04 травня 2015

"Показати те, що приховано". Держава та відкрити дані

Верховна Рада прийняла законопроект про відкриті дані - Закон, який дозволить державним органам стати ще більш публічними для суспільства.

Ініціатором закону став молодий програміст Денис Гурський - керівник громадської організації Social Boost, яка об'єднує більше тисячі програмістів-волонтерів по всій країні.

Організація відома, в тому числі, за численними соціальними Хакатона - IT-марафонам, в рамках яких програмісти розробляють сайти і додатки для вирішення будь-яких завдань. Одним з останніх таких марафонів став хакатон, присвячений переселенцям з Донбас.



Після прийняття закону Гурського призначили радником Прем'єр-міністра України з IT-сектору та керівником робочої групи з open data в Кабінеті Міністрів України. А Social Boost стала представниками Open Knowledge Foundation в Україні - глобальної організації, що спеціалізується на відкритих даних, яка зможе надавати експертів для навчання українських чиновників.

"Ми займалися темою відкритих даних більше трьох років, і тепер залишився маленький нюанс - власне, допомогти державі відкрити дані", - повідомляє Гурський, що прийшов на інтерв'ю з запізненням через шахтарський мітинг, що заблокував в той день виїзд з-під Кабміну. Тепер йому частіше доводиться бувати в урядових кабінетах, ніж в офісі рідної організації.

"Хочеться, щоб все вийшло, і ми змогли запровадити систему відкритих даних з урахуванням відомих світових практик, щоб все працювало, як годиться", - сподівається програміст.


ЗА ДОСТОВІРНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ БУДЕ НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВЛАДА

- Як питання про відкриті даних вийшов, нарешті, на державний рівень?

- Минулого літа за підтримки Програми розвитку ООН була створена ініціативна група, яка зайнялася розробкою законопроекту. І ось, складними шляхами він дійшов до Адміністрації Президента України і був трохи перероблений. У результаті президент подав його в рамках пакету Digital Ukraine.

Тепер закон зобов'язує Кабмін реалізувати цю ініціативу.

- Чим важливі і корисні відкриті дані для країни?

- Взагалі, відкриті дані - це зведена до статистики інформація, результати роботи державних органів: наприклад, виконання Програми Уряду. Якщо зовсім просто, то це впорядкований в машинописному вигляді набір інформації, який доступний без запиту, за замовчуванням.

У першу чергу, це важливо для прозорості роботи держави. Це можливість відстежувати роботу різних служб і стежити за процесами, що відбуваються. Крім того, це впорядкована статистика, відкриті реєстри, з якими можна буде працювати всім бажаючим, особливо це стане в нагоді журналістам.

А ще це і новий ринок для розробки електронних сервісів для громадян, які стосуються, наприклад, вибору школи, міського транспорту, розрахунку тарифів онлайн.

Як правило, в процесі відкриття даних з'являється чимало незалежних розробників, які за це беруться. Якісь із них стають в підсумку комерційними, якісь продовжують працювати на громадських засадах, а деякі стають частиною сайтів міськадміністрацій та міністерств.

Ті дані, які зараз розміщені на сайті data.gov.ua, наповнювалися зусиллями волонтерів, щоб продемонструвати, як такий портал може працювати. А за підсумком це буде набір актуальних даних, які буде наповнюватися представниками держави.

Тобто, влада буде нести відповідальність за достовірність інформації.

- Ти говорив у своїх виступах, що такий механізм здатний зменшити корупцію. Як це працює?

- Так і є: люди з міністерств самі приходять з ідеєю відкрити деякі дані, які стосуються різних стандартів - наприклад, за якими працює система сертифікації продуктів харчування, - а це ліквідує цілий ряд корупційних схем. Це ж стосується інформації про публічних грошах, про відкриття бюджетів і так далі.

- Державі відкриті дані не дуже на руку, адже, правда?

- Раніше у нас не було закону про доступ до публічної інформації, і всі говорили: це ж буде так невигідно для держави. Але це нормальна практика в нормальних країнах. Та й шляху назад немає.

- У чому полягає твоя функція радника прем'єр-міністра?

- Для мене це можливість зібрати міністерства в одній кімнаті і працювати з ними за методологією відкриття даних, показувати, як це краще зробити, навчати.

- А представників міністерств потрібно зобов'язувати до зустрічей?

- Ні, зараз це відбувається цілком добровільно. Після прийняття закону різні активні люди з міністерств самі приходять до нас і пропонують відкривати якісь дані. Багато з них вже давно хотіли це зробити - але не розуміли, як, або у них для цього не було юридичних підстав.

- Багато чиновників в Кабміні зацікавлені у відкритті даних?

- Я відчуваю страшне відсутність тих, хто інтерес не проявляє. Може, це тепер такий тренд, але при словах open data у всіх загоряються очі. Мені часто кажуть: "Дайте нам підключитися до системи, ми такі дані відкриємо!"

- Чому такий ажіотаж?

