Разючі масштаби всихання лісів - Дзеркало тижня

На Благовіст ще, люди, не пора 
Ліна Костенко  

Простіть мені, що знову б'ю на сполох - Микола Завада 9 вересня, 22:00

Все нові й нові повідомлення надходять з різних інформаційних джерел про разючі масштаби всихання лісів, зокрема й головних — соснових, ялинових і дубових. Панове, діагноз лиха — небезпечної хвороби лісу — я поставив іще чотири роки тому (див. DТ. UA від 27 жовтня 2012 р.). Не почули, чи не хотіли почути? 

Ось його суть. 

1. Ігнорування державою лісової галузі, яка в останні п'ять десятиліть (особливо в останнє) з лісу тільки брала, ігноруючи досягнення української лісівничої науки (а давня мудрість вчить: якщо брати з гори і нічого взамін не класти — врешті-решт зникне й гора).

2. Роздерибанені ліси України животіють в атмосфері дрімучого лісового законодавчого безглуздя. Дерибан розпочався ще в 50-х рр., коли державні ліси поділили на ліси Держкомлісу (нині Держлісагентство) — 68%, Мінагрополітики — 17, Міноборони — 2, ДСНС — 2, Мінприроди — 1, інші міністерства й відомства — 2, землі запасу — 7%. Поділ призвів до того, що в семи няньок — дитя без ока. Згідно з Лісовим кодексом (2006 р.) загальний контроль за веденням лісового господарства в країні покладається на Держлісагентство та його органи на місцях (лісгоспи, лісництва). Зрозуміло, що за такої кількості лісокористувачів реалізація державного професійного контролю неможлива. 

Хто бачив, щоб на 32% площі роздерибанених недержавних лісів здійснювалося бодай якесь виховання лісу? Правда, і в державних підприємств (особливо останнім часом) було достатньо проблем — зокрема з поповненням бюджету чи то завдяки паркету, чи то кругляку, чи то експорту, переробці лісу своїми можливостями або за допомогою інвесторів тощо. Деякі з тих дев'яти чиновників, що призначалися за роки незалежності України на посаду голови Держагентства лісового господарства, обіцяли покінчити з дерибаном. Жоден не зміг, бо працював на посаді в середньому півтора року!.. Напевно, не зможуть і наступні…Тим більше що троє останніх узагалі не були фахівцями лісової галузі. Спрацьовував "квотний" принцип призначення. Останнє — О.Ковальчук від "Самопомочі".

3. Нинішні умови життя лісу порівняно з умовами в ХХ ст. дуже змінилися. В останні десятиліття утворилася монополія середньовікових насаджень не природних, а посаджених людиною. Філософська наука небезпідставно стверджує, що монопольна система рано чи пізно руйнується. А держава потурає тому, щоб залишки лісів були за безцінь "прихватизовані". 

Деякі узагальнені результати діяльності Держлісагентства України за 2002—2015 рр. див. на рис.

У наведених даних особливо вражають два показники: 1) більше ніж удвічі за останні 13 років збільшилися площі суцільних санітарних рубок лісу; 2) надзвичайно низький відсоток виходу ділової деревини при вибіркових санітарних рубках (19%). А загалом Україна за середнім показником щорічно вилученої деревини з гектара посідає останнє місце в Європі — 57м³/га. Польща — 77,4м³/га (дані академіка О.Фурдичка). Єдине, до чого останні "міністри" додумалися, "реформуючи" лісову галузь, — максимально скоротити кількість лісників, довівши обслуговувану ними площу лісу до 1000 га і більше. Мій батько-лісник голодного 1947 р. обслуговував лише 400 га, і ліс у нього не всихав. Останнім часом над головами лісівників дамокловим мечем висять реформа, приватизація, конкурс-профанація. Про неприпустимість повальної приватизації державних підприємств лісового господарства багато говорити не треба: у результаті будуть "прихватизовані" найкращі з них, в яких іще є ліс. "Це не що інше, як один з чергових етапів руйнування лісової галузі напередодні її подальшої приватизації" (Павло Кравець, DТ.UA від 30.01.2016). Що ж до конкурсів на посаду директорів лісгоспів, то вони нагадують відомі в минулому "особливі трійки НКВС".Лісівники від усього цього вже просто втомилися! Скільки їх — патріотів-романтиків, талановитих випускників з лісогосподарською спеціальністю, так і не змогли знайти застосування своїм знанням у профільній галузі!

