Вчені та лісівники Придесення: без науки український ліс не матиме майбутнього.
«Шляхи підвищення ефективності лісовирощування та формування біологічно стійких і продуктивних насаджень», розповіли вчені та головні лісничі державних підприємств Чернігівського ОУЛМГ.
– В останнє десятиліття, – наголосив директор станції, кандидат сільськогосподарських наук Анатолій Жежкун, – сталися зміни природно-кліматичних умов, що потребує проведення низки лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення біологічної стійкості деревостанів. Тому, першочергове завдання – ознайомити лісничих області з новими технологіями відтворення та формування лісів Східного Полісся.
По чайній ложці. Учасники зібрання побували, насамперед, у чи не найбільш потерпілому Краснохутірському лісництві, де на 400 га всохли ялини і тепер на їхньому місці ростуть створені дбайливими руками лісівників культури сосни звичайної, дуба звичайного, модрини європейської… Переїхавши до Слобідського дослідного лісництва станції, оглянули відновлення сосни після першого прийому рубки переформатування 2009–2010 рр., ознайомилися з поетапним формуванням березово-ялинового деревостану рубками догляду, формуванням стійких ялинників різними методами рубок догляду, вирощуванням березово-соснових деревостанів на ділянці суцільної санітарної рубки в сосняках, уражених кореневою губкою. Присутні мали змогу порівняти ріст культур сосни, створених 2013 р., із закритою кореневою системою та за традиційною технологією, оглянути ріст дерев майбутнього на секціях з різною інтенсивністю прохідної рубки 2007 р., родинну лісонасіннєву плантацію модрини європейської, кленово-дубових культур 2007 р., березово-тополевих культур 2010 р., малоцінного молодняку після проведення різних варіантів реконструктивної рубки та введення дуба звичайного…
Головний лісничий Віталій Сідько: «Соснові культури, створені з добірного насіння, дають високий приріст»
Директор Новгород-Сіверського лісгоспу: «Найбільша гордість підприємства – різновікові лісові культури. Незалісених ділянок не знайдете»
Ґрунтовні роз’яснення щодо всіх оглядів надавали директор ЛНДС Анатолій Жежкун, наукові співробітники Ігор Порохняч, Ігор Бобров, Ірина Жежкун, а також директор лісгоспу Микола Засько та головний лісничий Віталій Сідько, лісничий Слобідського дослідного лісництва Володимир Серб. «Найбільшою гордістю нашого підприємства, – підкреслив Микола Засько, – є лісові культури і цьому я завдячую, передусім, лісничим, котрі, без перебільшення, завжди тримають руку на пульсі новітніх досягнень лісової науки, сумлінно допомагають вченим закладати нові й нові досліди, разом з ними постійно перебувають у творчому пошуку».
Ґрунтовні роз’яснення щодо всіх оглядів надавали директор ЛНДС Анатолій Жежкун, наукові співробітники Ігор Порохняч, Ігор Бобров, Ірина Жежкун, а також директор лісгоспу Микола Засько та головний лісничий Віталій Сідько, лісничий Слобідського дослідного лісництва Володимир Серб. «Найбільшою гордістю нашого підприємства, – підкреслив Микола Засько, – є лісові культури і цьому я завдячую, передусім, лісничим, котрі, без перебільшення, завжди тримають руку на пульсі новітніх досягнень лісової науки, сумлінно допомагають вченим закладати нові й нові досліди, разом з ними постійно перебувають у творчому пошуку».
Вчені ЛНДС (справа наліво): директор станції Анатолій Жежкун, наукові співробітники Ірина Жежкун, Ігор Порохняч, Ігор Бобров
Перший заступник начальника і головний лісничий ОУЛМГ Юрій Пономаренко наголосив, що сіверські лісівники і надалі плідно співпрацюватимуть з науковими установами галузі, сміливо впроваджуватимуть новітні досягнення науки в практику лісокористування та лісовідновлення з тим, аби успішно перебороти глобальні кліматичні виклики сучасності й зберегти для нинішніх і майбутніх поколінь неоціненний зелений скарб краю, примножуючи його багатства.
