Всім любителям природи присвячується.
«Їздили полювати. Це не вперше і не востаннє. І як радісно, що я нічого не вбив! І як радісно, що я нічого не вб'ю!» // Остап Вишня, запис 1952 року
Мисливство існує, мисливці серед нас. Ця галузь не приносить реальних прибутків у місцеві бюджети, поширене браконьєрство, аграрії користуються своїми (орендованими) землями без урахувань, що на них існують живі істоти: звірі і птахи. Так довго тривати не може. Наша природа зайде в глухий кут. Що відбувається і що робити?
Пам'ятаю, як кілька років тому, під час переписки із подругою, яка працювала в Німеччині, зайшла мова за мисливський реманент, який я вирішив замовити в якості подарунка близькому другу. На мій подив, отримав відповідь: «Ти що? Навіть не пиши такого, зараз мисливців майже ніхто не поважає. Німці не позиціонують себе такими, це не престижно...». Так було сказано за Німеччину, за країну, яка протягом століть випрацювала систему мисливського господарства, дала вагомий внесок в культуру і етику давнього чоловічого ремесла, увійшла в світову історію мисливського зброярського мистецтва фірмами і мануфактурами, як наприклад: «Зауер», «Зімсон», «Меркель»...
Спершу трішки статистики про кількість мисливців в деяких країнах Європи (в тис. чол.).
Франція – 1313000
Англія – 800000
Польща – 108000
Фінляндія – 290000
Португалія – 230000
Україна – 560000
Кількість бажаючих стати мисливцями в Європі зростає, до прикладу в Польщі на початку ХХ ст. було зареєстровано 40 тис. мисливців, а на початку ХХІ ст. 100 тис, тобто в 2,7 рази. Водночас варто відмітити, що в середньому об'єктами для полювання виступають від 30 до 160 видів мисливських птахів та тварин. При цьому, в більшості країн Європи за останні десятиліття йде тенденція до зростання кількості парнокопитних (косуля, кабан та ін).
Здавалося б, ці «кляті варвари» мисливці мали б винищити все на світі, а тут щось не сходиться. Звідки досягаються такі результати? В першу чергу розумним спів-веденням сільського та мисливського господарства, які більшою мірою завдають один одному збитків. Сільгоспвиробники використовують відлякуючі пристрої перед тим як обробляти орні землі, що унеможливлює травмування зайця, кроля, куріпки, перепілки та інших тварин. Вагома складова приділяється контролюючим органам, наглядачам за угіддями (єгерям) назначають не великі території угідь які не складно оглянути. Браконьєрство малопоширене як явище взагалі, а раптом буде виявлене, штрафи за нього – захмарні.
Окремою під темою варто розглянути мисливське господарство, де звірі і птахи розводяться під постріл в напіввільних умовах, тобто в спеціалізованих фермах. Такі технології широко розповсюджені по вирощенню фазана, дикої качки, перепілки та ін.. Відразу хотів би запитати в «любителів природи»: чим відрізняються ферми для великої рогатої худоби, де також тварини йдуть на забій для м'ясної продукції від вищезгаданих? Хіба тим, що кілька сотень вирощених птахів потребують значно менше затрат, а ніж будь яка велика-рогата худоба, від проведення полювання приносить в місцевий бюджет територіальної одиниці в десятки раз більший прибуток. Але про це дещо пізніше.
Культура мисливців являється малопомітною, та все ж важливою передумовою збереження та збільшення мисливсько-тваринного фонду. Європейські мисливці в обов'язковому порядку дотримуються усіх розпоряджень супровідника, не стріляють звіра в угін, а найголовніше – викладають із своїх кишень чималі суми за якісно організоване полювання.
Отож ми підійшли до економічної складової. Станом на 1 січня 2015 року у Вінницькій області зареєстровано 10 000 мисливців членів УТМР (Українське товариство мисливців і рибалок), до того ж є ще інші подібні, мало чисельні організації. Переважна більшість сплачують членські внески, цьогоріч вони становили 280 грн, їх сума щороку зростає від 30 до 50 грн. Легка арифметика показує, що з вінничан було зібрано понад 2 мл. 800 тисяч гривень. Також обов'язковим документом являється відстрільна картка яка купується окремо на пернатих та хутрових. Ціна однієї сезонної (з 7 серпня 2015 р до 7 листопада 2015р.і з 7 листопада до 1 січня понад 280 грн.) теж 250 грн. Розраховуючи на загальну кількість мисливців у Вінницькій області і в середньому отримуємо – 8 млн. 100 тис гр. Кошти не великі й не маленькі. Але жоден з вінничан не похвалиться навіть мінімальною якістю надання послуг у сфері полювання, відтак зрозуміло що кошти замість того щоб розприділятись на розвиток малих ферм з розведення дичини пропадають невідомо куди. І така тенденція по всій Україні.
Говорячи за мисливство в цілому, як за негативне явище варто називати ХVІІ-початок ХХ ст. саме за цей короткий час було бездумно стерто з лиця землі ряд тварин та птахів, яких вже ніколи не побачать прийдешні покоління. Іноді спонукала мисливців висока ціна на хутро, бивні, роги, іноді химерні думки, що птах може нанести шкоди посівам і його знищували до останньої особи, як вид блукаючого голуба в США. Однак, протягом останнього півстоліття, розвинуті країни сприяють поширенню такого виду господарства. Країни-господарники підтримують бізнес який готовий вкладати кошти в мисливські господарства, звідси росте ще одна галузь – мисливський туризм, що також приносить неабиякі прибутки до місцевого бюджету. Мисливські звірі і птахи розводяться в штучних або напівштучних умовах, акліматизовуються в різних широтах.
Однак, вже сьогодні, переймаючи досвід розвинених країн Європи, варто відмовитись від «я не я і хата не моя». Якщо на законодавчому рівні кабінетні псевдо екологи заборонять мисливство як галузь – цим відкриють шляхи в ліс для можновладців та браконьєрів, для них закон і так ніколи не писаний. Адже мисливці, це перші ті які зацікавлені щоб привести на свої улюблені місця своїх синів і внуків, і щоб ті місцини завжди були «живими», наповнені птахами та тваринами. Переважна більшість мисливців йдуть на полювання не заради вбивства, щоб переконатись – читайте класиків. Більше того, десятиліттями підтверджений факт, що мисливці готові вкладати кошти в свою улюблену справу. Єдине чого не вистачає: структури яка б була гарним менеджером у галузі. Така структура з'явиться в будь якому випадку, приватна чи державна вже не суттєво. Причому, не варто вигадувати велосипед, більшість розумних інновацій вже створені. Бери – й працюй.
Фото Михайла Рюхова
http://vlasno.info/blogi/3/blog-suspilstvo/item/8011-myslyvstvo-u-yevropi-ta-ukraini-problematyka-i-perspektyvy
0 коммент.:
Дописати коментар