- У кожного своя мотивація. Хтось давно хотів представити результати своєї праці: один довго створював, наприклад, базу даних, в інших є ідеї на базі відкритих даних зробити ту чи іншу програму для користувачів. У третіх - політична мотивація стати більш відкритими і прозорими.










МИ НЕ БУДУВАЄМО З НУЛЯ, ТОМУ СКЛАДНО ПОЄДНАТИ ВСЕ ЦЕ В ОДНУ СИСТЕМУ


- Ти починав працювати з темою відкритих даних більше трьох років тому, ще при Януковичі. Що принципово змінилося з боку влади за цей час?

- Утворилося співтовариство зацікавлених людей. Раніше його не було. Ми витратили багато зусиль, щоб донести цю тему до тих, хто може щось по ній робити, в тому числі і до державних чиновників, які раніше не займалися відкритими даними. Open data стали частиною національної адженди (програми розвитку - Українська Правда).

- В Естонії держава вже давно перейшла на електронне управління. А яка модель буде в України?

- У нас своя модель. Все-таки, у нас є якесь "спадщина", з яким доводиться працювати, і його треба враховувати.

Наприклад, досі невідомо, чи буде у нас шина обміну даними або буде система, при якій у кожного відомства є система обміну даними відкритими тільки для інших держорганів - наприклад, реєстр паспортів.

У Київській адміністрації і в Мінекономіки вже впроваджена система електронного документообігу, і чиновник може на планшеті пальцем підписати документ. Щоб впровадити цю систему в інші держоргани, потрібна воля держави. Це живий механізм. Ми не будуємо з нуля, тому складно поєднати все це в одну систему.

У багатьох містах України вже збудовані свої системи. Потрібно їх уніфікувати - щоб, наприклад, область могла взаємодіяти з містом і навпаки, щоб були однакові протоколи обміну даними.

Тобто, якщо людина здала іспит на вступ в Бердянську, то його дані повинні бути доступні в Києві і будь-якому іншому місті.

- Користувач швидко звикає до змін. А ось, скільки потрібно часу на те, щоб, наприклад, тітоньки в муніципальних та державних органах, які звикли працювати з папером, освоїли комп'ютери і відкриті дані?

- Наскільки я пам'ятаю, з Адміністрацією Президента не все було добре відразу. Дмитро Шимків говорив, що у 30% співробітників не було комп'ютерів, а у 50% - імейлів.

На Заході вважається, що держслужбовці - це ті, хто надають сервіс людям, і раз люди користуються планшетами і смартфонами, то ти повинен надавати їм послуги через ці пристрої, а не через папір. Тим більше в ХХI столітті, коли у половини людей почерк зіпсувався, тому що вони не користуються ручкою.

- Яка модель електронного управління тобі ближче, і яку можна було б застосувати в Україні?

- Мені подобається досвід Великобританії. Якщо зайти на сайт gov.uk і подивитися, які послуги там надаються, то можна побачити, що багато послуг держава віддає на аутсорсинг через тендери.

Мені здається, комерційним сервісам легше вижити. Але при цьому в Британії багато сервісів, все ж, продовжують залишатися в паперовому вигляді.



- А наскільки ми близькі до впровадження електронного голосування?

- Це питання електронних систем взаємодії, а не відкритих даних.

Побудова системи голосування не становить проблеми - проблемою є реєстр виборців, які потрібно захищати. Потрібно законодавчо закріпити і дати можливість людям ідентифікувати себе онлайн, наприклад, через Bank ID.

Нічого надприродного в цій системі немає. Більше того, її можна взяти в іншої країни і адаптувати.

Але є Центральний виборчий комітет і реєстр, і до цього треба якось підступитися і юридично оформити.

- А запит зверху на це є?

- Насправді це не першочергове питання. Найближчі вибори не так скоро.

- Якраз ж є час все підготувати. Це могло б вирішити проблему переселенців, яким складно брати участь у виборах за місцем прописки.

- Що стосується переселенців, то зараз в Мінсоцполітики йдуть розмови про електронній системі реєстрації, при якій можна реєструватися через веб-інтерфейс. Така система повинна з'явитися в першу чергу, адже у багатьох навіть всі документи залишилися на Донбасі.

Тобто, для початку потрібно навчитися ідентифікувати людей, а після ідентифікації багато речей стануть можливі.

Наприклад, зможе з'явитися і система аплікації, можна буде через інтернет подавати документи до ВНЗ, дитячі садки, записуватися на прийом до лікарів.

- Не так давно ти запустив проект ReDonbass, присвячений зруйнованим будинкам в зоні військового конфлікту. Держава вже прийняло його в розробку?

- Я досі не знаю, хто в державі відповідає за відновлення Донбасу. Якщо така людина або таке відомство є, скажіть мені.

Якщо така людина знайдеться, то, думаю, він буде радий, що у нього під рукою виявиться система, яку ми безкоштовно передамо - і це дозволить скоординувати підрядників і працювати зі зруйнованими об'єктами.

0 коммент.:

Дописати коментар