23 жовтня 2016

Бурштиновий світ - паралельна реальність, яка існує поза державою



Ще один спосіб наповнити бюджет згадав на цьому тижні і Генеральний прокурор Юрій Луценко, мабуть, співчуває Міністерству фінансів, у якого дірок в бюджеті поки більше, ніж можливостей їх закрити. Гральний бізнес. Його заборонили в Україні ще в 2009 році як соціально небезпечний мовляв, і злочинність фінансували через казино, і люди в ігрових автоматах просаджували іноді всі свої заощадження або весь свій заробіток.

Але за сім років заборони, по суті, змінилися лише дві речі - по-перше, гральний бізнес пішов у підпілля - казино так і продовжують працювати, просто знайти їх тепер трішки складніше. А друге - від грального бізнесу в держбюджет нічого не потрапляє, все йде в тінь.

Причому це чималі гроші ще екс-міністр фінансів Наталія Яресько, коли захищала ідею легалізації казино, говорила, що держбюджет від цього може одержати не менше 2 мільярдів гривень.

І ще один момент в 2008 році - це останній повний рік легальної роботи казино в Україні - в гральному бізнесі було зайнято 160 тисяч чоловік, і експерти кажуть, що зараз такі робочі місця можуть дуже стати в нагоді Україні, яка переживає економічну кризу.

Ну і якщо легалізувати гральний бізнес все-таки непросто - в парламенті далеко не всі підтримують цю ідею, то зробити законною видобуток бурштину можна було набагато простіше - наразі, в Україні немає такої політичної сили, яка б боролася за повну заборону видобутку бурштину, всі суперечки - поки тільки навколо того, як конкретно зробити видобуток легальним.

Причому мова йде також про великі гроші, той же Генеральний прокурор Юрій Луценко влітку цього року говорив, що річний дохід "бурштинової мафії" дорівнює потребам оборонного бюджету країни. Тієї ж думки і експерти - вони впевнено говорять про тіньовий мільярд доларів.

Так що цілком можливо, що комусь у владі набагато вигідніше залишити бурштин - мафії, по аналогії з тим, як це відбувається і з казино. Тему продовжить Інна Білецька

Перекрили дорогу. Зажадали нову школу. Це Степан-город. В області провели тендер на 90 мільйонів. Проїхати в це село - справжні випробування. Десятки кілометрів бездоріжжя. Після них очікуєш побачити - тільки смуток і запустіння. Але не тут-то було - на в'їзді новенький житловий масив. Акуратні будиночки з дорогим облицювальною цеглою. Місцеві добувають бурштин. Податки - не платять. Але школу вимагають.

А це райцентр Володимирець. Ями та вибоїни у самої межі селища. Відразу за ними - приватні новобудови. Асфальт давно зійшов, на його місці - величезні вибоїни. З нами в машині один з місцевих жителів.

"Гроші там, як воно потрапить, як кому. Але лікарі вже говорять, що молоді люди звертаються в тридцять, до сорока років звертаються, у них вже аденома простати. Але ті, хто стоять за цим, ті, що скуповують, ті добре заробляють , напевно, найбільше. Я бачу там будинки стоять і машини там".

Саме жителі північних районів і утримали ринок нерухомості в Рівненській області в 2013-2015 роках. Тут він демонстрував чудеса.

"Жителі північних районів вони найбільш активно звертаються за послугами в пошуку нерухомості, і я б сказав, що цей відсоток може досягати іноді 60 відсотків людей купують земельні ділянки в межах обласного центру і в самому місті Рівне, є і скажемо попит на новобудови. Є окрема категорія людей, які можуть собі дозволити придбати дві-три квартири ", - говорить Олег Ухнілев-Ярошевич, експерт ринку нерухомості.

Але переїжджати до обласного центру старателі не поспішають. Воліють, просто капіталізувати "нажите-бурштинове". Хоча це найнижча ступінь нелегального бізнесу. Ось будинок Олега Назарука. Він і зараз числиться в СБУ. На цих кадрах минулого року розповідає: що по чому.

"Півтора кілограма, два ти заробиш, ще й залишиться. Кожна помпа - це шість чоловік, плюс "тичкарь", який оплачуваний, який стоїть на "тичці". В середньому робота помпи за день або за ніч - на зарплати, на паливо, - це близько 400-500 доларів йде затрати. Зарплата плюс преміальні", - говорить Олег Назарук, співробітник СБУ.

Кримінальна справа і понині бовтається між Генеральною прокуратурою і обласною. Олег Назарук не затриманий.

