Центральні райони Західної Європи в давнину були вкриті густими лісами, в першу чергу буковими. Розчищаючи місця для ріллі і пасовищ, люди нещадно їх знищували. Вже до XIV сторіччя величезні масиви лісів були вирубані, і в цьому колись лісовому регіоні людям стало не вистачати деревини навіть для будівництва та обігріву осель. Ліси почали відновлювати, однак вирощували найбільш цінну в той час породу — дуб, жолуді якого йшли на корм свиням. Так поступово діброви витіснили букові ліси, від яких зараз залишився лише невеликий незайманий масив в італійському заповіднику Казантьенци.
Але на цьому «пригоди» європейських лісів не закінчилися. У XVIII ст. Європу «завоював» картопля, виявився більш вигідним кормом для всеїдних свинок, цінність дуба впала, а бука, навпаки, зросла, оскільки він давав прекрасні дрова — енергетичну основу розвивається європейської промисловості. Бук стали охороняти і висаджувати. Однак реванш тривав недовго, менше 100 років: в XIX столітті промисловість перейшла на вугілля і потреба в буку відпала. Зате зросла ціна на деревину сосни і ялини, найбільш придатну для будівництва. Тому європейці почали розводити саме ці види, в результаті чого площа ялинників і сосняків в Європі стала швидко зростати. Зараз у Німеччині вони складають 65 % лісів.
Так за 600 років людина двічі змінила рослинність цілої природної зони — з бука на дуб, з дуба на ялину і сосну. У підсумку незайманих лісів в цьому регіоні не залишилося. Ті діброви, ялинники і сосняки, які багато хто приймає за природні ліси, насправді є посадками, тільки іноді дуже старими.
джерело: сайт webeko
thinkgreen.ru
0 коммент.:
Дописати коментар