Ліси називають зеленими легенями планети. Важко навіть уявити, якими були б наслідки Чорнобильській трагедії, якби не ліси. Явно недооцінене значення лісу для збереження головного джерела життя людини — питної води. В Україні з пониженням рівня підґрунтових вод подекуди вже змінюється гідрологічний режим. Зникає вода в криницях багатьох сіл, які розташовані на територіях обмеженого водозбору з колишніми лісами. Зливний характер опадів, різке танення снігу на оголених та знеліснених площах водозборів призводять до повеней, змивання ґрунту, зсувів, ерозійних процесів. 

Зі ЗМІ знаємо про мільярдні втрати на Закарпатті. Тільки треба б частіше показувати напівоголені гори — в Карпатах маємо велику проблему з класичним вітровальним деревом — ялиною з її короїдами. 

Дуже турбує те, що в новостворюваних національних парках продовжуватиметься таке саме, як і нині, "особливе ведення господарства". Їхні насадження перетворяться на масштабні резервації шкідників лісу, що так небезпечні для нових лісів. А звідси — всихання лісів і нові пні. Величезні проблеми виникли й у зв'язку з бурштиновою екологічною катастрофою на Поліссі. Втрачають свою роль і 400 тис. га захисних лісонасаджень, що їх створили попередні покоління: нині вони занедбані, нічийні і, вважай, приречені. Це при тому, що був Закон України "Про державну програму формування екологічної сітки України на 2000—2015рр.", яким планувалося створити ще 174 тис. га полезахисних смуг. Зрозуміло, що глобальне потепління тут ні до чого. Закон провалено! Особливо це зрозуміло тим, хто живе поблизу цих смуг і користується ними як хоче. Очікуваний багатьма прийдешній "золотий вік" для України як годувальниці світу, що має третину світових запасів чорноземів, не настане через втрати лісомеліоративних насаджень, що так необхідні для захисту врожаю. 

Крім того, вже незаперечним є той факт, що загрозливими темпами Степ насувається на Лісостеп, а той — на Полісся. В кліматі України відбуваються дедалі помітніші зміни. Причини — посилення вітрів, пилових бур, суховіїв почастішання випадків смерчів-армагеддонів (Рівненщина, Дніпропетровщина, Тернопільщина та ін.), які раніше були винятковим явищем. Їх кількість і руйнівна сила в найближчі десятиліття тільки наростатимуть. Ці вітри, пилові бурі й суховії, що виникають на нашій території, відчувають уже й країни на Захід від нас, особливо Польща. Метеорологи чомусь не приділяють належної уваги тому, що "повітряні ями" виникають не тільки внаслідок різких змін температур, а й через наявність великих ділянок із пнями, що вже помітні на території України з космосу. 

Лженаука робить своє. На думку її апологетів, в усьому винне тільки глобальне потепління. На нього списують усі біди, а тим часом часто санкціонують суцільні рубки лісів, що не прожили й половини свого життя. Доходить навіть до того, що стверджують, ніби, наприклад, сосні звичайній достатньо жити 60—70 років, аби досягти товарної стиглості (хоча добре знають, що вік природної стиглості сосни — 200—250 років). Ось деякі приклади, що спростовують "глобалізм".

