Раціональне використання лісових ресурсів є необхідною умовою збереження та збалансованого розвитку природно-ресурсного потенціалу країни. Необхідність постановки цього питання зумовлено екологічними та соціальними загрозами, що нині спостерігаються у сфері лісового господарства.
Так, за офіційними даними колишня площа покриття планети лісом становила 80 млн. км2, нині вони скоротились до 30 млн. км2, тобто суцільними рубаннями вже пройдена. Щорічно на Землі вирубується до 14 млн. га лісів, з них 130000 км2 (0,8-2%) становлять тропічні ліси, які є "легенями" планети42. На думку вчених, причиною такого стану лісів є наявний дисбаланс, що призводить до порушення чотирьох законів регуляції екосистем, а саме:
1) взаємозв'язків в атмосфері, де все з усім пов'язане;
2) безвідходності усіх ланцюгів кругообігу речовини на всіх його рівнях;
3) завершеності та досконалості процесів й організмів екосистем;
4) безкоштовності природних процесів в екосистемах.
Організація системи страхування у лісовому господарстві передбачає процес страхування фінансової відповідальності, який передбачає перекладання відповідальності за непередбачувану екологічну шкоду на страхові компанії. Передбачає виплату компенсації страховими компаніями у випадку нанесення екологічних збитків.
Страхування відповідальності за користування лісовими ресурсами необхідно розглядати, як інструмент забезпечення додаткових джерел цільового фінансування не лише охорони та захисту лісу, але й лісовідновлення на ділянках, що зазнали негативного впливу антропогенних чи природних факторів. Одночасно страхування розглядається, як економічний інструмент, який надає майновий захист лісокористувачам.
Питання організації екологічного страхування у лісовому господарстві має специфічні особливості. У відповідності до ст. 6 Лісового Кодексу України, усі ліси в Україні є власністю держави. Це означає те, що страхувальниками за даним видом страхування повинні виступати державні органи влади, які є постійними користувачами лісових ресурсів, а також тимчасові користувачі - ті, що орендують земельні ділянки лісового фонду на короткостроковий період до трьох років та довгостроковий - від 3 до 25 років.
Для реалізації будь-якого виду страхування, у т.ч. й екологічного необхідно дотримуватись основних принципів, які визначають економічну сутність страхування:
1) наявність страхового ризику, як ймовірності (або можливості) настання страхового випадку;
2) наявність потенційних страхувальників, тобто визначеної кількості фізичних та/або юридичних осіб, які потрапляють під дію впливу одного й того ж ризику;
3) наявність у страхувальника стабільного джерела доходів для участі у страхуванні;
4) наявність (створення) замкнутих грошових перерозподільчих відносин між страхувальниками через сформований страховиком, за рахунок їх внесків страховий фонд за принципом солідарного розподілу збитків;
5) повертання коштів страхового фонду, що зумовлено специфікою замкнутого розподілу збитків між страхувальниками.
Якщо розглядати ліс, як можливий об'єкт страхування, то дотримання першого з наведених принципів - наявність раптових подій, які тягнуть за собою матеріальний збиток, не викликає жодних сумнів. Найбільшу складність при організації страхування лісу, як суб'єкта власності, представляє реалізація другого принципу страхування - наявність ризикового товариства, як товариства власників, які страхують власне майно.
У відповідності до чинного законодавства, від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів. Згідно ст. 23 Лісового Кодексу, державне управління у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, спеціально уповноваженні державні органи лісового господарства, а також місцеві органи відповідно до законодавства України.
Основними лісокористувачами від імені держави виступають: Державне агентство лісових ресурсів, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство оборони, Міністерство надзвичайних ситуацій, Міністерство інфраструктури й Міністерство екології та природних ресурсів. Гака наявність лісокористувачів дозволяє сформувати з їх числа потенційних страхувальників, які мають бути зацікавлені в отриманні належного страхового захисту на випадок настання непередбачених подій (страхових випадків).
