02 листопада 2019

Про мисливство з болем і зайця-зокрема


Кому що. А мисливець на те й мисливець, котрий, попри невідкладні клопоти коло домашньої господарки, залюблених трудів на дачній ділянці, він все одно викроює час для полювання. Аби в полях та перелісках взяти мушку дичину. Та й ще не промахнутися. Аби відтак, ледве волочачи ноги по розкислій риллі вернути додому з омріяним трофеєм, який, як не раз стверджував сам Остап Вишня, ще й цілий рік увісні ввижатиметься.

Та що казати: полювання – це велика штука. Коли любиш це задоволення, яке починається насамперед з пошанівку до рідної природи.

І ось дочикалися чергового полювального сезону. Триває відстріл пернатої дитчини, а щойно по ліцензіях почалося добування парнокопитного звіра. Воно це полювання дороге. Дуже накладне, що й не кожному рядовому мисливцю по кишені.

- Погомонимо про нюанси чергового полювального сезону. Як він складається і які його перепетії , враховуючи, що сезон справді складається по - різному ? запрошую до розмови голову призидії облради УТМР Ю.Б. Ткачука.

- Давайте, Юрію Борисовичу, почнемо з видачи ліцензії на відстріл парнокопитної дичини. Яку їх кількість виділено на мисливський загал краю і чи по кишені вартість дозволів більшості, хто без цього полювання не уявляє свого життя-буття ?

- Не нарікаємо. На сезон нам виділено 200 лицензій на відстріл дикої косулі та понад 100 дозволів на дикого кабана. Це, підкреслюю, на облраду УТМР, бо, як знаєте, є ще так звані приватні мисливські клуби, про які у подальшій розмові обов’язково погомонимо з огляду на те, що їх функціонування, причому в найкращих мисливських угіддях краю, справедливо коле очі більшості членів УТМР.

- І я про це. Але спочатку про перші виходи на полювання. Що вже вдалося добути по ліцензійному відстрілу ? і де воно найбільш вдало складається для мисливців ?

- Традиційно з року в рік в угіддях Сторожинецького району, де вже добули 50 диких косуль і понад 10 особин дикого кабана

- Гаразд. А що засвідчують ветеринарні дослідження по дикому кабану і чи справді, Юрію Борисовичу, він є основним перенощиком африканської чуми свиней, про що на всі лади глаголять навіть ті, хто невідає суті проблеми ?

- Слава Богу результати досліджень добутих трофеїв дикого кабана не викликали тривоги, бо жодного натяку на виявлення ознак АЧС. Хоча, не заперечую, що дикий кабан також є перенощиком цієї смертельної недуги. Але не в таких масштабах, як то декому видається. Як фахівець, віддавши роботі мисливстві 10-ки років, вважаю, що головним збудником АЧС є якраз свійськи свині з приватного сектору. Як трапляється на практиці ? хворих хрюшок забивають тишком – нишком, викидають на сміттє звалища навідь не прикопуючи. І збудник чуми – тут як тут, якого з ураженим м’ясом розносять хижаки та вороння. В такий спосіб недуга передається і дикому кабану. Минулого сезону від АЧС на Сторожинечині загиноло 6-ть їх особин. Ми їх виявляємо і утилізуємо з усіма вимогами ветеринарно-санітарного законодавства

- Ви, Юрію Борисовичу отримали відповідну кількість дозволів на відстріл кабана касулю, а про карпатського оленя - ні словом. Що – його геть по - відстрілювали ?

- Я б не сказав, хоча цього чудового звіра так поменшало, що на всьому терені підгір’я і гір його на пальцях можно порахувати. Але кілька ліцензій отримали. Задоволення, скажу з найдорожчих, адже за дозвіл на відстріл оленя треба викласти 30 000 гривень. Суттєве здороження ліцензії пояснюється галопуючими тарифами на пальне, використання транспорту, послуг єгерської служби тощо. Вам, як мисливцю, ця арифметика зрозуміла.

- Юрію Борисовичу, – а за рахунок чого сьогодні виживає така громадська організація, як УТМР, звідкілля кошти надходять?

