Сільські вісті за 19 червня 2014 року
Зенон МИХЛИК. Чернівецька область.
Торішньої весни з ініціативи Асоціації деревообробників Буковини відбулися громадські слухання на тему «Лісопереробна галузь краю: стан, проблеми розвитку, шляхи інтенсифікації». Думками обмінялися представники обласної виконавчої влади, лісівники та підприємці. Зокрема, й щодо необхідності заборони чи бодай обмеження експорту необробленої деревини. Адже, констатували, обсяги її вивезення за кордон постійно збільшувалися, а лісогосподарська галузь нарощувала… борги.
ОДНАК після тієї розмови майже нічого не змінилося. Буковинські ліси й надалі залишаються сировинним придатком європейських держав, де високорозвинена меблева галузь. Даремно голова Асоціації деревообробників Буковини Володимир Дорош наголошував, що передусім деревиною треба забезпечити своїх, місцевих, виробників, встановивши на лісову продукцію «справедливі відпускні ціни». Бо на аукціоні не розрізняють деревообробника від перекупника (після запровадження електронних торгів ліс зможуть розкуповувати узагалі не причетні до деревообробної галузі анонімні компанії). У Польщі, наприклад, 70-80% деревини продається за прямими договорами деревообробникам, решта — на аукціонах.
У Чернівецькій області по-своєму вирішили «відрегулювати» ситуацію громадські активісти — почали перешкоджати відправляти вагони з кругляком до сусідньої Румунії. Зокрема, з ДП «Сторожинецьке ЛГ», яке щодня вантажило на експорт 10-12 вагонів. Директор лісгоспу Георгій Ротар намагався переконати, що такий спротив «неконструктивний»: «Повірте: в тих вагонах переважно дрова, які на аукціоні в Києві ніхто не захотів купити!» Мовляв, підприємство експортує лише тонкомірну деревину, в основному діаметром 12-24 см. Пояснював, що на Буковині немає потужностей, аби її переробити. До речі, щодо цього мав цілковиту рацію.
«Щороку нам доводиться рубати близько 400 гектарів лісу малого діаметра, — скаржився директор. — Бо попередні покоління жили по Мічуріну й посадили смереку не в її ареалі. Тепер ті насадження всихають у віці 50-60 років, не досягнувши технічної стиглості. Ми змушені їх рубати, аби хвороби і шкідники не поширювалися на здорові деревостани». І дякував австрійській компанії «Schweighofer» (один з її філіалів для зручності перевезень розташувався неподалік кордону на румунському боці), що не відмовляється купувати таку «некондиційну» сировину.
Між іншим, нещодавно в сусідній країні вибухнув скандал — Бухарестське агентство з дослідження довкілля оприлюднило відео, яке засвідчує, що керівництво згаданої компанії охоче приймає також деревину, незаконно заготовлену в лісах Румунії. Ще й стимулює підпільних лісорубів через систему бонусів.
Та повернімося до буковинського начебто непотребу — 12-24-сантиметрових «прутиків»: цікаво, навіщо вони австрійцям? Виявляється, «Schweighofer» згодом відправляє їх у вигляді напівфабрикатів (так дорожче) діловим партнерам в інші країни Європи, навіть експортує до Японії та Північної Америки.
Нині майже всі колії залізничної станції Чернівців заставлені ешелонами з кругляком. І не лише буковинським — щодня до 200 вагонів із необробленою деревиною прибувають з різних областей України. Хоча фірми-відправники зареєстровані здебільш у Києві. Чому ж так поспішають?
У квітні Український парламент ухвалив закон, який на 10 років забороняє експорт лісоматеріалів і пиломатеріалів у необробленому вигляді. Мета — порятувати вітчизняну деревообробну галузь. Мораторій набере чинності 1 листопада цього року. Виняток зроблено для сосни — обмеження щодо неї почне діяти із початку 2017-го. Чи не втратить Буковина до того часу останні масиви «тонкомірних і хворих» смерек?
— Погляньмо на цей процес і з іншого боку, — пропонує начальник Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області, головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Сергій Робулець. — Ліс везуть на завод до Румунії. Хоча такий же мав би стояти в Сторожинці, Глибокій. Та поки що область не здатна переробити 60 тисяч кубів деревини. Колись Берегометський ДОК брав у виробництво її 97%, а сьогодні й 3% не здужає. Нині буковинці лише пиляють дошки.
Однак навіть ця первинна деревообробка кульгає. На одній з недавніх прес-конференцій громадський активіст Віктор Савчук обурювався: «Лісопилки простоюють через брак деревини, а купити її на аукціоні неможливо, бо накидають усілякого непотребу на лот. І поки не даси хабара, не домовишся».
Отже, мало що змінюється, хоча, інформує прес-служба Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, в першому кварталі цього року порівняно з аналогічним періодом минулого необробленої деревини експортовано на 25,2 тисячі кубометрів менше. Як наголошується, для «покращання забезпечення місцевих деревообробників сировиною».
…Свого часу «Сільські вісті» розповідали про невеличке меблеве підприємство «Веселка», засноване на околиці Сторожинця Георгієм Мітріком. Спеціалізується воно на виготовленні виробів із бука: дитячих колисок, ліжечок, столиків. Продукція з натуральної деревини користувалася великим попитом ще й завдяки незвичному дизайну (ескізи особисто створював Георгій Ілліч, художник за освітою).
— Але це в минулому, — зітхає Мітрік, показуючи майже спорожнілий цех, який свого часу облаштував у викупленому в пайовиків занедбаному приміщенні колишньої тваринницької ферми. — Пригадуєте, тут працювало до півсотні майстрів, а нині — лише десяток. Раніше наші меблі були нарозхват, особливо часто замовляли зі східних областей України, Криму. А тепер — війна, люди збідніли, багато хто втратив свою домівку і тулиться по чужих. Не до меблів їм. Вдарила війна рикошетом і по нас, виробниках.
Що ж стосується бука, додає мій співрозмовник, то як не вистачало його для українських меблевиків кілька років тому, так не вистачає й досі. Крім того, вималювалася ще одна проблема: через різке здорожчання валюти сировина стала ще доступніша для іноземців. Зокрема, у Сторожинці часто крутяться фірмачі з Румунії, Італії, Туреччини, Єгипту, вишукуючи «зайву» деревину. Навіть не дуже перебирають її якістю, породним складом.
Але, зауважу, поряд зі сподіваннями, що мораторій, тимчасово призупинивши велетенський відтік української сировини за кордон, відіграє позитивну роль для вітчизняної економіки, є і побоювання: чи не гряде вслід за цим приватизація лісів?
Анатолій Ковальський, котрий нещодавно полишив посаду начальника управління лісового та мисливського господарства Чернівецької області, в інтерв’ю одному з місцевих видань був одвертий: «Є люди, що хочуть заволодіти всією деревиною. Це поки що замовчується, але плани створення в Україні надпотужних лісових компаній, які перероблятимуть деревину, вже існують. А що це означає? З Буковини вивезуть ліс у той же Івано-Франківськ чи ще кудись, а в Карпатах нічого не перероблятимуть. Переконаний: народ буде проти і не допустить цього…».
Зрозуміло, бо це втрата робочих місць, місцевої бази оподаткування. Тож мимоволі виникає асоціація з агрохолдингами, які вже взяли під свій контроль сотні тисяч гектарів землі сільськогосподарського призначення. Нині товстосуми приглядаються до лісів...
http://www.silskivisti.kiev.ua/19260/print.php?n=27610
0 коммент.:
Дописати коментар