Перший. За високими загорожами Конча-Заспи, Святошина і т.д., сосни чомусь не відчувають цього "глобалізму" і масово не всихають, як їхні дерева-побратими, що ростуть за межами цих загорож. Там, за перших ознак проблем зі здоров'ям дерев звертаються по допомогу до фахівців. І ті рятують їх (з мого особистого досвіду). Але є чимало охочих побудувати "хатинки" поблизу столиці, використовуючи місця… всохлого лісу.

Другий. Хрещатик і вул. Прорізна в Києві (це поруч, хто не знає). Напрочуд по-різному тут діє "глобалізм": яка зелень на першому і яке страхіття — на другій. Ще півстоліття тому Прорізна славилася медовим запахом цвіту лип. Нині ж, хоч скільки б знову й знову їх садили відповідні служби — вони тут приречені! Чому? Тому що з весни до осені все своє недовге зелене життя висаджені липки сусідять з колесами припаркованих автомобілів і буквально стікають кров'ю від вбитих у їхні "жили-коріння" кілки. Як наслідок — усе літо липи страждають від хмар попелиць (Eucallipterus tiliae), непідготовленими вступають у зиму і гинуть уже в наступні рік-два. Запитання: скільки коштів було витрачено за останні роки, щоб вулиця Прорізна пахла, як у минулому? Нині ж, іноземних туристів ліпше цією вулицею до "Ярослава Мудрого" не водити й не возити. Хай милуються Хрещатиком — там на кожне деревце "дмухають".

Третій. Для багатьох лісівників тепер уже очевидно, що першопричиною патологічних змін у лісах України є втрата ними загальнобіологічної стійкості, а відтак захисної реакції проти небезпечних факторів (серед них і стовбурові шкідники, які залишають після себе добре помітні поселення на кожному ослабленому дереві). Ознаки заселення живих дерев стають помітними спочатку лише спеціалістові з лісозахисту. Шкідники — це живі істоти, які швидко використовують недолугу лісівничу діяльність людини. Вражаючі хвилі всихання лісів від них прокотилися Україною: дуба звичайного ранньої форми — в 70—80-х рр., ялинових і соснових — нині. Шкідливі комахи є найчисленнішими представниками тваринного світу в лісових насадженнях. У здоровому природному лісі вони мільйони років є необхідним елементом еволюції. У створених уже людиною і ослаблених лісах шкідливі комахи стають його руйнівниками, часто з вини тієї ж таки людини. Практично немає жодного дерева з головних лісоутворюючих деревних рослин України, яке всохло без участі шкідників! Сліди їхньої діяльності під корою на заболоні недавно всохлих дерев помітні неозброєним оком навіть неспеціалісту. 

Водночас Мінприроди видає наказ про заборону санітарних рубок у заповідниках і заповідних зонах Національних природних парків лісів свого підпорядкування. Це там, де ці заходи мають здійснюватися насамперед! Дехто з природоохоронців (В.Борейко, Т.Тимочко, А.Плига, Д. Ширяєва та інші) за кожної можливості стверджують, що в таких лісах рубки не потрібні взагалі. Вони не розуміють, що між лісами природними і створеними людиною є величезна різниця, і в останніх має здійснюватися особливе, науково-обґрунтоване господарювання. Не може бути, щоб цим "захисникам лісу" було невідомо, що частка штучно створених насаджень (наприклад сосни) в Україні становить уже понад 80%! А якщо такі ліси є і в природно-заповідному фонді? А вони є! То що — санітарні заходи там не потрібні? Дехто не розуміє (бо це трохи складніше), що шкідники часто є переносниками судинних, некрозно-ракових хвороб, дереворуйнівних та інших грибів від хворих на здорові дерева. Вирубка сухостійних дерев — це лише захід для запобігання захаращеності. Вирубка важлива як протипожежний, естетично-оздоровчий захід і як джерело альтернативного виду палива у наш складний час. І аж ніяк не впливає на чергове всихання лісу.