Збереження та примноження різних типів лісів залежить від ефективності управління ризиками та мінімізації їх впливу на лісовий фонд України.
Ризик у лісовому господарстві розглядається нами, як небезпека пошкодження біотичними, природними, антропогенними факторами та пожежами лісових насаджень (табл. 9.5).
Таблиця 9.5. Основні види ризиків у лісовому господарстві
З еколого-економічної точки зору, ризик лісокористування полягає у використанні кількісних та якісних властивостей ресурсного потенціалу лісів, внаслідок екодеструктивного впливу на нього.
Розробка конкретних напрямів щодо мінімізації існуючих ризиків у лісовому господарстві повинні включати такі заходи:
Наявність ознак страхового ризику у лісовому господарстві, потенційних страхувальників, а також стабільного джерела їх доходів дають підстави для реалізації перших трьох принципів страхування.
При дотриманні четвертого принципу страхування лісу, як об'єкта власності, необхідно зважати на те, що ефективність замкнутих грошових перерозподільчих відносин між страхувальниками тим вища, чим більша різниця між кількістю застрахованих та кількістю потерпілих, яким у відповідності до договору страхування належить право на одержання страхового відшкодування. Посилення значущості таких відносин при страхуванні лісів можна забезпечити шляхом чіткої конкретизації об'єму відповідальності страховика у вигляді оптимі-зації переліку ризиків, на які розповсюджується страхове покриття. Наприклад, може бути прийнято рішення вважати страховим випадком повну загибель лісу на корені й відшкодовувати лише витрати, пов'язані з розчисткою ділянок та лісовідновленням.
Виконання п'ятого принципу страхування не є перешкодою для організації процесу повернення коштів страхового фонду у вигляді страхового відшкодування. Ефективне використання зазначеного механізму залежить від чіткості побудови (розрахунку) страхових тарифів.
Зважаючи на специфіку організації фінансових послуг у сфері лісокористування, найбільшу складність для теоретичної аргументації та практичної реалізації становить організація процесу страхування й виконання своїх прав та обов'язків під час укладання та дії договору екологічного страхування. Потенційними страхувальниками можуть виступати дві категорії лісокористувачів. До першої категорії можна віднести тих реципієнтів, які використовують земельні ділянки на постійній основі, тобто спеціалізовані лісогосподарські підприємства зі своєю розгалуженою системою в областях, районах, містах та селищах. До другої категорії належать лісокористувачі, що орендують лісові маси. Це підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних й туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Страховиками за даним видом страхування можуть бути Національна державна некомерційна страхова компанія, а також територіальні фонди обов'язкового страхування лісу.
До потенційних забруднювачів, що можуть завдати збитків лісовим ресурсам належать:
Страховим випадком є заподіяна шкода, яка виникає внаслідок пожеж, несанкціонованої вирубки лісів, аварійного забруднення лісових ділянок (масивів) отруйними, шкідливими, токсичними та іншими небезпечними речовинами, які спричиняють шкоду лісовим ресурсам, що зумовлює виникнення договірного зобов'язання про виплату страхового відшкодування потерпілим особам.
Використання коштів страхового фонду спрямовується за трьома основними напрямками:
1) фінансування превентивних заходів (заходи, що традиційно здійснюються спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами з метою попередження загибелі та пошкодження лісових масивів);
2) фінансування репресивних заходів (заходів по боротьбі з ліквідацією природних та/або техногенних катастроф, які вже наступили (пожежі, хвороби й забруднення наявністю шкідників);
3) страхові виплати спрямовані на відшкодування збитків, які сталися внаслідок руйнівних подій на застрахованих ділянках лісового фонду.
Зважаючи на визначальну роль лісового господарства для відтворення та охорони навколишнього природного середовища, вважаємо за необхідне впровадження системи обов'язкового страхування лісу. З цією метою доцільно створити національний та територіальні (регіональні або міжрегіональні) позабюджетні фонди обов'язкового страхування лісового фонду України.