Ми акцентуємо увагу на проблемі, яка особливо загострилася останніми роками, а саме: на фінансуванні. Судіть самі. Якщо 2014 р. обсяг бюджетних вкладень у науку становив 155,2 тис. грн, то 2015 р. – 56,5 тис., 2016 р. – 61,5 тис. грн. Одне слово, кошти виділяються по чайній ложці. Таке ось «життя по-новому», таке ставлення до праці вчених – цвіту нації.
Перший заступник начальника і головний лісничий ОУЛМГ Юрій Пономаренко наголосив, що сіверські лісівники і надалі плідно співпрацюватимуть з науковими установами галузі, сміливо впроваджуватимуть новітні досягнення науки в практику лісокористування та лісовідновлення з тим, аби успішно перебороти глобальні кліматичні виклики сучасності й зберегти для нинішніх і майбутніх поколінь неоціненний зелений скарб краю, примножуючи його багатства.
Ми акцентуємо увагу на проблемі, яка особливо загострилася останніми роками, а саме: на фінансуванні. Судіть самі. Якщо 2014 р. обсяг бюджетних вкладень у науку становив 155,2 тис. грн, то 2015 р. – 56,5 тис., 2016 р. – 61,5 тис. грн. Одне слово, кошти виділяються по чайній ложці. Таке ось «життя по-новому», таке ставлення до праці вчених – цвіту нації.
Лісничий Узруївського лісництва Сергій Шульга: «Сіянці дуба звичайного добре перезимували, навесні перенесемо їх у культури»
– На жаль, наука сьогодні нікому в державі не потрібна, – з гіркотою в голосі сказав заслужений лісівник України, директор Новгород-Сіверського лісгоспу Микола Засько. – Але без неї нам не рухатися вперед, без неї український ліс не матиме майбутнього. Ми всіляко підтримуємо невеличкий колектив дослідної станції, який робить дуже велику справу. І надалі підтримуватимемо, бо виробництву потрібні поради вчених. Тому, навіть не уявляємо нашу подальшу діяльність без співпраці з ними. Успіхи, яких добивається підприємство рік у рік, були б неможливими, якби не прислухалися до голосу науковців.
– На жаль, наука сьогодні нікому в державі не потрібна, – з гіркотою в голосі сказав заслужений лісівник України, директор Новгород-Сіверського лісгоспу Микола Засько. – Але без неї нам не рухатися вперед, без неї український ліс не матиме майбутнього. Ми всіляко підтримуємо невеличкий колектив дослідної станції, який робить дуже велику справу. І надалі підтримуватимемо, бо виробництву потрібні поради вчених. Тому, навіть не уявляємо нашу подальшу діяльність без співпраці з ними. Успіхи, яких добивається підприємство рік у рік, були б неможливими, якби не прислухалися до голосу науковців.
Лісничий Володимирського лісництва Олександр Бездєтко демонструє прекрасні соснові насадження з домішкою берези повислої після рубки догляду
Про будні лісівників древнього краю – наша подальша розповідь.
Де Десна веслує веслами. Тут усе дихає історією – лісгосп розташований на сіверській землі, овіяній легендами та думами про славну минувшину, про подвиги дружини князя Ігоря у походах проти ворогів Київської Русі. Тут навіть у навколишніх лісах вчувається гомін давнини, гомін нащадків тих корабельних сосен, які позаминулого століття спеціально організовані особливі партії таврували в басейні Десни і виділяли в запас «для повсякчасного постачання будівельних матеріалів російському флоту». Шість лісництв підприємства розташовані на правому березі вічної ріки, одне-єдине – Задеснянське – на лівому. Там заплава Десни, порізана старицями, протоками, озерами. Туди й ми тримали курс саме тієї пори, коли річка взялася кригою. Зазвичай, на момент льодоходу понтонний міст, що з’єднує береги, розводять, аби його не знесло. Як і навесні, коли Десна розливається на два і більше місяців – тоді понтонний надовго «прив’язують» до берега. Люди перепливають човнами, а транспорт мусить об’їжджати капітальним стаціонарним містком, долаючи відстань до 60 км. Отже…
Про будні лісівників древнього краю – наша подальша розповідь.