Щоб цим "глобалістам" і подібним їм була хоч трохи зрозуміла різниця між природними і штучними лісами, поясню. Штучні ліси (культури): а) насіння для них зібрано далеко не з елітного материнського дерева (насіннєва база в Україні існує лише на папері); б) тяжка доля сіянця (обірвані корінці при викопуванні, затиснуті у вузьку щілину під меч Колесова при садінні, а ще й часто "догори дригом" (тобто корінням не вниз, а вгору), посадженого школяриком, для якого цей меч непідсильний; в) підростаючі сіянці, що стають деревцями й деревами, не знають потрібних їм своєчасного освітлення, прочисток, проріджень, прохідних рубок і, зрештою, санітарних рубок. Про рубки виховання (за З.Голов'янком) і говорити не доводиться! 

Приклади відмінностей між так званими лісовими культурами і їхніми природними "побратимами" можна продовжувати. 

Дезорієнтація суспільства в питаннях здоров'я лісу є великою загрозою для України та й Європи теж, оскільки ми для неї є "зеленим щитом". Слід зауважити, що Україна ще в 2004 р. підписала Протокол кліматичного саміту в Копенгагені, яким зобов'язалася вжити низку заходів щодо зменшення викидів вуглецю в атмосферу. Що ж до виконання рішень цього саміту, то Україна зазнала повного фіаско — в її лісах замість депонування атмосферного вуглецю відбуваються прямі емісії СО2, СН4 в атмосферу, зокрема від деревини, що гниє у великій кількості. Аж з 2020 р., напевно, наберуть чинності рішення вже нового кліматичного саміту ООН у Парижі.

"Обступи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага,

хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів"

Ліна Костенко 

Скільки український ліс пізнав за своє життя різного: закони, постанови, положення, кодекси, правила, концепції, програми, проекти, міжнародні форуми, колегії. Одним з головних системних "замовників", що призвів до втрати насадженнями природної стійкості, є недолуге лісове законодавство. Вище вже зазначалося, що держлісгоспам донині належить лише трохи більше половини лісів, решта — іншим відомствам із так званими "особливими вимогами ведення лісового господарства". Відома всій Європі українська лісівнича наука П.Погребняка — З.Голов'янка ніколи такого "особливого ведення господарства" не могла собі уявити.

Нижче — основні нормативні документи з "особливими вимогами", що істотно вплинули на сучасний стан лісів.

Санітарні правила в лісах України (Постанова КМУ від 27.07.1995 р. №555). Їм виповнився 21 рік (!). Кому було вигідно так довго й без змін ними користуватися? Скільки втратила держава від цих правил? Адже несвоєчасно вибрані, наприклад, у травні-червні свіжозаселені шкідниками-короїдами дерева сосни, того ж року заселяються вже вусачами, рогохвостами, свердликами. Як наслідок — значно менший вихід ділової деревини (мінімум на 15—20%). На наступний рік ділова деревина практично вже повністю перетворюється на дров'яну (19% виходу ділової від ліквіду). Одночасно в п. 6 "в", 10, 11, 12 цих правил строки проведення необхідних лісозахисних заходів (рубок) абсолютно не узгоджені з біологічними особливостями небезпечних масових видів "шкідників" (з періодом перебування їх під корою свіжозаселених ними живих дерев). Вимоги ж щодо норми не менше ніж 5 м3 з гектара при проведенні вибіркових санітарних рубок (п.10) для виробничників — узагалі за межею здорового глузду! Прості підрахунки показують, що в середньовікових насадженнях (40—50-річних в Україні більшість), щоб вибрати ці 5 м3, потрібно, щоб на гектарі було не менше ніж 25—30всихаючих дерев! А якщо цих дерев 20 і немає при цьому п'яти кубометрів, то їх не треба своєчасно вирубувати? Але з кожного із цих дерев вилетить близько 200 молодих жуків-короїдів (це абсолютно мінімальні показники у природі). Тоді виходить, що з одного гектара вилетить на сусідні дерева й сусідні насадження як мінімум 4 тис. шкідників! Усі будуть живитися й розмножуватися. Уявляєте наслідки?! Нині, на жаль, вони вже очевидні всім! 

