого. Заробітна плата в Україні складає 49% загального доходу людей, адже ми колись доживемо до пенсії, друзі. З чого ж ми будемо ту пенсію нараховувати? З цих конвертів, які не порозкривали, і через “тіньові оборудки” вони працювали, в тому числі на тих підприємствах, про які ми зараз говоримо? Ми ж свідомі люди. Ми розуміємо, що це проблема, яка буде мати… не легалізована частина економіки – це проблема, яка буде мати наслідки на десятки років.

Це все знаходиться в інструментах влади – провести інвентаризацію, сформулювати чіткі вимоги, якими підприємства хотіли бачити лісопереробники, яку роботу воно повинно зробити. Ми держава, ми в інтересах держави можемо виписати дуже чітко і делікатно ці всі обставини. Але боляче, повірте, я кожен раз заїжджаю в Гуту: зліва там пилорама, справа пилорама. Я сьогодні-завтра просто вийду з машини, зайду на той цех, побалакаю з тими хлопцями. Це вже видно, так уже, це вже так на поверхні, це вже так “під носом”, це вже проблема, наскільки вже вона, знаєте, “з метастазами”, що її вже просто не скривають, біля державної резиденції… Дорога, дякувати Богу, є, значить, ліс ще залишився.

Болить, я вам скажу, болить від цього. І видно, що, знаєте, економіка сама примітивна. Видно, що задача одна: стягти з гори, розпиляти на якісь шматки і все. Збіглися, вкрали, розбіглися. Це вся економіка.

Хотів би окремо виділити роботу правоохоронних органів. Я розумію речі, які сказали колеги відносно того, що було б дуже добре, якби лісник в Україні мав ті права, той статус, який має лісник у Польщі, Чехії, Словаччині. Давайте ми його будемо виписувати, давайте в контексті Лісового кодексу формуємо законодавство, ініціативи, давайте домовляємось, до якого місяця ми це все робимо, де можна відомчими документами врегулювати, давайте відомчими, де відомчими не вдається, треба проект нового закону, давайте я подаю в порядку першочергової ініціативи. Але сьогодні ми давайте напишемо, що нас в цьому контексті цікавить такий закон, такий закон, такий закон.

Ми сьогодні даємо доручення: протягом трьох місяців оці закони розробити тій групі, яку сьогодні визначають на чолі з Головою Комітету. Але я хотів би далі продовжити. От подивіться на цей зал. Всі сидять у лампасах, у пагонах, так? Один вигляд форми, я переконаний, якщо вона появиться біля лісу, заставить будь-кого або втікати в другу сторону, або розказувати все, що в тебе є на душі.

Відверто вам скажу: я не вірю, що лісник, який виходить на просіку, зупиняє транспорт, у нього можуть бути проблеми…, я маю на увазі, з браконьєрами, з бандитами. Якщо у нього є проблеми ці, сидить міліція, сидить служба безпеки. Якщо для області це проблема – навести порядок, ви подивіться, скільки людей знаходиться в державній службі, всі з пагонами. У міліції що не вистачає прав разом з лісником стати і сказати, що цих нічних перевезень кругляка вже не буде в області?! Чи вам про них не відомо? Відомо. Повз ваші хати везуть цей ліс? Повз ваші. Знаємо, як боротись проти цього в рамках тих прав, які у нас є? Практично знаємо. Якщо є воля, з цим можна боротися.

Я не кажу, що це легка дорога. Краще правильним інструментом, раціональним боротися. Але я чого не можу прийняти? Коли чинна нинішня влада на якусь обставину, на якусь ситуацію може говорити, що вона не в стані її змінити. Тоді ми повинні признати, що це слабкі можновладці, їм чогось не вистачає, їм ще треба те, ще треба те, а діло не зроблять.

В нас немає часу на такі аргументи. Нам тут потрібно діяти сьогодні.

Абсолютно згоден, що у мотивах того, що відбувається навколо сьогодні незаконних оборотів з лісом, в значній частині є і соціальний низький статус тих людей, які проживають на території. Найбільше безробіття, слабка зайнятість, найменша зарплата і таке інше.

Але повірте, ці проблеми краще вирішувати порядком, а не хаосом. І тому я запропонував би окремий пункт цієї програми передбачити. Якщо для того чи іншого краю тема наведення порядку у лісі, боротьби із крадіжками лісу стала серйозною проблемою, я доручаю Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ разом з членами комісій, починаючи з наступного місяця, розробити такий план, який би за сім місяців цього року дав відповідь, як навести порядок із цим злом, перш за все, в українських лісах, особливо в Карпатському лісі. Немає аплодисментів.

(Оплески в залі).

Я думаю, що це тільки на користь достойникам, на користь достойникам. Давайте об’єднаймо сили навколо цієї проблеми. Мені дуже сподобався вислів “деінвентаризація лісів”. Я його вперше в житті почув, але він дуже правильний. Це коли ми будемо говорити про інфраструктуру і лісові насадження, лісові площі спеціального призначення, та й просто мисливські або якісь інші території, давайте вже поставимо крапку в цьому питанні.

