Згідно з цими Основ, оренда представляла собою "засноване на договорі строкове оплатне володіння і користування землею, іншими природними ресурсами, підприємствами (об'єднаннями) та іншими майновими комплексами, а також іншим майном, необхідним орендареві для самостійного здійснення господарської чи іншої діяльності".
Основи дозволяли орендувати практично що завгодно і кому завгодно. Відповідно до закону, оренда допускалася в усіх галузях народного господарства, і могла застосовуватися щодо майна всіх форм і видів власності. Орендарями могли бути "радянські юридичні особи і громадяни СРСР, спільні підприємства, міжнародні об'єднання і організації з участю радянських та іноземних юридичних осіб, а також іноземні держави, міжнародні організації, іноземні юридичні особи і громадяни". За згодою орендодавця допускалася і суборенда. Орендна плата допускалася як в грошовій, так і в натуральній або змішаної формах. Розмір орендної плати, за винятком спеціально встановлених законодавством випадків, не міг переглядатися частіше, ніж раз на п'ять років. Оренда землі та інших природних ресурсів повинна була мати, як правило, "Довгостроковий характер - від 5 років і на більш тривалий термін" (але допускалася і більш короткострокова - пріоритет у встановленні терміну оренди віддавався договором). Орендар мав безумовне право на поновлення договору оренди після закінчення терміну старого, умови могли при цьому змінюватися за згодою сторін. У законі було прямо зазначено, що "умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря". умови могли при цьому змінюватися за згодою сторін. У законі було прямо зазначено, що "умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря". умови могли при цьому змінюватися за згодою сторін. У законі було прямо зазначено, що "умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря".
Законом передбачалася також така спеціальна форма оренди, як "оренда підприємств (об'єднань)". Рішення про таку оренду приймалося не менш як двома третинами голосів загальних зборів членів трудового колективу, а проект договору розроблявся спільно з профспілковим комітетом. Орендне підприємство ставало правонаступником майнових прав і обов'язків державного підприємства, взятого ним в оренду, в тому числі і його прав користування землею та іншими природними ресурсами. Орендне підприємства зберігало право на централізовані капітальні вкладення і дотації в обсягах, встановлених для державного підприємства, взятого в оренду. До нього переходили права і обов'язки взятого в оренду державного підприємства щодо участі в соціально-економічному розвитку території, на якій воно розташоване. На орендне підприємство законом покладалися зобов'язання щодо забезпечення ефективного використання і відтворення природних ресурсів та користування ними в цілях, для яких вони були йому надані. Орендне підприємство було зобов'язане охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів. Орендному підприємству могли надаватися дотації на розширення виробництва і вирішення соціальних завдань, а також пільги по орендній платі.
Ще однією специфічною формою орендних відносин, передбаченої Основами, став внутрішньогосподарський орендний підряд - фактично деякий аналог оренди підприємства, але всередині організації, окремим орендним колективом.
0 коммент.:
Дописати коментар