Постанови: КМУ від 12 травня 2007 р. №724 "Про затвердження правил поліпшення якісного складу лісів" і Постанова від 23 травня 2007 р. №761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів". Ними встановлюється, наприклад, що вибіркові санітарні рубки треба проводити за погодженням з органами виконавчої влади, уповноваженими органами в галузі охорони природи (п. 20). Такі погодження з чиновниками різних рівнів забирають стільки часу, що своєчасність необхідних санітарних заходів протягом 1—1,5 місяців втрачає всякий сенс. Національні природні парки (а це величезні площі лісів в Україні) через ці погодження добре відчули наслідки на собі. На деяких дорогах, що ведуть до лісу, невдовзі потрібно буде поставити застережливі знаки: "В ліс не заходити!", "Обережно — падаючі сухі дерева!". 

Професіонали лісової справи не сприймають і такого: "підставою для рубок, у тому числі оздоровлення лісів, є матеріали лісовпорядкування" (?!). Як відомо, за цими матеріалами обсяги рубок визначаються без урахування санітарного стану насаджень. До того ж лісовпорядкування проводиться з інтервалом десять років і без участі спеціалістів-лісопатологів.

Закон "Про природний заповідний фонд України" від 16.06.1992 №34, ст. 9-1: "Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду". Як за таких обмежень домогтися вкрай необхідних своєчасних лісозахисних заходів? 

Державна цільова Програма "Ліси України" на 2010-2015 рр.затверджена постановою КМУ від 16.09.2009р. №977. Виконавцями цієї Програми були Держкомліс (нині Держагентство лісових ресурсів), Мінагрополітики, Міноборони, МНС, Мінтрансзв'язку, Київська держадміністрація. Сума фінансування — 21,9 млн грн (близько 3—4 млн грн щорічно). Серед багатьох завдань і очікуваних результатів знаходимо в ній: "підвищення стійкості лісових екосистем, забезпечення захисту лісу, зменшення обсягу суцільних рубок". Останнє нині сприймається вже як знущання з лісу! Очевидно, що Програма "з тріском" провалилася.

Сам по собі тимчасовий мораторій на експорт лісу-кругляка (законопроект ВР №1362) набув серед працівників лісового господарства широкого розголосу. На перший погляд, запровадження цього мораторію зможе забезпечити достатньо сировини для українських деревообробників, виробників меблів та інших товарів з деревини. Але, на жаль, при цьому внутрішнього ринку відходів деревини не сформовано. Збільшення залишків ділової деревини на складах загрожує не тільки швидкому перетворенню її на дрова, а й створить небезпеку і для сусідніх насаджень масовим розмноженням на залишеній деревині небезпечної групи технічних стовбурових шкідливих комах. Це знову великі збитки для держави!

І — останні три кілки у своєчасність лісозахисних заходів. Перший — Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони тваринного світу" від 09.04.2015 №322: "У період масового розмноження диких тварин з 1 квітня по 15 червня забороняється проведення робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму… в тому числі санітарних рубок". Другий — тендери на рубки з сорока днями роздумів щодо недопущення корупції при цих рубках. З погляду необхідності термінових лісозахисних заходів — це теж за межею здорового глузду. Третій — Протокол наради КМУ від 12.05.2016 "Вжити заходи до припинення видачі у 2016 р. дозволів на проведення суцільних санітарних рубок в лісах усіх груп та територіях ПЗФ". Призупинити рубки саме тоді, коли вони вкрай необхідні, особливо в сосновому та ялиновому господарствах?! Короїди аплодують! Їм створено рай. 

Що маємо терміново зробити в умовах неоголошеного надзвичайного стану у лісовому господарстві України?