Я просто вимагаю одного. От комісія повинна зайняти жорстку професійну позицію. Один господар у нас повинен бути, один. Ви знаєте, з цим принципом, з цим девізом якщо ми зараз виходимо на публіку, в нас будуть колосальні скандали. І сьогодні програма почнеться на деяких каналах телебачення не з того, що ми зібралися, а що ми будемо зараз робити перегляд, інвентаризацію лісових масивів, наведенням порядку, в тому числі і перш за все, у контексті чинних власників. Це є державна концентрована політика, вона повинна знаходитись в одних руках. Але це велика боротьба буде. Ми до неї повинні бути готові. І комісія повинна бути просто настирлива, бо вона професійна. Тим більше, послухавши, яку позицію займають і голови обласних адміністрацій, тут абсолютний унісон. Ми це повинні прийняти як нашу спільну позицію.

По Лісовому кодексу я до сьогоднішнього дня ніяких заперечень від правовиків Кабінету Міністрів і Секретаріату Президента не мав. Тобто, якщо там ваша позиція є позитивною, я готовий у понеділок цей кодекс підписати.

(Оплески в залі).

Хотілося би говорити про природоохоронну діяльність. Ми уже з Павлом Ігнатенком багато разів про це говорили. Нам треба поставити протягом найближчих 3-4 років одну таку ясну ціль. Якщо ми говоримо про заповідні землі, заповідні ліси України, вона приблизно повинна бути такою, як сьогодні досягнуто, наприклад, у наших сусідів в Європі. Це одна з форм передати дітям те, що може при інших способах діяльності не зберегтися.

В рамках цього плану я просив би чітко вичленити цю послідовність кроків для того, щоб сказати, що через 4, 5, 7 років… це справа фахівців, безумовно, але щоб ми могли сказати: у цьому питанні також ми маємо європейську характеристику, європейську відповідь у вирішенні цього питання.

Я звернув увагу, наводив характеристику, як навіть працюючи із цим полем заповідних лісів, різні країни знаходять інструментарій, механізми їх раціонального використання. Давайте будемо говорити про це, давайте будемо говорити. Це безумовно, це ресурс, він повинен працювати на державу, на економіку, на націю. Це ж не просто землі чи ліси, які викреслюються, викидаються геть, колючим дротом обнесені. Розумна діяльність, та, яка формується через достатній, прозорий, керований механізм, давайте про це говорити. Але щоб ми зрозуміли одне, щоб ми це “дитя не виплеснули з корита”, щоб ми залишили суть, заради якої ініціюємо це питання.

Актуальна тема, яка піднімалася по раціональному використанні деревини, особливо тої частини, яка може бути використана виключно на генерацію, на генерацію енергії: або тепла, або електроенергії.

Я розумію, що ключовим моментом для того, щоб ця програма почала діяти, це є реальні ціни на енергетичне паливо. Доки не буде реальної ціни на газ, ніхто його економити не буде. Спереду через Карпатські гори зайдіть в Румунію, починаючи з 1999 року ціна на газ 230 доларів. Ми мали 37 доларів для комунального, приватного споживання. 37 доларів. Росія мала 41 долар.

Це не є справедлива економіка. Це нічого спільного не має із турботою про людину. Я переконаний, що цей формат здачі національного суверенітету. Якщо ми це розуміємо, давайте будемо робити чесні висновки. Якщо це називається тепло, яке потім формує економічну чи політичну залежність, я б не рекомендував таким теплом користуватись.

Нам треба нормальне тепло по нормальній ринковій ціні. І про це йде, власне кажучи, сьогодні дискусія. І коли сьогодні ціна на газ обрахована 95 доларів за 1 тис.м3, можна підійти з технічної частини формули. Можна говорити про європейську формулу обрахунку ціни, яка в одній частині своїй бере динаміку зміни цін на альтернативні види палива: вугілля, національного виробництва газ, мазут і таке інше. Якщо ви покладете європейську формулу на українську економіку, ціна буде коливатися від 82 до 100 доларів. Якщо додати туди компонент урану, а в нас 53% національної енергетики генерована… на ядерній генерації, то там дещо навіть складніше, тому що уран за останній рік по ціні виріс майже вдвічі.

Я це все веду до того, що коли ми говоримо про те, що у нас є будь-яка можливість знайти альтернативні джерела, я просив би вас зайнятися такою політикою з пріоритетом номер один. Як для мене, зразком формування енергетичної безпеки держави є та політика, яка проведена в Швеції чи в Японії.

Знаєте, речі, які, можливо, багатьох сьогодні дивують. Але, дійсно, не викидається ні одна частина деревини без користі. Десятки альтернатив, десятки способів, які показують, як можна без газу, а шведи не користуються, ви знаєте, жодним кубом російського газу, хоча мають територію таку ж, як і ми. Але є принцип. Нам треба подумати над цим. Знову ж таки. Це не політика тільки галузі одної, це політика взагалі енергетичного ринку, складна, яка дуже політизована, де дуже багато спекуляцій. Але я переконаний, якщо ми чесно будемо просіювати ці всі проблеми, ми дійдемо до того, що одна з провідних економік лісового господарства – це економіка первинної генерації на базі тих відходів, які сьогодні наліво і направо висипаються найкращим способом це в урвище біля річки.