- Звідти, звідки в усі відомі часи: це членські внески та відрахування коштів з райрад товариства. Ото й всі наші фінанси. Одначе, така організація мусить жити. Не буде УТМР – згине й саме мисливство.

- На часі, Юрію Борисовичу, дізнатися, скільки люду сьогодні налічує мисливський загал облради УТМР ?

- Цифри суттєво не міняються – це майже 35 000 членів УТМР.

- Але що то за полювання, не згадуючи традиційного у дикій фауні зайця, якого на мушку брав знаменитий Остап Вишня, але зумисно не вціляв. Що б сьогодні не казали, однак цього звірка, з якого ще й м'ясо присмачне, так поменшало, що стріти його на відкритті сезону вряди – годи вдається. Причина відома – це базсистемна, злочинна обробка монокультур (сої, дуст, ріпака, соняшника) невідомого походження отрутохімікатами, включаючи (ДДТ), що валом надходить до України з Китаю та інших Держав світу.

- Але як з цим боротися, коли до цього злочину причетні всемогутні агрохолденги, садівничі монстри – вихід бачите ?

- Відповідь ви вже дали в самому запитанні, щоправда не згадавши бджолу -трудівницю, яка від таких горе-обробок посівів практично не долітає до вуликів. Применшити біду можна (бодай частково) тоді, коли ВР прийме невідкладний закон про ліцензування закордоних хімпрепаратів. Це треба зробити негайно, вже сьогодні дбаючи і про людське здоров'я. чому в рази зросла кількість онкозахворяваних ? тому що нема контролю за агрохолдинггами, які беззупину сиплять на поля всіляку заразу, що й укорочує наше життя. А ми все про зайця, якого ось-ось занесемо в червону книгу.

- З цього приводу, Юрію Борисовичу, і нашим «славним» судам своє слово варто сказати. Знаю, райради УТМР не раз позивалися на випадки браконьєрства, обробки посівів невідомими хімпрепаратами… що врезультаті ?

- Аж нічого як правило, такі позиви в судах розглядаться мляво, роками – мовляв, є більш «важливіші» справи. А тут бачте, хтось якого зайця встрелив… до мовленого додам : звіра поменшало також через збільшення незаконно придбаних стволів. Та ще й з тепловізарною оптикою, що дозволяє вцілити того ж карпатського оленя за цілий кілометр

- Ми все про все, а що, Юрію Борисовичу, з вовчою братією. Відомо, що вони вже заявилися в угіддях Кіцманського, Заставнівського районів, їх навіть бачили на Кельменетччині що забредають з Буковинсько-Покутських Карпат?

- Жодним чином. Вовки в згаданих районах нагрянули з південних районів України. І збитків завдають не менше, ніж їх співродичі з гір та підгір’я. всіляко відстрілюємо

- Це добре, боде вовк – там дичині не вижити. Але ж, Юрію Борисовичу в мисливських угіддях більшає бродячих собак, кількість яких не піддається підрахунку що робити, звідки така напасть?

- Звідки, звідки: та ж під час грибного сезону в ліси собак масово приносять і залишають самі грибники. Не усвідомлюючи, якої біди собаки завдають дикій фауні, не кажучи вже і про напади на людей. Слава Богу, що відновлено дозвіл відстрілювати цю тварь в полювальний сезон, з чим не баримося

- Добре та відаючи суть проблеми, все одно запитаю: як співпрацюєте з приватними мисливськими клубами, які, окрім усього, правдами-неправдами прихопили найкращі мисливські угіддя краю, куди рядовому мисливцю стежина заказана?

- Святу правду кажети. На сьогодні в краї аж 5-ть таких клубів. Як хазяйнують сказати складно, бо їх практично ніхто не контролює. А за боки шарпають тільки нашу організацію УТМР. Кому тільки не ліньки: це і облуправління лісового та мисливського господарства, екоінспекція та іже з ними

Та попри усі перепони буковинське мисливство в статусі УТМР ще тримається на плаву, утверджуючи істину що вона є частинкою загальної культури. Ще відтоді, коли того зайця було неміряно.

Іван Агатій, заслужений журналіст України, член УТМР.
01.11.2019, 21:48

0 коммент.:

Дописати коментар