Національний та територіальні фонди обов'язкового страхування лісу повинні створюватись як самостійні державні та некомерційні страхові компанії, заради надання комплексного страхового захисту власнику лісу з приводу збереження та примноження основних властивостей лісових ресурсів.
Процес формування страхового співтовариства у лісовому господарстві передбачає можливість укладання двох типів договорів обов'язкового страхування ділянок лісового фонду (рис. 9.1).
Рис. 9.1. Структурна побудова взаємовідносин між суб'єктами та об'єктами страхового процесу
Перший тип договорів передбачає, що страхувальниками виступають спеціалізовані лісогосподарські підприємства (лісгоспи), які у випадку настання страхової події зазнають збитків внаслідок природних та/або техногенних аварій катастроф отримують страхове відшкодування у межах заподіяних збитків.
Другий тип договорів передбачає, що страхувальниками можуть виступати орендатори (концесіонери) лісових ресурсів, у такому разі вони укладають договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на випадок настання непередбачених подій (пожежі, забруднення й несанкціонованої вирубки лісу) під час експлуатації земель лісового фонду. У разі настання страхової події одержувачами страхових виплат на превентивні та репресивні заходи є територіальні відділення лісогосподарських підприємств (лісхози), на які покладено функції щодо охорони та відтворення лісового фонду України.
З методичної точки зору важливого значення набувають питання визначення страхової вартості лісової ділянки. На її розмір впливають наступні фактори: 1) наявність ресурсів та їх біорізноманіття; 2) біогеоценозу (як фактора санітарно-гігієнічного та ґрунтового відтворення лісів; 3) умови та місце розташування (як фактора відтворення деревинної рослинності, побічних лісових продуктів лісокористувачів тощо).
Зважаючи на високу ринкову вартість ділянок лісу, страхова сума може складати від 50 % до 80 % від оціночної страхової вартості. З метою зменшення розміру страхових платежів та скорочення кількості виплат страхового відшкодування за незначними збитками доцільно встановлювати безумовну франшизу у розмірі 2% від величини страхової суми (обсяг відповідальності страховика перед страхувальником або третьою особою).
Широке застосування фінансових інструментів, у т.ч. й екологічного страхування у процесі управління лісовим господарством дозволить значно підвищити матеріальну відповідальність лісокористувачів за використання лісових ресурсів й перейти в активну форму охорони лісів. Це дасть змогу забезпечити збереження всього комплексу екосистем, середовищ, існування видів, їх гено- і ценофонду, ландшафтів усіх рівнів значення (європейського, національного, регіонального й локального), а також відновити втрачені екосистеми в єдиній цілісній системі.
http://pidruchniki.com/1386112255495/strahova_sprava/rozvitok_sistemi_strahuvannya_lisovomu_gospodarstvi
Так, за офіційними даними колишня площа покриття планети лісом становила 80 млн. км2, нині вони скоротились до 30 млн. км2, тобто суцільними рубаннями вже пройдена. Щорічно на Землі вирубується до 14 млн. га лісів, з них 130000 км2 (0,8-2%) становлять тропічні ліси, які є "легенями" планети42. На думку вчених, причиною такого стану лісів є наявний дисбаланс, що призводить до порушення чотирьох законів регуляції екосистем, а саме:
1) взаємозв'язків в атмосфері, де все з усім пов'язане;
2) безвідходності усіх ланцюгів кругообігу речовини на всіх його рівнях;
3) завершеності та досконалості процесів й організмів екосистем;
4) безкоштовності природних процесів в екосистемах.
Організація системи страхування у лісовому господарстві передбачає процес страхування фінансової відповідальності, який передбачає перекладання відповідальності за непередбачувану екологічну шкоду на страхові компанії. Передбачає виплату компенсації страховими компаніями у випадку нанесення екологічних збитків.
