Виробники продають його за кордон, зокрема до Німеччини, Польщі, Ізраїлю та навіть південноамериканської Панами. Близько мільйона літрів щороку. У сюжеті ТСН від 31 березняпоказали, як збирають, готують та закривають березовий сік у Маневицькому лісовому господарстві на Волині.
На Заході березовий сік вважають природним медикаментом і навіть продають в аптеках. Кажуть, що він дуже корисний, містить в собі 30 мікроелементів.
"Якщо у нас в Україні сік продають трилітровими банками, то Польща розфасовує його в себе і продає в аптеках у 300-грамових баночках", – розповідає керівник консервного цеху лісгоспуГалина Зінич.
На Волині сік збирають у промислових масштабах, одна береза за сезон віддає 200 літрів натурального напою.
Відбір кандидаток, зазначають у сюжеті, ретельний: береза має бути здоровою, не молодшою 50 років і подобатися комахам.
"Де найкращий сік, там буде найбільше мурах, а вони люблять тільки солодкий сік", – ділиться знаннями лісничий Маневицького лісгоспу Олександр Швець.
Цьогоріч волинські лісники пропонують різноманітні види соку: для діабетиків, з грушею, горобиною та навіть ківі.
За кордоном продукт оцінюють в дев'ятеро дорожче, ніж в Україні, сказано в сюжеті.
http://strichka.com/item/43188536ДАРИ ЛІСУ
Волинський березовий сік — на столи поляків, німців та ізраїльтян
Заготівлю соку розпочали на початку березня — дала змогу рання весна. Лісівники розповідають, що в середньому від одного дерева за сезон можна зібрати 100 літрів березового соку. Звичайно, обсяги залежать від діаметру берези й температури повітря: чим вона вища, тим сокорух кращий. Але тут є і зворотний бік: коли надто тепло надворі, то період заготівлі завершується швидше. Так само можуть вплинути і заморозки. Хоч усе і залежить від погодних умов, сокорух триває приблизно місяць.
Проте лісівники застерігають: згідно з Лісовим кодексом, самовільно збирати сік не можна. Прерогатива спеціального користування лісами належить виключно їм. І лісівники мають право за підсочку беріз карати громадян, причому це добряче вдарить по кишені. Бо якщо діаметр дерева сантиметрів зо 20, то штраф за заподіяну лісовому господарству шкоду — в межах півтисячі гривень, а якщо 30 сантиметрів — 900 гривень. Тож таке браконьєрство вийде дорогим задоволенням.
Кожен другий літр заготовленого в області березового напою йде на експорт. Фото з сайту nn.by— Коли люди підсочують, то не зважають ні на вік дерева, ні на те, чи підходящі площі. Натомість лісівники сік збирають лише на тих ділянках, де берези «достигли», деревина сформована і до вирубування не більш як 10 років, — уточнює головний лісничий Ківерцівського лісгоспу Анатолій Іщик.
За його словами, втрат від самовільної заготівлі соку найбільше тоді, коли пошкоджують деревину. По-перше, пересічні люди зазвичай точать будь-де і навіть із дуже молодих дерев, а не на спецділянках. По-друге, підсочки треба робити грамотно, щоб не пошкоджувати волокна. По-третє, потім ранки на дереві потребують спеціальної обробки, щоб запобігти гниттю чи появі грибка. Тож нерідко лісівники вже після «роботи» таких збирачів замащують стовбури сумішшю із глини. Хоч і визнають: навіть якщо таке дерево одужає, його деревина буде вже не першого сорту.
Після збирання сік-сирець потрапляє на один із шести консервних цехів, що працюють на Волині. 75% їхньої продукції — перероблений березовий сік, який буває звичайним і купажованим. Термін його зберігання — рік.
— На переробку сік іде за кілька годин після збирання без зберігання, бо він має властивість швидко псуватися. Звичайно, виготовляємо його тільки в сезон, — наголошує головний спеціаліст відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Марія Христецька.
За її словами, у планах 2016 року зібрати майже 1,5 тисячі тонн сирцю, з яких 1,1 тисячі переробити, а решту реалізувати.
— Придбати сік можна лише у спеціалізованих магазинах лісівників. Бо потрапляння на полиці супермаркетів коштує таких грошей, яких Волинське обласне управління лісового і мисливського господарства не може собі дозволити, — додає пані Христецька. — Натомість цінують нашу продукцію за кордоном. Тож туди іде половина волинського соку. І смакують ним Німеччина, Польща, Ізраїль. Це тішить, бо заробіток більший, та ще й у валюті, але й засмучує, бо досі заклики підтримати українського виробника залишаються гаслами.
Ольга СОЛОВЕЙ для «Урядового кур’єра»
http://ukurier.gov.ua/uk/news/volinskij-berezovij-sik-na-stoli-polyakiv-nimciv-t/
0 коммент.:
Дописати коментар