"Є прості роботяги. Є, грубо кажучи, прошарок бандитів, які поставили своїх людей, збирають гроші з цих роботяг. Є поліція, яка закриває на це очі і теж з цього годується. Є служба безпеки, яка точно так же десь закриває очі і з цього годується. Є прокуратура, яка точно так же не змушує правоохоронні органи з цим боротися. Є адміністрації, які не стурбовані ", - говорить Олексій Гриценко, активіст ВГО "Автомайдан".

І ось так по бурштиновому ланцюжку гроші осідають в кишенях дорогих піджаків і пропливають повз головної каси - державної.

"У зв'язку з тим, що це вже відбувається третій рік поспіль і обсяги видобутку зростають - це вже можна порівняти в межах 600-800 мільйонів доларів, є вже загальні цифри близько мільярда - я ще не вірю в це, але мінімум 600-800 мільйонів доларів ми втрачаємо щорічно", - говорить Борислав Розенблат, народний депутат.

Це тільки гіпотетичні втрати. Але є і реальні. Наприклад, витрати - на утримання оперативного штабу, який працює на півночі Рівненської області з квітня, на постійні ротації сотень бійців. А ще - держава втрачає унікальні поліські ліси.

"Працює мафія, працює, якщо вже лісівник не може зайти в ліс, то як ви думаєте? Вони там озброєні, там є якісь угрупування, якими хтось керує".

У рівненському управлінні лісового господарства пояснюють - на Поліссі старателі пошкодили дві з половиною тисячі гектарів лісу.

"Один гектар буде чотири тисячі гривень, тільки щоб посадити і доглядати, якщо порахувати 2500 гектарів пошкоджених земель, можна зрозуміти які це гроші втрачає держава", - говорить Сергій Івашинюта, т.в.о. начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Але як би там не було, чиновники трублять про успішну боротьбу: затримують цілі бурштинові банди, кричать про розкриття мафіозних груп і вилучення тонн каменю. У минулому році поставили рекорд. Більше двох з половиною тонн. Міністр з прем'єром розсипалися в похвалах. І в свою адресу теж. А в підсумку справа увірвався як мильна бульбашка. Правда, по-тихому. Призначили винного, який заплатив аж 17 тисяч гривень штрафу. Камінь, вартість якого на чорному ринку мінімум три мільйони оцінили в смішну суму 136 тисяч доларів. Але навіть цих грошей держава не отримала. Реалізувати бурштин-сирець законно в Україні неможливо. Легального ринку просто немає. Місцеві ювеліри і офіційні скупники часто відмовляються. Дзвонимо по оголошенню, намагаємося запропонувати камінь на продаж.

"Там, якщо у вас український бурштин, якщо ви на видобуток десь там, китайці на місці сидять з валізами грошей і платять, я не знаю, чи є вам сенс. - Та ні ж, немає ні китайців, нікого немає. - Ну, там у вас були якісь державні перевороти. Ми ніколи там не купували, і тому ... я просто знаю, що там ціни шалені. Ми жодного разу не купували, бо домовитися неможливо. Хтось же там залишився, хтось то ж там купує, раз пропонують, правильно? "

Вилучений бурштин знаходиться в сховищі драгметалів Мінфіну. Ми двічі просили показати його нам і пояснити - яка подальша доля бурштину. Безуспішно. А в Раді тільки й розмов, що про легалізацію. Кілька законопроектів просто не виносять на голосування. Автори впевнені - Україна могла б заробляти сотні мільйонів доларів. Старателі жили б на зарплату, а прошарок дахувальників - просто зник би.

"Це була б ціла галузь, яка сьогодні розвивалася і була б в Польщі як мінімум. Просто працювала би система, працювали б, перш за все, всі брокери, потім були б оцінювачі, які оцінювали б інші камені - там стільки ланок, дійсно там є за що боротися", - говорить Борислав Розенблат, народний депутат.

"Якби дійсно я так розумію, по-чесному, експортував би. По-чесному платили би податки. Я думаю, бюджет в будь-якому випадку ... ну може не мільярд отримував, але сотні мільйонів - я думаю 200 -300 мільйонів просто отримував за рахунок імпортних мит", - говорить Олександр Охріменко, експерт.

А поки так: трохи селянам - на нові будинки, трохи молоді - на квартири та машини, які, до речі, в бурштинових районах можуть дозволити собі навіть школярі, хороші суми - скупникам і організаторам, а самі круті - тим, хто закриває на це очі.

Бажаючи зберегти машину, з Степан міста ми повертаємося через ліс. Так надійніше. Ці люди могли б самі заробити собі на дороги і школи. І тоді вимагати від держави виконання зобов'язань. Але поки це бурштиновий світ, це - паралельна реальність, яка існує поза державою.

podrobnosti.ua

0 коммент.:

Дописати коментар