Страхування відповідальності за користування лісовими ресурсами необхідно розглядати, як інструмент забезпечення додаткових джерел цільового фінансування не лише охорони та захисту лісу, але й лісовідновлення на ділянках, що зазнали негативного впливу антропогенних чи природних факторів. Одночасно страхування розглядається, як економічний інструмент, який надає майновий захист лісокористувачам.
Питання організації екологічного страхування у лісовому господарстві має специфічні особливості. У відповідності до ст. 6 Лісового Кодексу України, усі ліси в Україні є власністю держави. Це означає те, що страхувальниками за даним видом страхування повинні виступати державні органи влади, які є постійними користувачами лісових ресурсів, а також тимчасові користувачі - ті, що орендують земельні ділянки лісового фонду на короткостроковий період до трьох років та довгостроковий - від 3 до 25 років.
Для реалізації будь-якого виду страхування, у т.ч. й екологічного необхідно дотримуватись основних принципів, які визначають економічну сутність страхування:
1) наявність страхового ризику, як ймовірності (або можливості) настання страхового випадку;
2) наявність потенційних страхувальників, тобто визначеної кількості фізичних та/або юридичних осіб, які потрапляють під дію впливу одного й того ж ризику;
3) наявність у страхувальника стабільного джерела доходів для участі у страхуванні;
4) наявність (створення) замкнутих грошових перерозподільчих відносин між страхувальниками через сформований страховиком, за рахунок їх внесків страховий фонд за принципом солідарного розподілу збитків;
5) повертання коштів страхового фонду, що зумовлено специфікою замкнутого розподілу збитків між страхувальниками.
Якщо розглядати ліс, як можливий об'єкт страхування, то дотримання першого з наведених принципів - наявність раптових подій, які тягнуть за собою матеріальний збиток, не викликає жодних сумнів. Найбільшу складність при організації страхування лісу, як суб'єкта власності, представляє реалізація другого принципу страхування - наявність ризикового товариства, як товариства власників, які страхують власне майно.
У відповідності до чинного законодавства, від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів. Згідно ст. 23 Лісового Кодексу, державне управління у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, спеціально уповноваженні державні органи лісового господарства, а також місцеві органи відповідно до законодавства України.
Основними лісокористувачами від імені держави виступають: Державне агентство лісових ресурсів, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство оборони, Міністерство надзвичайних ситуацій, Міністерство інфраструктури й Міністерство екології та природних ресурсів. Гака наявність лісокористувачів дозволяє сформувати з їх числа потенційних страхувальників, які мають бути зацікавлені в отриманні належного страхового захисту на випадок настання непередбачених подій (страхових випадків).
Збереження та примноження різних типів лісів залежить від ефективності управління ризиками та мінімізації їх впливу на лісовий фонд України.
Ризик у лісовому господарстві розглядається нами, як небезпека пошкодження біотичними, природними, антропогенними факторами та пожежами лісових насаджень (табл. 9.5).
Таблиця 9.5. Основні види ризиків у лісовому господарстві
| Види ризиків | Основні ознаки (прояви) | ||
| Природні | Внаслідок різкого коливання погодних умов страждають насадження природного та штучного походження | ||
| Пожежі | Нехтування противопожежними системами захисту лісів призводить до їх руйнування | ||
| Хвороби, й шкідники лісу | Порушення лісового покриву та його біорізноманіття | ||
| Техногенні | Негативні зовнішні впливи несуть потенційну небезпеку спричинення збитку лісовому господарству | ||
| Антропогенні | Нераціональне використання ресурсів лісового фонду призводить до скорочення кількісних та якісних показників біорізноманіття лісу | ||
| Незаконні вирубки лісу | Несанкціоновані вирубки лісу завдають непоправної шкоди лісовому фонду України | ||
| Радіаційні | Внаслідок радіаційного забруднення значні лісові масиви були виведені з господарського обороту | ||
| Господарські | Екодеструктивні зміни у довкіллі | ||
| Соціально-економічні | Пов'язані з недостатнім рівнем використання фінансових інструментів у лісовому господарстві | ||
| Інформаційні | Пов'язані з рівнем інформаційного забезпечення населення відносно екологічного стану лісів України |
З еколого-економічної точки зору, ризик лісокористування полягає у використанні кількісних та якісних властивостей ресурсного потенціалу лісів, внаслідок екодеструктивного впливу на нього.