Де Десна веслує веслами. Тут усе дихає історією – лісгосп розташований на сіверській землі, овіяній легендами та думами про славну минувшину, про подвиги дружини князя Ігоря у походах проти ворогів Київської Русі. Тут навіть у навколишніх лісах вчувається гомін давнини, гомін нащадків тих корабельних сосен, які позаминулого століття спеціально організовані особливі партії таврували в басейні Десни і виділяли в запас «для повсякчасного постачання будівельних матеріалів російському флоту». Шість лісництв підприємства розташовані на правому березі вічної ріки, одне-єдине – Задеснянське – на лівому. Там заплава Десни, порізана старицями, протоками, озерами. Туди й ми тримали курс саме тієї пори, коли річка взялася кригою. Зазвичай, на момент льодоходу понтонний міст, що з’єднує береги, розводять, аби його не знесло. Як і навесні, коли Десна розливається на два і більше місяців – тоді понтонний надовго «прив’язують» до берега. Люди перепливають човнами, а транспорт мусить об’їжджати капітальним стаціонарним містком, долаючи відстань до 60 км. Отже…
Вибіркову санітарну рубку проводять лісоруби Олександр Горовий, Сергій Ковальчин і Віктор Лунь
«Так багато краси марно проходить мимо наших очей. Але сідаймо ще раз у вербові човни, прошу вас», – казав Олександр Довженко у «Зачарованій Десні». Тож беремося за весла і, петляючи між крижинами, дістаємося протилежного берега, де на нас чекає службовий УАЗ. Коли Десну скує мороз і лід стане, понтонний міст, до речі, повернуть на його постійне місце, він служитиме людям до весняного кригоруху.
«Так багато краси марно проходить мимо наших очей. Але сідаймо ще раз у вербові човни, прошу вас», – казав Олександр Довженко у «Зачарованій Десні». Тож беремося за весла і, петляючи між крижинами, дістаємося протилежного берега, де на нас чекає службовий УАЗ. Коли Десну скує мороз і лід стане, понтонний міст, до речі, повернуть на його постійне місце, він служитиме людям до весняного кригоруху.
Тракторист Михайло Ященко працює на трелюванні лісу
Дорогою до лісництва заїжджаємо на лісовий кордон, де живе і господарює лісник Ігор Кудрявцев, раз у раз зупиняємося, аби оглянути молоді насадження, зняти шапки перед віковими соснами, поцікавитися здоров`ям у тендітних сіянців у розсаднику.
– Угіддя Задеснянського лісництва площею 2300 га розкинулися на кордоні з Шосткинським районом Сумщини, – розповів лісничий Григорій Гуща. – Село Бирине, де розташована садиба, заховалося серед прадавніх борів. Я сам родом звідси, в нас не знайдете такого, хто б не шанував ліс. Любов до нього передається з покоління в покоління. У лісництві працюють 15 чоловік, усі місцеві, переважно молоді. Проблем з кадрами немає, бажаючих влитися в колектив багато. Люди мають добру зарплату, соціальну захищеність, тому дорожать роботою. Певні труднощі створює віддаленість від лісгоспу – якби напряму, то це менше 10 км, але понтонний міст служить не завжди, та й великовагових автомобілів по ньому не пропускають, доводиться їздити через Шостку. Аби зменшити витрати на транспортуванні деревини, частково відпускаємо її прямо в лісі.
