Чверть заказників Київської області підпала під суцільні вирубки

«Санітарно-оздоровчі заходи проводяться на основі відповідних планів незалежно від віку лісонасаджень у лісах усіх груп і категорій захисності» - говорить нам стаття 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених Постановою КМУ №555 від 27 липня 1995 року. Ці правила є причиною масових рубок лісів в межах природно-заповідного фонду – в заказниках, заповідних урочищах, національних парках, природних заповідниках, де заборонені промислові рубки головного користування. 

Андрій Плига 

Вищезгадані правила не є єдиним нормативно-правовим актом, який регулює цей аспект лісового господарства, так само не єдиним є механізм отримання дозволу для проведення рубок: він складніший для заповідників і простіший для заказників, проте нас цікавить сама суть: ліс рубають УСЮДИ, навіть в заповідниках, де, як ми звикли думати, заборонене будь-яке втручання людини. (Лише зовсім нещодавно міністр екології видав наказ про заборону санітарних рубок в заповідниках і заповідних зонах національних парків, але він поширюється лише на установи, що підпорядковані відповідному міністерству). 

Санітарні рубки призначені для поліпшення «здоров’я» лісів – при їх проведенні видаляються сухі або всихаючі дерева, для того щоб «шкідники» (улюблений термін лісівників) не заразили інші дерева. Подібна практика нагадує анекдот про інститут птахівництва, який радив птахофабриці, на якій дохли кури, будувати три-, чотири- або п’ятикутні клітки: від зміни форми суть не змінюється! Адже якими інтенсивними б не були рубки, в різноманітних пеньках чи корчах залишаються жити комахи та гриби, які харчуються деревами на різних стадіях життя, всихання чи розкладання, а проріджування лісу створює сприятливі умови для їх розселення на нові, «здорові», дерева. І якщо в експлуатаційних лісах такий підхід може знайти крихти виправдання, в заповідних лісах різних категорій господарський підхід мусить бути замінений необхідністю збереження біорізноманіття, для чого заповідні об’єкти власне і створюється. 

Півбіди, коли на заповідних територіях відбуваються вибіркові санітарні рубки – видалення окремих дерев не призводить до цілковитого руйнування лісової екосистеми. Інша справа, коли проводять суцільні рубки, знищуючи деревний, чагарниковий, трав’яний ярус і руйнуючи лісову підстилку. На місці складного лісового біоценозу лишається розорана пустка площею від долей гектара до 5 і більше гектар, на якій відновлення повноцінної лісової екосистеми триватиме десятками років. Варто зазначити, що такі рубки, як правило, відбуваються на місці старовікових лісових ділянок, що характеризуються найвищими показниками біорізноманіття. 

Ліс після проведення суцільної санітарної рубки (Автор – Єгор Яцюк).

Тут мусять вступати в силу юридичні механізми, які роблять УСІ БЕЗ ВИНЯТКУ суцільні рубки в межах природно-заповідного фонду незаконними. Зокрема, це ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно якої : «…На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного … призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних … комплексів». Очевидно, що суцільна вирубка лісу не просто негативно впливає на лісову ділянку, а призводить до цілковитого знищення сформованого природного комплексу на цій територій. Якщо ж розглядати, наприклад, заказники, як найпоширенішу категорію об’єктів заповідного фонду і, водночас, як категорію, що найбільше страждає від таких рубок, майже в усіх їх охоронних положеннях є наступні фрази: заборонено «Порушення умов оселення, гніздування звірів і птахів» та «Інші види господарської діяльності, які можуть призвести до втрати наукової і природної цінності заказника». Так само очевидно, що знищення кількох гектар лісу в ході суцільної рубки, призводить до прямого порушення описаних положень. 

Зразок типових охоронних положень заказника.

Попри все це, контролюючі органи НІКОЛИ не зважають на дані факти, і вважають всі офіційно погоджені суцільні рубки (погоджені без урахування природоохоронного законодавства!) законними. Але, громадські активісти сподіваються, що відповідальні за знищення подібним чином сотень гектарів лісів рано чи пізно будуть притягнуті до відповідальності, згідно статті 252 Кримінального Кодексу України: «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду», і це стосується не лише виконавців – лісгоспів, а і посадових осіб у різних департаментах і міністерствах, причетних до цього. 

Не буде перебільшенням сказати, що вибіркові санітарні рубки проводяться в усіх без винятку об’єктах ПЗФ. В даній статті ж проаналізовано, скільки лісу було знищено в ході суцільних санітарних вирубок в межах ПЗФ Київської області.

Натурні дослідження і аналіз супутникових знімків виявили 14 лісових заказників і 3 заповідних урочищ у Київській області, в яких проходили суцільні санітарні або лісовідновні рубки, з 50 існуючих лісових заказників і 10 заповідних урочищ. (Об`єкти, розташовані в Чорнобильській зоні відчуження, не враховуються). Тобто, майже в кожному четвертому заказнику і третьому урочищі було порушено природоохоронне законодавство. До уваги бралися усі лісопокриті заказники – як власне лісові за означенням, так і ботанічні, орнітологічні, гідрологічні тощо; вирубки рахувалися з часу створення кожного заказника окремо.