Розробка конкретних напрямів щодо мінімізації існуючих ризиків у лісовому господарстві повинні включати такі заходи:
- науково-обґрунтоване вдосконалення нормативної бази лісокористування у рамках природоохоронного законодавства, погодженого з сучасними міжнародними вимогами щодо використання лісів;
- обов'язкове дотримання вимог екологічного права;
- розробка методів економічної оцінки лісових ресурсів;
- розробка економічних механізмів регулювання лісокористування;
- формування фінансового механізму для цілей лісового господарства;
- приведення у відповідність плати за використання лісових ресурсів, орієнтовно дійсної біосферної цінності;
- розробка механізмів відшкодування нанесених лісам шкоди за рахунок винуватців збитків;
- розробка системи стимулювання впровадження ресурсозберігаючих та природозахисних технологій;
- підвищення екологічної культури у лісовому господарстві.
Наявність ознак страхового ризику у лісовому господарстві, потенційних страхувальників, а також стабільного джерела їх доходів дають підстави для реалізації перших трьох принципів страхування.
При дотриманні четвертого принципу страхування лісу, як об'єкта власності, необхідно зважати на те, що ефективність замкнутих грошових перерозподільчих відносин між страхувальниками тим вища, чим більша різниця між кількістю застрахованих та кількістю потерпілих, яким у відповідності до договору страхування належить право на одержання страхового відшкодування. Посилення значущості таких відносин при страхуванні лісів можна забезпечити шляхом чіткої конкретизації об'єму відповідальності страховика у вигляді оптимі-зації переліку ризиків, на які розповсюджується страхове покриття. Наприклад, може бути прийнято рішення вважати страховим випадком повну загибель лісу на корені й відшкодовувати лише витрати, пов'язані з розчисткою ділянок та лісовідновленням.
Виконання п'ятого принципу страхування не є перешкодою для організації процесу повернення коштів страхового фонду у вигляді страхового відшкодування. Ефективне використання зазначеного механізму залежить від чіткості побудови (розрахунку) страхових тарифів.
Зважаючи на специфіку організації фінансових послуг у сфері лісокористування, найбільшу складність для теоретичної аргументації та практичної реалізації становить організація процесу страхування й виконання своїх прав та обов'язків під час укладання та дії договору екологічного страхування. Потенційними страхувальниками можуть виступати дві категорії лісокористувачів. До першої категорії можна віднести тих реципієнтів, які використовують земельні ділянки на постійній основі, тобто спеціалізовані лісогосподарські підприємства зі своєю розгалуженою системою в областях, районах, містах та селищах. До другої категорії належать лісокористувачі, що орендують лісові маси. Це підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних й туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Страховиками за даним видом страхування можуть бути Національна державна некомерційна страхова компанія, а також територіальні фонди обов'язкового страхування лісу.
До потенційних забруднювачів, що можуть завдати збитків лісовим ресурсам належать:
- підприємства та організації, у веденні яких знаходяться залізничні та автомобільні шляхи, що проходять через землі лісового фонду;
- нафтогазодобувні підприємства й організації, які здійснюють відповідні роботи у межах лісових масивів;
- підприємства, які займаються експлуатацією торф'яних родовищ, що знаходяться у межах лісового масиву або прилеглих до нього територіях;
- підприємства та організації, які мають у своєму підпорядкуванні лінії електропередач, зв'язку та радіофікації, а також трубопроводи, що пролягають по території лісового фонду;
- підприємства та організації, які займаються пошуком та видобутком корисних копалин на території лісових масивів.