– Ґрунти на Поліссі піщані, бідні, тому вирощуємо головним чином сосну звичайну, – підключився до розмови старший майстер Олексій Ляшенко. – У розсаднику плекаємо до 150 тис. штук сіянців, садивний матеріал завжди якісний, із насіння, зібраного з кращих сосен. Його щороку вистачає для власних потреб і ще й частину продаємо. Звели тепличку, де проводимо зелене живцювання декоративних порід. І в лісовій глибинці населення горнеться до краси, більше й більше висаджує екзотичних кущів біля осель, на вулицях. Саджанцями забезпечуємо всіх бажаючих…
Нині биринці готуються до весняної садивної кампанії. У Міжнародний день лісів тут, як і в усій країні, стартує акція «Майбутнє лісу у твоїх руках», активну участь у ній візьмуть сільська громада та учні Биринського навчально-виховного комплексу, при якому вже понад 10 років діє клуб юних лісівників-дендрологів. На своєму рахунку діти мають багато корисних для довкілля справ, про що варто розповісти окремо. З часом ми це зробимо, а поки що завітаємо до інших лісівничих колективів.
Мов на пороховій бочці. Як уже говорилось, у Краснохутірському лісництві, яке очолює Ігор Громовий, донедавна була найбільша площа ялинників. За словами наукового працівника ЛНДС Ігоря Порохняча, створювали їх переважно чистими культурами, що й сприяло стрімкому поширенню процесів усихання. За порадою науковців кілька років тому взяли курс на мішані насадження: на місці зрубів садили як головну породу сосну звичайну із супутніми (20–30%) – дубом звичайним, ялиною європейською, березою повислою, липою дрібнолистою, а на багатших ґрунтах і з модриною європейською.
Дорогою до лісництва заїжджаємо на лісовий кордон, де живе і господарює лісник Ігор Кудрявцев, раз у раз зупиняємося, аби оглянути молоді насадження, зняти шапки перед віковими соснами, поцікавитися здоров`ям у тендітних сіянців у розсаднику.
– Угіддя Задеснянського лісництва площею 2300 га розкинулися на кордоні з Шосткинським районом Сумщини, – розповів лісничий Григорій Гуща. – Село Бирине, де розташована садиба, заховалося серед прадавніх борів. Я сам родом звідси, в нас не знайдете такого, хто б не шанував ліс. Любов до нього передається з покоління в покоління. У лісництві працюють 15 чоловік, усі місцеві, переважно молоді. Проблем з кадрами немає, бажаючих влитися в колектив багато. Люди мають добру зарплату, соціальну захищеність, тому дорожать роботою. Певні труднощі створює віддаленість від лісгоспу – якби напряму, то це менше 10 км, але понтонний міст служить не завжди, та й великовагових автомобілів по ньому не пропускають, доводиться їздити через Шостку. Аби зменшити витрати на транспортуванні деревини, частково відпускаємо її прямо в лісі.
– Ґрунти на Поліссі піщані, бідні, тому вирощуємо головним чином сосну звичайну, – підключився до розмови старший майстер Олексій Ляшенко. – У розсаднику плекаємо до 150 тис. штук сіянців, садивний матеріал завжди якісний, із насіння, зібраного з кращих сосен. Його щороку вистачає для власних потреб і ще й частину продаємо. Звели тепличку, де проводимо зелене живцювання декоративних порід. І в лісовій глибинці населення горнеться до краси, більше й більше висаджує екзотичних кущів біля осель, на вулицях. Саджанцями забезпечуємо всіх бажаючих…
Нині биринці готуються до весняної садивної кампанії. У Міжнародний день лісів тут, як і в усій країні, стартує акція «Майбутнє лісу у твоїх руках», активну участь у ній візьмуть сільська громада та учні Биринського навчально-виховного комплексу, при якому вже понад 10 років діє клуб юних лісівників-дендрологів. На своєму рахунку діти мають багато корисних для довкілля справ, про що варто розповісти окремо. З часом ми це зробимо, а поки що завітаємо до інших лісівничих колективів.
