Денис Шмигаль: сто днів на посаді голови Івано-Франківської ОДА.
З керівниками ТОВ «Карпатнафтохім» та народними депутатами.
Денис Анатолійович Шмигаль (на знімку), 44 роки. Уродженець Львова, закінчив з відзнакою НУ «Львівська Політехніка», спеціальність «Менеджмент у виробничій сфері», за фахом — інженер-економіст. Захистив кандидатську дисертацію на тему розвитку виробничої інфраструктури. Працював на інвестиційних підприємствах Львівщини, керівником департаменту економіки, інвестицій, промисловості і торгівлі Львівської ОДА, заступником начальника головного управління ДФС Львівської області. Як сам зазначає, романтичні очікування змін у цій структурі після Революції Гідності не справдилися, тож далі працював у фінансовій сфері на підприємствах Львівщини, розвивав торгову мережу «Рукавичка». Через кадрове агентство потрапив на посаду заступника директора ДТЕК «Бурштинська ТЕС», де працював понад два роки.
— Понад два роки праці в області не минули безслідно. Крім управлінських та виробничих завдань на Бурштинській ТЕС, за цей час вдалося реалізувати низку проектів соціального партнерства в Галицькому районі та на Прикарпатті. Вникав у менталітет, культуру, соціально-економічний розвиток Івано-Франківщини, яка має колосальний потенціал — насамперед туристичний та рекреаційний. Це добра основа для розвитку.
Роботу на посаді голови ОДА розпочав із детального вивчення соціально-економічного стану краю, визначення пріоритетів та пошуку нових можливостей для його розвитку. Відвідав майже всі райони області, провів зустрічі з керівниками всіх структур облдержадміністрації, а також управлінь та відомств міністерств. А ще з науковцями, представниками бізнесових кіл, громадських організацій. Усі вони без винятку, навіть зустрічі з духовенством, розпочиналися й закінчувалися розмовами про незадовільний стан доріг місцевого значення. Багато важливого, але ця проблема — кричуща. На її розв’язанні насамперед і зосередили свої зусилля. Про цю проблему нагадую під час зустрічей із народними депутатами від Івано-Франківщини, на ній загострюю увагу на нарадах у Кабміні та в Президента.
Належний стан доріг — це розв’язання багатьох інших проблем і зняття соціальної напруги, збільшення інвестиційного потенціалу. Тож 2020-й на Прикарпатті оголосили Роком доріг і мостів. Якщо загалом у країні на одному кілометрі доріг у середньому один міст, то на Івано-Франківщині ця пропорція сягає одного до п’яти.
Робимо наголос на розвитку прикордонних територій з можливістю створити повітряні ворота до країни через Прикарпаття. Маємо тисячу автошляхів державного значення. Навіть візуально помітно, що вони здебільшого в доброму та задовільному стані. Загалом за останні чотири роки відремонтовано понад 500 км. Є 50 км украй проблемних ділянок. Це насамперед на а/д міжнародного значення М-12 Стрий — Знам’янка у Рогатинському районі, Н-18 Івано-Франківськ — Тернопіль у Тисменицькому і Тлумацькому, Р-21 Долина — Хуст у Долинському, Р-20 Снятин — Тязів — у Снятинському. А ще кілька територіальних доріг. Усіх їх внесено до Стратегії Служби автодоріг на наступні роки.
А от 80% доріг місцевого значення — у критичному стані, особливо в гірських районах. З багатьма населеними пунктами немає належного сполучення. Вимиті ями, провалля на узбіччях, зсуви ґрунту. Десь громади самотужки, господарським способом, підсипають гравієм. А треба вирішувати системним підходом. Тому й ініціюю консультації з новим Кабміном.
— Як зробити ці ремонти?