Страховим випадком є заподіяна шкода, яка виникає внаслідок пожеж, несанкціонованої вирубки лісів, аварійного забруднення лісових ділянок (масивів) отруйними, шкідливими, токсичними та іншими небезпечними речовинами, які спричиняють шкоду лісовим ресурсам, що зумовлює виникнення договірного зобов'язання про виплату страхового відшкодування потерпілим особам.
Використання коштів страхового фонду спрямовується за трьома основними напрямками:
1) фінансування превентивних заходів (заходи, що традиційно здійснюються спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами з метою попередження загибелі та пошкодження лісових масивів);
2) фінансування репресивних заходів (заходів по боротьбі з ліквідацією природних та/або техногенних катастроф, які вже наступили (пожежі, хвороби й забруднення наявністю шкідників);
3) страхові виплати спрямовані на відшкодування збитків, які сталися внаслідок руйнівних подій на застрахованих ділянках лісового фонду.
Зважаючи на визначальну роль лісового господарства для відтворення та охорони навколишнього природного середовища, вважаємо за необхідне впровадження системи обов'язкового страхування лісу. З цією метою доцільно створити національний та територіальні (регіональні або міжрегіональні) позабюджетні фонди обов'язкового страхування лісового фонду України.
Національний та територіальні фонди обов'язкового страхування лісу повинні створюватись як самостійні державні та некомерційні страхові компанії, заради надання комплексного страхового захисту власнику лісу з приводу збереження та примноження основних властивостей лісових ресурсів.
Процес формування страхового співтовариства у лісовому господарстві передбачає можливість укладання двох типів договорів обов'язкового страхування ділянок лісового фонду (рис. 9.1).
Рис. 9.1. Структурна побудова взаємовідносин між суб'єктами та об'єктами страхового процесу
Перший тип договорів передбачає, що страхувальниками виступають спеціалізовані лісогосподарські підприємства (лісгоспи), які у випадку настання страхової події зазнають збитків внаслідок природних та/або техногенних аварій катастроф отримують страхове відшкодування у межах заподіяних збитків.
Другий тип договорів передбачає, що страхувальниками можуть виступати орендатори (концесіонери) лісових ресурсів, у такому разі вони укладають договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на випадок настання непередбачених подій (пожежі, забруднення й несанкціонованої вирубки лісу) під час експлуатації земель лісового фонду. У разі настання страхової події одержувачами страхових виплат на превентивні та репресивні заходи є територіальні відділення лісогосподарських підприємств (лісхози), на які покладено функції щодо охорони та відтворення лісового фонду України.
З методичної точки зору важливого значення набувають питання визначення страхової вартості лісової ділянки. На її розмір впливають наступні фактори: 1) наявність ресурсів та їх біорізноманіття; 2) біогеоценозу (як фактора санітарно-гігієнічного та ґрунтового відтворення лісів; 3) умови та місце розташування (як фактора відтворення деревинної рослинності, побічних лісових продуктів лісокористувачів тощо).
Зважаючи на високу ринкову вартість ділянок лісу, страхова сума може складати від 50 % до 80 % від оціночної страхової вартості. З метою зменшення розміру страхових платежів та скорочення кількості виплат страхового відшкодування за незначними збитками доцільно встановлювати безумовну франшизу у розмірі 2% від величини страхової суми (обсяг відповідальності страховика перед страхувальником або третьою особою).
Широке застосування фінансових інструментів, у т.ч. й екологічного страхування у процесі управління лісовим господарством дозволить значно підвищити матеріальну відповідальність лісокористувачів за використання лісових ресурсів й перейти в активну форму охорони лісів. Це дасть змогу забезпечити збереження всього комплексу екосистем, середовищ, існування видів, їх гено- і ценофонду, ландшафтів усіх рівнів значення (європейського, національного, регіонального й локального), а також відновити втрачені екосистеми в єдиній цілісній системі.
http://pidruchniki.com/1386112255495/strahova_sprava/rozvitok_sistemi_strahuvannya_lisovomu_gospodarstvi
0 коммент.:
Дописати коментар