Мов на пороховій бочці. Як уже говорилось, у Краснохутірському лісництві, яке очолює Ігор Громовий, донедавна була найбільша площа ялинників. За словами наукового працівника ЛНДС Ігоря Порохняча, створювали їх переважно чистими культурами, що й сприяло стрімкому поширенню процесів усихання. За порадою науковців кілька років тому взяли курс на мішані насадження: на місці зрубів садили як головну породу сосну звичайну із супутніми (20–30%) – дубом звичайним, ялиною європейською, березою повислою, липою дрібнолистою, а на багатших ґрунтах і з модриною європейською.
Лісник Микола Ковальчин за роботою
З метою підвищення біологічної стійкості, продуктивності корінних деревостанів так чинять в усіх лісництвах.
У Володимирівському лісничий Олександр Бездєтко показував прекрасні соснові насадження з домішкою берези повислої. Сіянці останньої, як і липи гостролистої, вирощують у коробах, сіянці сосни – в тимчасовому розсаднику. А в Узруївському лісництві, де кращі ґрунти, можуть похвалитися чудовими молодими дібровами. Хоч сьогодні готові перебратися на лісові ділянки дбайливо доглянуті лісокультурницями однорічні сіянці дуба звичайного в розсаднику. Та все ж і тут домінує сосна. Разом з лісничим Сергієм Шульгою ми оглянули дивовижні екземпляри плюсових дерев королеви Полісся, поспостерігали за процесом роботи шишкосушарки, що обслуговує лісгосп, поспілкувалися з членами бригади лісорубів на чолі з лісником Миколою Ковальчиним, які вибирали сухі, хворі, пошкоджені дерева у кварталі, відведеному під санітарні рубки.
– Загальна площа лісгоспу становить 30,4 тис. га, – пояснив головний лісничий Віталій Сідько. Щороку заготовляємо вдосталь насіння, вирощуємо до 2,5 млн штук стандартного садивного матеріалу, вчасно, на належному рівні здійснюємо догляди за культурами. Лісництва укомплектовані кваліфікованими кадрами, підтримують тісні зв’язки з дослідною станцією, не бояться експериментувати. У кожному є чому повчитися. Скажімо, Кіровське, очолюване Іваном Марахоньком, набуло неабиякого досвіду приборкання ярів, Гремяцьке (лісничий Володимир Манжула) – у залісенні понижених ділянок. Лосківське лісництво під керівництвом Анатолія Паніматченка заготовляє найбільше деревини, яку частково переробляє в цеху, в зразковому стані утримує культури.
– Вирощування здорового лісу – наше головне завдання, – наголосив директор лісгоспу Микола Засько.
Вивів підприємство в число кращих на Чернігівщині. А починав трудову діяльність1978 р. у Гутянському лісництві Холминського лісгоспу. Часом заїжджає до свого першого лісу, який садили, коли ще був лісником. Скільки спогадів зринає під зеленими кронами!
З метою підвищення біологічної стійкості, продуктивності корінних деревостанів так чинять в усіх лісництвах.
У Володимирівському лісничий Олександр Бездєтко показував прекрасні соснові насадження з домішкою берези повислої. Сіянці останньої, як і липи гостролистої, вирощують у коробах, сіянці сосни – в тимчасовому розсаднику. А в Узруївському лісництві, де кращі ґрунти, можуть похвалитися чудовими молодими дібровами. Хоч сьогодні готові перебратися на лісові ділянки дбайливо доглянуті лісокультурницями однорічні сіянці дуба звичайного в розсаднику. Та все ж і тут домінує сосна. Разом з лісничим Сергієм Шульгою ми оглянули дивовижні екземпляри плюсових дерев королеви Полісся, поспостерігали за процесом роботи шишкосушарки, що обслуговує лісгосп, поспілкувалися з членами бригади лісорубів на чолі з лісником Миколою Ковальчиним, які вибирали сухі, хворі, пошкоджені дерева у кварталі, відведеному під санітарні рубки.