— Насамперед — відновити митний експеримент, коли з перевищення плану митних надходжень половина коштів йшла на ремонт доріг. Наступного року всі надходження до Дорожнього фонду від акцизу на паливно-мастильні матеріали також скерують на ремонт мостів і доріг. Ще один резерв — зняття заборони на експорт лісу. То чутливе питання, але вся Європа торгує деревиною. З кожного куба, залежно від його стану, сплачують акциз. Звісно, проведення аукціонів має бути прозорим, щоб комусь не кортіло перевести ділову деревину в дрова. Потрібно задіяти такий механізм, щоб унеможливити зловживання, як було перед запровадженням мораторію на експорт лісу.
Це хороший ресурс, який також можна пускати на дороги. Але це ще навіть не концепція, треба радитися з фахівцями. Наприклад, 50% акцизу скеровувати на відновлення лісів, вирощування посадкового матеріалу та нові насадження, а решту — на місцеві дороги. Які, на загальне переконання, якраз і руйнуються лісовозами. Та в багатьох випадках лісівники будують нові дороги та утримують їх у задовільному стані, щоб можна було виконувати виробничу місію. Тобто тут два боки медалі. Важливим є запровадження електронного обліку деревини з 1 листопада. Все, що робиться в межах закону, є відповідальним. Бо саме незаконні перевезення здійснюють перевантаженою технікою.
Наступний резерв — пропозиція передати дороги місцевого значення на баланс ОТГ та в управління громад. Таким чином ефективніше можуть використовуватися державні кошти. Бо голова ОТГ прийме правильне рішення, де забетонувати ділянку (є вже така практика, це швидше й дешевше). А де — защебенити чи постелити асфальт. Тож оцей підхід децентралізації і передачі повноважень на місця — логічний. І громада ефективніше проконтролює якість. Тож є потенційні резерви для відновлення дорожньої інфраструктури. Можливо, буде ще якесь джерело. Якби вдалося ремонтувати по 15% щорічно, то за кілька років кризи б позбулися.
Додам, що на дороги місцевого значення цьогоріч передбачено 348 млн грн. Коли я розпочинав роботу, то касових видатків було тільки на 61 млн грн. Десь ще тривали тендерні процедури, але йдеться про невеликі ділянки, тож до кінця будівельного сезону, сподіваюся, запланований обсяг ремонтів буде виконано. Фактично це перший рік, коли самостійно вчимося управляти цими дорогами. Створене державне підприємство «Дороги Прикарпаття». Ліквідацію кризових ділянок буде виконано — взяв цю проблему під контроль.
— Ваше призначення відбулося під час першої робочої поїздки на Прикарпаття Президента Володимира Зеленського. Тоді ви зустріли главу держави в місцевому аеропорту, де й обговорили проблеми розширення повітряних воріт Прикарпаття.
— Ширше відчинити повітряні ворота так само важливо, як і відремонтувати дороги. Відбулося вже декілька дієвих зустрічей із нинішніми концесіонерами. Розробляємо спільно концепцію розвитку міжнародного аеропорту «Івано-Франківськ», зокрема, потребу закупівлі та встановлення сучасного обладнання, вирішення питання будівництва системи інструментального заходу літаків на посадку ILS/DME, аеродромно-диспетчерської вишки, проведення інвентаризації земель спільного користування та отримання правовстановлювальних документів на землю.
— Насамперед зазначу, що експеримент із залученням міжнародного кадрового агентства та відбір кандидатів на голови РДА через систему «Ліфт», спец-інтерв’ю, електронне тестування цілком виправдані. Таким чином маємо перелік осіб, які відповідають параметрам етики, освіти, професійності, досвіду роботи. Хоч вони ненадовго очолять райони, бо гряде завершення реформи децентралізації й з’явиться орієнтовно п’ять префектур. Їхній кадровий потенціал важливий для ОТГ, області, на державній службі й у місцевому самоврядуванні. Люди, які пройшли жорна «Ліфта», матимуть змогу просуватися кар’єрними сходинками, будуть в обоймі команди, яка сьогодні керує країною та областю.
