Коаліційною угодою, укладеною між основними політичними силами українського суспільства передбачено реформування багатьох сфер у соціально-економічних відносинах. Це торкається і лісівничої галузі, де реформування передбачається на засадах професійної компетентності, кінцева мета якого збереження і примноження природного багатства України для прийдешніх поколінь.
За роки незалежності, лісова галузь досягла не малих здобутків. Зокрема, галузь розвивається комплексно: поряд з виробничими підприємствами, функціонує мережа науково-дослідних і проектних установ, лісозахисні та селекційні підприємства, освітні заклади й інші установи, які забезпечують підвищення ефективності ведення лісового та мисливського господарства.
Ліси України зростають у різних природно-кліматичних умовах та неоднорідно розташовані на території держави, що вимагає професійних підходів до ведення лісового господарства та централізованої підтримки лісогосподарської діяльності.
Україна щодо більшості своєї території є країною з ризикованим землеробством і лісівництвом, а ліси в ній виконують в першу чергу екологічні та захисні функції, ресурсна функція для лісів України не є визначальною.
Крім того лісові підприємства є найбільшим, а іноді єдиним джерелом наповнення місцевих бюджетів та забезпечують робочими місцями майже 50 тис. осіб, що проживають в сільській місцевості.
Завдяки існуючій системі державного управління за підсумками діяльності останнього десятиріччя лісове господарство залишається однією з небагатьох стабільно і ефективно працюючих галузей економіки країни.
Тому підходи до реформування лісогосподарської галузі повинні бути всеохоплюючими, які врахують всю специфіку ведення лісового господарства в нашій країні, забезпечать покращення екологічного стану територій, їх рекреаційно-туристичної привабливості, розвиток мисливського господарства, деревообробної, меблевої та інших галузей, які використовують продукцію лісу.
На жаль, в діяльності робочих груп створених різними відомствами для напрацювання пропозицій щодо реформування лісогосподарської галузі відслідковується односторонній підхід, що може свідчити про лобіювання комерційних інтересів окремих політичних сил і груп, зокрема і деревообробників.
Першочергово реформи повинні пройти у фіскальній політиці держави по відношенню до лісового господарства, а саме по внесенню змін до Податкового кодексу стосовно «Збору за спеціальне використання лісових ресурсів», акумулювання податку на додану вартість і використання його на лісовідновлення лісорозведення та інші.
При напрацюванні напрямку здійснення реформ в лісовому господарстві мають бути враховані знання та досвід фахівців, ветеранів та працівників лісогосподарської галузі, які мають стати базою для розробки ЄДИНОЇ комплексної Державної програми реформування галузі, приведення всіх механізмів ведення і функціонування лісового господарства до європейських стандартів.
Що ми маємо на сьогодні?
Пропозиції щодо обмеження сфери лісового господарства, як заключною стадією, заготівлею деревини, її реалізацією в круглому виді, з поступовим виведенням із лісогосподарських підприємств існуючих деревообробних та інших переробних підрозділів, що неминуче призведе до значного скорочення робочих місць, які обіймають досвідчені і висококваліфіковані працівники галузі, переважно жителі сільської місцевості.
Заборона державним лісогосподарським підприємствам мати деревообробні цехи і дільниці є порушенням їх конституційного права займатися будь-якими видами господарської діяльності та забезпечувати прибутковість.
Запропоноване розширення практики виконання лісогосподарських заходів та операцій підприємствами малого та середнього бізнесу за результатами конкурсів на договірних засадах з лісогосподарськими органами та підприємствами не гарантує якісного проведення комплексу лісогосподарських робіт, які споконвіків притаманні лісогосподарським підприємствам (заготівля лісового насіння, його переробка та підготовка до висіву, вирощування садивного матеріалу із застосуванням новітніх технологій, механізована посадка лісових культур та механізований догляд за ними), оскільки якість проведення цих робіт значною мірою залежить від багатолітнього практичного досвіду, який накопичений лісівниками.
Не має чіткого визначення і щодо координації діяльності Держлісагентства Міністром аграрної політики та продовольства, оскільки є значні складнощі в фінансовому забезпечені галузі, прийнятті нормативно-правових актів, в результаті чого чітко відслідковується погіршення діяльності лісогосподарських підприємств. Крім того, тривала відсутність кваліфікованого керівника галузі та фахових його заступників, позбавлення галузі статусу головного розпорядника бюджетних коштів призвело до затримки затвердження нормативних актів, зменшення фінансового забезпечення підприємств з державного бюджету, затримки з розподілами та фінансуванням галузі.
Крім того, маємо окремі факти ігнорування з боку Мінагрополітики проблем лісогосподарських підприємств південного та східного регіонів. Максимальні обсяги бюджетного фінансування галузі передбачено Міністерством на IV квартал поточного року, тим самим не враховано, що пожежонебезпечний період припадає на квітень-вересень, лісопосадкові роботи проводяться у березні-квітні, молоді лісові насадження потребують доглядів у II-III, а не в IV кварталі.
Зважаючи на означене, з метою недопущення руйнування багаторічних досягнень лісової галузі та забезпечення її стабільної роботи, проведення ефективних реформ у веденні лісового господарства та належних прав і захисту інтересів працівників Центральний Комітет, звертається до всіх працівників та ветеранів взяти участь в обговоренні пропозицій щодо реформування та розвитку лісогосподарської галузі і надати свої пропозиції до Координаційної Ради при Держлісагентстві України, а також Міністру аграрної політики та продовольства України.
Прийнято Пленумом ЦК Профспілки
Працівників лісового господарства України
29 квітня 2015 року
http://www.lesovod.org.ua/node/24534
http://www.lesovod.org.ua/node/24534
0 коммент.:
Дописати коментар