– Загальна площа лісгоспу становить 30,4 тис. га, – пояснив головний лісничий Віталій Сідько. Щороку заготовляємо вдосталь насіння, вирощуємо до 2,5 млн штук стандартного садивного матеріалу, вчасно, на належному рівні здійснюємо догляди за культурами. Лісництва укомплектовані кваліфікованими кадрами, підтримують тісні зв’язки з дослідною станцією, не бояться експериментувати. У кожному є чому повчитися. Скажімо, Кіровське, очолюване Іваном Марахоньком, набуло неабиякого досвіду приборкання ярів, Гремяцьке (лісничий Володимир Манжула) – у залісенні понижених ділянок. Лосківське лісництво під керівництвом Анатолія Паніматченка заготовляє найбільше деревини, яку частково переробляє в цеху, в зразковому стані утримує культури.
– Вирощування здорового лісу – наше головне завдання, – наголосив директор лісгоспу Микола Засько.
Вивів підприємство в число кращих на Чернігівщині. А починав трудову діяльність1978 р. у Гутянському лісництві Холминського лісгоспу. Часом заїжджає до свого першого лісу, який садили, коли ще був лісником. Скільки спогадів зринає під зеленими кронами!
Оригінальні дерев’яні скульптури на лісову тематику прикрашають садибу Узруївського лісництва
– Тепер, – поділився думками, – особливу увагу приділяємо охороні насаджень, надто від вогню у Задеснянському лісництві, вздовж Десни, де від весни до осені тьма-тьмуща відпочивальників. У заплаві луки майже не косять, хтось кине знічев’я сірник чи недопалок і вже лихо. Мов на пороховій бочці сидимо. Забезпечені всім необхідним для гасіння пожеж, тісно співпрацюємо з районною та міською владою, відчуваємо підтримку свідомого місцевого населення, яке бачить результати самовідданої праці лісівників і старається якщо не допомогти, то хоч не шкодити довкіллю. Ми є головними бюджетонаповнювачами району. Левову частку зароблених коштів вклали у ведення лісового господарства, оновлення матеріально-технічних засобів, будівництво доріг. Дбаємо про соціальний розвиток колективу…
– Головне – підприємство працює стабільно, – підкреслив насамкінець директор лісгоспу Микола Засько. – Віримо у майбутнє галузі, в те, що з користю для неї буде проведено реформування. А також сподіваємося, що держава нарешті обличчям повернеться до науки.
Микола ПУГОВИЦЯ,
Чернігівська область, фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”
– Тепер, – поділився думками, – особливу увагу приділяємо охороні насаджень, надто від вогню у Задеснянському лісництві, вздовж Десни, де від весни до осені тьма-тьмуща відпочивальників. У заплаві луки майже не косять, хтось кине знічев’я сірник чи недопалок і вже лихо. Мов на пороховій бочці сидимо. Забезпечені всім необхідним для гасіння пожеж, тісно співпрацюємо з районною та міською владою, відчуваємо підтримку свідомого місцевого населення, яке бачить результати самовідданої праці лісівників і старається якщо не допомогти, то хоч не шкодити довкіллю. Ми є головними бюджетонаповнювачами району. Левову частку зароблених коштів вклали у ведення лісового господарства, оновлення матеріально-технічних засобів, будівництво доріг. Дбаємо про соціальний розвиток колективу…
– Головне – підприємство працює стабільно, – підкреслив насамкінець директор лісгоспу Микола Засько. – Віримо у майбутнє галузі, в те, що з користю для неї буде проведено реформування. А також сподіваємося, що держава нарешті обличчям повернеться до науки.
Микола ПУГОВИЦЯ,
Чернігівська область, фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”
0 коммент.:
Дописати коментар