— Бюджет не безмежний. Оптимізація державних закладів триває кілька років. Доцільність вкладення коштів в однакові за розмірами школи на 50 і 300 учнів очевидна. Але ж не перевірите кожну.
— Під час поїздок у райони вибирали навмисне найвужчі місця, де є проблеми з фінансуванням чи довгобуд. Так було, приміром, із Новицькою школою, Іллінецькою, де через ураження грибком і неправильно здійснені захисні заходи один із корпусів непридатний для навчання. Там справді потрібні гроші. До слова, на зустрічах із громадами розпитую, чи є потреба в будівництві нового дитсадка, яка в селі народжуваність тощо. Тобто цікавить доцільність таких проектів.
У цьому розрізі є чимало показових прикладів. Як відомо, новий Кабмін ревізував місцеві проекти, що фінансувалися з ДФРР. Десь це торкнулося і нашої області. Державні кошти на місцях іноді розуміли по-своєму. Не кажучи про зловживання. Тож ініціюю перерозподіл коштів на нагальніші проблеми.
— Країна стоїть на шляху реформ. Ваше ставлення до них.
— Одна з успішних, що має підтримку США і Європи, — це децентралізація влади. Сподіваюся на всебічне сприяння Кабміну. Скажу про ключові речі. Внутрішньо я переконаний у доцільності такої реформи. Її впровадження забере величезну частину корупційної складової на обласному та районному рівнях. Ми передаємо хороший фінансовий ресурс. Бюджету не стане більше, коштів буде більше у видимій, офіційній площині, через перекриття контрабанди, схем, «сірих» і «чорних» зарплат. Ефективність використання цих коштів полягає в завершенні реформи децентралізації. Тоді лідери громад можуть ефективніше їх використати. Це елемент громадського контролю та очищення влади. Це наше джерело на рівні держави, перспектива виведення економіки з тіні.
В освітній галузі успішна стратегія Нової української школи. Медична реформа переходить на наступний етап — автономізацію регіональних медичних закладів, коли вони зможуть самостійно отримати фінансування. При тотальному спротиві на початку, нині майже немає скептиків щодо її доцільності. Не монолітно, але більшість медичної спільноти доволі позитивно сприймає болісні, але позитивні зміни. Професіонали відгукуються про ці кроки схвально, і я підтримую. Так, є право на дрібні помилки, треба вміти вчасно їх розпізнати або визнати й виправити. Але це не означає, що через це треба відмовитися від реформ.
Ці зміни дадуть змогу нам бути ефективнішими, стати в ряд цивілізованих країн, де громади беруть відповідальність за свій добробут та є найефективнішими розпорядниками коштів. І це відсікає елемент корупції в субрегіональних структурах — РДА та ОДА, де не завжди правильно розставляли пріоритети. Коли гроші ділить громада, то вона знає, чи садок, амбулаторію відремонтувати й обладнання закупити, чи запустити проект роздільного збирання та сортування сміття. Ці пріоритети громади можуть визначити швидко, шляхом зборів. І з цих цеглинок складається найефективніша форма громадського управління, коли люди вміють керувати, розпоряджатися коштами і несуть за це відповідальність.
— Прикарпаття як область із понад половиною площ лісового покриву, з багатими надрами має чималий промисловий потенціал, який нині реалізується не вповні. Інвесторів приваблює готовність майданчиків для ведення бізнесу, документальне забезпечення пропозицій. І громади мають про це подбати. Якраз наголошую на тому, щоб РДА та ОТГ, міста й села передбачили у своїх бюджетах на наступний рік кошти на виготовлення генеральних планів своїх територій, паспортизацію земельних ділянок.
Під час поїздок у райони мав численні зустрічі з керівниками підприємств. І всюди запитував: чим може допомогти влада, яке сприяння потрібно? Так було, приміром, у Калуському районі, де ми разом із журналістами відвідали «Карпатнафтохім», чи в Долинському, де успішно вирощують лохину, із зернини — саджанці дерев. Розвивають бджільництво на промисловій основі.