Обрахунки експертів говорять: якби нам вдалося тільки одну тирсу перетворити в брикети і віддати на первинну генерацію, ми би досягли економії 5 млрд.м3 газу, 5 млрд.м3 газу. А якщо взяти, що ми споживаємо 76 млрд.м3, і що дві третини споживає промисловість, яка на брикетах тирсових не буде працювати, і якщо ці 5 млрд.м3 співставити з тим комунальним газом, що ми споживаємо, я думаю, що ви побачите відповідну економію не з одним розрядом того газу, який споживається сьогодні в комунальному секторі.

Я не хочу, щоб це трактувалось як черговий рецепт. Я просто хочу підвести до того, що всіма нашими зусиллями ми повинні говорити про раціональну економіку.

У вас є унікальний ресурс, унікальний ресурс. Ви поки що свого слова в цьому питанні не сказали. Знаєте, для мене, як тест, є питання чорнобильського лісу. Здавалося би, що трудно придумати щось, ніж формувати генерацію із тих можливостей виробництва деревини, яка є в цій зоні. На меблі вона не йде, на тирсоплиту не йде. Значить палити, генерувати і давати тепло.

Зробили спеціалізований лісгосп. Проходить декілька років. Яка ключова стаття діяльності? Переробка лісу і вивіз її за межі зони.

Це я свідком став місяць назад, коли приїхав у Чорнобиль. Здавалося би, колючий дріт поставили, другої можливості немає. Своя міліція появилась, свої лісовики появилися, все своє, лісники свої, вірніше. Все своє. Наліво-направо виходить діловий матеріал із Чорнобиля.

Прийшлось закривати лісову діяльність. Це ж не відповідь. Яка країна 2% площі дозволяє так використовувати, як Україна, свою Чорнобильську зону?

На мій погляд, було дуже правильно піднято, актуально, питання створення громадських колегій. Я просив би, щоби комісією врахована була ця ініціатива, на обласні управління лісового господарства вона була доведена, особливо, в контексті участі представників засобів масової інформації. Значить, по принципу, хто більше вас критикує, того треба включати в комісію. Якщо ви хочете бути досконалими, це принцип, який би допоміг вдосконаленню вашому. Нам потрібні активні партнери в цій комісії, а не ті, які ходять і “підтакують” державній службі.

Деякі питання тут піднімались в галузі освіти, які я повністю поділяю і не буду повторювати.

І на завершення я хотів би привести ще до питань, які підняв Роман Ткачук в частині передачі досвіду. Коли ми говорили про питання легалізації робочих місць лісопереробних малих підприємств, це прекрасна ідея, яка повинна бути накладена на аналогічну ситуацію в інших областях. І легалізація діяльності не пов’язана з лісопереробкою, в тому числі заготівля грибів, ягід тими структурами, які вони мають відношення з державою, з різними органами і таке інше.

Тобто, тут мова не йде про те, щоб когось заблокувати. Мова йде про те, що як ці стосунки, все-таки зробити прозорими, і щоб людина виграла від цих стосунків, перш за все. Людина та, яка здає гриби, яка здає ягоди і таке інше.

Я думаю, що там до теми досвіду можна було підключити багато інших ще речей, про які не говорилося, але вони, переконаний, існують.

І тому… ті ініціативи, про які говорили, про лісозахисні смуги, я про них не згадую, вони очевидно раціональні, як тема передачі у власність, відповідальність за їх станом. Вона заслуговує на те, щоби ми включили в план дій.

І таким чином, я що просив би? Ми на цьому зараз закінчили би наше засідання, домовилися, що протягом двох тижнів формується такий план. Якщо до цього плану потрібно сформувати доручення у Секретаріаті Президента, значить, ми робимо таке доручення, яке…

Голос із залу. Міжгалузеве.

В.Ющенко.…міжгалузеве, так, або в контексті тих речей, про які ми говорили, або частину цієї речі виноситься, або в дорученні, або в розпорядженні Президента. Переконаний, що ряд речей там зачіпає відповідні постанови Уряду, інший розгляд на колегії Комітету.

Я ще раз хотів би подякувати всім, хто прийняв участь у нашому сьогоднішньому засіданні. Мені воно виглядає надзвичайно раціональним, корисним. Я хотів би подякувати всім вам, привітати вас з вчорашнім святом. Я думаю, все-таки воно в значній мірі є святом українських мужчин, які мають відношення до оборони нашої Батьківщини. Хотів би побажати вам, кожній вашій родині, перш за все, сімейної радості і сімейного благополуччя. Щоб ви щасливо приходили в свою родину, щоб ви знаходили там той затишок, який повинен потім вранці вас піднімати з ліжка і говорити: Миколо, Петре, Іване, іди на роботу, твори заради своєї родини і заради нашої України.

Спасибі вам. Хай щастить!

(Оплески в залі).