Найбільше страждають від суцільних рубок заказники лісової зони. Вирубки є у кожному третьому заказнику - у 10 заказниках з 30. В Лісостепу ситуація краща: рубки є у 4 заказниках з 20.

Сумарна ж вирубана площа заказників становить 399 га, з них 316 – на Поліссі. Це становить 6,2% всієї площі лісових заказників на Поліссі (слід зауважити, що велику частку окремих лісових заказників становлять болота чи інші водойми, тож реальний відсоток насправді ще вищий), і 3,05% площі лісових заказників Лісостепу. Разом ця цифра становить 5,12% - саме стільки лісу було вирубано в лісових заказниках області з часу їх створення. Оскільки навіть серед лісових заказників дуже поширені молоді або середньовікові ліси штучного походження, можна припустити про втрату саме найцінніших, вікових лісів, які підпадають під суцільні рубки.

Щодо заповідних урочищ, то загальна пройдена рубками в них становить 4,5 га на Поліссі (2,6% загальної площі), і 9 га в Лісостепу (1,3%). Разом це склало 1,5% вирубаної площі. 

Що стоїть за цими абстрактними цифрами? Сотні знищених гектарів заповідних лісів – це знищені місця проживання тисяч птахів кількох десятків видів, сотень або тисяч лісових кажанів, знищені оселища лісових куниць і горностаїв, білок і землерийок, козуль і кабанів, незліченної кількості комах та інших безхребетних, десятки тисяч знищених особин різних видів рослин. Екосистемні втрати значно перевищують збитки, виражені в грошових одиницях.

Відповідальність за ці втрати несуть Макарівський, Київський, Димерський, Фастівський, Переяслав-Хмельницький, Ржищівський, Вище-Дубечанський держлісгоспи, Боярська лісова дослідна і Київська науково-дослідна станції, Іванківський держагролісгосп, Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, та вже зліквідоване Державне управління екології в Київській області, які відповідають за погодження та проведення відповідних вирубок.

Так виглядають вирубки з космосу: білими колами позначені їх локації на супутниковому знімку заказника «Урочище Унава»

А так виглядає з космосу заказник «Жуків Хутір», колами позначені локації рубок в його межах.

Єдиною категорією природно-заповідного фонду, яку обійшли суцільні вирубки, є ботанічні пам’ятки природи. Всі 15 пам’яток природи ( з них 13 на Поліссі і 2 – в Лісостепу) не пошкоджені ними; імовірною причиною цього є, як правило, маленька площа їх території – один-два лісові виділи (суцільна ж рубка зазвичай якраз охоплює саме таку площу, і при її проходженні об’єкт цілком буде знищений, чого лісові господарства поки що не допускають). До уваги не бралися пам’ятки природи, представлені поодинокими деревами. 

Щодо національних парків на Київщині, вони серед категорій ПЗФ Київщини стоять трохи осторонь через організаційні складнощі: хоча наказ про створення парків «Білоозерський» та «Залісся» був підписаний 2009 року, всі наступні роки вони функціонували (і досі функціонують) як мисливські угіддя у власності Державного управління справами президента (ДУСі), і досі фактично зачинені для туристів і та не мають розробленого проекту зонування території. 

За час такого «підвішеного» існування на їх території відбувались незначні за обсягом суцільні санітарні рубки – загальною площею 7,3 га в Білоозерському парку (0,36% території парку) та 17,4 га в Заліссі (0,001% площі).

Із наближенням нашої країни до євростандартів з’являється шанс подолати варварське відношення до заповідних лісів, адже збереження біорізноманіття – один із пріоритетних напрямків ведення лісового господарства в країнах ЄС. Наша система лісового господарства побудована таким чином, що після циклу вибіркових санітарних рубок обов’язково має слідувати суцільна. Вочевидь, цей порядок для об’єктів ПЗФ необхідно скасувати. Масове всихання лісу є іншою причиною призначення суцільних санітарних рубок. Вихід з цієї проблеми був знайдений в Дзвінківському заказнику (щоправда, після масштабних суцільних рубок на великій площі) – вирубці піддавали лише всохлі дерева першого ярусу, натомість залишали окремі живі дерева першого ярусу, життєздатний другий деревний та чагарниковий ярус, і сприяли природному лісовідновленню порід, які формують перший ярус. Таким чином, лісова екосистема не підлягала повному знищенню, і ліс, після такої рубки, був схожим на себе, а не на зоране поле. Дану практику необхідно поширити і на інші заказники.

Так виглядає ліс після ощадливих рубок, які прийшли на зміну суцільним, у Дзвінківському заказнику.

Лише після повної відмови від суцільних вирубок в межах природно-заповідного фонду вдасться гармонізувати природоохоронне і лісове законодавство, та дати змогу об’єктам ПЗФ повноцінно виконувати покладену на них функцію – охорону лісів і лісового біорізноманіття.