Або ж — розвиток «зеленого» туризму у Верховинському районі, є чимало позитивних прикладів. Принагідно нагадаю, що активно працюємо над відкриттям пішохідного переходу до Румунії в селі Шибене.
Звісно, у цьому короткому та побіжному зрізі неможливо перерахувати всі зустрічі з потенційними вітчизняними та міжнародними інвесторами, приклади залучення науковців до розвитку регіону. Виробляємо дієві механізми для поліпшення інвестиційного клімату й добробуту громад. Нагадаю також про Стратегію розвитку гірських територій, законодавчі зміни, які сприяють відродженню Карпатського краю.
— На початку вашого призначення зробила зріз — відібрала показники соціально-економічного розвитку області для порівняння — як своєрідний маркер успішності нової влади та прийнятих управлінських рішень.
— Справді, пасемо задніх щодо залучення іноземних інвестицій. У першому півріччі на Прикарпатті зменшився обсяг реалізованої промислової продукції на 100 тисяч гривень від торішнього показника 34,6 млрд грн. Частка області в загальнодержавному обсягу становила менш як 3% та відповідала 11-му місцю серед регіонів країни. Зате тут виробляли п’яту частину хімічних речовин і хімічної продукції. Івано-Франківщина дала понад 7% загальнодержавного обсягу виробів із деревини, виробництва паперу та поліграфічної діяльності. Майже стільки само у відсотковому вимірі гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, добування сирої нафти та природного газу. У загальному обсязі реалізації продукція підприємств переробної промисловості становила трохи більше половини, решту — сировина. Звісно, за сто днів роботи годі робити висновки, однак запевняю — зрушення є. Чекаємо підсумків року.
Фото автора.
http://www.golos.com.ua/article/324020
Довідково
Денис Анатолійович Шмигаль (на знімку), 44 роки. Уродженець Львова, закінчив з відзнакою НУ «Львівська Політехніка», спеціальність «Менеджмент у виробничій сфері», за фахом — інженер-економіст. Захистив кандидатську дисертацію на тему розвитку виробничої інфраструктури. Працював на інвестиційних підприємствах Львівщини, керівником департаменту економіки, інвестицій, промисловості і торгівлі Львівської ОДА, заступником начальника головного управління ДФС Львівської області. Як сам зазначає, романтичні очікування змін у цій структурі після Революції Гідності не справдилися, тож далі працював у фінансовій сфері на підприємствах Львівщини, розвивав торгову мережу «Рукавичка». Через кадрове агентство потрапив на посаду заступника директора ДТЕК «Бурштинська ТЕС», де працював понад два роки.Пріоритет — наземні й повітряні ворота області
— Денисе Анатолійовичу, які пріоритети означили для себе перед прийняттям пропозиції очолити виконавчу владу Прикарпаття?— Понад два роки праці в області не минули безслідно. Крім управлінських та виробничих завдань на Бурштинській ТЕС, за цей час вдалося реалізувати низку проектів соціального партнерства в Галицькому районі та на Прикарпатті. Вникав у менталітет, культуру, соціально-економічний розвиток Івано-Франківщини, яка має колосальний потенціал — насамперед туристичний та рекреаційний. Це добра основа для розвитку.
Роботу на посаді голови ОДА розпочав із детального вивчення соціально-економічного стану краю, визначення пріоритетів та пошуку нових можливостей для його розвитку. Відвідав майже всі райони області, провів зустрічі з керівниками всіх структур облдержадміністрації, а також управлінь та відомств міністерств. А ще з науковцями, представниками бізнесових кіл, громадських організацій. Усі вони без винятку, навіть зустрічі з духовенством, розпочиналися й закінчувалися розмовами про незадовільний стан доріг місцевого значення. Багато важливого, але ця проблема — кричуща. На її розв’язанні насамперед і зосередили свої зусилля. Про цю проблему нагадую під час зустрічей із народними депутатами від Івано-Франківщини, на ній загострюю увагу на нарадах у Кабміні та в Президента.