1. Осмислити проблему. Це — перший крок до її вирішення. На жаль у суспільстві все ще панує думка: "Ліс, стільки терпів, то й іще потерпить". У Верховній Раді добре було б створити ініціативне депутатське об'єднання на зразок "Українському лісу — один господар". Насамперед слід сформувати Національну консультативну раду з питань лісу й ухвалити Закон України "Про національну лісову політику". Концепція розвитку лісової галузі має будуватися на світового рівня досягненнях української лісівничої науки. Уряд повинен довести до відома всіх органів місцевої влади, районних та обласних рад і адміністрацій інформацію про серйозність ситуації з насадженнями їхнього регіону. Це потрібно для ефективної реалізації намічених радикальних заходів для виведення їх з надзвичайного стану. 

Оскільки кардинальних змін у лісовому законодавстві в 2017 р. очікувати не доводиться, обласні ради й адміністрації своїми рішеннями повинні зобов'язати всіх користувачів лісів (насамперед тих, хто має лісонасадження сосни, ялини і дуба) ліквідувати захаращеність у лісах, використовуючи лісопродукцію як альтернативний вид палива в зимові періоди. Це буде відповіддю на погрози Кремля влаштувати Україні "холодний апокаліпсис". Після цих заходів уже можливе проведення своєчасних санітарних рубок. 

2. Тільки тоді, коли санітарні рубки будуть синонімом рубок з виховання лісових насаджень, можна сподіватися на поліпшення ситуації, що склалася з українським лісом. У ННІ лісового та садово-паркового господарства НУБіП України є достатньо розробок і рекомендацій щодо поліпшення санітарного стану лісових насаджень. Було б бажання їх застосувати! Але "сім няньок", певно, "позичать у сірка очі", і вдаватимуть, що нічого не бачили і не чули. 

3. "Ми намагаємося причепити реактивний двигун до воза та ще й дивуємося, чому останній розвалюється" (В.Кошелюк у DT.UA від 12.12.2015). 

У вирішення всіх лісівничих проблем маємо вкладати не так гроші, як інтелектуальні ресурси. Доля майбутнього українського лісу значною мірою залежатиме від участі в ній тих, хто нині навчається лісівничої науки. Але, на жаль, і вона в стадії стагнації. Значної шкоди завдала і завдає — хай яка вона модернізована — модульна система оцінювання знань студента. Наразі все зводиться до "кнопкодавства". Викладач не має можливості спілкуватися зі студентом. Модульна система спонукає до того, що студент не працює з підручниками, не може професійно мислити і спілкуватися. Коли йому, бідному, дивитися в підручник (якого часто взагалі немає), якщо в розкладі занять така кількість предметів, що "очі розбігаються, дивлячись!" (Панас Мирний). На фахові дисципліни залишилося всього нічого. 

4. Реформи в лісовій галузі — це насамперед процес лікування, а для цього потрібен кваліфікований діагноз. На мою думку (людини з великим досвідом практичної і наукової роботи), цей діагноз буде невтішним: завдавши лісу величезні рани, його вже слід не "жаліти", а застосовувати радикальні й болючі "хірургічні" методи, дослухаючись порад професіоналів, а не піарників. Результатом своєчасного і послідовного виконання рекомендованих лісозахисних заходів буде значний економічний ефект. На це завжди звертали увагу класики української лісівничої науки (напрошується аналогія зі своєчасними лікувальними заходами в людському суспільстві). Якщо ж цих методів не впроваджувати, український ліс помре. Завдання зводиться ще й до того, щоб уся деревина після необхідних рубок повністю використовувалася для нових видів лісопродукції (зокрема як альтернативний вид палива). 

5. Не дурні придумали три "П" — патріотизм, порядність, професіоналізм. Ми не можемо дозволити, щоб на місці українського лісу з'явився напис: "Загинув через дурість". Vita sine litteris mors est (Життя без науки — смерть).

Гадаю, цей крик душі не потребує особливих коментарів. Його просто треба почути — разом зі словами Ліни Костенко: "Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як "руди".

http://gazeta.dt.ua/ECOLOGY/prostit-meni-scho-znovu-b-yu-na-spoloh-_.html