Належний стан доріг — це розв’язання багатьох інших проблем і зняття соціальної напруги, збільшення інвестиційного потенціалу. Тож 2020-й на Прикарпатті оголосили Роком доріг і мостів. Якщо загалом у країні на одному кілометрі доріг у середньому один міст, то на Івано-Франківщині ця пропорція сягає одного до п’яти.
Робимо наголос на розвитку прикордонних територій з можливістю створити повітряні ворота до країни через Прикарпаття. Маємо тисячу автошляхів державного значення. Навіть візуально помітно, що вони здебільшого в доброму та задовільному стані. Загалом за останні чотири роки відремонтовано понад 500 км. Є 50 км украй проблемних ділянок. Це насамперед на а/д міжнародного значення М-12 Стрий — Знам’янка у Рогатинському районі, Н-18 Івано-Франківськ — Тернопіль у Тисменицькому і Тлумацькому, Р-21 Долина — Хуст у Долинському, Р-20 Снятин — Тязів — у Снятинському. А ще кілька територіальних доріг. Усіх їх внесено до Стратегії Служби автодоріг на наступні роки.
А от 80% доріг місцевого значення — у критичному стані, особливо в гірських районах. З багатьма населеними пунктами немає належного сполучення. Вимиті ями, провалля на узбіччях, зсуви ґрунту. Десь громади самотужки, господарським способом, підсипають гравієм. А треба вирішувати системним підходом. Тому й ініціюю консультації з новим Кабміном.
— Як зробити ці ремонти?
— Насамперед — відновити митний експеримент, коли з перевищення плану митних надходжень половина коштів йшла на ремонт доріг. Наступного року всі надходження до Дорожнього фонду від акцизу на паливно-мастильні матеріали також скерують на ремонт мостів і доріг. Ще один резерв — зняття заборони на експорт лісу. То чутливе питання, але вся Європа торгує деревиною. З кожного куба, залежно від його стану, сплачують акциз. Звісно, проведення аукціонів має бути прозорим, щоб комусь не кортіло перевести ділову деревину в дрова. Потрібно задіяти такий механізм, щоб унеможливити зловживання, як було перед запровадженням мораторію на експорт лісу.
Це хороший ресурс, який також можна пускати на дороги. Але це ще навіть не концепція, треба радитися з фахівцями. Наприклад, 50% акцизу скеровувати на відновлення лісів, вирощування посадкового матеріалу та нові насадження, а решту — на місцеві дороги. Які, на загальне переконання, якраз і руйнуються лісовозами. Та в багатьох випадках лісівники будують нові дороги та утримують їх у задовільному стані, щоб можна було виконувати виробничу місію. Тобто тут два боки медалі. Важливим є запровадження електронного обліку деревини з 1 листопада. Все, що робиться в межах закону, є відповідальним. Бо саме незаконні перевезення здійснюють перевантаженою технікою.
Наступний резерв — пропозиція передати дороги місцевого значення на баланс ОТГ та в управління громад. Таким чином ефективніше можуть використовуватися державні кошти. Бо голова ОТГ прийме правильне рішення, де забетонувати ділянку (є вже така практика, це швидше й дешевше). А де — защебенити чи постелити асфальт. Тож оцей підхід децентралізації і передачі повноважень на місця — логічний. І громада ефективніше проконтролює якість. Тож є потенційні резерви для відновлення дорожньої інфраструктури. Можливо, буде ще якесь джерело. Якби вдалося ремонтувати по 15% щорічно, то за кілька років кризи б позбулися.
Додам, що на дороги місцевого значення цьогоріч передбачено 348 млн грн. Коли я розпочинав роботу, то касових видатків було тільки на 61 млн грн. Десь ще тривали тендерні процедури, але йдеться про невеликі ділянки, тож до кінця будівельного сезону, сподіваюся, запланований обсяг ремонтів буде виконано. Фактично це перший рік, коли самостійно вчимося управляти цими дорогами. Створене державне підприємство «Дороги Прикарпаття». Ліквідацію кризових ділянок буде виконано — взяв цю проблему під контроль.
— Ваше призначення відбулося під час першої робочої поїздки на Прикарпаття Президента Володимира Зеленського. Тоді ви зустріли главу держави в місцевому аеропорту, де й обговорили проблеми розширення повітряних воріт Прикарпаття.
— Ширше відчинити повітряні ворота так само важливо, як і відремонтувати дороги. Відбулося вже декілька дієвих зустрічей із нинішніми концесіонерами. Розробляємо спільно концепцію розвитку міжнародного аеропорту «Івано-Франківськ», зокрема, потребу закупівлі та встановлення сучасного обладнання, вирішення питання будівництва системи інструментального заходу літаків на посадку ILS/DME, аеродромно-диспетчерської вишки, проведення інвентаризації земель спільного користування та отримання правовстановлювальних документів на землю.
Коштів стане більше у видимій площині
— Нині на слуху значне скорочення в обласних та районних держадміністраціях.— Насамперед зазначу, що експеримент із залученням міжнародного кадрового агентства та відбір кандидатів на голови РДА через систему «Ліфт», спец-інтерв’ю, електронне тестування цілком виправдані. Таким чином маємо перелік осіб, які відповідають параметрам етики, освіти, професійності, досвіду роботи. Хоч вони ненадовго очолять райони, бо гряде завершення реформи децентралізації й з’явиться орієнтовно п’ять префектур. Їхній кадровий потенціал важливий для ОТГ, області, на державній службі й у місцевому самоврядуванні. Люди, які пройшли жорна «Ліфта», матимуть змогу просуватися кар’єрними сходинками, будуть в обоймі команди, яка сьогодні керує країною та областю.
— Бюджет не безмежний. Оптимізація державних закладів триває кілька років. Доцільність вкладення коштів в однакові за розмірами школи на 50 і 300 учнів очевидна. Але ж не перевірите кожну.
— Під час поїздок у райони вибирали навмисне найвужчі місця, де є проблеми з фінансуванням чи довгобуд. Так було, приміром, із Новицькою школою, Іллінецькою, де через ураження грибком і неправильно здійснені захисні заходи один із корпусів непридатний для навчання. Там справді потрібні гроші. До слова, на зустрічах із громадами розпитую, чи є потреба в будівництві нового дитсадка, яка в селі народжуваність тощо. Тобто цікавить доцільність таких проектів.
У цьому розрізі є чимало показових прикладів. Як відомо, новий Кабмін ревізував місцеві проекти, що фінансувалися з ДФРР. Десь це торкнулося і нашої області. Державні кошти на місцях іноді розуміли по-своєму. Не кажучи про зловживання. Тож ініціюю перерозподіл коштів на нагальніші проблеми.
— Країна стоїть на шляху реформ. Ваше ставлення до них.
— Одна з успішних, що має підтримку США і Європи, — це децентралізація влади. Сподіваюся на всебічне сприяння Кабміну. Скажу про ключові речі. Внутрішньо я переконаний у доцільності такої реформи. Її впровадження забере величезну частину корупційної складової на обласному та районному рівнях. Ми передаємо хороший фінансовий ресурс. Бюджету не стане більше, коштів буде більше у видимій, офіційній площині, через перекриття контрабанди, схем, «сірих» і «чорних» зарплат. Ефективність використання цих коштів полягає в завершенні реформи децентралізації. Тоді лідери громад можуть ефективніше їх використати. Це елемент громадського контролю та очищення влади. Це наше джерело на рівні держави, перспектива виведення економіки з тіні.
В освітній галузі успішна стратегія Нової української школи. Медична реформа переходить на наступний етап — автономізацію регіональних медичних закладів, коли вони зможуть самостійно отримати фінансування. При тотальному спротиві на початку, нині майже немає скептиків щодо її доцільності. Не монолітно, але більшість медичної спільноти доволі позитивно сприймає болісні, але позитивні зміни. Професіонали відгукуються про ці кроки схвально, і я підтримую. Так, є право на дрібні помилки, треба вміти вчасно їх розпізнати або визнати й виправити. Але це не означає, що через це треба відмовитися від реформ.
Ці зміни дадуть змогу нам бути ефективнішими, стати в ряд цивілізованих країн, де громади беруть відповідальність за свій добробут та є найефективнішими розпорядниками коштів. І це відсікає елемент корупції в субрегіональних структурах — РДА та ОДА, де не завжди правильно розставляли пріоритети. Коли гроші ділить громада, то вона знає, чи садок, амбулаторію відремонтувати й обладнання закупити, чи запустити проект роздільного збирання та сортування сміття. Ці пріоритети громади можуть визначити швидко, шляхом зборів. І з цих цеглинок складається найефективніша форма громадського управління, коли люди вміють керувати, розпоряджатися коштами і несуть за це відповідальність.
Індикатор стану регіону на входженні
— У чому бачите резерви наповнення бюджету?— Прикарпаття як область із понад половиною площ лісового покриву, з багатими надрами має чималий промисловий потенціал, який нині реалізується не вповні. Інвесторів приваблює готовність майданчиків для ведення бізнесу, документальне забезпечення пропозицій. І громади мають про це подбати. Якраз наголошую на тому, щоб РДА та ОТГ, міста й села передбачили у своїх бюджетах на наступний рік кошти на виготовлення генеральних планів своїх територій, паспортизацію земельних ділянок.
Під час поїздок у райони мав численні зустрічі з керівниками підприємств. І всюди запитував: чим може допомогти влада, яке сприяння потрібно? Так було, приміром, у Калуському районі, де ми разом із журналістами відвідали «Карпатнафтохім», чи в Долинському, де успішно вирощують лохину, із зернини — саджанці дерев. Розвивають бджільництво на промисловій основі.
Або ж — розвиток «зеленого» туризму у Верховинському районі, є чимало позитивних прикладів. Принагідно нагадаю, що активно працюємо над відкриттям пішохідного переходу до Румунії в селі Шибене.
Звісно, у цьому короткому та побіжному зрізі неможливо перерахувати всі зустрічі з потенційними вітчизняними та міжнародними інвесторами, приклади залучення науковців до розвитку регіону. Виробляємо дієві механізми для поліпшення інвестиційного клімату й добробуту громад. Нагадаю також про Стратегію розвитку гірських територій, законодавчі зміни, які сприяють відродженню Карпатського краю.
— На початку вашого призначення зробила зріз — відібрала показники соціально-економічного розвитку області для порівняння — як своєрідний маркер успішності нової влади та прийнятих управлінських рішень.
— Справді, пасемо задніх щодо залучення іноземних інвестицій. У першому півріччі на Прикарпатті зменшився обсяг реалізованої промислової продукції на 100 тисяч гривень від торішнього показника 34,6 млрд грн. Частка області в загальнодержавному обсягу становила менш як 3% та відповідала 11-му місцю серед регіонів країни. Зате тут виробляли п’яту частину хімічних речовин і хімічної продукції. Івано-Франківщина дала понад 7% загальнодержавного обсягу виробів із деревини, виробництва паперу та поліграфічної діяльності. Майже стільки само у відсотковому вимірі гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, добування сирої нафти та природного газу. У загальному обсязі реалізації продукція підприємств переробної промисловості становила трохи більше половини, решту — сировина. Звісно, за сто днів роботи годі робити висновки, однак запевняю — зрушення є. Чекаємо підсумків року.
Фото автора.
http://www.golos.com.ua/article/324020
0 коммент.:
Дописати коментар